Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №560/21393/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/21393/25

Головуючий у 1-й інстанції: Драновський Я.В.

Суддя-доповідач: Капустинський М.М.

21 травня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що мобілізацію позивача та, як наслідок, зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , з огляду на наявність у позивача відстрочки, здійснено протиправно, у зв`язку із чим він звернувся до суду із цим позовом.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період" від 16.07.2025 №1133 в частині, що стосується призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період молодшого лейтенанта ОСОБА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року у справі № 560/21393/25 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 від проходження військової служби та виключення його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 . Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю: зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 від проходження військової служби та виключити його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1

Вказує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Тому з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення єдиним належним способом є зобов`язання військової частини НОМЕР_1 в особі командира цієї в/ч ухвалити рішення про звільнення позивача від проходження військової служби та виключення його зі списків особового складу.

09.04.2026 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від Військової частини НОМЕР_1 . У поданому відзиві представник відповідача вказує, що зобов`язання відповідача звільнити позивача з військової служби, виходить за межі правовідносин між сторонами щодо порядку його призову на військову службу під час мобілізації, яка є предметом розгляду в цій справі. Такий спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до посвідчення №140 від 31.10.2024 про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовозобов`язаний ОСОБА_1 , 1991 р.н., склад (профіль) командний, військово-облікова спеціальність №021000, військове звання молодший лейтенант, як працівнику ДУ «Катеринівська ВК (№46)» АДРЕСА_1 на посаді (за професією) інженера, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.03.2015 №493 згідно з переліком посад і професій (додаток до розпорядження №20), найменування розділу XII, пункт 1, надано відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час на дванадцять місяців з дня оформлення відстрочки.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період" від 16.07.2025 №1133 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації до військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_2

Згідно з наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 17.07.2025 №195 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.

Незгода із вказаним зумовила звернення позивача до суду з цією позовною заявою.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволених позовних вимог, та відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, щодо відмовленої частини позовних вимог.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частинами 2-3 статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5 ст.1 Закону № 2232-XII).

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Положеннями частини 14 статті 2 Закону №2232-XII установлено, що виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено: ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався згідно з Указами Президента та триває станом на цей час.

Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.23 "Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації" Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.

З 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов`язаними особами відстрочки.

Відповідно до п.п. 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Так, переглядаючи правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення щодо позовних вимог про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 звільнити з військової служби позивача як незаконно мобілізованого на військову службу під час загальної мобілізації, колегія суддів зазначає таке.

Незаконна мобілізація може порушувати права громадян, зокрема право на свободу та право на обрання форми служби. Захист цих прав може включати звернення до суду, а також право на звільнення з військової служби, якщо незаконна мобілізація є наслідком порушення закону.

Як слідує з матеріалів справи, прийняття неправомірного наказу про призов тягне за собою протиправність усіх наступних наказів у логічному ланцюгу, оскільки вони є наслідком першого протиправного рішення.

Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №1133 від 16.07.2025 про призов позивача на військову службу по мобілізації є протиправним (що підтверджено самим судом першої інстанції), а отже, всі подальші накази про зарахування позивача до списків особового складу військових частин, будучи похідними від первинного протиправного наказу, також підлягають скасуванню.

Зазначений підхід передбачає автоматичну оцінку наступних рішень суб`єктів по всьому ланцюгу правовідносин безпосередньо пов`язаних між собою, як похідних від первинного рішення, з якого слідують всі наступні, незважаючи навіть на правомірну поведінку учасників відносин, залучених на реалізацію такого протиправного рішення.

Крім того, суд першої інстанції необґрунтовано послався на висновки Верховного Суду у справі №160/2592/23 від 05.02.2025 року. Кожна справа має свої особливості та індивідуальні обставини. У згаданій судом справі №160/2592/23 позивач оскаржував не акт індивідуальної дії (наказ начальника районного ТЦК та СП про мобілізацію), а дії щодо порушень, допущених під час процедури проведення військово-лікарської комісії (ВЛК).

Суд звертає увагу, що хоч Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу" не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте, проходження військової служби є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію, а отже з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення буде зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 від проходження військової служби та виключити його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Апеляційний суд зауважує, що чинне законодавство не містить положень, які б дозволяли суб`єкту владних повноважень діяти на власний розсуд, видавати акти індивідуальної дії, які є очевидно протиправними.

Юридичні наслідки порушень прав особи, допущені внаслідок протиправності рішення чи дій суб`єкта владних повноважень, породжують необхідність виправлення таких помилок як захід, який поверне сторін в правовий стан, що мав місце до моменту порушення.

Отже, суд апеляційної інстанції доходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, а обрані позивачем способи судового захисту є ефективними, належними та спрямованими на повне і остаточне відновлення порушених з боку суб`єкта владних повноважень прав та законних інтересів.

Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Тому з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення єдиним належним способом є зобов`язання військової частини НОМЕР_1 в особі її командира ухвалити рішення про звільнення позивача від проходження військової служби та виключення його зі списків особового складу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до норм ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 від проходження військової служби та виключення його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 від проходження військової служби та виключити його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

В решті рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 частину сплаченого судового збору в розмірі 1 453,44 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М.

Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.