Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №353/1125/25 — Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/1125/25

Провадження № 2-др/353/2/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ДОДАТКОВЕ)

21 травня 2026 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді - Луковкіної У.Ю.

за участю: секретаря судового засідання – Мороз М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі заяву представника відповідачки ОСОБА_1 – адвоката Футерко Василя Любомировича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

06.05.2026 року Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області по справі № 353/1125/25 проголошено рішення, яким позов задоволено частково, зокрема, вирішено зменшити розмір стягуваних аліментів з ОСОБА_2 , а саме стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частини всіх видів заробітків (доходів) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Також вказаним рішенням вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати по сплаті судового збору.

11.05.2026 року представник відповідачки ОСОБА_1 – адвокат Футерко В.Л. направив через підсистему «Електронний суд» письмову заяву про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 353/1125/25, зокрема, просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16125,0 грн. з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовував тим, що у відзиві на позовну заяву було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що становив 15000,0 грн. Відповідно до долучених документів кінцева загальна вартість наданих послуг становила 21500,0 грн. А тому, враховуючи часткове задоволення позову (відмовлено у задоволенні на 75%), з позивача слід стягнути на користь відповідачки 16125,0 грн. понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

18.05.2026 року представник позивача ОСОБА_2 – адвокат Шевчук Р.В. подав до суду письмове клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, понесених відповідачкою. Ствердив, що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, предмет спору не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значним, частина підготовлених доказів не взята судом до уваги при ухваленні рішення, заявлені витрати на правничу допомогу не відповідають засадам розумності, співмірності та характеру наданої правової допомоги, реальність таких витрат є завищеною. Зазначив, що звіт з програми обліку часу затраченого адвокатом на надання послуг не містять інформації щодо спростування наданих стороною позивача доказів у справі, обґрунтування заперечень відповідача щодо предмета спору та підтвердження його належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами на суму 5865,0 грн. (134,99 доларів США). У зв`язку з цим просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

19.05.2026 року представник відповідачки ОСОБА_1 – адвокат Футерко В.Л. подав заперечення на клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та просив в його задоволенні відмовити . Також просив відмовити в задовленні заяви адвоката Шевчук Р.В. про долучення документів та поновлення процесуального строку щодо заяви про ухвалення додаткового рішення. Крім цього представник відповідачки долучив додаткові копії документів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник – адвокат Футерко В.Л. в судове засідання не з`явились, однак представник відповідачки у своїй заяві про ухвалення додаткового рішення просив дану заяву розглянути без їх участі.

Позивач ОСОБА_2 та його представник – адвокат Шевчук Р.В. в судове засідання не з`явились, однак представник позивача у своєму клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу просив розгляд заяви провести без їх участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 06.05.2026 року Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області по справі № 353/1125/25 проголошено рішення, яким позов задоволено частково, зокрема, вирішено зменшити розмір стягуваних аліментів з ОСОБА_2 , а саме стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частини всіх видів заробітків (доходів) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Також вказаним рішенням вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати по сплаті судового збору.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які відповідачка очікує понести на професійну правничу допомогу, становив 15000,0 грн.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 (п`яти) днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Можливість подання сторонами доказів для підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції. Зокрема, докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суді першої інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 8 квітня 2020 року у справі №278/1396/19.

Представник відповідачки у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні до закінчення судових дебатів у справі заявив про те, що докази на підтвердження розміру понесених відповідачкою судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом, тому питання розподілу зазначених судових витрат, в т.ч. понесених на професійну правничу допомогу,судом не вирішувалось.

Заяву про ухвалення додаткового рішення разом з доказами понесених відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу надіслано представником відповідачки через підсистему «Електронний суд» 11.05.2026 року.

За таких обставин суд вважає, що відповідачкою не пропущено строк для подання доказів понесених судових витрат, оскільки представник відповідачки подав такі докази до суду в межах п`ятиденного строку після ухвалення рішення суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, а у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд звертає увагу на постанову Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20), в якій вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

На підтвердження понесених відповідачкою судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 21500,0 грн. представником відповідачки було додано копію договору про надання правничої допомоги № 24/05-48 від 31.05.2024 року, Додатку № 1/24 від 30.12.2024 року до вказаного договору про надання правничої допомоги, Додатку № 2/25 від 29.12.2025 року до вказаного договору про надання правничої допомоги, акту приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 07.05.2026 року, підписані кваліфікованими електронними підписами адвоката та клієнта.

Відповідно до вищевказаного акту приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 07.05.2026 року та звіту з програми обліку часу (трекера) (Detailed report) за період з 01.01.2026 року по 06.05.2026 року, який є його невід`ємною частиною, вартість послуг становила 494,82 долара США, що в гривневому еквіваленті складає 21500,0 грн. Відповідно виписки з банківського рахунку ФОП ОСОБА_4 у період з 02.01.2026 року по 04.05.2026 року ОСОБА_1 було сплачено за правничу допомогу в загальному розмірі 41800,0 грн.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не було вирішено питання про судові витрати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При розподілі судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом (постанова ВС від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Суд зазначив, що Верховний Суд при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 13 лютого 2026 року у справі № 911/1065/24 року).

Суд звертає увагу на те, що справа стосується зменшення розміру аліментів, не є складною та не потребувала вивчення великого обсягу фактичних даних, основний обсяг документів були опрацьовані представником відповідачки в інших справах між цими ж сторонами, позовні вимоги були задоволені частково (25% позовних вимог), а тому суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21500,0 грн. є завищеними та становлять надмірний тягар для позивача.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, враховуючи часткове задоволення позову (25% позовних вимог), суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з позивача на користь відповідачки витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,0 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення,всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу. Оцінка обґрунтованості та пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, а також підтвердженості таких витрат вирішується судом у кожному окремому випадку з урахуванням обставин конкретної справи (постанова Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі № 200/10535/19-а).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що заява підлягає до часткового задоволення, шляхом ухвалення по справі додаткового рішення про стягнення з позивача на користь відповідачки 4000,0 грн. понесених відповідачкою судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 5 ст. 270 ЦПК України додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Керуючись ст.ст. 137, 141, 223, 247, 270 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву представника відповідачки ОСОБА_1 – адвоката Футерко Василя Любомировича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої жительки АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 , понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,0 грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок).

В задоволенні решти вимог заяви – відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження додаткового рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийУ. Ю. ЛУКОВКІНА