Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №386/2466/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 травня 2026 року м. Дніпросправа № 386/2466/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Шлай А.В., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 11.02.2026року (суддя суду першої інстанції Гарбуз О.С.), прийняте у відкритому судовому провадженні в с-щі Голованівськ, Голованівського району Кіровоградської області, в адміністративній справі №386/2466/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

УСТАНОВИВ:

26.12.2026 ОСОБА_1 звернувся до Голованівського районного суду Кіровоградської області з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 яким просив скасувати постанову від 27.11.2025 року №256 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив що починаючи з першого абзацу оскаржуваної постанови, обставини справи не відповідають дійсності, так як він був не запрошений до ТЦК, а примусово незаконно та без будь-яких правових підстав доставлений працівниками поліції о 18.25 вечора до ІНФОРМАЦІЯ_2 в якому він навіть на обліку не перебуває. До того часу повісток про уточнення військово-облікових даних чи для проходження ВЛК не отримував. Підставою винесення оскаржуваної постанови став протокол про адміністративні правопорушення від 18.11.2025 №256, який має ідентичну мотивувальну частину як і у постанові від 27.11.2025. Вважає, що протокол та постанова від 27.11.2025 винесені з недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення, тягне недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування. Оскаржувана постанова не містить жодної інформації про обставини вчиненого правопорушення, відсутні зібрані під час розгляду справи про адміністративні правопорушення докази, на підставі яких уповноважена особа прийшла до висновку про винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Позивач зазначає, що від проходження ВЛК не відмовлявся та пояснив, що йому потрібно з дому взяти його медичні документи в яких відображається стан його здоров`я для об`єктивного рішення членів ВЛК, але, перебуваючи під постійним тиском працівників Благовіщенського ТЦК, які повідомили його, що зараз відправляють до Кропивницького ВЛК, написав під їх диктування заяву про відмову у проходження ВЛК саме вже вночі 18.11.2025 у Кропивницькому ВЛК.

Позивач вказував, що процедурі проходження на військово-лікарській комісії медичного огляду передує: формування повістки про виклик військовозобов`язаного для проходження відповідного огляду та її вручення особі; видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою, згідно з додатком 11 до Порядку №560; реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою, згідно з додатком 12 до Порядку №560. Аналіз норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для проходження особою медичного огляду на військово-лікарській комісії є отримання особою відповідної повістки на проходження військово-лікарської комісії із зазначенням мети виклику - проходження ВЛК.

На підтвердження оповіщення позивача про проходження ВЛК відповідачем у протоколі та постанові зазначено заява позивача про відмову від проходження ВЛК. Зазначені докази не можуть вважатися такими, які підтверджують належне, у порядку, встановленому законом, оповіщення позивача про необхідність явки для проходження військово-лікарської комісії. Відтак, вказаними доказами не підтверджується факт неявки належним чином повідомленого військовозобов`язаного для проходження ВЛК.

Позивач критично оцінює заяву, яка написана за попереднім узгодженим текстом працівника ТЦК відмови від проходження ВЛК 18.11.2025, оскільки не надано належних та допустимих доказів відмови позивачем від отримання такого документу, як направлення на військово-лікарську комісію, про що не зазначено навіть у додатках до протоколу чи постанови. У даному конкретному випадку складені процесуальні документи стосовно позивача не можуть бути належними та допустимими доказами вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Вищевикладене на думку позтивача, свідчить про те, що уповноваженою особою ТЦК та СП не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів, щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У зв`язку з наведеним, позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №256 від 27 листопада 2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн та закрити провадження в справі.

Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 11.02.2026року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована фактично доводами адміністративного позову, також скаржником зазначено про невідповідність встановлених судом фактів, а саме ту обставину що позивача було примусово доставлено працівниками поліції про що у відзиві вказував відповідач, а не запрошений до ТЦК як вказано у протоколі так і у постанові, а також протокол на скаржника було складено у день доставления його до ТЦК 18.11.2025 року недочикавшись строку 14 днів для проходження ВЛК та недавши можливості пройти ВЛК оскільки вже був складений протокол.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що позивач є військовозобов`язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Благовіщенське), що підтверджується копією витягу з особової справи (а.с. 51 зворот-53).

Відповідно до копії довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 про доставку (супроводження) громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, ОСОБА_1 18.11.2025 о 19:05 год. доставлено до центру працівником поліції ОСОБА_2 (а.с. 57 зворот).

Відповідно до копії рапорту начальника відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , адресованого начальнику другого відділу, позивача 18.11.2025 о 18 год. 25 хв. запрошено до відділення та під час уточнення військово-облікових даних, згідно даних ЄДРПВП "Оберіг" було встановлено, що актуального висновку про придатність до військової служби немає, у зв`язку з тим, що закінчився строк дії рішення ВЛК про придатність до військової служби (а.с. 51).

