Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №353/1125/25 — Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/1125/25

Провадження № 2-др/353/3/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ДОДАТКОВЕ)

21 травня 2026 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді - Луковкіної У.Ю.

за участю: секретаря судового засідання – Мороз М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Шевчука Руслана Віталійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

06.05.2026 року Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області по справі № 353/1125/25 проголошено рішення, яким позов задоволено частково, зокрема, вирішено зменшити розмір стягуваних аліментів з ОСОБА_1 , а саме стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частини всіх видів заробітків (доходів) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Також вказаним рішенням вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору.

12.05.2026 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Шевчук Р.В. направив через підсистему «Електронний суд» письмову заяву про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 353/1125/25, зокрема, просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17000,0 грн. Свої вимоги обґрунтовував тим, що позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17000,0 грн. У зв`язку з цим, керуючись вимогами ч. 8 ст. 141 ЦПК України, на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представник позивача долучив письмові докази.

13.05.2026 року представник відповідачки ОСОБА_2 – адвокат Футерко В.Л. подав до суду письмове клопотання, в якому просив залишити без розгляду заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Шевчука Р.В. про ухвалення додаткового рішення, оскільки воно подане поза межами п`ятиденного строку після ухвалення рішення, передбаченого ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

14.05.2026 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Шевчук Р.В. подав до суду заяву про поновлення процесуального строку на подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу та заяви про ухвалення додаткового рішення. Зазначив, що під час ухвалення судового рішення 06.05.2026 року позивач та його представник були відсутні в судовому засіданні. Вступна та резолютивна частина судового рішення були отримані стороною позивача 08.05.2026 року. З заявою про ухвалення додаткового рішення представник звернувся 12.05.2026 року, тобто в межах п`ятиденного строку після отримання судового рішення. Тому, враховуючи незначний проміжок часу пропуску строку, просив поновити йому процесуальний строк. Також зазначив, що заява про поновлення процесуального строку не була подана ним одночасно з заявою про ухвалення додаткового рішення, оскільки він вважав, що початковою датою перебігу строку є день доставки рішення в електронний кабінет учасника. Стосовно вирішення клопотання представника відповідачки про залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення поклався на розсуд суду

14.05.2026 року представник відповідачки ОСОБА_2 – адвокат Футерко В.Л. подав до суду заперечення на заяву про поновлення процесуального строку та просив в задоволенні вказаної заяви відмовити. Зазначив, що ч. 8 ст. 141 ЦПК України не передбачає, що п`ятиденний строк звернення обчислюється з моменту отримання стороною копії судового рішення. Таким чином строк подання заяви про ухвалення додаткового рішення сплив 11.05.2026 року. Зазначив, що протокол судового засідання від 06.05.2026 року надійшов через підсистему «Електронний суд» до електронного кабінету позивача та його представника 06.05.2026 року о 15:25 год. Отже адвокат мав можливість дізнатись зміст рішення шляхом ознайомлення з цим документом. Також 04.05.2026 року представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі та без участі позивача. Також представник позивача дійшов помилкової думки про початок перебігу процесуально строку звернення з заявою про ухвалення додаткового рішення з моменту доставки рішення суду. Враховуючи вищенаведене, вважає, що адвокатом не наведено поважної причини пропуску процесуального строку.

15.05.2026 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Шевчук Р.В. подав до суду заяву про долучення доказів до клопотання про поновлення процесуального строку та просив поновити строк на подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу та заяви про ухвалення додаткового рішення. Зокрема зазначив, що 07.05.2026 року у нього був день народження, ІНФОРМАЦІЯ_2 та 10.05.2026 року були вихідні, а 11.05.2026 року він приймав участь в розгляді цивільної справи № 555/841/26.

Позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Шевчук Р.В. в судове засідання не з`явились, однак представник позивача у своїй заяві про ухвалення додаткового рішення просив розгляд заяви провести без їх участі.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник – адвокат Футерко В.Л. в судове засідання не з`явились, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 06.05.2026 року Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області по справі № 353/1125/25 проголошено рішення, яким позов задоволено частково, зокрема, вирішено зменшити розмір стягуваних аліментів з ОСОБА_1 , а саме стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частини всіх видів заробітків (доходів) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Також вказаним рішенням вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору.

Як вбачається з позовної заяви, попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести на професійну правничу допомогу, становив 10000,0 грн.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 (п`яти) днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Можливість подання сторонами доказів у підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції. Зокрема, докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суді першої інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 8 квітня 2020 року у справі №278/1396/19.

