Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №240/33985/23 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/33985/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк Микола Федорович

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

20 травня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з заявою у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій зазначила, що на виконання вказаного вище рішення Відповідач з 01.01.2026 зобов`язаний застосовувати встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік" розмір прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність на рівні 2595,00 грн. Разом з тим, Відповідач при обчисленні пенсії Позивача з 01.01.2026 на виконання рішення суду в справі №240/34005/23 застосував розмір прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність на рівні 2361,00 грн, що суперечить як положенням чинного законодавства, так і встановленим у справі обставинам.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року у задоволені заяви відмовлено.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Процесуальне законодавство визначає види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 - 382-3 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).

Наведені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення і підставами для їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Частиною першою статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, під час розгляду заяви, поданої в порядку ст. 383 КАС України суд повинен з`ясувати, чи були оскаржувані рішення, дії відповідача пов`язані з виконанням судового рішення, та чи не утримує в собі звернення позивача до суду самостійні підстави та предмет спору.

Стаття 383 КАС України передбачає спеціальний механізм судового контролю, надаючи позивачу, на користь якого ухвалено рішення суду, право подати заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням. Цей механізм спрямований на забезпечення ефективного виконання судових рішень і є оперативним способом захисту прав, вже підтверджених судом.

Судовий контроль за виконанням судового рішення, передбачений положеннями ст. 383 КАС України, стосується забезпечення реалізації вже визначених судом прав та обов`язків у межах існуючого рішення. Натомість, підставою для нового позову є виникнення нових правовідносин, коли суб`єкт владних повноважень приймає нові рішення або вчиняє нові дії (навіть якщо вони формально пов`язані з виконанням попереднього рішення), які стосуються інших періодів, ґрунтуються на нових фактичних обставинах чи нормативно-правових актах, та, на думку особи, знову порушують її права чи законні інтереси.

Водночас, необхідно чітко розмежовувати ситуації, коли йдеться виключно про невиконання або неналежне виконання вже ухваленого судового рішення, що охоплюється ст. 383 КАС України, та ситуації, коли на підставі або у зв`язку з виконанням рішення суду суб`єкт владних повноважень вчиняє нові дії або приймає нові рішення, які, на думку позивача, знову порушують його права, або коли спір стосується аспектів, які не були предметом розгляду у справі, хоча й виникли у зв`язку з нею, особливо коли ці нові рішення та дії ґрунтуються на нових нормативно-правових актах, що визначають порядок обчислення розміру пенсії, стосуються нових розрахункових періодів та приймаються у формі окремих індивідуальних актів, що безпосередньо впливають на права та обов`язки особи і не є простою констатацією виконання попереднього судового рішення.

Існування спеціального порядку судового контролю за виконанням судових рішень, передбаченого ст. 383 КАС України, не позбавляє особу права на звернення до суду з новим адміністративним позовом, якщо дії чи рішення суб`єкта владних повноважень, хоч і вчинені в контексті виконання рішення суду, за своєю суттю виходять за межі простого механізму його виконання, стосуються нових правових підстав, нових обставин (наприклад, застосування нових нормативних актів, розміру прожиткового мінімуму за інші періоди, що не були охоплені попереднім рішенням) та створюють нові юридичні наслідки для особи, які, на її думку, порушують її права. Позовне провадження у таких випадках є належним та процесуально допустимим способом захисту і не суперечить логіці інституту судового контролю, який має вужчу спрямованість - на забезпечення реалізації вже винесеного судового акту в тій частині, в якій права та обов`язки сторін були чітко визначені.

Як свідчить зміст поданої заяви, Позивач оскаржує дії ГУ ПФ України в Житомирській області щодо нарахування та виплати пенсії з 01.01.2026 виходячи з величини прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" - 2361 грн.

Суд враховує, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.01.2025 року у справі № 240/33985/23, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених законом Про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів з 01.11.2023.

Суд встановив, що згідно з рішенням ГУ ПФ України в Житомирській області про перерахунок пенсії №064250004798 від 20.12.2025 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2026, нараховано пенсію по інвалідності в сумі 14166,00 грн (2361,00 х 6).

Згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2024 та з 01.01.2025 становив 2361,00 грн.

Отже пенсійний орган при виконанні судового рішення в цій справі, здійснюючи перерахунок пенсії за період, зазначений в судовому рішенні (з 01.11.2023), застосував прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в належному розмірі (2361,00 грн).

З 01.01.2026 набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", статтею 7 якого визначено, що з 01.01.2026 розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, становить 2595,00 грн.

Суд зазначає, що рішенням ГУ ПФ України в Житомирській області про перерахунок пенсії №064250004798 від 20.12.2025 ОСОБА_1 визначено розмір пенсії за новий період (з 01.01.2026), який не стосувався предмета судового спору в цій справі. Отже такий перерахунок не є простою арифметичною дією на виконання судового рішення, а є самостійним актом індивідуальної дії, що породжує нові правовідносини та, відповідно, може бути предметом окремого судового оскарження.

Суд вважає, що оскарження Позивачем правильності застосування розміру прожиткового мінімуму, визначеного Законами про Державний бюджет на відповідний рік, при перерахунку пенсії становить самостійний новий публічно-правовий спір, що підлягає окремому вирішенню в порядку позовного провадження.

Суд також зазначає, що рішення №064250004798 від 20.12.2025 за своєю формою та змістом відповідає ознакам рішення суб`єкта владних повноважень у розумінні п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, оскільки має зовнішню визначеність, є актом індивідуальної дії, ухваленим на підставі нових нормативних актів, і породжує нові юридичні наслідки для ОСОБА_1 .

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводі, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А.

Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.