Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №361/400/24 — Броварський міськрайонний суд Київської області

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/2537/24, cправа № 361/400/24

14.04.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«14» квітня 2026 року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань - Бас Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить: - здійснити поділ спільної квартири АДРЕСА_1 право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 квітня 2019 року, реєстровий номер нерухомого майна: 1809396032106 та легкового автомобіля марки «SEAT» модель «IBIZA», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , сірого кольору, тип кузова: універсал «b», VIN-код: НОМЕР_2 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя; - визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 квітня 2019 року, реєстровий номер: 1809396032106; - визнати за ним право власності на 1/2 частину легкового автомобіля марки SEAT» модель «IBIZA», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , сірого кольору, тип кузова: універсал «b», VIN-код: НОМЕР_2 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ; - стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування вимог зазначається, що 29 квітня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області зареєстровано шлюб між сторонами. За час перебування у шлюбі ними набуто у власність наступне майно: квартиру АДРЕСА_1 право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 та легковий автомобіль марки «SEAT» модель «IBIZA», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , сірого кольору, тип кузова: універсал «b», VIN-код: НОМЕР_2 . Вказане нерухоме майно є об`єктом права спільної сумісної власності та підлягає поділу.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 05 квітня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 01 липня 2025 року № 1380/15-25 суддю Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_3 звільнено з посади судді у відставку та відповідно до наказу голови Броварського міськрайонного суду Київської області

№ 31с-к останнього 31 липня 2025 року відраховано зі штату суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 серпня 2025 року головуючим суддею у даній справі визначений суддя

Василишин В.О.

Ухвалою суду від 22 вересня 2025 року дану справу прийнято до розгляду у загальному провадженні та призначено судове засідання.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Панамаренко Д.М. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Ліщук О.В. позовні вимоги не визнала, пояснила, що сторони уклали шлюб 29 квітня 2015 року. Від спільного подружнього життя у них народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач з дітьми не спілкується, їх вихованням не займається. На підставі судового наказу Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2023 року, постановленого у справі № 361/5763/23, з

ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки заробітку боржника, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму встановленого для дітей відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви до суду і до досягнення дітьми повноліття. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2024 року шлюб розірвано. Спірний автомобіль марки «SEAT» модель «IBIZA», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , сірого кольору, тип кузова: універсал «b», VIN-код: НОМЕР_2 , придбаний за особисті кошти відповідача, яка постійно працювала бортпровідником в авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України». У зв`язку зі збройною агресією відповідач втратила роботу та змушена була евакуюватися з дітьми до Франції, де і перебуває на даний час. Майне, яке позивач вважає спільним майном подружжя придбане за особисті кошти відповідача та не підлягає поділу.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

З копії свідоцтва про шлюб вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрували шлюб 20 квітня 2015 року, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області зроблено відповідний актовий запис № 286. Прізвище після державної реєстрації шлюбу чоловіка – ОСОБА_7 , дружини – ОСОБА_7 .

Від спільного шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2024 року розірвано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , зареєстрований 29 квітня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 286.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05 жовтня 2023 року № 349267652 право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 , на підставі договору міни від 26 квітня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу, зареєстрованого у реєстрі № 760.

Згідно з висновком № 522/12/23-2 про оцінку майна ринкова вартість двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , станом на 14 грудня

2023 року становить 2 449 000 грн. 00 коп.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником автомобіля марки «SEAT» модель «IBIZA», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , сірого кольору, тип кузова: універсал «b», VIN-код: НОМЕР_2 , значиться ОСОБА_2 .

Відповідно до частини дев`ятої статті 7 Сімейного кодексу України ( далі – СК України) сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (пункт 3 частини першої статті 57 СК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 60 CK України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У частині першій статті 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19).

Згідно з положеннями статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 Цивільного кодексу України.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (частина четверта статті 65 СК України).

Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

За системним тлумаченням частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України згоду на отримання компенсації за частину майна при його поділі повинен надати той з подружжя, на чию користь така компенсація присуджується, оскільки іншому з подружжя присуджується майно. Вимога одного з подружжя (позивача) про стягнення з іншого з подружжя (відповідача) грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, не породжує обов`язку такого відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня

2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

За загальним правилом усе майно, яке набуте подружжям за час перебування у шлюбі, є його спільною сумісною власністю.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Для визнання спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Норми чинного законодавства визначають презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Водночас, указана презумпція може бути спростована, тобто один із подружжя вправі заперечити поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Подружжя має право на поділ спільного майна незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу такого майна частки сторін є рівними.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог щодо поділу майна подружжя, відповідач посилається на ті обставини, що спірне майно придбано за її особисті кошти, оскільки на той час вона працювала бортпровідником в авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України». Квитанції про придбання майна оформлені на її ім`я. Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним з подружжя. Відповідно майно, що набуте за кошти отримані із заробітної плати також є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Сторона відповідач презумпції спільності права власності подружжя на майно не спростувала, не надала до суду належних та допустимих доказів належності їй спірного майна на праві особистої власності, а також його придбання за кошти, що є її особистою приватною власністю.

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи в сукупності всі докази, суд дійшов висновку, що заявлений позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сплачений судовий збір у розмірі – 13 420 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області

в и р і ш и в:

Позов - задовольнити.

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 та транспортний засіб марки «SEAT» модель «IBIZA», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У порядку поділу майна колишнього подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Залишити у власності ОСОБА_2 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 .

У порядку поділу майна колишнього подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину транспортного засобу марки «SEAT» модель «IBIZA», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Залишити у власності ОСОБА_2 1/2 частину транспортного засобу марки «SEAT» модель «IBIZA», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі – 13 420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) грн. 00 коп.

Сторони у справі:

позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 );

відповідач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ).

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин