Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №295/16515/25 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/16515/25

Категорія 69

2/295/425/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Чішман Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Лайчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Федіна Андрія Андрійовича до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дітей, що викликані особливими обставинами, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача фактично понесені додаткові витрати на дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що викликані особливими обставинами, в загальному розмірі 104262, 50 грн та витрати на професійну правову допомогу в сумі 5000, 00 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що сторони перебували у шлюбі, від якого є батьками спільних дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Шлюб між сторонами розірвано, діти проживають разом з матір`ю, на виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16.01.2023 №295/11905/22 відповідач сплачує на користь позивача аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позивачем понесено витрати, які виходять за межі звичних щомісячних витрат на утримання дітей і не покриваються аліментами, зокрема: витрати, пов`язані з навчанням дітей – в розмірі 52519, 50 грн, витрати на проживання дочки в гуртожитку в розмірі 15133, 00 грн, витрати на лікування дітей в розмірі 32360, 00 грн, а всього – 104262, 50 грн, половину з яких представник позивача просить стягнути з відповідача, який, в свою чергу, відмовляється у добровільному порядку компенсувати такі витрати.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 16.12.2025 у справі відкрито провадження та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 59).

12.01.2026 від представника відповідача – адвоката Гарбузюк О.В., надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 64-66).

В обґрунтування відзиву зазначила, що сторони домовились оплачувати навчання доньки ОСОБА_5 порівну за кожний семестр та відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_3 було перераховано 18 500,00 грн, тобто половину за навчання доньки у першому семестрі. Тож вимога про стягнення таких витрат є протиправною та недобросовісною.

Підготовчі курси у сумі 5000, 00 грн та навчання у Ліцеї № 1 міста Житомира сина ОСОБА_6 , купівля канцелярських товарів та навчальних матеріалів, геймерського крісла є звичайними витратами на дитину, а не додатковими витратами у розумінні частини першої статті 185 СК України.

Щодо витрат на проживання доньки ОСОБА_5 у гуртожитку в розмірі 11 858, 00 грн та 3275,00 грн на купівлю різних побутових товарів (кухонне приладдя, засоби для миття та догляду, настільна лампа, подовжувач та інші побутові товари) представник відповідача зазначила, що такі витрати жодним чином не є не додатковими витратами у розумінні частини першої статті 185 СК України та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Крім цього, відповідач є учасником бойових дій та на його дітей розповсюджуються відповідні пільги, однак позивач не зверталась до нього з питань влаштування доньки у гуртожиток та його оплати, надання документів для отримання пільги.

Щодо витрати на лікування дітей (лікування у стоматолога, консультації лікаря, УЗД) адвокат зазначила у відзиві, що такі витрати є звичайними витратами на дитину, профілактичними періодичними заходами для підтримки стану здоров`я, а не додатковими витратами у розумінні частини першої статті 185 СК України. Позивач не зверталась до відповідача з питань оплатити та не повідомляла про таке лікування дітей. Такі витрати, на думку адвоката, не викликані особливостями розвитку та здоров`я дітей.

20.01.2026 судом отримано відповідь на відзив, в якому представник позивача просив відхилити доводи відзиву як необґрунтовані та задовольнити позовну заяву (а.с. 79-81).

Зазначив, що твердження представника відповідача про сплату 21.08.2025 18 500 грн в якості половини за навчання доньки у першому семестрі є безпідставним, оскільки з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні ВП № 76039390, а також з долучених відповідачем платіжних документів вбачається, що сума 18 500 грн відображена як конкретна сума аліментної заборгованості, яка підлягала стягненню/обліку державним виконавцем. Отже, зазначений платіж не є відшкодуванням витрат позивача на навчання та не може зараховуватися відповідачу як участь у додаткових витратах на дитину, оскільки має аліментний характер.

Посилання відповідача на практику Верховного Суду у справі № 336/1488/19 не спростовує позов автоматично, оскільки у наведеній позиції акцент зроблено на недоведеності відповідних обставин та специфічному контексті (зокрема щодо навчання за кордоном/наявності альтернатив), тоді як у цій справі витрати на навчання підтверджені документально, а відповідач сам посилається на “домовленість” оплачувати навчання порівну, що по суті є визнанням необхідності та прийнятності таких витрат.

Щодо витрат на проживання доньки у гуртожитку зазначив, що наявність пільги відповідача не дорівнює фактичному звільненню від витрат. Реалізація пільги залежить від процедур закладу освіти та фактичних умов: наявності місць, порядку подання/розгляду документів, прийняття рішення та фактичного надання місця. Посилання відповідача на можливість пільгового проживання у гуртожитку є необґрунтованим і не спростовує позов, оскільки відповідач не надав жодного належного доказу того, що у відповідний період заклад освіти мав реальну можливість надати дитині місце у гуртожитку на пільгових умовах (наявність вільних місць) та забезпечував фактичне надання такого місця (із визначеним розміром пільги).

Доводи відповідача про те, що витрати на побутові товари для проживання у гуртожитку не є додатковими витратами, є спрощеним і не враховують фактичних обставин, оскільки оцінка таких витрат має здійснюватися не за побутовою назвою, а за: цільовим призначенням (забезпечення проживання та навчання дитини за місцем навчання); необхідністю (мінімальне облаштування); прямим причинним зв`язком із проживанням дитини поза місцем постійного проживання; характером витрат (разові/стартові або підвищені, а не регулярні щоденні). Саме ці критерії є релевантними при вирішенні питання, чи підлягають такі витрати компенсації як додаткові.

Щодо витрат на лікування дітей (стоматологія, консультації, УЗД) представник позивача зазначив, що неповідомлення відповідача про такі витрати не є підставою для звільнення від обов`язку участі у таких витратах. Закон не встановлює попередньої згоди другого з батьків як умову стягнення додаткових витрат. Вирішальними є: наявність особливих обставин, реальність витрат, їх документальне підтвердження та співмірність.

Зазначені витрати були понесені саме у зв`язку з організацією навчання та забезпеченням мінімально необхідних умов для його проходження (підготовка, навчальний процес, забезпечення матеріалами та робочим місцем), мають цільовий характер, а значна їх частина є разовою/підвищеною і виникла не як щомісячні витрати, а як конкретні витрати, зумовлені навчанням.

11.02.2026 судом отримано додаткові пояснення представника відповідача, в яких остання зазначила, що рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 28.08.2024 у справі № 295/10831/24 було вирішено стягувати аліменти на утримання дітей з відповідача, в розмірі 1/3 з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 16.07.2024 року та до досягнення дітьми повноліття.

В подальшому позивачем було звернуто виконавчий документ для примусового стягнення. У Любарському відділі ДВС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького МУ МЮ України перебуває на виконанні виконавче провадження № АСВП: 76039390 від 13.09.2024.

Відповідач не ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків з утримання дітей, в межах вказаного виконавчого провадження відповідач регулярно та в повному обсязі перераховує кошти на депозитний рахунок виконавчої служби.

Окрім сплати обов`язкових щомісячних платежів з аліментів відповідач надає кошти безпосередньо дітям, бере участь у інших необхідних витратах.

Шляхом перерахунку коштів на депозитний рахунок виконавчої служби, відповідач оплатив половину навчання доньки у сумі 18500,00 грн.

Окрім цього платежу, відповідач сплачує необхідні платежі з аліментів, тому у січні перевищення сплати за обов`язковими платежами (у графі «сукупний розмір заборгованості») становить – 19678,56 грн. Відповідач перераховує більше коштів, аніж лише аліменти за рішенням суду (а.с. 88-89).

В судовому засіданні 05.05.2026 представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій адвокат просив вважати позовні вимоги в частині 17950, 00 грн такими, що не підтримуються позивачем у зв`язку з їх добровільним задоволенням відповідачем після пред`явлення позову, продовжити розгляд справи в частині стягнення з відповідача залишку фактично понесених додаткових витрат на дітей в розмірі 34181,25 грн, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правову допомогу в розмірі 7000, 00 грн та по 1000, 00 грн за кожне судове засідання (а.с. 113).

У такій заяві зазначено, що сплачена відповідачем на користь позивача сума 17950, 00 грн здійснена в якості половини оплати вартості за навчання доньки ОСОБА_5 в університеті за перший семестр, що підтверджується коментарем до платежу.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. ОСОБА_1 зазначила, що відповідач жодної участі у житті дітей не приймає, з донькою спілкується раз на рік, не знає про її потреби, чим вона цікавиться, як і за рахунок чого вона живе. З сином бачиться раз на місяць по 15 хвилин.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що всі заявлені позивачем додаткові витрати, окрім сплачених відповідачем в ході розгляду справи в розмірі 18500, 00 грн, є звичайними побутовими витратами, які охоплюються виплатами аліментів, тому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.

ОСОБА_2 підтримав свого представника, додатково зазначивши, що не відмовляється від обов`язку надавати своїм дітям кошти на лікування чи інші витрати, однак це має відбуватися у належний спосіб. Зауважив, що вважає неправильним те, що позивач упродовж тривалого часу збирає чеки, а потім одноразово через суд просить відшкодувати такі витрати. Також зазначив, що не зобов`язаний покривати витрати позивача за минулі роки.

Заслухавши позивача, відповідача та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 08.09.2006 відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції зареєстровано шлюб між сторонами, актовий запис №1624 (а.с. 6).

