Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №160/23736/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/23736/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Кругового О.О., Шлай А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року (суддя 1-ї інстанції Сластьон А.О.) в адміністративній справі №160/23736/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

18.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (надалі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (надалі - відповідач 2), в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення №046150018436 від 04.08.2025 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплачувати з 28.07.2025 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу позивача періоди: 01.09.1983р. - 30.06.1984р.; 01.07.2000р. - 17.07.2001р.; 01.01.2004р. 31.12.2004р.; 13.09.2017р. - 16.02.2022р., що дає право на призначення пенсії з 28.07.2025, тобто з дати звернення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу. Також, позивач вказує, що відповідач 2 протиправно відмовив у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів трудової діяльності попри те, що вони належним чином підтверджувалися наданими документами і записами трудової книжки. Вважаючи протиправним прийняте відповідачем 2 рішення про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №046150018436 від 04.08.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1983 до 30.06.1984. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Позивачем та відповідачем – Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області подані апеляційні скарги на вказане рішення суду.

Позивач в апеляційній скарзі зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та просить скасувати рішення суду в частині відмови задоволених позовних вимог щодо зарахування до страхового стажу спірні періоди його работи, та в цій частині прийняти нове, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що саме пенсійний орган має витребувати додаткові докази щодо стажу позивача, а відсутність сплати внесків до пенсійного фонду не можу позбавляти його права на страховий стаж.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що пенсійним органо було розглянуто заяву позивача про призначення пенсії та додані до неї документи, а також враховуючи інформацію індивідуальних відомостей про застраховану особу (довідка ОК-5), за результатами якої прийнято рішення правильне рішення. На переконання відповідача, під час розгляду справи не було спростовано висновків, що страховий стаж особи на момент звернення за призначенням пенсії становив 23 роки 01 місяць 24 дні з необхідних 32 років. Період роботи за трудовою книжкою від 03.09.1982 НОМЕР_1 з 01.07.2000 до 17.07.2001 не зараховано до стажу з підстав відсутності в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка ОК-5) інформації про сплату страхових внесків. Також, відсутні відомості про сплату страхових внесків за період здійснення позивачем підприємницької діяльності з 01.01.2004 до 31.12.2004.

Учасники справи не скористались правом подання відзивів на апеляційні скарги.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п.3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 28.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №046150018436 від 04.08.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за відсутності необхідного страхового стажу.

В обґрунтування відмови у призначені пенсії, зокрема, зазначено, що страховий стаж особи становить 23 роки 01 місяць 24 дні, для визначення права - 26 років 09 місяців 20 днів.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами де страхового стажу не зараховано період роботи за трудовою книжкою від 03.09.1982 НОМЕР_1 :

-з 01.07.2000 до 17.07.2001, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка ОК-5) відсутня інформація про сплату страхових внесків.

Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області прийнято рішення №046150018436 від 04.08.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону за відсутності необхідного страхового стажу (32 роки).

В оскаржуваному рішенні зазначено, що право на пенсійну виплату позивач набуде 27.08.2028.

Також до страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1983 до 30.06.1984, період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 до 31.12.2004, а також зазначений у трудовій книжці період роботи в ПП “Дедал”.

Вважаючи рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії та нездійснення зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскарженого рішення відповідача, оскільки період навчання позивача з 01.09.1983 до 30.06.1984 має бути зарахований до його страхового стажу. Проте нездійснення зарахування пенсійним органом інших спірних періодів роботи, до страхового стажу позивача, відповідачем здійснено правильно, з підстав відсутності жодних доказів сплати страхових внесків. Оскільки за результатами розгляду справи встановлено, що страховий стаж позивача становитиме менш ніж 32 роки, що є недостатнім для призначення пенсії, суд не знайшов підстав для зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення пенсії.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про з огляду на наступне.

Так спірним у справі є рішення пенсійного органу про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком за відсутності необхідного страхового стажу. При прийнятті рішення не було зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи: 01.09.1983 - 30.06.1984; 01.07.2000 - 17.07.2001; 01.01.2004 - 31.12.2004; 13.09.2017 - 16.02.2022.

Щодо зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1983 до 30.06.1984.

Відповідно до п.“д” ст.56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до п.8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Згідно відомостей Архівної довідки від 03.03.2025 №02-93 позивач навчався у Криворізькому ордені Трудового Червоного Прапора гірничорудного інституту у період з 01.09.1983 до 28.08.1986 на денній формі навчання, а на вечірній формі навчання – з 28.08.1986 до 26.06.1991. Дана обставина також підтверджується дипломом НОМЕР_2 від 29.06.1991.

Враховуючи зазначені норми законодавства та фактичні обставини справи, є правильними висновки суду першої інстанції, що період навчання позивача з 01.09.1983 до 30.06.1984 має бути зарахований до страхового стажу позивача.

Ці висновки суду не спростовані доводами апеляційної скарги відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.07.2000 - 17.07.2001.

Положенням ст. 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон № 1788-XII ) встановлено, що основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій є трудова книжка. Це ж передбачено і п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Відповідно до вказаного Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до вимог частин 2 та 3 статті 24 Закону України "Прозагальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058-ІV) страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

З 1998 року в Україні почалось запровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

З 01 липня 2000 року в Україні в повному об`ємі запроваджено персоніфікований облік відомостей про застрахованих осіб (фактично, щодо всіх працюючих та само зайнятих осіб). За даними цього обліку здійснюється призначення пенсій.

Згідно записів трудової книжки позивача, копія якої була подана до пенсійного органу, ОСОБА_1 з 02.09.1994 по 17.07.2001 працював директором Торговий будинок «Інгулець». (а.с. 56 на звороті).

Згідно інформації пенсійного органу індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 (довідка форми ОК-5), остання інформація про сплату страхових внесків ТД «Інгулець» значиться за червень 2000 рік.

Згідно поданої до пенсійного органу та суду позивачем довідки про нараховану йому заробітну плату у ТД «Інгулець» від 10.01.2025, підприємство підтвердило нарахування на виплату ОСОБА_1 заробітної плати останній період, в якій значиться - 2000 рік з січня по червень та нарахування страхових внесків за це період. (додаток 2 до позовної заяви, матеріали електронної справи)

Таким чином посилання позивача/скаржника на те, що відповідальність своєчасності сплати страхових внесків до пенсійного орагну покладається на установи/організації, є безпідставними, оскільки довідкою ТД «Інгулець» від 10.01.2025 не підтверджується нарахування позивачу заробітної плати за період з 01.07.2000 по 17.01.2000.

Щодо не зарахування періодів підприємницької діяльності з 01.07.2000 до 17.07.2001 та з 01.01.2004 до 31.12.2004.

У законодавстві, що діяло до 01.01.2004 до страхового стажу може були зараховано період здійснення підприємницької діяльності, проте зарахування підприємницької діяльності до страхового стажу залежить від того, яку систему оподаткування використовував приватний підприємець і яким чином сплачував страхові внески: у складі фіксованого податку, плати за патент, єдиного податку (при спрощеній системі оподаткування) або як збір на загальнообов`язкове пенсійне страхування (на загальній системі оподаткування). Відповідно до цього законодавець визначав перелік документів, які підтверджують зарахування стажу у певні періоди

Згідно з підпунктом 1 пункту 3-1 розділу XV Перехідні положення Закону №1058-IV (з внесеними змінами Законом № 2148-VIII від 03.10.2017), чинним з 01.01.2018 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 01.07.2000 по 31.12.2017 включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Відповідно до пункту 4 Поряду підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок №637), час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 01.05.1993, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток № 1).

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01.01.1998 по 31.12.2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 01.01.2004 по 31.12.2017 за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Для зарахування до страхового стажу періоду здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування необхідно підтвердити сплату страхових внесків за цей період, зокрема доказом сплати є довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), для підтвердження страхового стажу до 01.01.2004 подаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок №637), а за період роботи починаючи з 01.01.2004 - за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом абзацу 4 підпункту 2 пункту 2.1 Розділу ІІ Порядку 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01.01.2004 можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Отже, належними доказами, якими фізична особа-підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме: до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року (для загальної системи оподаткування) та після 01 січня 2004 (для спрощеної системи опоадктування) - довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивач зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності з 19.07.2001, згідно свідоцтва. Ця ж інформація зазначені і у трудовій книжці позивача. (додаток 2 до позову, матеріали електронної справи).

Таким чином доказів того, що позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець у спірний період 01.07.2000 до 17.07.2001, матеріали справи не містять, а отже правові підстав для зарахування цього періоду до страхового стажу позивача як підприємницька діяльність, відсутні.

Стосовно спірного періоду з 01.01.2004 до 31.12.2004, то слід зазначити, що згідно інформації щодо сплати страхових внесків, оформленою довідкою форми ОК-5, у пенсійного органу відсутня інформація про сплату страхових внесків (єдиного внеску) у спірний період. Також позивачем не надано жодних доказів на підтвердження їх сплати.

Враховуючи вищезазначені встановлені обставини та не надання позивачем доказів про те, що будучи фізичною особою-підприємцем ним були сплачені страхові внески за період з 01.01.2004 до 31.12.2004, а сам лише факт реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем без підтвердження сплати ним відповідних внесків, не може бути достатньою підставою для зарахування позивачу до його страхового стажу даного періоду підприємницької діяльності.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач дійшов обґрунтованого висновку про відмову у зарахування вищевказаного періоду підприємницької діяльності до страхового стажу позивача.

Щодо нездійснення зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 13.09.2017 до 16.02.2022 в ПП “Дедал”.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-ІV, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до приписів ч.ч. 2 та 3 ст. 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

З 01 липня 2000 року в Україні в повному об`ємі запроваджено персоніфікований облік відомостей про застрахованих осіб (фактично, щодо всіх працюючих та само зайнятих осіб). За даними цього обліку здійснюється призначення пенсій.

Частинами 1, 2 ст. 21 Закону №1058-ІV передбачено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державною демографічного реєстру; податкових органів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.

На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.

Пунктом 1 частини 2 статті 22 Закону №1058-ІV визначено, що відомості, які містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”; надання страховим організаціям, що здійснюють страхування довічних пенсій; надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду; обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності.

Як свідчать встановлені обставини справи, відповідно до записів трудової книжки позивача, він з 13.09.2017 по 16.02.2022 працював зам.директора ПП «Делал» (ЄДРПОУ 30363809).

З наявної в матеріалах справи довідки форми ОК-5 вбачається, що в спірний період з 13.09.2017 до 16.02.2022 в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні будь-які відомості за спірний період, в тому числі як про суму виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати, так і про сплачені страхові внески.

За таких обставин, доводи позивача про те, що працівник не має нести відповідальність за несплату або несвоєчасну сплату внесків до пенсійного органу є безпідставними, оскільки матеріали справи не підтверджують навіть нарахування підприємством позивачу доходу/заробітної плати у спірний період.

З цих підставі суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач правомірно відмовив позивачу у зарахуванні до його страхового стажу періоду роботи з 13.09.2017 до 16.02.2022 зазначеній у трудовій книжці.

Зважаючи на те, що доводи апеляційних скарг висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду відсутні.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для їх задоволення та скасування рішення.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року в адміністративній справі №160/23736/25 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Повне судове рішення скрадено 20 травня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя О.О. Круговий

суддя А.В. Шлай