Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №160/4771/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/4771/25

Головуючий суддя І інстанції – Рищенко А.Ю.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 в адміністративній справі №160/4771/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, ЄДРПОУ 13486010, від 31.12.2024 року № 056650010999 про відмову в призначенні ОСОБА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 дострокової пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, ЄДРПОУ 13486010 зарахувати до пільгового стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці за професією за Списком № 2 період з 12.10.1994 по 15.01.2016 – 21 рік 03 місяці 04 дні, період з 26.03.2016 по 10.12.2024 – 08 років 08 місяців 15 днів;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, ЄДРПОУ 13486010, призначити ОСОБА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 з 26.12.2024 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.12.2024 року № 056650010999 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2.

Зобов?язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 01.01.2011 по 30.04.2022, з 01.07.2022 по 30.09.2024.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 , з моменту настання права, а саме з 24.12.2024 на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1- р/2020 від 23.01.2020.

В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про те, що норми Закону України № 1788 продовжують діяти лише в тих правовідносинах, де предметом розгляду є визначення права на пенсію за віком за вислугу років. В даному випадку норми Закону № 1788 не мають бути застосовані, оскільки предметом спору не є рішення щодо визначення права на пенсію за вислугу років.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 26.12.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі- Закон №1058).

На момент звернення позивачу виповнилось 50 років.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №056650010999 від 31.12.2024, прийнятим у порядку екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, з огляду на недосягнення позивачем необхідного пенсійного віку – 55 років.

Також у рішенні зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 34 роки 03 місяці, пільговий стаж по Списку №2 складає 11 років.

До пільгового стажу за Списком №2 не зараховано періоди роботи згідно даних з реєстром застрахованих осіб форми ОК-5 з 01.01.2022 по 30.04.2022, з 01.07.2022 по 30.09.2024, оскільки відсутня дата та номер наказу атестації робочих місць.

Не погодившись з вказаними висновками пенсійного органу, позивач звернулась до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що не зарахування позивачу періодів роботи з 01.01.2011 по 30.04.2022, з 01.07.2022 по 30.09.2024 до пільгового стажу по Списку №2 є необґрунтованим. Вказано про наявність у позивача права на призначення пенсії за Списком № 2 відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1- р/2020 від 23.01.2020.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

03 жовтня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) розділом XIV-І, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, народжених до 31 березня 1969 року - після досягнення 54 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно із статтею 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року за результатами апеляційного розгляду зразкової справи № 360/3611/20, правові висновки якого суд має враховувати при прийнятті рішення (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів справи видно, що на момент звернення позивача до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах остання досягла 50 років, що в силу вищенаведених правових приписів є достатнім для призначення пільгової пенсії за Списком № 2.

Що стосується правомірності зобов?язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 01.01.2011 по 30.04.2022, з 01.07.2022 по 30.09.2024, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для незарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періоду роботи з 01.01.2011 по 30.04.2022, з 01.07.2022 по 30.09.2024 були висновки відповідача про те, що відсутня дата та номер наказу атестації робочих місць.

З матеріалів справи видно, що у періоди з 01.01.2011 по 30.04.2022, з 01.07.2022 по 30.09.2024 позивач працювала у ВАТ «Вугільна компанія» Шахта «Красноармійська-Західна №1» та ПАТ «Шахтоуправління «Покровське».

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу - довідка форми ОК-5 до спеціального пільгового стажу на вказаному підприємстві позивачу зараховано всі спірні періоди роботи код підстави для обліку спецстажу ЗП3013Б1 та відповідно сплачено страхові внески.

Довідник кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства» був затверджений постановами Правління ПФУ №26-1 від 05.11.2009, від 08.10.2010 року №22-2, №25-2 від 03.12.2013, в подальшому наказами Мінфіна №435 від 14.04.2015 р., №814 від 28.12.2020 року.

Код підстав для обліку спецстажу за №ЗП3013Б1 працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Отже, факт роботи позивача на посаді, яка передбачена Списком № 2 підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовується.

Що стосується відсутності інформації про атестацію робочого місця позивача, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 11.05.2022 року по справі № 120/1089/19-а, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Отже, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що не зарахування позивачу періодів роботи з 01.01.2011 по 30.04.2022, з 01.07.2022 по 30.09.2024 до пільгового стажу по Списку №2 є протиправним.

В свою чергу, оскільки на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 позивач досягла необхідного віку (50 років) та у неї наявний необхідний стаж для призначення такої пенсії, то правомірним є саме зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 , з моменту настання права, а саме з 24.12.2024 на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1- р/2020 від 23.01.2020.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 в адміністративній справі № 160/4771/25 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко