Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №520/6784/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Спірідонов М.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 р. Справа № 520/6784/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Мінаєвої К.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - Трунілова Ярослава Олександровича на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2026, по справі № 520/6784/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , що полягають у невиплаті грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 повернуто позовну заяву позивачу.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у даному випадку строк звернення до суду першої інстанції не було пропущено та існують підстави для поновлення строку на подачу позову, оскільки про відмову відповідача у виплаті грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» дізнався, отримавши відповіді № 0501/9/550 від 27.02.2026, № 26/1/1316 від 02.03.2026, в яких відповідач повідомив, що позивач не набув права на отримання зазначеної грошової винагороди, оскільки на момент набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 153 (13.02.2025) він був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 324 від 11.11.2024.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом 10 днів з моменту отримання копії ухвали шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши підстави для поновлення строку.

01.04.2026 до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, у якій позивач просив поновити строк звернення до суду.

Обґрунтовуючи заяву позивач зазначив, що строк звернення до суду ним не пропущено, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався з моменту отримання відмови відповідача у виплаті грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», викладену у відповідях № 0501/9/550 від 27.02.2026, № 26/1/1316 від 02.03.2026.

Приймаючи рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що наведені у заяві обґрунтування не спростовують висновків щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, та заява про поновлення строку не містить поважних причин його пропуску.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Отже, право звернення до суду є невід`ємним особистим правом особи, чи правом суб`єкта владних повноважень, яке реалізовується в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи до суду з позовом.

Разом з тим, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду, процесуальної форми та порядку звернення.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними.

За правилами ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. ч. 3, 5 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Частинами 1, 2 ст. 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Надаючи оцінку правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права щодо строку звернення до суду із даним позовом, судова колегія виходить з наступного.

Так, за висновками суду першої інстанції для звернення до суду із даним позовом встановлений тримісячний строк, передбачений ст. 233 КЗпП України, перебіг якого розпочався з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Отже, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд першої інстанції виходив з того, що положення ст. 233 КЗпП України у спірних правовідносинах мають перевагу в застосуванні перед ст. 122 КАС України.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Отже, положення ст. 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, регулюють порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Відповідно до змісту позовної заяви спірні правовідносини між сторонами склались з приводу ненарахування та невиплати Військовою частиною НОМЕР_1 позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

У той же час із матеріалів справи встановлено, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2024 №324 ОСОБА_1 звільнено з військової служби.

Таким чином, на момент прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 11.02.2025 № 153 позивача було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_1 у зв`язку із звільненням з військової служби, з огляду на що колегія суддів вважає помилковими застосування положень ст. 233 КЗпП України при вирішенні питання дотримання позивачем строків звернення до суду із даним позовом.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що у даному випадку підлягають застосуванню положення абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України, якими передбачено шестимісячний строк звернення до суду з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатися".

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Так, позивач звернувся до суду з позовом щодо оскарження протиправної бездіяльності відповідача, яка полягає в невиплаті грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

У свою чергу, суд першої інстанції день початку перебігу строку звернення до адміністративного суду із даним позовом пов`язує із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, зазначаючи, що про порушення своїх прав позивач знав або повинен був дізнатися з 11.02.2025.

Втім колегія суддів із такими висновками не погоджується, оскільки прийняття або оприлюднення нормативно-правового акта урядом лише створює юридичну підставу для виникнення права на виплату.

Натомість, початок перебігу строку пов`язується саме з днем, коли особа отримала реальну можливість дізнатися про порушення свого права.

Так, із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з питання виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої абзацами другим та четвертим пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

За наслідками розгляду звернень представника позивача Військовою частиною НОМЕР_1 надано відповіді № 0501/9/550 від 27.02.2026, № 26/1/1316 від 02.03.2026, в яких повідомлено, що позивач не набув права на отримання зазначеної грошової винагороди, оскільки на момент набрання чинності Постановою КМУ № 153 (13.02.2025) він був виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу командира частини № 324 від 11.11.2024.

Таким чином, фактично з моменту отримання відповідей Військової частини НОМЕР_1 № 0501/9/550 від 27.02.2026, № 26/1/1316 від 02.03.2026 позивач дізнався про відмову відповідача здійснити нарахування та виплату спірної грошового винагороди, з підстав того, що постанова Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 не може бути застосована до позивача.

Отже, саме із цим моментом слід пов`язати виникнення правового спору, з метою вирішення якого ОСОБА_1 25.03.2026 звернувся до суду із даним позовом, а отже в межах встановленого ст. 122 КАС України строку.

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки строки звернення до суду із цим позовом врегульовано положеннями ст. 122 КАС України, які мають обчислюватись з моменту фактичної обізнаності позивача із порушенням свого права.

Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали про повернення позовної заяви, дійшов помилкових висновків та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 320, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Трунілова Ярослава Олександровича - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 по справі № 520/6784/26 - скасувати.

Адміністративну справу № 520/6784/26 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді В.В. Катунов К.В. Мінаєва