Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №580/6729/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/6729/25 Суддя (судді) першої інстанції: Василь ГАВРИЛЮК

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О., Терези Ю.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА

Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.07.2022 по день фактичного розрахунку - 13.03.2025 в розмірі грошового забезпечення за шість місяців а саме 80040,00 грн;

- стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.07.2022 по день фактичного розрахунку - 13.03.2025 в розмірі грошового забезпечення за шість місяців, а саме 80040,00 грн;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 28.07.2022 по 13.03.2025, за весь час затримки її виплати, а саме за період з 28.07.2022 по день фактичної виплати грошового забезпечення - 13.03.2025.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідно до ст.233 КЗпП України строк на звернення до суду з відповідними позовними вимогами становить 3 місяці, а тому звертаючись із даним позовом 13.06.2025 не порушив строків судового оскарження.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що середній заробіток під час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, тому підлягає застосування строк звернення до суду, встановлений ч.5 ст.122 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції питання про залишення позову без розгляду розглядалось в порядку стпрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, введення в Україні воєнного стану, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду, дійшов висновку, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк в частині подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

За наслідком перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з ч.3, 4 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, процесуальними нормами закріплено обов`язок суду встановлювати факт дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду та у випадку його пропуску за відсутності заяви про поновлення пропущеного строку звернення, або якщо наведені в такій заяві підстави визнаються судом неповажними, суд залишає таку позовну заяву без розгляду, не розглядаючи справу по суті позовних вимог.

Разом з тим, згідно з ч.13 ст.171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Відповідно до ч. 15 ст. 171 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Частиною 6 ст.161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Отже, у випадку встановлення судом після відкриття провадження у справі факту пропуску позивачем строку звернення до суду та у випадку відсутності заяви про поновлення такого строку, або у разі відхилення наведених у такій заяві обґрунтувань внаслідок їх безпідставності, з метою встановлення всіх фактичних обставин, за яких може бути прийнято рішення про залишення позову без розгляду, суд має залишити позовну заяву без руху для надання позивачу строку на усунення недоліків, шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з наведенням поважних причин для його поновлення.

Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі.

Після надходження відзиву відповідача, в якому наведено обґрунтування щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 позовну заяву залишено без руху і встановлено позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтованими доказами на її підтвердження.

Вказана ухвала була доставлена до електронного кабінету позивача 02.09.2025 о 23:10 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.32).

Оскільки вимогу ухвали суду про залишення позовної заяви без руху у встановлений судом строк позивач не виконав, позов було залишено без розгляду.

В даному випадку наявні підстави для дослідження дотримання позивачем строку звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

Статтею 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) установлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Разом з тим, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

При цьому, стягнення середнього заробітку з роботодавця є своєрідною формою відповідальності за порушення трудового законодавства і не може ототожнюватися із заробітною платою, тому на відповідні правовідносини не розповсюджуються норми ст.233 КЗпП України в частині застосування тримісячного строку звернення до суду із вимогами про стягнення належної заробітної плати.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20 сформулював висновок, відповідно до якого строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України. Тобто строк звернення до суду обмежується місячним строком.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 620/1982/19, у даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Верховного Суду від 19.05.2025 у справі №380/1794/24, від 14.11.2025 у справі №380/11622/24, які підлягають врахуванню судом.

Отже, звертаючи до суду з даним позовом 13.06.2025 позивачем пропущено місячний строк звернення до суду в частині позовних вимог про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, враховуючи, що фактичний розрахунок з позивачем проведено 13.03.2025.

При цьому, на виконання вимог суду першої інстанції в межах встановлених судом строку, позивачем не було подано до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із наведенням поважних причин його пропуску із наданням відповідних доказів наявності таких причин.

Отже, в частині позовних вимог про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати, колегія суддів виходить з наступного.

Строки у справах про стягнення належної заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці встановлені статтею 233 КЗпП України.

Частин 1, 2 цієї статті в чинній редакції визначають, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Спір у цій справі виник у зв`язку з невиплатою позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків розрахунку про звільненні.

Так, спір щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, стосується заробітної плати (грошового забезпечення) військовослужбовця.

Питання, пов`язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

За правилами статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Вказаними положеннями закону встановлено обов`язок підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадян провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.

Згідно з приписами статей 1, 2, 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» у відповідача одночасно виник обов`язок з нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення.

Позивач вказує, що остаточний розрахунок при звільненні було проведено 13.03.2025. Водночас, при проведенні виплати відповідачем не було виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків проведення остаточного розрахунку.

Таким чином, саме з дати проведення остаточного розрахунку (13.03.2025) позивач був обізнаний про порушення свого права і саме із цією датою пов`язано перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Станом на зазначену дату ст.233 КЗпП України діяла у редакції Закону № 2352-IX.

З даним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 13.06.2025, тобто в межах тримісячного строку, визначеного статтею 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX, в частині позовних вимог про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Отже, в цій частині позовних вимог помилковими є висновки суду першої інстанції щодо недотримання позивачем строку звернення до суду, а тому у вказаній частині ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на продовження розгляду в частині позовних вимог про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині порушення позивачем строків звернення до суду із позовними вимогами про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню шляхом скасування ухвали суду у відповідній частині із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року скасувати в частині залишення без розгляду позовних вимог про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 28 липня 2022 року по 13 березня 2025 року, за весь час затримки її виплати, а саме за період з 28 липня 2022 року по 13 березня 2025 року.

В цій частині справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В іншій частині ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст постанови виготовлено 20 травня 2026 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

Ю.О.Тереза