Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №290/204/26 — Романівський районний суд Житомирської області

РОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

Іменем України

290/204/26

3/290/93/26

20 травня 2026 рокуселище Романів

Суддя Романівського районного суду Житомирської області Шакалов А.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Житомирського районного управління поліції №1 відділення поліції №2 Головного Управління Національної поліції в Житомирській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

Обставини справи, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, визнані судом не доведеними.

1.1. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №601054 від 26.02.2026 року, 26.02.2026 о 08 год. 30 хв. у с.Разіне по вулиці Центральній, 21 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом автобусом марки Богдан А22412, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд проводився в Романівській ЦРЛ, висновок № 48 чим порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

1.2. Суд не погоджується з тим, що обставини правопорушення доведені належними та допустимими доказами, та дійшов висновку про закриття провадження.

2. Рух справи.

2.1. Матеріали справи надійшли до Романівського районного суду Житомирської області 06 березня 2026 року та розподілені головуючому судді Шакалову А.В.

2.2. Розгляд справи призначено на 16.03.2026, засідання не відбулось через клопотання захисника Гарбузюка О.О., який просив відкласти розгляд справи та надати йому час для ознайомлення з матеріалами справи.

2.3. Розгляд справи відкладено на 09.04.2026. У цей день у судове засідання прибув адвокат Гарбузюк О.О., під час судового засідання за ініціативою суду оголошено перерву у розгляді справи для виклику поліцейського Бондара О.С., який складав протоколу № 6001054 та свідка лікаря нарколога ОСОБА_2 . Захисник поклався на розсуд суду при розгляді цього питання.

2.4. Судове засідання призначене на 28.04.2026 не відбулося через подання клопотання свідком ОСОБА_2 , яка просила відкласти розгляд справи на іншу дату. Розгляд справи відкладено на 20.05.2026.

2.5. У судове засідання 20.05.2026 прибули: захисник Гарбузюк О.О., який заперечив вину свого підзахисного та просив закрити провадження по справі у зв`язку з численими процесуальними порушеннями; старший сержант поліції Бондар О.С. повідомив, що при складанні протоколу та документів справи ним дотриманні вимоги закону, вважає, що є всі підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

2.6. Була допитана лікар-нарколог ОСОБА_2 , яка проводила медичний огляд ОСОБА_1 26.02.2026 року в КНП «Романівська лікарня». Яка повідомила, що проводила огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 про що нею складено відповідний висновок та акт. Суд заслухав її пояснення щодо процедури та результатів огляду, свідок не змогла поясними чому в акті та висновку не вірно зазначене ім`я особи відносно, якої здійснюється огляд, зазначено ОСОБА_3 , тоді як особу, що притягується до адміністративної відповідальності звати ОСОБА_4 . Свідок вважає, що це описка. Також свідок не змогла пояснити, чому в акті не заповнений розділ 20 «Висновок та діагноз за результатами огляду.

3. Висновки суду.

3.1. Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 адвоката Гарбузюка О.О., поліцейського ОСОБА_5 та лікаря-нарколога ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

3.2. За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

3.3. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її відповідно до законом.

3.4. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

3.5. Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

3.6. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

3.7. В порядку статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

3.8. При вирішенні питання про доведеність вини суд керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України». Доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою. За відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

3.9. Оцінюючи докази у справі, суд встановив наступне.

3.10. Акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння № 48 від 26.02.2026 та Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 26.02.2026 року є недопустимими доказами.

3.11. Відповідно до ст. 251 КУпАП, докази оцінюються з точки зору їх належності, допустимості та достовірності. Відповідно до принципів доказування, належними є ті докази, що прямо чи непрямо підтверджують існування або відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та достовірно встановлюють особу, щодо якої вони складені.

3.12. Судом встановлено, що як в акті медичного огляду №48 від 26.02.2026 року, так і у Висновку щодо результатів медичного огляду від 26.02.2026 року, прізвище, ім`я та по батькові особи, яку оглядали, зазначено як « ОСОБА_6 », тоді як провадження у справі ведеться щодо « ОСОБА_1 ». Ці дані є різними та не збігаються. Допитана у судовому засіданні лікар-нарколог ОСОБА_2 підтвердила, що саме такий запис міститься у документах, складених нею 26.02.2026 року, проте пояснила цю розбіжність технічною помилкою при заповненні.

3.13. Суд не може прийняти таке пояснення, оскільки ідентифікація особи є основоположним елементом будь-якого медичного та юридичного документа. Відповідно до п. 22 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 (далі – Інструкція), висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними. Неправильно зазначене ім`я особи є грубим порушенням вимог Інструкції, що прямо тягне за собою недійсність складеного висновку. Аналогічну позицію займає судова практика Вінницького апеляційного суду (справа №127/6163/22), де зафіксовано: неправильно зазначені персональні дані водія в акті медичного огляду виключають можливість притягнення до адміністративної відповідальності.

