Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №420/33724/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/33724/25

Суддя першої інстанції - Радчук А.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі №420/33724/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, в якому просив:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо невиплати середнього заробітку за несвоєчасний остаточний розрахунок по виплаті грошового забезпечення на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням з військової служби з ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України сплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за несвоєчасний остаточний розрахунок по виплаті грошового забезпечення на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням з військової служби за період з 14 вересня 2024 року по 14 березня 2025 року включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року позовні вимоги задоволені частково. Суд:

- визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 вересня 2024 року по 13 вересня 2025 року;

- стягнув з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 вересня 2024 року по 13 вересня 2025 року у сумі 46 676,80 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовив.

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі №420/33724/25.

Апелянт вказав, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року по справі №420/32332/24 скасоване рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року, яким задоволено частково позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язано сплатити позивачу його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 14 вересня 2024 року по 27 вересня 2024 року включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений Постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100 в сумі 11 865,18 грн.

Отже, на виконання постанови від 25 вересня 2025 року по справі №420/32332/24, ОСОБА_1 нараховано та виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 11 865,18 грн.

За таких підстав, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2026 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі №420/33724/25.

09 квітня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

04 травня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року витребувано додаткові докази.

07 травня 2026 року до суду надійшли витребувані докази.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшов.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив військову службу у Державній прикордонній службі України, у тому числі, у період з 20 грудня 2022 року по 13 вересня 2024 року – у НОМЕР_2 прикордонному загоні; має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 14 квітня 2017 року.

Згідно Витягу з Наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 13 вересня 2024 року №617-ОС, майстер-сержанта ОСОБА_2 (П-028209), інспектора прикордонної служби 1 категорії групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б), звільненого в запас Збройних Сил України за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 13 вересня 2024 року виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення.

Після звільнення з військової служби між позивачем та Військовою частиною НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) виникли спірні правовідносини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі №420/31889/24, зокрема, зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 20 грудня 2022 року по 20 травня 2023 року посадовий оклад, оклад за військовим званням, визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), розмір яких залежить від розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, в яких посадовий оклад, оклад за військовим званням визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12,13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум.

14 вересня 2025 року на виконання судового рішення у справі №420/31889/24, Військовою частиною НОМЕР_1 виплачено на користь позивача кошти у сумі 116714,65 грн.

Вказані обставини справи не заперечуються сторонами.

Відповідач надав до суду довідку про перерахунок грошового забезпечення позивача на виконання судового рішення у справі №420/31889/24, згідно якого до виплати нараховано 116714,65 грн.

Спірними між сторонами стали питання щодо наявності підстав для відшкодування позивачу середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив, зокрема, виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 14 вересня 2024 року по 14 березня 2025 року.

Однак, як зазначено у позові, станом на дату звернення до суду з вказаним позовом, відповіді отримано не було.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року суд визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасного остаточного розрахунку за період з 14 вересня 2024 року по 27 вересня 2024 року на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням з військової служби ОСОБА_1 . Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 сплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 14 вересня 2024 року по 27 вересня 2024 року включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений Постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100 в сумі 11865,18 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Згідно ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

При цьому, згідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

При цьому, згідно абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата, зокрема, обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо), для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

В аспекті питання обчислення розміру належної до відшкодування суми, Суд зазначає, що, спираючись на критерії, наведені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, визначив формулу, яку необхідно застосовувати для обчислення частки середнього заробітку, яка підлягає стягненню у випадку зменшення його розміру.

Зокрема, у пунктах 58-60 згаданої постанови Верховний Суд зазначив, що статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тлумачення конструкції цієї норми дає підстави для суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.

Колегія суддів зазначає, що аналіз такого правового врегулювання дає змогу зробити правовий висновок, який не прямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується, відповідно, розмір фінансової відповідальності роботодавця. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Подібний підхід щодо здійснення розрахунку суми відшкодування було застосовано судом, зокрема, й у справі №489/6074/23 і Велика Палата Верховного Суду визнала його таким, що забезпечив справедливий баланс інтересів сторін: захистив право позивача на повний розрахунок та належну компенсацію, водночас не допустив понесення роботодавцем несправедливих та непропорційних майнових втрат (пункти 116, 117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2025 у справі №489/6074/23).

Отже, для цілей обчислення середнього заробітку в цій справі, з урахуванням наведених позицій Верховного Суду, підлягає встановленню:

- розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні;

- загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат;

- частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат;

- частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що до спірних правовідносин з 14 вересня 2024 року підлягає застосуванню норма статті 117 КЗпП України, у редакції, чинній на момент ухвалення рішення, яка передбачає обмеження виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні шістьма місяцями, та визначив розмір середнього заробітку лише за період, який охоплює шість місяців.

Як вбачається з архівної відомості про нараховане грошове забезпечення за період січень-жовтень 2024 року: у липні 2024 року грошове забезпечення позивача складало 26207,80 грн, у серпні 2024 року - 27338,00 грн.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати”, середньоденне грошове забезпечення позивача складає: (26207,80 грн + 27338,00 грн) / 62 = 863,64 грн.

Датою зарахування грошового забезпечення на рахунок позивача у сумі 116714,65 грн є 14 вересня 2025 року.

Середній заробіток за період з 14 березня 2025 року по 14 вересня 2025 року (не більш як за шість місяців) складає: 863,64 грн х 185 днів = 159773,40 грн.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 навів єдиний механізм розрахунку істотності частки середнього заробітку, а саме: розмір середнього заробітку прямо пропорційно залежить від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

У справі №420/32332/24 суд встановив, що згідно розрахункового листа за вересень 2024 року ОСОБА_1 було нараховано грошове забезпечення з урахуванням всіх його складових та виплат згідно наказу від 13 вересня 2024 року №617-ОС в сумі 274192,22 грн.

Згідно частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/33757/24 від 03 лютого 2025 року нарахована індексація грошового забезпечення у сумі 50230,97 грн.

Тому, у цій справі загальний розмір виплат належних позивачеві при виключенні зі списків особового складу складав 441137,84 грн.

Суд апеляційної інстанції встановив, що 14 вересня 2025 року позивачу було виплачене грошове забезпечення на підставі рішення Одеського окружного суду у справі №420/31889/24 у сумі 116714,65 грн, в зв`язку з несвоєчасною виплатою якої позивач просить суд нарахувати йому середній заробіток в даному провадженні.

Керуючись принципом пропорційності, суд вважає за необхідне зменшити відшкодування до суми, співмірної з порушенням.

Велика Палата Верховного Суду вважає такий підхід таким, що забезпечує справедливий баланс інтересів сторін (Постанова від 8 жовтня 2025 року справа №489/6074/23).

Таким чином, частка заборгованості відповідно до алгоритму виведеного Верховним Судом складає: 116714,65 грн / 441137,84 грн * 100% = 26,46 %.

Отже, виходячи з принципу пропорційності, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку щодо виплати індексації грошового забезпечення належна позивачу в сумі 116714,65 грн має складати: 159773,40 грн / 100% * 26,46 % = 42276,04 грн.

З викладеного вбачається, що середній заробіток за несвоєчасну виплату грошового забезпечення в сумі 116714,65 грн позивачу не може перевищувати суму 42276,04 грн.

Суд відхиляє аргумент апелянта про те, що заявлені позовні вимоги вже були предметом судового розгляду, оскільки підставою для звернення з цим позовом є невиконання відповідачем обов`язку щодо своєчасного проведення розрахунку з виплати частини грошового забезпечення у сумі 116714,65 грн, яку позивач отримав 14 вересня 2025 року, а в провадженні справи №420/32332/24 спірною була частина грошового забезпечення, яку виплачено 28 вересня 2024 року.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне рішення суду змінити.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим судове рішення підлягає зміні з урахуванням мотивувальної частини даної постанови.

Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Змінити рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року, виклавши третій абзац його резолютивної частини в такій редакції:

"Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 березня 2025 року по 14 вересня 2025 року у сумі 42276,04 грн (сорок дві тисячі двісті сімдесят шість гривень 04 коп)".

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян

О.В. Яковлєв