Вирок від 18 травня 2026 р. у справі №208/15324/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

Суд: Заводський районний суд міста Кам’янського

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Державна зрада

Дата: 18 травня 2026 р.

Справа: №208/15324/25

Суддя: Данилів С. В.

справа № 208/15324/25

№ провадження 1-кп/208/937/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суду міста Кам`янського в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретарі: ОСОБА_4 ,

прокурора: ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),

обвинуваченого: ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ),

захисника: ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №7 м.Кам`янське в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №22025050000000939 від 03.10.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, освіта базова середня, одружений, має на утриманні ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимий,

в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави – України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України – Конституції України.

Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ст. 5 Конституції України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Відповідно до Рішень Конституційного Суду № 6-рп/2005 від 05.10.2005, № 6-рп/2008 від 16.04.2008 зазначені норми визначають, що влада народу є первинною, єдиною і не відчуженою та здійснюється народом шляхом вільного волевиявлення через вибори, референдум, інші форми безпосередньої демократії у порядку визначеному Конституцією та законами України, через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, сформовані відповідно до Конституції та законів України. Тільки народ має право безпосередньо шляхом всеукраїнського референдуму визначати конституційний лад в Україні, який закріплюється Конституцією України, а також змінювати конституційний лад внесенням змін до Основного Закону України в порядку, встановленому його розділом XIII.

Стаття 6 Конституції України передбачає, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Статтями 69, 72 та 73 Конституції України передбачено, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно- територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

Так, 07.04.2014 у м. Донецьку Донецької області видано т.зв. «Акт о провозглашении государственной самостоятельности Донецкой народной республики» (мовою оригіналу), яким публічно закликано місцеве населення до проведення 11.05.2014 так названого «загального обласного референдуму» на території Донецької області з питання визнання державної самостійності «ДНР» та чинення збройного опору державній владі України, військовим підрозділам Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України. При цьому протягом квітня-травня 2014 в окремих містах Донецької області організовано та проведено низку мітингів з метою привернення уваги та схилення громадян України з числа місцевих мешканців до визнання державної самостійності т.зв. «ДНР».

За таких обставин 11.05.2014 в окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України проведено так названий «загальний обласний референдум», за результатами якого 12.05.2014 проголошено про суверенітет т.зв. «ДНР» на території Донецької області.

Надалі представниками самопроголошеної т.зв. «ДНР», які контролюються окупаційною адміністрацією Російської Федерації, з числа своїх громадян та місцевого населення області сформовано політично-управлінські («органи державної влади ДНР») та силові органи.

Так, на учасників органів силового блоку покладено обов`язки підтримки збройної агресії Російської Федерації та вчинення дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України та на учасників органів політичного блоку покладено обов`язки підтримки збройної агресії Російської Федерації та вчинення дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України

В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Донецької області протягом квітня-вересня 2014 опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій Російської Федерації на території Донецької області, які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» №254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» №1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями.

Одночасно з метою зміни меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, на тимчасово окупованій частині Донецької області з числа представників політичного блоку т.зв. «ДНР» створено органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, які узурпували виконання владних функцій, та, згідно з Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VII від 15.04.2014, є органами окупаційної адміністрації Російської Федерації.

21.02.2022 керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до президента Російської Федерації з проханням визнати незалежність так званих Донецької та Луганської народних республік.

В цей же день Президент Російської Федерації (далі – РФ) скликав позачергове засідання ради безпеки Російської Федерації, де обговорено питання щодо доцільності визнання незалежності т.зв. «Донецької» та «Луганської народних республік».

Службові особи з числа вищого керівництва РФ, які входять до складу ради безпеки РФ, публічно підтримали звернення державної думи РФ та заявили про необхідність визнання президентом РФ незалежності т.зв. «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки», а одним із основних аргументів для прийняття такого рішення членами Ради безпеки РФ було проживання на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей громадян Російської Федерації у кількості понад 800 тисяч осіб, а також понад 1,2 мільйонів осіб, котрі подали документи на громадянство РФ.

Цього ж дня президент Російської Федерації підписав указ про визнання незалежності т.зв. «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки».

У подальшому Президент Російської Федерації, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил РФ (далі по тексту – ЗС РФ) на територію України.

24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався та діє по нині.

Усвідомлюючи вищенаведені обставини, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, 05.02.2025 перебуваючи в м. Макіївка Донецької області, прибув до незаконно створеного на тимчасово окупованій території України т.зв. «Макіївського військового комісаріату ЗС РФ», розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де добровільно, керуючись корисливим мотивом, уклав контракт про проходження військової служби у ЗС РФ, строком на 1 рік та отримав перше військове звання «рядовий».

10.02.2025 після укладання контракту про проходження військової служби його було доставлено на територію військового полігону « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ЗС РФ біля АДРЕСА_4 (координати 48.074659, 38.124580), де останній отримав військову форму одягу та вогнепальну автоматичну зброю АК-74 з боєкомплектом до неї.

З 10.02.2025 по 10.03.2025 ОСОБА_6 пройшов первинну військову підготовку (вогневу, тактичну, інженерну, первинну медичну).

11.03.2025 ОСОБА_6 призначено на посаду старшого майстра евакуаційного відділення взводу забезпечення НОМЕР_2 батальйону НОМЕР_3 мотострілкового полку, в/ч НОМЕР_4 ЗС РФ.

12.03.2025 ОСОБА_6 переміщено на військовий полігон « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ЗС біля АДРЕСА_1 (координати 47.376864, 38.067951).

З 12.03.2025 по кінець червня 2025, точна дата під час досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_6 пройшов додаткову військову підготовку.

Після проходження підготовки ОСОБА_6 переміщено на місце тимчасової дислокації протитанкового взводу 1 батальйону НОМЕР_3 мотострілкового полку, в/ч НОМЕР_4 ЗС РФ у АДРЕСА_5 .

До посадових обов`язків ОСОБА_6 входило несення караульної служби за місцем дислокації підрозділу, виконання господарських нарядів на роботи.

15.07.2025 ОСОБА_6 повторно переміщено на військовий полігон « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ЗС біля АДРЕСА_1 .

В подальшому ОСОБА_6 призначено на посаду водія протитанкового взводу 1 батальйону НОМЕР_3 мотострілкового полку, в/ч НОМЕР_4 ЗС РФ.

З 15.07.2025 по 15.08.2025 ОСОБА_6 пройшов додаткову військову підготовку.

Починаючи з 15.08.2025 ОСОБА_6 брав безпосередню участь у бойових діях проти Сил оборони України на території Покровського району Донецької області.

28.09.2025 ОСОБА_6 , приймаючи участь у бойових діях проти Збройних Сил України на боці ворога – Російської Федерації, виконуючи від невстановлених в ході досудового розслідування осіб наказ на штурм бойових позицій у с. Нове Шахове Покровського району Донецької області під час бойового зіткнення був затриманий військовослужбовцями Збройних Сил України, внаслідок чого його злочинну діяльність було припинено.

Під час проходження військової служби у вказаному збройному формуванні держави-агресора ОСОБА_6 отримував грошове забезпечення, відповідно до штатного розпису за його посадою, що складало приблизно 200 000 рублів РФ на місяць.

Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні державної зради, тобто діяння, умисно вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Крім того, з 05.02.2025 громадянин України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, добровільно, за власною ініціативою, перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької області, брав участь в збройних формуваннях держави-агресора, з метою допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Так, 05.02.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в м. Макіївка Донецької області, прибув до незаконно створеного на тимчасово окупованій території України т.зв. «Макіївського військового комісаріату ЗС РФ», розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де добровільно, керуючись корисливим мотивом, уклав контракт про проходження військової служби у ЗС РФ, строком 1 рік та отримав перше військове звання «рядовий».

10.02.2025 після укладання контракту про проходження військової служби ОСОБА_6 доставлено на територію військового полігону « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ЗС РФ біля АДРЕСА_4 (координати 48.074659, 38.124580), де останній отримав військову форму одягу та вогнепальну автоматичну зброю АК-74 з боєкомплектом до неї.

