Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №420/35130/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/35130/25

Суддя першої інстанції - Білостоцький О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у справі №420/35130/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа №420/35130/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 за період з 28 травня 2020 року по 31 грудня 2022 року, 01 січня 2024 року по 15 жовтня 2025 року включно індексації грошового забезпечення, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 за період з 28 травня 2020 року по 31 грудня 2022 року, 01 січня 2024 року по 15 жовтня 2025 року включно індексацію грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, у фіксованій величині 4266,64 грн. в місяць, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Від представника позивача до Одеського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про ухвалення додаткового судового рішення по справі №420/35130/25 про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 судових витрат на професійну правову допомогу в сумі 20 000,00 грн.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 328,00 грн.

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у справі №420/35130/25.

Апелянт вказав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. На думку апелянта, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19 лютого 2020 року. В той же час відповідачем не надано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Апелянт звернув увагу, що в даній справі представником позивача надано відповідний опис наданих послуг, який включає в себе як стадію підготовки до суду, так і стадію судового провадження. Зазначений опис наданих послуг входить до предмету доказування і виконує функціональне призначення – визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Відсутність в судовому рішенні належного мотивування щодо зменшення витрат на правничу допомогу є порушенням вимог процесуального права. Судом в рішенні не наведено мотивів чому саме взята така цифра 3 328,00 грн, якій послузі вона відповідає. З рішення суду не зрозуміло, чому саме така вартість наданих адвокатом послуг в суді першої інстанції є обґрунтованою з огляду на рекомендовані ставки гонорару адвоката, і взагалі вартістю послуг спеціаліста в галузі права, який протягом декількох місяців працює над справою, отримуючи відшкодування за свої послуги лише 3 328,00 грн.

За таких підстав просить скасувати додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року та ухвалити нове, яким стягнути з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 20 000,00 грн.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у справі №420/35130/25.

01 травня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

13 травня 2026 року справу призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшов.

Суд першої інстанції встановив, що між ОСОБА_1 (як клієнтом) та ОСОБА_2 (як адвокатом) (далі – сторони) було укладено Договір про надання правничої допомоги №8/25 від 18 серпня 2025 року (далі – Договір), за п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, в тому числі у справі щодо стягнення в судовому порядку заборгованості з виплати грошового забезпечення, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, моральної шкоди та ін., а клієнт зобов`язується оплатити надані юридичні послуги.

За п.4.3 Договору гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Згідно п.п.1-2 Додаткової угоди від 16 жовтня 2025 року, укладеної відповідно до Договору №8/25 від 18 серпня 2025 року, вбачається, що адвокат приймає на зобов`язання з надання Клієнту юридичних послуг щодо визнання неправомірними дій/бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , стягнення в судовому порядку заборгованості з виплати грошового забезпечення.

Гонорар адвоката за надані юридичні послуги складає 20 000,00 грн.

На виконання вимог Договору №8/25 від 18 серпня 2025 року та Додаткової угоди від 16 жовтня 2025 року було складено акт наданих послуг від 25 березня 2026 року, згідно якого вбачається наступній перелік наданих послуг клієнту:

- усне консультування клієнта з вивчення документів – 1 000,00 грн;

- ознайомлення із судової практикою Верховного Суду з предмета оскарження – 1 000,00 грн;

- складання та направлення адвокатського запиту до в/ч НОМЕР_1 – 1 000,00 грн;

- складання та направлення адвокатського запиту до Галузевого архіву ДПСУ – 1 000,00 грн;

- аналіз архівних відомостей про грошове забезпечення клієнта – 1 000,00 грн;

- складання та направлення до суду позовної заяви – 10 000,00 грн;

- складання та направлення до суду відповіді на відзив на позовну заяву у справі №420/35130/25 – 5 000,00 грн.

Всього – 20 000,00 грн.

Згідно норм ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Колегія суддів наголошує, що суд, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат, та вирішуючи її по суті, має детально визначити чи підтверджуються вони документально та чи є такі витрати співмірними зі складністю справи та здійсненими стороною діями під час розгляду спору.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Колегія суддів бере до уваги складність справи (розгляд справи здійснювався у порядку письмового провадження), характер спору, кількість підготовлених процесуальних документів, тривалість розгляду справи, відсутність у справі складних фактичних та правових питань, обсяг виконаних робіт, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення загальної суми заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з 20000 грн до 3328 грн, яка відповідає встановленим процесуальним законом критеріям, є розумною, співмірною, а витрати реальними.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява №19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони.

Отримавши позитивне вирішення спору на свою користь під адвокатським супроводом, особа не позбавлена права виплатити на користь адвоката будь-які суми, що визнає за необхідне та можливе для себе, однак безумовно компенсувати їх в повному обсязі за рахунок суб`єкта владних повноважень, як відповідача, не на користь якого ухвалене рішення, суд не зобов`язаний. Навпаки, обов`язком суду є перевірка співмірності та неминучості таких витрат для особи.

Більш того, факт неподанння відповідачем клопотання про зменшення витрат не звільняє суд від обов`язку перевірити їх відповідність критеріям співмірності та обґрунтованості. Розподіл судових витрат є складовою здійснення правосуддя та реалізації принципу справедливості, а тому суд позбавлений права формально присудити всю заявлену особою суму виключно з підстав відсутності заперечень іншої сторони.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який зменшив розмір витрат у цій справі на підставі аналізу наданих доказів та з урахуванням принципів розумності та пропорційності.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що ним при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, тому не є підставою для скасування оскаржуваного додаткового рішення суду.

За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 139, 242-244, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян

О.В. Яковлєв