18.11.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 виготовлено направлення №5548594, яким ОСОБА_1 направляється до ВЛК для визначення придатності до військової служби, дата початку медичного огляду 18.11.2025, що підтверджується копією направлення (а.с. 54).

Як вбачається з копії заяви ОСОБА_1 від 18.11.2025, останній відмовився проходити ВЛК з міркувань совісті (а.с. 53 зворот).

18 листопада 2025 року начальником відділення обліку мобілізаційної роботи - заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 майором ОСОБА_5 відносно позивача було складено протокол про вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; в протоколі наявний запис про те, що розгляд справи відбудеться 27.11.2025 о 10 год. 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 , роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП; наявний підпис позивача про ознайомлення з протоколом (а.с. 12, 50).

Постановою по справі про адміністративне правопорушення №256 від 27.11.2025, начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 , позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн (а.с. 10-11, 55 зворот-56).

Як зазначено в протоколі та постанові, позивачу ставиться в провину те, що він, перебуваючи в приміщенні другого відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 , будучи ознайомленим з порядком проходження медичного обстеження ВЛК, відмовився отримувати направлення та проходити медичне обстеження для встановлення ступеня придатності до військової служби, поважних причин відмови не назвав, чим порушив вимоги абзацу 2 пункту 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560, абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Не погодившись з постановою відповідача позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в цій справі.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, предметом оскарження у даній справі є постанова від 27.11.2025 року №256 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень.

Отже, в цій справі суд першої інстанції мав надати оцінку на предмет законності оскаржуваної постанови, оцінивши її на предмет відповідності верховенству права та критеріїв законності рішення суб`єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України .

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 перебуваючи в приміщенні другого відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 , будучи ознайомленим з порядком проходження медичного обстеження ВЛК, відмовився отримувати направлення та проходити медичне обстеження для встановлення ступеня придатності до військової служби, поважних причин відмови не назвав, чим порушив вимоги абзацу 2 пункту 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560, абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП..

Відповідно до ч. 3 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинено в особливий період, і вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Стаття 210 КУпАП України є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (Закон № 3543-XII), Порядком організації та ведення військового обліку призовників, і військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року.

Відповідно дост. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Частиною десятою ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно частини першої ст. 22 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані:

з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;

проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, пунктом 69 якого визначено, що резервісти та військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я. Резервісти або військовозобов`язані, у яких відсутні скарги на стан здоров`я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються (абзац перший).

Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію (абзац другий).

Громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд (абзац третій).

Згідно п. 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.

Пунктом 74-1 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, визначено, що для формування направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в електронній формі за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на таке направлення кваліфікований електронний підпис у день його формування (крім направлення, зазначеного у пункті 74-3 цього Порядку).

Направлення, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздруковане. У такому разі його паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.

Роздруковане направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту, військовозобов`язаному під особистий підпис.

Під час вручення роздрукованого направлення військовозобов`язаним та резервістам під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

У зв`язку з тим, що відносно позивача закінчився строк рішення ВЛК про придатність до військової служби, начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 18.11.2025 було сформовано направлення позивача до ВЛК для визначення придатності до військової служби, яке відповідає вимогам п. 74-1 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період та містить всі необхідні реквізити.

Однак позивач, відмовився від отримання зазначеного направлення та відмовився проходили ВЛК, про що власноручно написав заяву від 18.11.2025, що свідчить про порушення позивачем законодавства про військовий обов`язок і військову службу.

Враховуючи ту обставину що позивач не надав, а ні до суду першої інстанції, а ні до апеляційної інстанції, доказів виконання свого війскьового обовязку про проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, колегія суддів вважає його доводи апеляційної скарги з приводу не вчинення ним правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП необгрунтованими.

Також, доводи позивача примусове доставлення працівниками поліції, а не запрошеня до ТЦК як вказано у протоколі так і у постанові, а також складення протоколу у день доставления його до ТЦК без врахування строку 14 днів для проходження ВЛК, колегія суддів вважає також необгрунтованими, та такими що не мають значення для вирішення даного спору, оскільки позивач перебуваючи в приміщенні другого відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 , добровільно відмовився в отриманні направлення на ВЛК та відмовився від проходження медичного огляду про що свідчить його заява.

Таким чином, суд приходить до висновку, що саме позиція та докази, надані стороною відповідача є більш переконливими та об`єктивними для суду, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та обставин які правильно достлідженні та встановлені судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до обґрунтованого висновку, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення відповідає вимогам КУпАП, винесена на підставі та в межах повноважень, наданих відповідачу, за наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, а отже є законною, у зв`язку з цим, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволені позову, доводи апеляційної скарги не спрастовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування рішення суду, в межах доводів скарги відсутні.

Керуючись ст. 243, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 11.02.2026року року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя А.В. Шлай

суддя Н.І. Малиш