12.03.2025 ОСОБА_6 переміщено на військовий полігон « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ЗС біля АДРЕСА_1 (координати 47.376864, 38.067951).

Після проходження підготовки ОСОБА_6 переміщено на місце тимчасової дислокації протитанкового взводу 1 батальйону НОМЕР_3 мотострілкового полку, в/ч НОМЕР_4 , ЗС РФ у АДРЕСА_5 .

До посадових обов`язків ОСОБА_6 входило несення караульної служби за місцем дислокації підрозділу, виконання господарський нарядів на роботи.

15.07.2025 ОСОБА_6 повторно переміщено на військовий полігон « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ЗС біля АДРЕСА_1 .

З 15.07.2025 по 15.08.2025 ОСОБА_6 пройшов додаткову військову підготовку.

Починаючи з 15.08.2025, ОСОБА_6 брав безпосередню участь у бойових діях проти Сил оборони України на території Покровського району Донецької області.

28.09.2025 ОСОБА_6 , приймаючи участь у бойових діях проти Збройних Сил України на боці ворога – Російської Федерації, виконуючи від невстановлених в ході досудового розслідування осіб наказ на штурм бойових позицій у с. Нове Шахове Покровського району Донецької області, під час бойового зіткнення був затриманий військовослужбовцями Збройних Сил України, внаслідок чого його злочинну діяльність було припинено.

Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у колабораційній діяльності, тобто у добровільній участі громадянина України в збройних формуваннях держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

У судовому засіданні ОСОБА_6 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав у повному обсязі та надав покази, які відповідають фактичним обставинам викладеним в обвинувальному акті.

Зокрема, повідомив, що 05.02.2025 уклав контракт в м.Макєєвка, посада була в зводі забезпечення, зброю видали, а саме автомат АК 74 з боєкомплектом. Також видали військову форму, зразка мультикам Збройних Сил РФ. Він отримував заробітну плату у розмірі 190 тис. руб. на банківську карту. 29.09.2025 він разом з іншими військовими знаходився в підвалі будинку, де група військовослужбовців Збройних Сил України знайшла їх та його було взято в полон. Під час його взяття у полон, зброя була при ньому. Стосовно громадянства РФ повідомив суду, що у 2004 отримав паспорт громадянина України, а у 2023 отримав паспорт РФ. Зазначив, що вказаний контракт уклав, оскільки мав велику заборгованість за аліменти, яку самостійно не мав змоги сплатити. Дуже шкодує, що підписав контракт та зазначив, що в активних бойових діях участі не приймав, це було його перше бойове завдання, супротив коли брали в полон не чинив, здався добровільно, готовий нести відповідальність за свої дії.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї провини, його вина повністю доведена сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, порядок та обсяг яких визначено в порядку ст. 349 КПК України.

Зокрема:

-відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.10.2025 разом з фототаблицею, ОСОБА_6 було впізнано як водія протитанкового взводу 1 батальйону НОМЕР_3 мотострілкового полку, в/ч НОМЕР_4 ЗС РФ, якого під час бою 28.09.2025 було взято у полон в с. Нове Шахове Покровського району Донецької області;

-відповідно до протоколу огляду інтернет ресурсу від 06.10.2025 разом з фототаблицею вказано точку за GPS координатами 48.451847, 37.238087 розташовану у с.Нове Шахове Покровського району Донецької області, як місце, де 28.09.2025 було взято у полон ОСОБА_6 , водія протитанкового взводу 1 батальйону НОМЕР_3 мотострілкового полку, в/ч НОМЕР_4 ЗС РФ;

-відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 07.10.2025 разом з фототаблицею, який було проведено за участі ОСОБА_6 , такий показав на відкритій Google карті місця несення ним військової служби у рядах Збройних сил Російської Федерації у період з 05.02.2025 по 28.09.2025, а саме:

- 05.02.2025 де він перебував на тимчасово окупованій території м.Макіївка Донецької області та прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_3 , де добровільно уклав контракт про проходження військової служби у ЗС РФ та отримав перше військове звання «рядовий»,

- місце розташування військового полігону « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ЗС РФ біля АДРЕСА_4 , де він з 10.02.2025 по 10.03.2025 проходив первинну військову підготовку (вогневу, тактичну, інженерну, первинну медичну) та де 11.03.2025 його було призначено на посаду старшого майстра евакуаційного відділення взводу забезпечення 1 батальйону НОМЕР_3 мотострілкового полку, в/ч НОМЕР_4 ЗС РФ,

-місце розташування військового полігону « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ЗС РФ біля АДРЕСА_1 , де він з 12.03.2025 по кінець червня 2025 пройшов додаткову військову підготовку,

- місце розташування тимчасової дислокації протитанкового взводу 1 батальйону НОМЕР_3 мотострілкового полку, в/ч НОМЕР_4 , ЗС РФ у АДРЕСА_5 , куди він був переміщений в подальшому для несення караульної служби за місцем дислокації підрозділу, виконання господарських нарядів на роботі,

-місце розташування військового полігону « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ЗС РФ біля АДРЕСА_1 , куди 15.07.2025 його було повторно переміщено та в подальшому призначено на посаду водія протитанкового взводу 1 батальйону НОМЕР_3 мотострілкового полку, в/ч НОМЕР_4 , ЗС РФ та де він пройшов додаткову військову підготовку з 15.07.2025 по 15.08.2025 та приймав безпосередню участь у бойових діях проти Сил оборони України на території Покровського району Донецької області,

-місце розташування вогневого зіткнення з військовослужбовцями ЗСУ у АДРЕСА_6 , де його було взято у полон.

Під час судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, колегія суддів приходить до висновку, що пред`явлені ОСОБА_6 обвинувачення за ч. 2 ст. 111, ч.7 ст. 111-1 КК України знайшли своє підтвердження, а події кримінальних правопорушень мали місце, провину обвинуваченого повністю доведено, а вчинені обвинуваченим ОСОБА_6 кримінальні правопорушення кваліфіковані правильно, а саме:

- за ч. 2 ст. 111 КК України, як державна зрада, тобто вчинення громадянином України умисного діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, що полягало в переході на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану;

- за ч. 7 ст. 111-1 КК України, як колабораційна діяльність, а саме, добровільна участі громадянина України в незаконних збройних формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, та в збройних формуваннях держави-агресора.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, дані, що характеризують його особу, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинне бути адекватним характеру скоєних дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до особливо тяжких злочинів.

Обставиною, що пом`якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Суд також враховує відомості про особистість обвинуваченого ОСОБА_6 , який на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває та є особою, яка раніше не судима.

Зважаючи на встановлені судом обставини, суд дійшов переконання, що виправлення та перевиховання ОСОБА_6 неможливе без його ізоляції від суспільства.

Враховуючи наведене та конкретні обставини вчинених кримінальних правопорушень, а також те, що вчинені обвинуваченим злочини, згідно зі статтею 12 КК України, віднесено до категорії особливо тяжких, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Крім того, наявні підстави для призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна, яка передбачена санкцією статті, враховуючи, що злочин вчинено з корисливим мотивом, оскільки обвинуваченим було укладено контракт та такий отримав забезпечення на свої дії (за обома кримінальними правопорушеннями), а також з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади (за ч. 7 ст. 111-1 КК України), визначивши остаточне покарання за правилами ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, приєднавши до основаного покарання додаткове покарання.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Заходи забезпечення у кримінальному провадженні, в тому числі у виді запобіжного заходу та арешту майна, не застосовувалися.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-376 КПК України , суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111 та ч.7 ст.111-1

КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 111 КК України у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності;

за ч. 7 ст. 111-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 13 (тринадцять) років з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 13 (тринадцять) років та з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 13 (тринадцять) років, та з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.

Строк відбуття покарання рахувати з дня приведення вироку до виконання.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3

Оригінал: reyestr.court.gov.ua