Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №240/18645/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/18645/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко Ольга Володимирівна

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

21 травня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач, ОСОБА_1 , звернулася в суд із позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 29.08.2024 щодо відмови в зарахуванні до загального її трудового стажу періоди роботи на підприємстві ТОВ "Продсервіс" з 01.01.2004 по 31.05.2004 та на підприємстві ЗАТ "Фактор" з 11.01. 2005 по 24.05.2005;

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, зарахувати їй до загального страхового стажу період роботи на підприємстві ТОВ "Продсервіс" з 01.01.2004 по 31.05.2004 та на підприємстві ЗАТ "Фактор" з 11.01. 2005 по 24.05.2005.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 08.10.2025 позов задовольнив.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні і отримує пенсію за віком, яка призначена йому відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-ІV) та обчислена на підставі страхового стажу у розмірі 51 років 09 місяців 12 дні, про що свідчить лист Пенсійного фонду № 20989-19241/М-02/8-0600/24 від 29.08.2024.

До страхового стажу позивачки не зараховано період роботи з 01.01.2004 по 31.05.2004 в ТОВ "Продсервіс" та в ЗАТ "Фактор" період роботи з 11.01.2005 по 24.05.2005.

У свою чергу позивачка не погоджується із нарахованим Управлінням розміром її страхового стажу, а тому звернулася до суду за захистом порушеного права.

Листом № 20989-192541/М-02/8-0600/24 від 29.08.2024 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для зарахування таких періодів трудової діяльності до її страхового стажу, з підстав відсутності відомостей про сплату страхових внесків.

Позивачка вважаючи протиправним рішення Управління, оформлене листом № 20989-19241/М-02/8-0600/24 від 29.08.2024 щодо відмови у врахуванні до її страхового стажу певного періоду роботи звернулася до суду за захистом порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно із ст. 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV), страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч.11 ст. 106 Закону № 1058-IV виконавчими органами Пенсійного фонду за несвоєчасну виплату і доставку сум пенсійних виплат одержувачам або несвоєчасне зарахування їх на банківські рахунки пенсіонерів, або несвоєчасне повернення на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду чи Накопичувального фонду сум коштів, не використаних для здійснення пенсійних виплат, за умови своєчасного і в повному обсязі їх фінансування, на організації, у тому числі банки, які здійснюють виплату і доставку пенсій, накладається штраф у розмірі своєчасно не виплачених, не доставлених чи не зарахованих або своєчасно не повернених сум пенсійних виплат.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.2 Закон № 1058-IV система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів. Перший рівень - солідарна система загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.

Отже, страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Втім, за змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Вимоги до ведення трудової книжки та до оформлення записів до неї, регламентовані Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затвердженої постановою Держкомпраці.СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 № 252), зі змінами, внесеними постановою Держкомпраці від 19.10.1990 № 412 та підпунктом 2.4 пунктом 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок ш підприємствах, в установах і організаціях, ствердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 №110 (далі - Інструкція).

Пунктом 1 Порядку обумовлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (п.2 вказаного Порядку).

Відповідно до пункту 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Як встановлено судом першої інстанції, спірні правовідносини виникли з приводу незарахування до страхового стажу періоду трудової діяльності позивачки в ТОВ "Продсервіс" з 01.01.2004 по 31.05.2004 та в ЗАТ "Фактор" з 11.01. 2005 по 24.05.2005.

За відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального ТОВ "Продсервіс" з 01.01.2004 по 31.05.2004 та ЗАТ "Фактор" у період з 11.01. 2005 по 24.05.2005 не виконали свої зобов`язання по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України, як роботодавці (страхувальники). Дані порушення призвели до позбавлення позивачки соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаних підприємствах, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Зважаючи на встановлені обставини справи, які підтверджені відповідними доказами, суд дійшов висновку, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не може бути підставою для позбавлення позивачки права на зарахування спірної трудової діяльності до її страхового стажу.

Як вірно зазначає суд першої інстанції, позивачка не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо вчасної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періоду її роботи.

Така ж правова позиція дотримана Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.10.2023 у справі № 340/1454/21.

З огляду на встановлені обставини справи, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відсутність відомостей про сплату страхових внесків страхувальником не є підставою для незарахування такого періоду роботи до страхового стажу позивача, а тому не може бути обґрунтованою підставою для відмови в зарахуванні даного трудового періоду до страхового стажу позивачки.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.