Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №490/3137/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 490/3137/26

перша інстанція: суддя Гуденко О.А.,

повний текст судового рішення

складено 17.04.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м.Миколаєва від 17 квітня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Центральний відділ Державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса), про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

09 квітня 2026 року ОСОБА_1 (надалі Позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив:

- поновити строк на подання позовної заяви про скасування постанови №753, винесеної 22.08.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення його до адміністративної відповідальності;

- скасувати постанову №753, винесену 22.08.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП;

- провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП закрити у зв язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

- витребувати зазначені матеріали адміністративної справи у відповідача відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , розглянуті 22.08.2025 року;

- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 665 гривень 60 копійок.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2026 року адміністративний позов залишено без руху та надано 5-тиденний строк для усунення виявлених судом недоліків, а саме надати докази поважності причин пропуску строку звернення до суду, вказати обставини, які були б об`єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій. Клопотання про поновлення строку звернення до суду залишити без задоволення.

На виконання цієї ухвали 15.04.2026 року представником позивача адвокатом Прокоф`євим М.М. до суду надано клопотання про поновлення строків на оскарження постанови від 22.08.2025 року, в якому зазначено, що оскаржувана постанова від 22.08.2025 року не вручалась позивачу особисто, а була отримана 07.04.2026 року, шляхом направлення на адресу електронної пошти представника позивача. Зазначає, що жодної заяви про згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності не підписував 18.08.2025 у ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення разом з доданими до неї матеріалами - повернути особі, яка її подала.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що Постанова №753 від 22.08.2025 року Позивачу не вручалась, про її існування він дізнався через застосунок «Дія» у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження. Фактично копію постанови отримано лише 07.04.2026 року. Таким чином, саме з цього моменту почався перебіг строку на її оскарження. В матеріалах адміністративної справи відсутні докази вручення Позивачу постанови, направлення її поштою, належного повідомлення про результати розгляду справи.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року апеляційну скаргу через наявні недоліки, залишено без руху.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2026 року відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

18 травня 2026 року до апеляційного суду надійшла адміністративна справа №490/3137/26.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Суд першої інстанції встановив, що предметом спору у даній справі є оскарження ОСОБА_1 постанови від 22.08.2025 року у справі про адміністративне правопорушення, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

18 серпня 2025 року ОСОБА_1 був зупинений працівниками Національної поліції України, яким він пред`явив витяг з мобільного додатку Резерв+, який є електронним військово-обліковим документом, та був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 відносно ОСОБА_1 складено протокол №668 від 18 серпня 2025 року за вчинення адміністративного правопорушення, у якому зазначено суть адміністративного правопорушення: 18.08.2025 близько 21.20 год. з екіпажем поліцейських УПП в Миколаївській області до адміністративної будівлі ІНФОРМАЦІЯ_7 , прибув громадянин ОСОБА_1 , як особа, яка порушила законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, для складання протоколу про адміністративне правопорушення, у зв`язку із тим, що приблизно о 21.00 год. 18.08.2025 під час патрулювання території на АДРЕСА_1 під час перевірки документів було виявлене правопорушення вчинене останнім, а саме те, що ОСОБА_1 , в особливий період, в порушення ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у період проведення мобілізації, не мав при собі військово – облікового документу ані в паперовому ані в електронному вигляді, під час складання протоколу також не має при собі, чим вчиним правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

20 березня 2026 року, ОСОБА_1 через мобільний застосунок в державному сервісі «Дія» дізнався, що відносно нього є виконавче провадження №80463132, відкрите держаним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Процьком Є.В., стягувачем по якому є ІНФОРМАЦІЯ_6 .

20 березня 2026 року між адвокатом Прокоф`євим Миколою Миколайовичем та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої (правової) допомоги та в цей же день, направлено адвокатський запит з метою отримання завірених належним чином копій матеріалів адміністративної справи, які стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП у 2025 році та копії постанови по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

07 квітня 2026 року на електронну поштову адресу адвоката Прокоф`єва М.М., ІНФОРМАЦІЯ_5 направлено відповідь від 07.04.2026 за №1/1168 на адвокатський запит, у якій зазначено, що на Долгокерова О.Є. складався протокол №668 про адміністративне правопорушення від 18.08.2025. До відповіді на адвокатський запит також додано: копію протоколу №668 про адміністративне правопорушення, копію заяви ОСОБА_1 від 18.08.2025, копію постанови №753 від 22.08.2025.

Постановою ІНФОРМАЦІЯ_7 №753 від 22 серпня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 притягнено до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП (далі – спірна постанова).

Отже, законність та правомірність винесення спірної постанови є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2026 року адміністративний позов залишено без руху.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення разом з доданими до неї матеріалами - повернути особі, яка її подала.

В обґрунтування зазначеної ухвали судом першої інстанції зазначено про те, що позивач звертаючись до суду з позовною заявою пропустив строк звернення до суду.

Перш за все, колегія суддів звертає увагу, на тому, що ухвала від 17 квітня 2026 року про повернення позовної заяви винесена судом передчасно з огляду на таке.

В матеріалах справи наявна ухвала судді від 13 квітня 2026 року, якою позовна заява позивача залишене без руху, і останньому надано строк для усунення недоліків протягом п`яти днів, з дня вручення ухвали (а.с.36-37). При цьому, доказів вручення позивачу цієї ухвали, матеріали справи не містять, що унеможливлює взагалі перевірити дотримання строків стороною для усунення недоліків позовної заяви.

15 квітня 2026 року представник позивача – адвокат Покоф`єв М.М. подав заяву до суду, а вже 17 квітня 2026 року винесена ухвала про повернення позову.

