Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №600/5353/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/5353/25-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк Олег Васильович

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

21 травня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2016 року по день фактичної виплати 24.09.2025.

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2016 року по день фактичної виплати 24.09.2025.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 27.08.2025 та 24.09.2025 відповідач на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.01.2025 у справі № 600/4017/24-а здійснив виплату індексації грошового забезпечення на суми 46 782,65 грн. та 68 983,63 грн., що підтверджується виписками по надходженню по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Разом з тим, під час виплати заборгованості індексації грошового забезпечення відповідачем не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по день фактичної виплати 24.09.2025.

Тобто належний позивачеві дохід, право на який набуто за час проходження військової служби, виплачено останньому несвоєчасно, у зв`язку з чим він вважає, що має право на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-III від 19 жовтня 2000 року (далі – Закон №2050-III) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що для отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати працівник має бути у трудових відносинах із роботодавцем, тобто діючим, а не звільненим працівником.

На думку відповідача, якщо працівник звільнений, то він має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не визначеної Законом №2050-III компенсації.

Зауважує, що до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 04.02.2021 року за №1214-IX компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення не здійснювалась. Крім того, така компенсація не може здійснюватися і у випадку невиплати в повній сумі індексації грошового забезпечення, що підлягала нарахуванню у період до набрання чинності Законом №1214-IX.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) проходив військову службу в Державній прикордонній службі України.

Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.07.2019 № 231-ОС ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 20.07.2019.

З інформації, викладеної в особистих картках грошового забезпечення вбачається, що під час проходження військової служби в період з грудня 2015 року по 20.07.2019 включно ОСОБА_1 перебував на грошовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 )

Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 08.01.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2025 у справі № 600/4017/24-а, визнав протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 під час проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) у період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із незастосуванням базового місяця - січень 2008 року.

Зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та доплату належної ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням базового місяця - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 березня 2018 року по 20 липня 2019 року з урахуванням вимог абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходів.

Зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення з 01 березня 2018 року по 20 липня 2019 року, виходячи з щомісячної фіксованої величини 4362,49 грн на місяць, із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

27.08.2025 та 24.09.2025 відповідач на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.01.2025 у справі № 600/4017/24-а здійснив виплату індексації грошового забезпечення на суми 46 782,65 грн та 68 983,63 грн, що підтверджується виписками по надходженню по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-III).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Тобто, стаття 2 Закону №2050-III прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема й заробітну плату.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статті 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Тобто, у розумінні Закону №2050-ІІІ заробітна плата (грошове забезпечення) є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випадку її присудження за рішенням суду.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Зі змісту наведених норм вбачається, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону №2050-ІІІ).

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21 лютого 2001 року №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Отже, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17 та від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19.

При цьому, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання стосовно того, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 29 жовтня 2020 року у справі №280/729/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20.

Тож у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.

Як вбачається з обставин справи та матеріалів, предметом спору в даній справі є компенсація втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення позивача.

Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, виплата позивачу індексації відбулася лише 27.08.2025 та 24.09.2025 на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.01.2025 у справі № 600/4017/24-а в сумі 46 782,65 грн та в сумі 68 983,63 грн, що підтверджується виписками по надходженню по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК», тобто вже після звільнення позивача з військової служби і, відповідно, з порушенням строків її виплати.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розумінні Закону №2050-III.

Доводи представника відповідача про те, що для отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати працівник має перебувати безпосередньо у трудових відносинах із роботодавцем, тобто бути діючим, а не звільненим працівником, суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Аналіз положень Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 вказує на те, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Отже, у разі несвоєчасної виплати сум грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

При цьому право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням термінів виплати заробітної плати може виникати не тільки у працівника, який перебуває у трудових відносинах із роботодавцем, але й у разі його звільнення, або ж у разі несвоєчасного виконання рішення суду про стягнення заробітку.

Колегія суддів зауважує, що Закон №2050-ІІІ та Порядок №159 не пов`язують наявність у працівника права на виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати (грошового забезпечення) з обов`язковим перебуванням його у трудових відносинах із роботодавцем саме на час виплати грошового забезпечення, нарахованого на виконання рішення суду.

За наведеного вище нормативного регулювання пріоритетне значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події і є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації є компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника, спрямована на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов`язана з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Відповідно, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20.

Також указана позиція неодноразово підтримувалась і Сьомим апеляційним адміністративним судом у справах №120/3119/24 (постанова від 16 січня 2025 року), №120/5511/24 (постанова від 03 лютого 2025 року), №120/3205/24 (постанова від 13 лютого 2025 року), №560/2049/24 (постанова від 26 лютого 2025 року), №560/10545/24 (постанова від 11 березня 2025 року), №560/3306/24 (постанова від 14 березня 2025 року), №560/7412/24 (постанова від 17 березня 2025 року), №120/7235/24 (постанова від 18 березня 2025 року) та ін.

Щодо доводів відповідача про те, що в спірний період в Законі №2050-III та в Порядку №159 не було передбачено проведення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з невиплатою індексації грошового забезпечення, суд зазначає таке.

Дійсно, в редакції даного Закону №2050-ІІІ, яка діяла на момент спірних правовідносин, сума індексації грошових доходів громадян не визначалася доходом.

Однак, попри відсутність на момент спірних правовідносин такого визначення в законодавстві, індексація грошового забезпечення є грошовим доходом, не має разового характеру, а відтак підпадає під вимоги Закону №2050-III.

Вказане кореспондується з наступними нормами.

Положеннями статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Пункти 2, 3 Порядку №159 встановлюють, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі грошове забезпечення.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою грошового забезпечення та у разі несвоєчасної її виплати провадиться компенсація відповідно до діючого законодавства.

Доводи відповідача суперечать усталеній позиції Верховного Суду про те, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-III дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені (постанови від 11 липня 2017 року №21-2003а16, від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 15 жовтня 2020 року по справі №240/11882/19, від 29 березня 2023 року у справі №120/9475/21-а).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправну бездіяльність відповідачів щодо не нарахування та невиплати позивачеві компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичної виплати, а тому необхідно зобов`язати відповідачів нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичної виплати.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М.

Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.