Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №168/291/26 — Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/291/26

Провадження № 2/168/263/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2026 року сел. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі

головуючого - судді Сухоручко Ю.О.,

секретар судового засідання Таксюк О.С.,

розглянувши в сел. Стара Вижівка в залі суду у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Старовижівської селищної ради Ковельського району Волинської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

Позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Старовижівської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, а саме: на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги обґрунтовують тим, що після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, в тому числі на спадковий житловий будинок. За життя остання склала заповіт, посвідчений головою Мизівської сільської ради Старовижівського району Волинської області, зареєстрований в реєстрі за №88, згідно з яким все своє майно заповіла своїм дітям: позивачці ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Позивачка зазначає, що сестри ОСОБА_5 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_4 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та брат ОСОБА_2 не претендували на спадщину, про що подали відповідні заяви до нотаріуса. Позивачка прийняла спадщину шляхом звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, про що свідчить заведена Старовижівською державною нотаріальною конторою спадкова справа № 57/2021. Проте в одержанні свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказане майно нотаріусом було відмовлено у зв`язку із відсутністю у спадкодавця правовстановлюючих документів на спадковий житловий будинок, про що винесена Постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій.

Рух справи в суді.

Позовна заява надійшла до суду 31.03.2026 року.

08.04.2026 року ухвалою судді відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та витребувано спадкову справу.

Позиція учасників провадження.

Позивачка в підготовче судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подав заяву до суду про розгляд справи без його участі, проти позову не заперечує.

Представник відповідача Старовижівської селищної ради у підготовче судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій вказує, що сільська рада просить провести судове засідання за її відсутності, проти задоволення позову не заперечують.

Враховуючи, що в судове засідання учасники судового розгляду не з`явилися, то відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України суд розглядає справу без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно з вимогами частин 3, 4 статті 200 ЦПК України, враховуючи визнання відповідачем позову, за результатами підготовчого провадження суд, відповідно до положень ч. 4 ст. 206 ЦПК України, ухвалює рішення про задоволення позову за наявності для того законних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 08.02.2001 року, виданого Мизівською сільською радою, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

З копії заповіту ОСОБА_3 від 09.11.2000 року, посвідченого головою Мизівської сільської ради вбачається, що спадкодавиця заповіла все своє майно своїм дітям: позивачці ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а.с. 7).

Відповідно до копії довідки Старовижівської селищної ради від 06.02.2026 року №35, та згідно з виписки з погосподарської книги № 3 за 2024-2028 роки, по особовому рахунку № НОМЕР_2 рахується будинок з надвірними будівлями і спорудами за ОСОБА_3 ,1935 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рік побудови – 1967. ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_3 проживала разом з дочкою ОСОБА_1 . Заповіт від імені гр. ОСОБА_3 посвідчувався 09.11.2000 року Мизівською сільською радою, зареєстрований в реєстрі за №88 (а.с.8,9)

Згідно з матеріалами спадкової справи №57/2001 до майна померлої ОСОБА_3 встановлено, що при житті спадкодавиця склала заповіт, посвідчений головою Мизівської сільської ради 09.11.2000 року, яким заповіла усе своє майно дітям: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с. 37-зворот-38) Крім того, в матеріалах вищезазначеної спадкової справи наявні заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про відмову від належної частки спадкового майна після смерті ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 (а.с. 36-зворот), ОСОБА_5 про те, що у визначений законом строк спадщину не прийняла і звертатись до суду за продовження строку не буде (а.с.37).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 03.03.2026 року, виданого повторно Ковельським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.40-зворот).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 03.03.2026 року, виданого повторно Ковельським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.41).

14.03.2026 року державним нотаріусом Старовижівської державної нотаріальної контори Хвещук А.В. позивачці ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю у спадкодавця правовстановлюючих документів на це майно (а.с. 20,42).

Технічний паспорт на нерухоме спадкове майно, а саме на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 позивачкою виготовлений. (а.с. 15-19).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання про задоволення позову.

Відповідно до пунктів 4, 5 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), який набрав чинності з 1 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким зі спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Спадкодавиця ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, до спірних правовідносин слід застосовувати законодавство, що діяло на час відкриття спадщини, тобто Цивільний Кодекс, прийнятий 1963 року (далі - ЦК УРСР).

Згідно зі статтями 524, 527, 529 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом, спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємцям, що прийняли спадщину, видається свідоцтво про право на спадщину (стаття 560 ЦК УРСР України).

Згідно з Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, яка затверджена наказом Міністра юстиції Української РСР від 31.10.1975 № 45/5, у свідоцтві про право на спадщину вказуються спадкоємці, склад і місце знаходження спадкового майна, його оцінка, частка, належна кожному із спадкоємців. Свідоцтво видається всім спадкоємцям разом або кожному з них окремо в залежності від їх бажання.

Отже, свідоцтво про право на спадщину є тим правовстановлюючим документом, на підставі якого в подальшому відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 11березня 1985року №105«Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР» проводилася державна реєстрація права власності.

Відповідно до вимог ст.68 Закону України «Про нотаріат» та п.4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, свідоцтво про право на спадщину не може бути видано у разі відсутності у спадкодавця правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

За таких обставин спадкове право позивачки може бути реалізовано лише в судовому порядку.

Враховуючи час побудови нерухомого майна, яке спадкується, відсутність ознак самовільного будівництва, а також той факт, що за життя спадкодавець правовстановлюючих документів на житловий будинок не мала, в суді не встановлено обставин, які б вказували, що спадкодавець за життя набула право власності на житловий будинок неправомірно або, що на спадкове майно, окрім позивачки, в порядку спадкування чи з інших підстав претендують інші особи, нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, а також враховуючи, що визнання відповідачами позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявність у позивачки права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 (в силу вимог статті 549 ЦК УРСР), та з огляду на те, що захистити свої права позивачка може лише шляхом звернення до суду, позов слід задовольнити, визнавши за позивачкою право власності на вказане спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 524, 529, 548, 549 ЦК УРСР, ст.ст. 1216, 1261, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 11, 13, 206, 247, 293, 315, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Старовижівської селищної ради Ковельського району Волинської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Волинського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Старовижівська селищна рада, юридична адреса: Волинська область, Ковельський район, сел. Стара Вижівка, пл. Миру, буд. 3

Суддя Ю.О. Сухоручко