3.14. З огляду на наведене, акт медичного огляду та Висновок від 26.02.2026 року не можуть вважатися належними та допустимими доказами у справі про правопорушення щодо ОСОБА_1 , оскільки такі розбіжності у персональних даних не дають можливості суду однозначно встановити, що висновок складено саме щодо ОСОБА_1 .

3.15. Акт медичного огляду від 26.02.2026 року є недопустимим доказом також через відсутність у ньому висновку про результати огляду.

3.16. Судом встановлено, що у розділах акта, призначених для зазначення «Висновку та діагнозу за результатами огляду» (п. 20 акта), відповідний запис відсутній або не заповнений у встановленому порядку. Відповідно до п. 16 Інструкції акт медичного огляду є основою висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння. Без належно оформленого висновку в самому акті неможливо достовірно встановити діагноз, поставлений лікарем за результатами проведеного дослідження. Таким чином, акт медичного огляду не виконує свого доказового призначення.

3.17. Матеріали справи не містять направлення особи на проведення медичного огляду на стан сп`яніння.

3.18. Відповідно до п.п. 9, 10 Інструкції поліцейський, який виявив ознаки сп`яніння у водія та прийняв рішення про направлення його на медичний огляд, зобов`язаний скласти відповідний документ – направлення, яке є підставою для проведення огляду в закладі охорони здоров`я. Відсутність такого документа в матеріалах справи унеможливлює перевірку законності направлення особи на огляд та відповідності процедури вимогам Інструкції.

3.19. У матеріалах справи відсутній відеозапис доставлення особи та проведення медичного огляду на стан сп`яніння в КНП «Романівська лікарня».

3.20. Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису. Відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року №1026 (п. 5 розділу ІІ), включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначені вимоги поліцейським виконані не були. Відсутність відеозапису доставлення та проведення огляду є суттєвим порушенням процедури документування, яке позбавляє суд можливості перевірити законність та правомірність дій поліцейського при направленні особи на медичний огляд.

3.21. Відеозапис з нагрудного відеореєстратора поліцейського №857477 є неповним в частині фіксації результатів тестування на приладі Drager на місці події.

3.22. У судовому засіданні судом досліджено відеозапис, доданий до матеріалів справи. Встановлено, що якість відеозапису є незадовільною, зображення розмите та нечітке. Зокрема, на відеозаписі відсутній момент, коли працівник поліції демонструє результат тестування на приладі Drager Alcotest 6810 безпосередньо на місці зупинки транспортного засобу. Суд не має можливості встановити з відеозапису показники, відображені на дисплеї приладу, а також дотримання поліцейським процедури проведення тестування. Натомість відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП та вимог Інструкції №1026, відеозапис проведення огляду є обов`язковим елементом фіксації правопорушення і має підтверджувати як факт вчинення огляду, так і його результати. Відсутність відповідного відеозапису унеможливлює повну перевірку дотримання процедури направлення та проведення огляду особи.

3.23. Суд враховує, що матеріали справи містять роздруківку приладу Drager Alcotest 6810, однак за відсутності належної відеофіксації процедури тестування, а також з огляду на встановлені порушення оформлення медичного огляду, зазначений доказ сам по собі не є достатнім для висновку про доведеність вини особи поза розумним сумнівом. Крім того, суд звертає увагу, що в основу доказової бази згідно протоколу ЕПР1 № 601054 покладено саме висновок Романівської КНП, а не тест Drager Alcotest 6810 зроблений на місці події.

3.24. Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №601054 від 26.02.2026 року містить вказівку на керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, підтвердженням чого мали слугувати акт та висновок медичного огляду. Однак обидва ці документи визнані судом недопустимими доказами з підстав, зазначених вище. Жоден із доказів, що залишилися у матеріалах справи, не є достатнім для встановлення вини особи поза розумним сумнівом

3.25. Суд також враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Відповідно до практики ЄСПЛ у справах «Гурепка проти України», «Михайлова проти України», «Бантиш проти України» – провадження за ст. 130 КУпАП є «кримінальним» у розумінні Конвенції, а отже потребує суворого дотримання всіх процесуальних гарантій, включно з вимогою доведення вини поза розумним сумнівом.

3.26. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, у тому числі й закріпленій у ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості. За змістом ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

3.27. Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

3.28. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

3.29. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, матеріалами справи не доведена. Провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

3.30 При ухваленні постанови суд керувався ст.ст. 283-284, 287 КУпАП.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

1. Рішення судді.

1.1. Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

2. Роз`яснення набрання постановою законної сили та процедури оскарження.

2.1. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

2.2. Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

2.3. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного суду через Романівський районний суд Житомирської області.

СуддяАндрій ШАКАЛОВ