Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №280/10253/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 травня 2026 року м. Дніпросправа № 280/10253/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Кругового О.О., Шлай А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року (суддя 1-ї інстанції Артоуз О.О.) в адміністративній справі №280/10253/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

20.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 22.07.1983 періодів роботи з 22.07.1983 по 03.05.1984 та 30.03.1999 по 21.12.1999 роки;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 з 23.07.2025 періоди роботи з 22.07.1983 по 03.05.1984 та 30.03.1999 по 21.12.1999 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 22.07.1983.

Позовну заяву мотивовано тим, що 17.10.2025 позивач звернувся до відповідача за призначенням пенсії за віком. У відповідь на заяву відповідач надіслав листа від 05.11.2025 № 20764-22350/ Б-02/8-0800/25, з якого вбачається, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 22.07.1983 по 03.05.1984 роки, оскільки запис про звільнення не засвідчений підписом відповідальної особи. Також, не зараховано згідно з записами трудової книжки період роботи з 30.03.1999 по 21.12.1999, оскільки в даті наказу про прийняття на роботу містяться виправлення, виконані неналежним чином. Разом з тим, періоди роботи з 01.03.1999 по 26.04.1999 та з 01.12.1999 по 31.12.1999 зараховані до страхового стажу згідно з даними системи персоніфікованого обліку. Позивач вважає, що відповідач безпідставно відмовив йому у зарахуванні стажу.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 22.07.1983 періодів роботи з 22.07.1983 по 03.05.1984 та 30.03.1999 по 21.12.1999 роки.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 з 23.07.2025 періоди роботи з 22.07.1983 по 03.05.1984 та 27.04.1999 по 30.11.1999 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 22.07.1983. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам відповідача. Так скаржник вказує, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 22.07.1983 по 03.05.1984, оскільки запис про звільнення не засвідчений підписом відповідальної особи. Також не зараховано період роботи з 30.03.1999 по 21.12.1999, оскільки в даті наказу про прийняття на роботу містяться виправлення, виконані неналежним чином. Разом з тим, періоди роботи з 01.03.1999 по 26.04.1999 та з 01.12.1999 по 31.12.1999 зараховані до страхового стажу згідно з даними системи персоніфікованого обліку. Враховуючи приписи Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом №58 від 29.07.1993, а також Порядку підтвердження наявного трудового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 та фактичні обставини справи, немає законних підстав для зарахування до страхового стажу періоди роботи з 22.07.1983 по 03.05.1984 та 30.03.1999 по 21.12.1999 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 22.07.1983.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні. У відзиві зазначив, що судом ухвалено рішення у відповідності до норм законодавства та з урахуванням доводів сторін та поданих нами доказів.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням від 10.07.2025 № 083850026503 позивачу з 23.07.2025 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до вказаного рішення страховий стаж позивача 43 роки 1 місяць 1 день.

17 жовтня 2025 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про перерахунок пенсії за віком в якій просив зарахувати до страхового стажу згідно записів трудової книжки періоди роботи з 22.07.1983 по 03.05.1984 та 30.03.1999 по 21.12.1999 та зробити перерахунок пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 05.11.2025 № 20764-22350/Б-02/8-0800/25 позивачу повідомлено про те, що згідно з трудовою книжкою позивача до страхового стажу не зараховано період роботи з 22.07.1983 по 03.05.1984, оскільки запис про звільнення не засвідчений підписом відповідальної особи. Також не зараховано період роботи з 30.03.1999 по 21.12.1999, оскільки в даті наказу про прийняття на роботу містяться виправлення, виконані неналежним чином. Разом з тим, періоди роботи з 01.03.1999 по 26.04.1999 та з 01.12.1999 по 31.12.1999 зараховані до страхового стажу згідно з даними системи персоніфікованого обліку.

Вважаючи відмову відповідача щодо незарахування спірних періодів роботи до страхового стажу та не здійснення перерахунку пенсії протиправною, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність відмови відповідача у здійсненні перерахунку пенсії, не зарахувавши до стажу періодів роботи з 22.07.1983 по 03.05.1984 та 27.04.1999 по 30.11.1999 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 22.07.1983. Проте позов задовольнив частково, оскільки інші заявлені періоди роботи з 30.03.1999 по 26.04.1999 та з 01.12.1999 по 31.12.1999 вже зараховано до страхового стажу позивача, а отже суд не знайшов підстав для їх повторного зарахування.

Позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, а отже колегія суддів суду апеляційної інстанції надає оцінку доводам суду першої інстанції в частині доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до приписів ст. 308 КАС України.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правовідносини щодо виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульовані Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 року та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж — це період, протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 цього Закону встановлено, що обчислення страхового стажу здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України за даними персоніфікованого обліку, а за періоди до його впровадження — на підставі документів, визначених законодавством, що діяло раніше.

При цьому, відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності, які враховувалися до стажу роботи до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу на умовах законодавства, що діяло раніше.

Згідно зі статтею 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, а також робота на підставі членства у колгоспах та інших кооперативах. При цьому для періодів після 1965 року стаж у колгоспі обчислюється з урахуванням фактичної трудової участі особи.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження стажу за її відсутності або відсутності відповідних записів визначається Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містяться у пункті 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом №58 від 29.07.1993, а також у пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, якими передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а за її відсутності стаж може підтверджуватися іншими належними та допустимими доказами.

Отже, системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що право особи на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист, а підтвердження страхового (трудового) стажу здійснюється як на підставі даних персоніфікованого обліку, так і за допомогою документів, передбачених законодавством, що діяло раніше, зокрема трудової книжки та інших доказів у разі її відсутності або неналежного оформлення записів.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, до трудової книжки вносяться відомості про працівника (прізвище, ім`я, по батькові, дата народження), про його трудову діяльність (прийняття на роботу, переведення, звільнення), а також про нагородження і заохочення, у тому числі державні нагороди, відзнаки, відкриття, винаходи та відповідні винагороди.

Згідно з пунктом 2.3 Інструкції записи у трудовій книжці про звільнення або переведення на іншу роботу повинні здійснюватися у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідні норми закону.

Пунктом 2.4 Інструкції передбачено, що всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення чи звільнення, а також про нагороди і заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання відповідного наказу (розпорядження), не пізніше тижневого строку, а у разі звільнення — у день звільнення, та повинні точно відповідати тексту такого наказу. Записи виконуються акуратно, відповідними письмовими засобами, і підлягають засвідченню у встановленому порядку.

Наведені положення узгоджуються також із вимогами Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, яка діяла на момент оформлення трудової книжки позивача.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач при зверненні за призначенням пенсії подав, зокрема, трудову книжку НОМЕР_1 від 22.07.1983.

Згідно із записами у зазначеній трудовій книжці, зокрема щодо спірних періодів, позивач працював:

…22.07.1983 – прийнятий електромонтером 4 розряду в Новоселківське картонне виробництво Запорізького абразивного комбінату (запис № 2);

03.05.1983 – звільнений з роботи у зв`язку із призовом на військову службу до лав Радянської армії (запис № 3);…

30.03.1999 – прийнятий по переводу на посаду заступника головного енергетика в ТОВ “Дніпрокераміка” (запис № 14);

28.08.1999 – призначений в.о. головного енергетика(запис № 15);

21.12.1999 - звільнений за власним бажанням (запис № 16)…

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані записи внесені з дотриманням вимог чинного на той час законодавства: вони виконані належним чином, містять відомості про місце роботи, посаду, періоди роботи, а також реквізити відповідних розпорядчих документів, засвідчені уповноваженої особи та печаткою.

Доводи відповідача на підтвердження позиції щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 22.07.1983 по 03.05.1984, оскільки запис у трудовій книжці не містить підпису уповноваженої особи, колегія суддів визнає безпідставними. Так, цей спірний запис роботи позивача здійснений із зазначенням номерів і дат наказу, вказана уповноважена особа та проставлено печатку організації.

Щодо запису який не зарахований до страхового стажу позивача з 27.04.1999 по 30.11.1999, оскільки на переконання відповідача він містить виправлення.

Такі доводи відповідача суд апеляційної інстанції визнає помилковими, оскільки спірний запис містить вигляд наведення, та не мітить виправлення.

Також суд апеляційної інстанції вважає, що працівник не може нести негативні наслідки через недоліки в організації ведення бухгалтерського чи кадрового обліку на підприємстві. Порушення роботодавцем порядку ведення первинної документації не може бути підставою для обмеження чи позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист, у тому числі права на пенсійне забезпечення.

Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30 вересня 2021 року у справі № 300/860/17, згідно з якою недоліки у веденні документації підприємством не можуть покладатися на працівника та не є підставою для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 22.07.1983 по 03.05.1984 та 30.03.1999 по 21.12.1999 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 22.07.1983 та не здійснено з цих підстав перерахунок пенсії.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду відсутні.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року в адміністративній справі №280/10253/25 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 20 травня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя О.О. Круговий

суддя А.В. Шлай