Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №520/260/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів

Дата: 20 травня 2026 р.

Справа: №520/260/26

Суддя: Перцова Т.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 р. Справа № 520/260/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Ширант А.А., м. Харків, повний текст складено 18.03.26 по справі № 520/260/26

за позовом ОСОБА_1

до Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень у Харківській області Антосік Ірини Олегівни

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області в особі Старшого державного виконавця Антосік Ірини Олегівни (далі по тексту – відповідач, державний виконавець), в якій, з урахуванням уточнень, просив суд:

- встановити, що державний виконавець Ірина Антосік не забезпечила безумовне виконання судового рішення;

- зобов`язати державного виконавця Ірину Антосік здійснити передбачені законом примусові виконавчі дії стосовно боржника по виконавчому провадженню № 78415228 фізичної особи ОСОБА_2 , скласти акт про здійснення кримінального злочину, направивши його до органів поліції для подальшого виконання.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 по справі № 520/260/26 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції ухвалу суду від 18 березня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що застосування судом першої інстанції до позовної заяви ОСОБА_1 наслідків, передбачених статтею 170 КАС України, призвело до неправомірного обмеження доступу до правосуддя.

Зазначив, що у даній справі № 520/260/26 та у справі № 520/30491/25 сторони, предмет та підстави позову відрізняються, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на продовження розгляду.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти викладених у ній доводів, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

Проінформував, що ОСОБА_1 вже звертався до Харківського окружного адміністративного суду із позовом про зобов`язання старшого державного виконавця Антосік І. О. здійснити дії у порядку виконавчого провадження № 78415228 про вчинене кримінальне правопорушення фізичною особою Анною Решетовою - начальником відділу обслуговування громадян № 14, яке полягає в умисному перешкоджанню виконанню судового рішення, направити акт до органів досудового розслідування для відкриття кримінального правопорушення. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 по справі № 520/30491/25 у задоволені адміністративного позову відмовлено. ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 по справі № 520/30491/25. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026 по справі № 520/30491/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Однак, ОСОБА_1 зловживаючи своїми правами подано паралельно аналогічний адміністративний позов до Харківського окружного адміністративного суду, а тому ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 по справі № 520/260/26 правомірно та обґрунтовано відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі відповідно до пункту 4 частини 1 статті 170 КАС України та частини 5 статті 170 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Разом з тим, ОСОБА_1 надіслав клопотання про розгляд апеляційної скарги за участі сторін, однак, не навів підстав, які зумовлюють розгляд цієї справи у відкритому судовому засіданні через складність та недоцільність розгляду у письмовому провадженні.

Обставин, які б свідчили про необхідність розгляду справи за правилами ч. 4 ст. 12 КАС України, колегією суддів не встановлено.

За приписами пункту 10 частини 1 статті 4 КАС України письмове провадження - це розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні (частина 2 статті 311 КАС України).

Беручи до уваги, що дану справу розглянуто судом в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, колегія суддів дійшла висновку про можливість здійснення розгляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 по справі № 520/260/26 в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами без виклику учасників справи.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач вже звертався до Харківського окружного адміністративного суду з тотожною позовною вимогою, зокрема про зобов`язання старшого державного виконавця І. О. Антосік здійснити дії стосовно порушення у порядку виконавчого провадження № 78415228 фізичною особою Анни Решетової начальника відділу обслуговування громадян № 14, на підставі ч. 2 ст. 76 Закону, про кримінальне правопорушення, яке полягає в умисному перешкоджанню виконанню судового рішення, направити акт до органів досудового розслідування для відкриття кримінального правопорушення, в межах справи № 520/30491/25.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 у справі №520/30491/25, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень у Харківській області Антосік Ірини Олегівни, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування наслідків частини 4 статті 170 КАС України (суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав) та відмовив у відкритті провадження.

