Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №320/23283/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/23283/25 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Сорочка Є.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій област, в якому просила суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 18.02.2025 № 930030849790 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком, відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 11.02.2025;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 11.02.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивачкою зазначено, що відповідачем 2 порушено її права, шляхом застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки при перерахунку її пенсії, а не за 2022-2024 роки.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 18.02.2025 № 930030849790 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 11.02.2025.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 11.02.2025.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 відкрито апеляційне провадження, призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в територіальному органі ПФУ в м. Києві.

11.02.2025 позивачка звернулась до відповідача 2 із заявою в якій просила здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 11.02.2025.

Розглянувши зазначену заяву відповідач прийняв рішення від 18.02.2025 № 930030849790, яким в задоволенні заяви відмовив зазначивши, що підстав для застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії немає, адже застосування при перерахунку пенсії показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні за зазначені роки, відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 1058, передбачено тільки при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.

Вважаючи таке рішення відповідача 2 протиправним позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років, відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а, в подальшому, при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком, відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV, що безпосередньо впливає на застосований показник середньої заробітної плати для розрахунку пенсії.

Натомість, відповідач вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, оскільки:

- позивачу ще з 03.07.2007 було призначено пенсію за віком, згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, і тому при поточному зверненні має застосовуватися старий показник середньої заробітної плати (за 2014-2016 роки);

- застосування при перерахунку пенсії показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні за зазначені роки, відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 1058, передбачено тільки при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

У ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV, зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно норм п. 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії..

Частиною 3 ст. 45 Закону № 1058-IV, встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Тож, ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV, встановлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Однак, як доцільно зауважив суд першої інстанції, у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).

За даних обставин, 01.02.2022 позивачці було призначено пенсію за вислугу, відповідно до пунктів е і ж ст. 55 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.

Для призначення пенсії за віком, відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернулась вперше 17.01.2025.

Приписами ст. 52 Закон № 1788-XII, передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII, у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років, передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Колегія суддів зауважує, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років, відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а, в подальшому, при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3ст. 45 Закону № 1058-IV.

З огляду на це, висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на призначення пенсії за віком, відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення, а саме: за 2022-2024 роки, є цілком обґрунтвоаним та правильним.

Посилання скаржника на судову практику, яка стосується переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, є нерелевантним до обставин цієї справи, оскільки позивач не переходить з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Оскільки звернення позивача є первинним призначенням пенсії за Законом № 1058 IV у 2025 році, розмір пенсії підлягає обчисленню відповідно до частини 2 статті 40 цього Закону. Ця норма імперативно визначає, що для обчислення пенсії застосовується середня заробітна плата в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022-2024 роки. Відмова скаржника застосувати цей показник і застосування застарілого показника (за 2014 2016 роки) є протиправними.

Щодо органу, який слід зобов`язати вчинити дії, колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до покладених завдань, саме орган за місцем перебування пенсіонера на обліку здійснює виплату пенсії та виконує рішення суду про зобов`язання вчинити дії. Суд першої інстанції обрав належний та ефективний спосіб захисту, поклавши обов`язок вчинити дії на суб`єкта, у повноваженнях якого знаходиться фактичне виконання судового рішення та поновлення прав позивача, який вже перебуває в ГУ ПФУ в м. Києві на обліку та отримує пенсію (мова про нове призначення не йде).

Доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Є.О. Сорочко