Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №560/9795/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/9795/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

20 травня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), в якому просив:

1. Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо відмови у виплаті додаткової винагороди за час виконання завдань в бойових умовах (на час воєнного стану) за час проходження служби в відділі прикордонної служби (тип С) НОМЕР_1 прикордонного загону, із залученням до безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у розмірі до 100 000 грн. пропорційно кількості діб, виконання завдань в районні Донецької області у березні, квітні, травні та червні 2022 року.

2. Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити виплату додаткової винагороди за час виконання завдань в бойових умовах (на час воєнного стану) за час проходження служби в відділі прикордонної служби (тип С) НОМЕР_1 прикордонного загону, із залученням до безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у розмірі до 100 000 грн. пропорційно кількості діб, виконання завдань в районні Донецької області у березні, квітні, травні та червні 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03 березня 2022 року в н.п. Старий Крим Донецької області під час активних наступальних дій, які супроводжувалися мінометним обстрілом оборонних позицій, одна з мін вибухнула поблизу, внаслідок чого позивач отримав осколкові вогнепальні поранення. Це підтверджується актом про нещасний випадок (випадок поранення) №104/1-2022 від 25 вересня 2022 року, а також актом розслідування нещасного випадку (випадку поранення), що стався 03 березня 2022 року, №104/1-2022 від 25 вересня 2022 року.

Позивач вказав, що після поранення його було евакуйовано до 2-ї міської клінічної лікарні м. Маріуполя, де 03 березня 2022 року проведено первинну хірургічну обробку ран та ампутацію правої верхньої кінцівки на рівні середньої третини плеча. 07 березня 2022 року, у зв`язку зі стрімким погіршенням бойової обстановки та фактичною окупацією м. Маріуполь збройними силами Російської Федерації, позивач, перебуваючи у тяжкому стані, був змушений самостійно покинути лікарню. Однак в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» відповідачем у період з березня по червень 2022 року не нараховано та не виплачено додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн. в розрахунку на місяць.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року у задоволення позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Зазначає, що 03 березня 2022 року в н.п.Старий Крим Донецької області, під час активних наступальних дій за підтримки мінометного обстрілу оборонних позицій та під час бою, одна з мін вибухнула поряд, внаслідок чого Позивачем було отримано осколкові вогнепальні поранення, що підтверджується актом про нещасний випадок (випадок поранення), що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби №104/1-2022 від 25 вересня 2022 року та актом розслідування нещасного випадку, (випадку поранення) що стався 03 березня 2022 року №104/1-2022 від 25 вересня 2022 року. Загальновідомим фактом, що не потребує доведення, є факт того, що протягом періоду з 06.03.2022 по 17.05.2022 м. Маріуполь було територією ведення активних бойових дій, а згодом було окуповане збройними силами рф. У зв`язку з цим отримання офіційної медичної довідки є об`єктивно неможливим.

Вказує, що відсутність документів, отримання яких було об`єктивно неможливим у зв`язку з тимчасовою окупацією території України та веденням бойових дій, не може бути підставою для позбавлення особи права на отримання передбачених законом виплат або допомоги. Покладення негативних наслідків такої об`єктивної неможливості на особу суперечило б принципу верховенства права та вимогам справедливості й пропорційності.

10.04.2026 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу. У поданому відзиві представник військова частина НОМЕР_2 вказує, що підстави для нарахування та виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 у розмірі 100 000 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їхнім сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 за період з березня по червень 2022 року відсутні. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до довідки Державної прикордонної служби України від 15.07.2025 №2802, ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 в період з 23.11.2016 по 23.02.2024.

В період з 24.02.2022 по 03.03.2022 позивач брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н.п. Маріуполь Донецької області, що підтверджується довідкою НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 31.03.2025 №08/1623.

Відповідно до акта №104/1-2022 про нещасний випадок, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби від 25.09.2022, наказами Головнокомандувача Збройних Сил України від 13.03.2022 №84, Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.04.2022 року №17 «Про внесення змін до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.03.2022 №13» з 01.03.2022 по 04.03.2022, Донецька область входила до визначених районів ведення воєнних (бойових) дій, на яких виконувались завдання з відбиття збройної агресії Російської Федерації проти України.

Згідно пояснень головного сержанта ОСОБА_1 , штаб-сержанта ОСОБА_2 та витягу з Журналу бойових дій НОМЕР_1 прикордонного загону (вх. №1242 від 02.07.2022), військовослужбовці у відповідності до розпорядження начальника НОМЕР_1 прикордонного загону виконували бойові завдання з відсічі і стримування агресії збройних сил Російської Федерації та незаконних збройних формувань в населеному пункті Старий Крим, Маріупольського району, Донецької області, у складі зведеної групи від відділу прикордонної служби (тип С) ІНФОРМАЦІЯ_1 та підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_2 .

03.03.2022 зведена група вступила в бій з противником в населеному пункті Старий Крим, в районі АДРЕСА_1 здійснював активні наступальні дії за підтримки мінометного обстрілу оборонних позицій зведеної групи. Під час бою, одна з мін вибухнула поряд 3 головним сержантом ОСОБА_3 , внаслідок чого останній отримав осколкові вогнепальні поранення. В подальшому, евакуаційною групою, головному сержанту ОСОБА_4 було надано першу медичну допомогу та доставлено до міської лікарні №2 міста Маріуполь.

Нещасний випадок не є наслідком вчинення потерпілим дій у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння, вчинення ним злочину, кримінального або адміністративного правопорушення, навмисного заподіяння шкоди своєму здоров`ю або самогубства.

В акті №104/1-2022 від 25.09.2022 розслідування нещасного випадку (випадку поранення), що стався 03 березня 2022 року вказано, що відповідно до пункту 3 частини 4 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" нещасний випадок, що мав місце з головним сержантом ОСОБА_3 , вважати таким, що стався під час виконання ним обов`язків військової служби, в районі ведення воєнних (бойових) дій, будучи включеним до складу угрупувань військ (сил) Збройних Сил України з відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 22.05.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 06.06.2022 по 17.06.2022.

Згідно з довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії Львівського військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України від 25.10.2022 №773, 25 жовтня 2022 року проведено медичний огляд ОСОБА_1 . Діагноз та постанова гарнізонної ВЛК про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва): «Залишкові явища після мінно-вибухової травми (03.03.22р.): множинних сліпих осколкових поранень м`яких тканин бокової поверхні грудної клітки справа, обох нижніх кінцівок, вогнепального перелому правої плечової кістки в середній третині з пошкодженням судинно-нервового пучка, операції: первинної хірургічної обробки ран, ампутації правої верхньої кінцівки на рівні середньої третини плечової кістки (03.03.22 р.). - у вигляді множинних зміцнілих післяопераційних рубців, множинних сторонніх тіл металевої щільності невеликих розмірів, ампутаційної кукси правої верхньої кінцівки на рівні середньої третини плеча, змінного механічного протезу. Поранення, ТАК, пов`язане в захистом Батьківщини".

Згідно з свідоцтвом про хворобу госпітальної ВЛК ЛВМКЦ ДПСУ від 03.02.2025 №133/137, 03 лютого 2025 року проведено медичний огляд ОСОБА_1 . Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва): «Наслідки мінно-вибухової травми (03.03.22 р.): множинних сліпих осколкових поранень м`яких тканин бокової поверхні грудної клітки та живота справа, вогнепального осколкового поранення правого плеча та обох нижніх кінцівок з багатоуламковим переломом правої плечової кістки в середній третині з пошкодженням судинно-нервового пучка, операції: первинної хірургічної обробки ран, ампутації правої верхньої кінцівки на рівні проксимальної третини плеча (03.03.22 р.). - у вигляді множинних зміцнілих післяопераційних рубців, множинних сторонніх тіл металевої щільності у м`яких тканинах кінцівок та тулуба, ампутаційної кукси правої верхньої кінцівки на рівні проксимальної третини плеча, післятравматичного деформуючого остеоартрозу правого плечового суглобу 1 ступеню, стійкої комбінованої контрактури правого плечового суглобу, наявності біонічного та механічного протезів.

