Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №600/6298/23-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/6298/23-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький Василь Костянтинович Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

21 травня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Головне управління ДПС у Чернівецькій області звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням зменшених позовних вимог, просило стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 податковий борг на загальну суму 134013,05 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що за відповідачем рахується заборгованість з орендної плати з фізичних осіб на загальну суму 134013,05 грн. Оскільки борг у добровільному порядку відповідачем не сплачений, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вказаного боргу в судовому порядку.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 податковий борг на загальну суму 134013,05 грн до місцевого бюджету.

Задовольняючи позов суд першої інстанції прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг є узгодженими, тому за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 134013,05 грн. Вказана обставина також підтверджується інтегрованими картками платника (відповідача).

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Апелянт заперечує висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позову на вказану суму податкового боргу 134013,05 грн. Вважає, що залишок податкового боргу за 2021-2023 роки станом на 01.01.2025 складає 82987,42 грн.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує щодо змісту і вимог апеляційної скарги. Вважає рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.01.2026 законним та обґрунтованим.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

За відповідачем рахується податковий борг, що виник на підставі податкових повідомлень-рішень:

№ 98150-2411-2407/2021 від 17.05.2023, згідно якого відповідачу визначено податкове зобов`язання в сумі 100518,85 грн;

№ 98150-2411-2407/2022 від 17.05.2023, згідно якого відповідачу визначено податкове зобов`язання в сумі 100518,85 грн;

№ 98150-2411-2407 від 17.05.2023, згідно якого відповідачу визначено податкове зобов`язання в сумі 100518,85 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення надіслані позивачем рекомендованим поштовим відправленням, які вручено особисто відповідачу.

ОСОБА_1 оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення (крім податкового повідомлення-рішення № 98150-2411-2407 від 17.05.2023) до Чернівецького окружного адміністративного суду.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі № 600/4147/23-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2024, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, відмовлено повністю.

Отже, на підставі указаних вище податкових повідомлень-рішень виник податковий борг у відповідача, що є предметом спору в даній справі.

ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпункт 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачає, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що відповідачем частково сплачено суму, яку визначено у податкових повідомленнях - рішеннях, залишок несплаченого боргу на момент винесення оскаржуваного рішення складав 134013,05 грн.

З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, колегією суддів було витребувано додаткові докази, зокрема детальний розрахунок податкового боргу за період з 31.12.2022 по 31.03.2025 та письмові пояснення щодо відображення операцій в інтегрованій картці платника.

На виконання вимог суду контролюючий орган 18 травня 2026 року подав заяву, до якої долучив деталізований розрахунок боргу та витяги з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 .

Надані податковим органом докази підтверджують, що залишок податкового боргу у розмірі 134 013,05 грн є актуальним, узгодженим та таким, що підлягає стягненню у судовому порядку.

Апелянт стверджує, що в період з 11.02.2021 по 07.12.2022 дія договору оренди була припинена судовим рішенням, тому він не мав зобов`язань зі сплати орендної плати.

Колегія суддів відхиляє ці доводи, оскільки предметом позову є стягнення податкового боргу на підставі узгоджених податкових зобов`язань, а не оцінка підстав звільнення від сплати податкового боргу у період розгляду справи про визнання договору недійсним.

Як уже зазначалося вище, податковий борг за спірний період виник на підставі податкових повідомлень-рішень, правомірність яких встановлена судом.

Зі змісту ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи.

Отже, факт законності нарахування податкового боргу є преюдиційним та не підлягає повторному оскарженню в межах даної справи про його стягнення.

Доводи апелянта щодо порушення процедурних питань розгляду справи про те, що він не був належним чином повідомлений про поновлення провадження, спростовуються матеріалами справи.

Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що оскільки податковий борг є узгодженим, а відповідач у добровільному порядку його не сплатив, наявні всі правові підстави для його примусового стягнення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду в оскаржуваній відповідачем частині не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.