У шлюбі сторони стали батьками двох дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7-8).

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира №295/11905/22 від 16.01.2023 шлюб між сторонами розірвано, спільних дітей сторін залишено проживати з матір`ю (а.с. 9-11).

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира №295/10831/24 від 28.08.2024 ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку щомісячно, починаючи з 16.07.2024 та до досягнення дітьми повноліття (а.с. 15-16).

У відповідь на адвокатський запит представника відповідача листом державного виконавця Любарського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області від 07.01.2025 №20.4-21/2026/835 повідомлено, що у згадуваному відділі на виконанні перебуває виконавче провадження №76039390 з примусового виконання виконавчого листа №295/10831/24 від 03.09.2024 про стягнення з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_7 аліментів на утримання дітей, заборгованість зі сплати аліментів відсутня, за період перебування на виконанні виконавчого листа стягнуто 73837, 96 грн (а.с. 69-70).

21.08.2025 відповідачем на рахунок Любарського ВДВС сплачено 18500, 00 грн, призначення платежу – виконавчий збір, що підтверджується як розрахунком заборгованості, так і платіжною інструкцією від 21.08.2025 (зворот а.с. 69-а.с. 71).

Листом державного виконавця Любарського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області від 28.01.2026 №220.4.-21/2025/4859 надано відповідь на адвокатський запит представника відповідача, з якого встановлено, що заборгованість зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №76039390 станом на 28.01.2026 відсутня, платежі зі сплати аліментів надходять регулярно та згідно з рішенням суду на депозитний рахунок виконавчої служби, 23.01.2026 надійшов платіж у сумі 20000, 00 грн (а.с. 92-93).

10.08.2024 ОСОБА_7 змінила прізвище на « ОСОБА_8 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_1 (а.с. 17).

Діти проживають разом з матір`ю, що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади (а.с. 12-14).

Донька сторін ОСОБА_3 є студенткою Національного університету «Києво-Могилянська академія», вартість навчання за весь строк навчання – 296000 грн, вартість навчання за перший рік навчання – 74000 грн, за перший семестр – 37000 грн (а.с. 18-20).

Позивачем сплачено кошти в сумі 37000, 00 грн за навчання доньки ОСОБА_5 за перший семестр (а.с. 21).

Син сторін ОСОБА_4 навчається в Ліцеї №1 м. Житомира, період навчання – з 01.09.2025 по 31.05.2026, вартість навчання – 9450, 00 грн, що підтверджується договором №266 про надання платних послуг (а.с. 22-23).

Позивачем сплачено кошти в сумі 9450, 00 грн за навчання сина ОСОБА_6 (а.с. 24).

ОСОБА_1 сплачено 5000 грн за додаткові освітні послуги для учнів Наукового ліцею Житомирської політехніки (а.с. 25).

Крім цього, позивач надала докази про понесення на її думку інших витрат на дітей, пов`язаних з навчанням, зокрема:

4 250,00 грн - витрати на ергономічне комп`ютерне крісло для навчання дітей, що підтверджується чеком № 904 від 14.09.2025 (а.с. 26);

1 069,50 грн - витрати на спеціалізовану літературу для навчання, що підтверджується квитанцією № 27 від 06.10.2025 (а.с. 27).

Крім цього, позивачем надано докази з яких вбачається про понесені витрати на: - проживання дочки ОСОБА_5 в гуртожитку 11 858,00 грн (договір найму № 359 від 26.08.2025; квитанції до прибуткового касового ордеру № 4770 від 26.08.2025, № 4771 від 26.08.2025, № 4883 від 29.08.2025, № 4884 № 29.08.2025; квитанція № 0.0.4570471186.1 від 07.10.2025) (а.с. 28-32);

- 3 275,00 грн - витрати на купівлю розхідних побутових товарів, кухонного приладдя, товарів для організації робочого місця (чек 17390089131 від 28.08.2025)

- 29 970,00 грн - витрати на стоматолога, що підтверджується актами виконаних робіт та чеками (а.с. 33-43);

- 1 180,00 грн - консультація лікаря та УЗД (акт від 07.08.2025-11.08.2025; медична документація) (а.с. 44-48);

- 1210, 00 грн - ліки (чеки № 159484 від 21.09.2025, № 158221 від 06.09.2025) (а.с. 49).

Відповідач ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с. 68).

05.05.2026 представником відповідача долучено до матеріалів справи платіжні інструкції від 04.05.2026 про сплату відповідачем на користь позивача 18500, 00 грн, призначення платежу – компенсація половини додаткових витрат вартості навчання доньки ОСОБА_9 в університеті за перший семестр (а.с. 114-116).