Поранення, ТАК, пов`язане з захистом Батьківщини.

Гіпертонічна хвороба 1 стадії. СН 0. Гіперхолестеринемія. Поліпоз жовчного міхура без клінічних проявів. Ангіопатія сітківки обох очей. Пресбіопія обох очей. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість легкого ступеню (22,5ДБ справа, 23.8ДБ зліва). Часткова вторинна адентія верхньої щелепи (відсутність 14, 15, 23, 24, 25, 26 зубів). Часткова вторинна адентія нижньої щелепи (відсутність 36, 38, 46, 48 зубів).

Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

Постанова ВЛК про придатність до військової служби, служби за військовою спеціальністю та інше: На підставі статей 78"а", 63"а", 61"в", 39"в", 10"в" графи ІІ Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо застосування статей, що визначають ступінь придатності до військової служби: Непридатний до військової служби.

На підставі пункту 21 глави 4 Розділу ІІІ «Положення про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України»: Потребує звільнення від виконання службових обов`язків за станом здоров`я на строк, необхідний для оформлення звільнення, але не більше 30 календарних днів".

Також, відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №602963 від 24.11.2022 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку із пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

22.12.2022 та 21.10.2023 позивач звернувся до відповідача з рапортом, в яких просив нарахувати та виплатити додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за період стаціонарного лікування з березня по червень 2022 року.

Однак, листом від 11.04.2025 військова частина НОМЕР_2 повідомила, що в поданих ОСОБА_1 документах відсутнє підтвердження перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини (відповідно до Особливостей виплати додаткової винагороди).

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до абзацу 1 статті 1-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XІІ) законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 № 359/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 №451/2023, від 06.11.2023 №734/2023, від 05.02.2024 №49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 № 740/2024, від 14.01.2025 №26/2025, від 15.04.2025 №235/2025, від 14.07.2025 №478/2025 та від 12.01.2026 №40/2026 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).

Відповідно до пункту 1 Постанови №168, (в редакції, зі змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року №271, від 22 березня 2022 року № 350, від 01 квітня 2022 року №400), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії;

захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);

загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).

З метою виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" та з метою врегулювання виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ від 31.03.2022 №164-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168" (далі - Наказ №164-АГ).

Згідно з пунктом 1 Наказу №164-АГ на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби, які проходять військову службу в органах охорони державного кордону (прикордонних загонах) виплачується додаткова винагорода (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 30000 гривень, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

У пункті 3 Наказу №164-АГ встановлено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходів, здійснювати на підставі одного з таких документів:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (вахтового журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об`єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл);

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (додаток 1).

Пункт 4 Наказу №164-АГ передбачав, що начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць (додаток 2).

Пунктом 5 цього наказу визначено, що виплату додаткової винагороди здійснювати на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби. В наказі про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 гривень на місяць, обов`язково зазначати підстави для його видання.

Згідно з пунктом 10 цього ж наказу облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій та підготовку проекту наказу про виплату винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу Держприкордонслужби, а у випадку відсутності штабу на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій. Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.

Таким чином, у військовослужбовців Державної прикордонної служби України, які приймають безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, є право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Підставою для нарахування та виплати такої винагороди є відповідний перелік документів.

Так, позовній заяві позивач зазначив, що протягом спірного періоду приймав безпосередню участь в бойових діях, що, на його думку, вказує на недоплату додаткової винагороди в збільшеному розмірі.

Водночас, з матеріалів справи встановлено, що відповідно до архівної відомості, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , за період з лютого 2022 року по липень 2022 року ОСОБА_1 була нарахована та виплачена додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168, в таких розмірах:

- за лютий 2022 року - 17 857,14 грн.;

- за березень 2022 року - 36 774,19 грн.;

- за квітень 2022 року - 30 000,00 грн.;

- за травень 2022 року - 30 000,00 грн.;

- за червень 2022 року - 62 666,67 грн.

Згідно із довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 31.03.2025 №08/1623, головний сержант ОСОБА_1 , дійсно в період з 24.02.2022 по 03.03.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Маріуполь Донецької області.

Підстава: журнал службово-бойових дій НОМЕР_1 прикордонного загону Інв. №113 дск від 23.12.2022.

Апеляційний суд зазначає, що вищезазначена довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій, а не підставою для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168.

Колегія суддів звертає увагу, що первісною умовою для нарахування збільшеної додаткової винагороди є саме фіксація участі в бойових діях. Має бути взаємозв`язок між виконаними бойовими завданнями на підставі бойових розпоряджень, з подальшим фіксуванням в журналі бойових дій та як наслідок подання рапорту командиром підрозділу.

Тільки в такому взаємозв`язку позивач набуде право на отримання збільшеної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.

Водночас доказів, які б свідчили про безпосередню участь позивача у бойових діях або залученні позивача до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за спірний період, матеріали справи не містять.

Колегія суддів зазначає, що сам факт перебування військовослужбовця на території, де велися бойові дії, не є підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн., яка установлена Постановою №168.

Підставою для її виплати є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини.

На виконання частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частина друга вказаної статті передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів зазначає, що незважаючи на встановлену вказаною нормою презумпцію винуватості суб`єкта владних повноважень, позивач не звільняється від свого процесуального обов`язку, встановленого частиною першою статті 77 Кодексу, довести належними та достатніми доказами ті обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Як встановлено у цій справі, позивач будь-яких документів, які б підтверджували обставини його безпосередньої участі у бойових діях та заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів в означений ним період, тобто доказів, якими би позивач підтвердив обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, не надав.

Твердження позивача, що сам факт лікування та участі в бойових діях можуть підтверджуватися й іншими доказами такими як:

- виписка з медичної картки від «22» травня 2022 року;

- довідка військово-лікарської комісії від «17» червня 2022 року №340;

- довідка госпітальної військово-лікарської комісії №714 від «26» серпня 2022 року;

- висновок про необхідність направлення особи із складових сил оборони або сил безпеки, постраждалої у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на лікування за кордон;

- israsas is ligos istorijos (виписка з історії хвороби 2022-09-01 по 2022-10-11);

- довідка гарнізонної військово-лікарської комісії №773 від «25» жовтня 2022 року;

- довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія та номер 12 ААВ №602963 від «24» листопада 2022 року;

- виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від «22» травня 2024 року;

- свідоцтво про хворобу №133/137 від «03» лютого 2025 року;

- довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від «31» березня 2025 року №08/1623, колегія суддів вважає помилковими, оскільки зазначені документи не є доказами його стаціонарного лікування в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, відповідно до Особливостей виплати додаткової винагороди, а тим більше документальним підтвердженням безпосередньої його участі, як військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у визначеному періоді.

Апеляційний суд звертає увагу, що відповідач зазначив, що жодних документів, які б вказували, що позивач протягом березня-травня 2022 року проходив стаціонарне лікування на адресу військової частини не надходило.

Відповідач також доводить, що доказів, які б вказували на залучення позивача до безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - не існує.

На противагу наведеним твердженням відповідача, позивач жодних спростувань не навів.

Посилання позивача на те, що в силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Тобто позивач ніяким чином не довів підставність заявленого ним позову.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 06 червня 2024 року у справі №400/1217/23.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки доказів безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів позивач не надав, його доводи про порушення відповідачами приписів Постанови №168 під час нарахування додаткової винагороди за період з березня по червень 2022 року є необґрунтованими.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржене рішення залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М.

Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.