Представник позивача у позовній заяві до закінчення судових дебатів у справі заявив про те, що докази на підтвердження розміру понесених відповідачкою судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом, тому питання розподілу зазначених судових витрат, а саме витрат понесених на професійну правничу допомогу, судом не вирішувалось.

Заяву про ухвалення додаткового рішення разом з доказами понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надіслано представником позивача через підсистему «Електронний суд» 12.05.2026 року.

Оскільки із даною заявою про ухвалення додаткового рішення представник позивача звернувся лише 12.05.2026 року, тобто з пропуском на 1 день, останнім пропущено строк для подання доказів на підтвердження понесених витрат.

У своїх заявах від 14.05.2026 року та 15.05.2026 року представник позивача просив поновити пропущений строк, посилаючись на поважність причин його пропуску.

Оцінюючи поважність причин пропуску строку, суд враховує наступне.

Статтею 126 ЦПК України встановлено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 5-8 ст. 127 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Аналіз змісту наведеної норми дає підстави для висновку, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для сторони позивача подати до суду певний процесуальний документ у встановлений законом строк. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Так 06.05.2026 року позивач та його представник були відсутні в судовому засіданні під час проголошення судом судового рішення, про що свідчить протокол судового засідання № 6383805. Вступна та резолютивна частина судового рішення від 06.05.2026 року були отримані стороною позивача через підсистему «Електронний суд» 08.05.2026 року, про що свідчить копія картки руху документа. 09.05.2026 року та 10.05.2026 року були вихідні дні. 11.05.2026 року представник позивача приймав участь в розгляді цивільної справи № 555/841/26 у Березнівському районному суді Рівненської області, що підтверджується копією протоколу судового засідання № 6404138.

Практика ЄСПЛ передбачає, що встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №1227/8971/2012).

Таким чином, зважаючи на те, що позивач та його представник були відсутні в судовому засіданні, в якому було проголошено вступну і резолютивну частину судового рішення, та те, що заява про ухвалення додаткового рішення була подана представником позивача до суду з пропуском строку лише на 1 день, суд визнає поважними причини пропуску процесуального строку для подання представником позивача заяви про подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення, не вбачає підстав для залишення такої заяви без розгляду, відхиляє доводи представника відповідачки та вважає за можливе поновити представнику позивача ОСОБА_1 – адвокату Шевчуку Р.В строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, а у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд звертає увагу на постанову Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20), в якій вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

На підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 17000,0 грн. представником позивача було додано копію договору про надання правничої допомоги № 01/038/2024 від 27.09.2024 року, акту приймання-передачі наданих послуг від 12.05.2026 року, додатку до договору про надання правничої допомоги від 12.05.2026 року.

Відповідно до вищевказаного акту приймання-передачі наданих послуг від 12.05.2026 року вартість послуг становила 17000,0 грн. Відповідно до копій квитанцій від 16.01.2026 року та 12.05.2026 року ОСОБА_1 було сплачено за правничу допомогу 17000,0 грн.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не було вирішено питання про судові витрати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При розподілі судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом (постанова ВС від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Суд зазначив, що Верховний Суд при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 13 лютого 2026 року у справі № 911/1065/24 року).

Суд звертає увагу на те, що справа стосується зменшення розміру аліментів, не є складною та не потребувала вивчення великого обсягу фактичних даних, основний обсяг документів були опрацьовані представником позивача в інших справах між цими ж сторонами, позовні вимоги були задоволені частково (25% позовних вимог), а тому суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17000,0 грн. є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідачки.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, враховуючи часткове задоволення позову (25% позовних вимог), суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,0 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу. Оцінка обґрунтованості та пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, а також підтвердженості таких витрат вирішується судом у кожному окремому випадку з урахуванням обставин конкретної справи (постанова Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі № 200/10535/19-а).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що заява підлягає до часткового задоволення, шляхом ухвалення по справі додаткового рішення про стягнення з відповідачки на користь позивача 2000,0 грн. понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 5 ст. 270 ЦПК України додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Керуючись ст.ст. 126, 127, 137, 141, 223, 247, 270 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В:

Поновити представнику позивача ОСОБА_1 – адвокату Шевчуку Руслану Віталійовичу строк для звернення із заявою про подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення.

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Шевчука Руслана Віталійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої жительки АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого жителя АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,0 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).

В задоволенні решти вимог заяви – відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження додаткового рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийУ. Ю. ЛУКОВКІНА