Положеннями ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 визначено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно зі статтею 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Аналіз указаних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу, тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Верховний Суд у постанові від 26.08.2020 у справі №336/1488/19 зазначив, що визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними у кожному конкретному випадку. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею.

До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу, тощо.

Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

У постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №183/1679/17 (провадження №61-21662св18), від 12.12.2019 у справі №756/4947/17-ц (провадження №61-47858св18), від 01.04.2020 у справі №521/16268/18 (провадження №61-20458св19), від 08.12.2021 у справі №607/12170/20 (провадження №61-17663св21) викладено правові висновки про те, що особливі обставини, яких стосується стаття 185 СК України, можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

З аналізу судової практики, яка склалась, до додаткових витрат відносять:

- навчання у спеціалізованому закладі освіти, технікумі, коледжі, при умові погодження з батьком/матір`ю навчального закладу та доведеності існування особливих обставин, які зумовлені необхідністю платного навчання дитини у цьому закладі адже дитині гарантовано державою безоплатне навчання у загальноосвітній школі;

- розвиток здібностей дитини, а саме витрати на гуртки, заняття, які розвивають конкретні здібності дитини, придбання спортінвентарю, музичного інструменту, витрати на участь у змаганнях та конкурсах, витрати на вивчення іноземних мов, підтверджені відповідними нагородами, які одержували діти або характеристиками;

- оздоровлення (санаторно-курортне або відпочинок біля моря або на гірському курорті при умові доведеності, що для покращення стану здоров`я дитини вона потребувала відпочинок та оздоровлення саме там);

- лікування (систематичні витрати, понесені у зв`язку з постійною хворобою дитини, фізичними травмами).

Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів, і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі виникнення спору.

Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України, додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J. K. AND OTHERS v. SWEDEN») зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Пріоритет у доказуванні надається не тому хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Проаналізувавши викладене, суд дійшов висновку, що факт понесення додаткових витрат в розмірі 9450, 00 грн, на навчання сина сторін ОСОБА_6 , у Ліцеї №1 м. Житомира та доньки ОСОБА_5 в університеті в розмірі 37000,00 грн. доведений належними та допустимими доказами позивачем.

Судом враховано, що відповідачем в ході розгляду справи сплачено на користь позивача 18500, 00 грн в рахунок половини додаткових витрат вартості навчання доньки ОСОБА_9 в університеті за перший семестр( а.с.116-117).

Ухвалюючи рішення в цій справі, суд також враховує, що відповідач не надав доказів того, що він не може нести додаткові витрати на утримання дітей за станом здоров`я чи з будь-яких інших поважних підстав.

Враховуючи викладене, суд вважає, що із відповідача підлягає стягненню половина вказаних понесених позивачем додаткових витрат, що становить 4725,00 грн, оскільки у відповідності до ст. 180 СК України обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття є спільною відповідальністю та обов`язком обох батьків.

Разом з тим, ряд вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на підготовку сина до здачі НМТ в сумі 5 000,00 грн, на ергономічне комп`ютерне крісло для навчання в розмірі 4 250,00 грн, на спеціалізовану літературу для навчання в розмірі 1 069,50 грн, на проживання доньки ОСОБА_5 в гуртожитку в розмірі 15133, 00 грн, не підлягають задоволенню, оскільки такі витрати не є додатковими витратами у розумінні вимог СК України що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) та охоплюються розміром аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на утримання дітей.

З наведених мотивів, визначившись з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які їх регулюють, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

У зв`язку з тим, що позивачка звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів на підставі п.3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір в сумі 1331, 20 грн слід стягнути з відповідача на користь держави.

Крім цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правову допомогу в розмірі 7000, 00 грн та по 1000, 00 грн за кожне судове засідання (а.с. 113).

На підтвердження факту понесення таких витрат до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги №0311 від 03.11.2025, додаткова угода №1 до такого договору, виписки про рух коштів, ордер на надання правничої допомоги (а.с. 51-55, 83).

Згідно додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги підготовка вартість позовної заяви – 5000, участь у судовому засіданні – 1000, 00 грн.

Адвокат Федін А.А. приймав участь у судових засіданнях 13.04.2026 та 05.05.2026.

Таким чином, на підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на професійну правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 4009,50 грн (9000 * 44,55% ( 18500,00грн. +4725,00 грн).

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76, 77, 81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 181, 185 Сімейного кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву представника ОСОБА_1 -адвоката ФедінаАндрія Андрійовичадо ОСОБА_2 про стягненнядодаткових витратна дітей,що викликаніособливими обставинами– задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати в розмірі 4725,00 грн та витрати на професійну правову допомогу в сумі 4009,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1331, 20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Повний текст рішення виготовлено 18.05.2026.

Суддя Л.М. Чішман