Надаючи правову оцінку правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права щодо встановлених обставин справи, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами частини 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За приписами пунктів 2, 4 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі; якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю тотожні за складом учасників, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що кожна особа наділена правом на звернення до суду, якщо вважає, що суб`єкт владних повноважень своїми рішеннями, діями або бездіяльністю допустив порушення своїх прав. При цьому, таке право не є абсолютним. Так, у випадку встановлення судом наявності у провадженні цього або іншого суду справи про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суддя має правові підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Відсутність хоча б однієї з вказаних ознак виключає відмову у відкритті провадження у справі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звертався до суду з адміністративним позовом в межах справи № 520/30491/25, в якому заявляв такі вимоги:

- зобов`язати старшого державного виконавця І.О. Антосік здійснити дії стосовно порушення у порядку виконавчого провадження № 78415228 фізичною особою Анною Решетовою начальником відділу обслуговування громадян № 14, на підставі ч. 2 ст. 76 Закону, про кримінальне правопорушення, яке полягає в умисному перешкоджанню виконанню судового рішення, направити акт до органів досудового розслідування для відкриття кримінального правопорушення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 у справі № 520/30491/25, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026 - у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вказана постанова апеляційного суду набрала законної сили з дати її прийняття – 13.04.2026.

Колегією суддів встановлено, що у справі № 520/30491/25 сторонами були ОСОБА_1 (позивач), Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (перший відповідач), Старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень у Харківській області Антосік Ірина Олегівна (другий відповідач).

Предметом позову у справі № 520/30491/25, бездіяльність державного виконавця І. О. Антосік на підставі ст. ст. 13, 19, 76 Закону України «Про виконавче провадження» з метою виконання рішення суду.

Підставами позову позивачем було зазначено не вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення, які встановлені ч. 2 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження», для забезпечення виконання судового рішення у справі № 520/17246/23, що призвело до закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Водночас, у межах справи, яка переглядається (№ 520/260/26), сторонами є ОСОБА_1 (позивач) та Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області в особі Старшого державного виконавця Антосік Ірини Олегівни (відповідач).

Предметом позову вказано бездіяльність державного виконавця І. О. Антосік на підставі ст. ст. 13, 19, 76 Закону України «Про виконавче провадження» з метою виконання рішення суду.

Підставою позову вказано протиправне, на переконання позивача, прийняття відповідачем рішення від 11.03.2025 про повернення виконавчого документа без виконання.

Отже, з наведеного вбачається, що у даній справі № 520/260/26 та у справі № 520/30491/25 підстави позову не збігаються.

Зокрема, у межах розгляду справи № 520/30491/25 позивач вважав протиправною бездіяльність другого відповідача, яка полягає у закінченні виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", у той час, як у справі, що переглядається (520/260/26) ОСОБА_1 не погоджується із діями відповідача, які полягають у прийнятті рішення від 11.03.2025 про повернення виконавчого документа без виконання.

Таким чином, незважаючи на однаковий суб`єктний склад та схожість позовних вимог, у справах № 520/260/26 та № 520/30491/25, підстави звернення до суду, є відмінними, що унеможливлює застосування наслідків пункту 4 частини 1 статті 170 КАС України.

Отже, висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у цій справі є хибним та таким, що зроблений внаслідок неповного з`ясування обставин у справі та з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене право на суд разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Ґолдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom, заява № 4451/70, п. 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі Станєв проти Болгарії (Stanev v. Bulgaria, заява № 36760/06, п. 230).

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії (Miragall Eckolano v. Spain) та в рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Отже, Суд визнав порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином позиція Європейського Суду з прав людини свідчить, що основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним. Для того щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (рішення у справах Bellet v. France та Nunes Dias v. Portugal).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що у цій справі відсутня правова підстава, яка передбачена пунктом 4 частини першої статті 170 КАС України, для відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області в особі старшого державного виконавця Антосік Ірини Олегівни про зобов`язання вчинити певні дії, водночас, Харківський окружний адміністративний суд не врахувавши та не дослідивши вищевказаних обставин, діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, та передчасно відмовив у відкритті провадження, фактично позбавивши позивача права на судовий захист.

Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання (ст. 320 КАС України).

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 у справі № 520/260/26 підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 312, 315, 317, 320 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 по справі № 520/260/26 - скасувати.

Справу № 520/260/26 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області в особі Старшого державного виконавця Антосік Ірини Олегівни про зобов`язання вчинити певні дії, направити до Харківського окружного адміністративного суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій

Оригінал: reyestr.court.gov.ua