Колегія суддів зауважує, що суддя не має права повертати позовну заяву до закінчення строку, наданого на усунення недоліків, незважаючи на отримання заяви на виконання вимог ухвали судді, оскільки у сторони іще є час для надання іншої заяви. Згідно із процесуальним законодавством України, суддя повертає заяву лише у разі, якщо недоліки не були усунуті у встановлений строк, або якщо позивач сам подав заяву про повернення до відкриття провадження. Натомість, як свідчать матеріали даної справи, оскаржувана ухвала про повернення позову, винесена до спливу строку, визначеного суддею, навіть, якщо припустити, що ухвала про залишення позову без руху вручена стороні (хоча докази вручення в справі відсутні) 13 квітня 2026 року, то відлік п`ятиденного строку на усунення недоліків розпочато 14 квітня 2026 року, та відповідно спливає 18 квітня 2026 року.

Вказане беззаперечно свідчить про порушення норм процесуального законодавства, що призвело до винесення помилкового рішення, а відтак є самостійною підставою для скасування ухвали судді про повернення позову від 17 квітня 2026 року.

Крім вказаного, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абзацом 1 частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 2 статті 169 КАС України визначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

За приписами частини 2 статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно частини 2 статті 123 КАС якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Частинами 2, 3 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, для обрахунку початку відліку строку слід достеменно встановити коли ж саме відбулось порушення прав позивача і про таке порушення дізнався або повинен був дізнатись позивач.

Системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Так, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому дати змогу подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.

Не може оминути увагою колегія суддів і висновок суду першої інстанції про порушення строку звернення до суду, з огляду на те, що в ухвалі взагалі не визначена обставини/подія, з відліком, якого пов`язаний обрахунок 10 денного строку звернення до суду. Тобто, у разі висновку про пропуск строку звернення до суду, обов`язковою умовою є встановлення початку відліку такого строку, та відповідно його кінцеву дату, що безумовно має бути відображено у процесуальному рішенні суду.

Безумовним є те, що відлік строку розпочинається з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про своє порушене право. У даному випадку - оскаржувані постанови, винесені в результаті правопорушення, які зафіксовані у автоматичному режимі особа. При цьому, доказів направлення постанов позивача ні через застосунок Дія, ні поштовим зв`язком, матеріали справи не містять.

Колегія суддів зазначає, що у разі неотримання правопорушником постанови у день її прийняття, строк на її оскарження почне обчислюватися тільки після відмови від отримання постанови, яка була надіслана поштою або з дати безпосереднього отримання відповідної постанови поштою.

Строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення визначається ст. 289 КУПАП, відповідно до якої скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Таким чином в спірних правовідносинах строк оскарження постанови складає десять днів та може бути поновлений з дня її вручення.

При цьому, складання протоколу із зазначенням дати розгляду справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності, не є тотожнім обізнаності з прийнятою постановою про притягнення до адміністративної відповідальності.

Так, у матеріалах справи відсутні будь-які докази (поштові реєстри, повідомлення про вручення від АТ «Укрпошта», довідки про повернення), які б підтверджували направлення або отримання/відмови від отримання Позивачем оскаржуваних постанов. Єдиною датою про отримання спірної постанови вказана 07 квітня 2026 року, коли на адвокатський запит надана копія постанови від 22 серпня 2025 року, а звернувся позивач до суду з позовом 09 квітня 2026 року.

Отже матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до суду з позовом в межах строку встановленого ч. 2 ст. 286 КАС України.

З огляду на викладене колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що з 22 серпня 2025 року позивач не вжив заходів щодо відкладної реалізації свого права на звернення до суду щодо оскарження, на його думку, незаконної постанови " №753 від 22.08.2025 року.

Також помилковим є висновок суду першої інстанції, що поведінка позивача, зокрема його бездіяльність та відсутність належної зацікавленості у результатах розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, що проявилась у тому, що він не цікавився ані результатами розгляду справи, ані її рухом, не може розцінюватися як об`єктивна неможливість дізнатися про порушення своїх прав.

Колегія суддів зауважує, що законом не визначений обов`язок особи звертатись до суб`єкта притягнення до адміністративної відповідальності за отриманням інформації чи була особа притягнута до адміністративної відповідальності, чи ні. Так, право у особи на звернення є, натомість відсутній обов`язок.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спричинено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава за допомогою встановлення відповідних процесуальних строків, може обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття, "дізналася" та "повинна була дізнатись" про порушення права.

Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).

Тобто, як обставиною, з якою пов`язаний відлік строку, на переконання колегії суддів, це є обізнаність позивача про притягнення його до адміністративної відповідальності згідно постанови від 22 серпня 2025 року, яку позивач отримав лише 07 квітня 2025 року.

Теорією та практикою вироблені правила, згідно яких причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Доводи позивача про отримання спірної постанови лише 07 квітня 2026 року жодним доказом не спростовані, що свідчить про своєчасне звернення до суду – 09 квітня 2026 року. Водночас, під час розгляду справи, суд вправі витребувати інформацію про отримання доказів вручення спірної постанови, і вже після встановлення дати вручення/отримання спірної постанови, вирішити питання щодо дотримання строку звернення до суду (стаття 240 КАС України).

Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні правові передумови для повернення позовної заяви, що відповідно має своїм наслідком скасування оскаржуваної у цій справі ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню, а матеріали адміністративного позову направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Підстав для перерозподілу судових витрат не має.

Керуючись ст. 123, 169, 242-244, 250, 308, 312, 320, 321, 322, 325 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати ухвалу Центрального районного суду м.Миколаєва від 17 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Центральний відділ Державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Справу направити до Центрального районного суду м.Миколаєва для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню до Верховного Суду не підлягає згідно ст. 272, 328 КАС України.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко