Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №200/8481/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року справа №200/8481/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Лещенко Олени Дмитрівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року по справі №200/8481/25 (суддя І інстанції Олішевська В.В.) за позовом Лещенко Олени Дмитрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганський областях про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганський областях про:

- визнання протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати підйомної допомоги за передіслокацію на підставі наказів начальника Головного управління СБ України в Донецькій та Луганській областях: від 26.04.2022 року №60-ОС/дск, з 24.02.2022 року передислоковано до м. Івано-Франківськ; від 24.05.2024 року №346-ОС/дск, з 30.05.2024 року передислоковано до м. Дніпро; від 03.06.2024 року №355-ОС/дск, з 04.06.2024 року передислоковано до м. Покровськ Донецької області; від 22.08.2024 року №569-ОС/дск, з 26.08.2024 року передислоковано до м. Дніпро.

- зобов`язання нарахувати та виплатити підйомну допомогу за передислокацію на підставі наказів начальника Головного управління СБ України в Донецькій та Луганській областях: від 26.04.2022 року №60-ОС/дск, з 24.02.2022 року передислоковано до м. Івано-Франківськ; від 24.05.2024 року №346-ОС/дск, з 30.05.2024 року передислоковано до м. Дніпро; від 03.06.2024 року №355-ОС/дск, з 04.06.2024 року передислоковано до м Покровськ Донецької області; від 22.08.2024 року №569-ОС/дск, з 26.08.2024 року передислоковано до м.Дніпро у розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач зазначає, що відповідно п.3 Порядку виплати військовослужбовцям Служби безпеки України підйомної допомоги, затверджено Наказом Центрального управління Служби безпеки України від 22 листопада 2021 року №390, зареєст.в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2021р. за №1648/37270 право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає:

- на дату фактичного вступу до виконання посадових обов`язків – для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на військову посаду;

- на дату зарахування на навчання - для військовослужбовців, які зараховані на навчання до військових навчальних закладів; -на дату прибуття до нового місця дислокації органу, підрозділу, закладу та установи, зазначену в приписі,- для військовослужбовців, які переїхали на нове місце військової служби в інший населений пункт.

Отже, Порядком №390 визначено, у разі якщо є передислокація, у тому числі без зміни посади, з одного місця до іншого вже здійснюється підйомна виплата.

Тобто на підставі викладеного вище якщо військовий вибув до іншого міста проходження служби та йому там за рахунок держави не надавалося житло, сплачуються підйомні.

Судом першої інстанції не було враховано правові висновки викладені Верховним Судом по справі №825/1943/15-а.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає, що рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі.

Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що наказом Головного управління Служби безпеки України від 14 серпня 2025 року № 576-ОС/дск позивач звільнений з військової служби.

Відповідно до листа відповідача від 01.10.2025 № 78/5-1009 позивача: наказом начальника Головного управління СБ України в Донецькій та Луганській областях від 26.04.2022 року №60-ОС/дск, з 24.02.2022 року передислоковано до м. Івано-Франківськ; наказом начальника Головного управління СБ України в Донецькій та Луганській областях від 24.05.2024 року №346-ОС/дск, з 30.05.2024 року передислоковано до м. Дніпро; наказом начальника Головного управління СБ України в Донецькій та Луганській областях від 03.06.2024 року №355-ОС/дск, з 04.06.2024 року передислоковано до м. Покровськ Донецької області; - наказом начальника Головного управління СБ України в Донецькій та Луганській областях від 22.08.2024 року №569-ОС/дск, з 26.08.2024 року передислоковано до м. Дніпро.

Наведені обставини сторонами не оспорюються. Спірним у цій справі є право позивача на отримання підйомної допомоги у відповідності до вимог пункту 3 Порядку виплати військовослужбовцям Служби безпеки України підйомної допомоги, затв. наказом Центрального управління Служби безпеки України від 22 листопада 2021 року №390.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон№ 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 1 статті 9-1 Закону № 2011-XII передбачено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією військової частини їм виплачується, зокрема, підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Порядок виплати військовослужбовцям Служби безпеки України підйомної допомоги затверджено наказом Центрального управління Служби безпеки України 22.11.2021 № 390 (далі - Порядок № 390).

Згідно з пунктом 3 цього Порядку право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає:

- на дату фактичного вступу до виконання посадових обов`язків - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на військову посаду;

- на дату зарахування на навчання - для військовослужбовців, які зараховані на навчання до військових навчальних закладів;

- на дату прибуття до нового місця дислокації органу, підрозділу, закладу та установи, зазначену в приписі,- для військовослужбовців, які переїхали на нове місце військової служби в інший населений пункт.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 390 виплата військовослужбовцям підйомної допомоги та добових здійснюється за новим місцем військової служби (місцем навчання) на підставі наказу керівника (начальника) органу, підрозділу, закладу та установи.

У наказі зазначаються дата та номер наказу про призначення військовослужбовця на військову посаду (зарахування на навчання), дата вибуття з попереднього місця військової служби, дата прибуття на нове місце військової служби та дата фактичного вступу до виконання посадових обов`язків.

Військовослужбовцям, які на дату прибуття до іншого населеного пункту перебувають у розпорядженні відповідного керівника (начальника), виплата підйомної допомоги та добових здійснюється після призначення їх на посади за новим місцем військової служби в цьому населеному пункті.

Пунктом 9 Наказу № 390 визначено, що підйомна допомога військовослужбовцям, у тому числі на членів сім`ї, виплачується не більш як за два переїзди військовослужбовця протягом календарного року, пов`язані з призначенням на посади чи передислокацією органу, підрозділу, закладу та установи.

За приписами пункту 14 Наказу № 390 виплата підйомної допомоги та добових здійснюється, якщо звернення щодо їх отримання надійшли протягом трьох років із дня виникнення права на їх отримання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що аналіз вказаних норм, дозволяє дійти висновку про те, що підставою для виплати є: переїзд військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт.

Причиною такого переїзду визначено: призначенням на військову посаду; зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, передислокацією військової частини.

Аналогічні за змістом підстави визначено у Порядку № 390, а саме: переїзд до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на військову посаду; у зв`язку з передислокацією підрозділів Центрального управління, регіональних органів, органів військової контррозвідки, навчальних, наукових, науково-дослідних та інших закладів, установ Служби безпеки України, а також штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України.

Отже, право на отримання вказаної допомоги у військовослужбовця СБУ виникає залежно від підстав з якими пов`язане таке переміщення:

- на дату фактичного вступу до виконання посадових обов`язків - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на військову посаду;

- на дату прибуття до нового місця дислокації органу, підрозділу, закладу та установи, зазначену в приписі,- для військовослужбовців, які переїхали на нове місце військової служби в інший населений пункт. (п. 3 Порядку №360).

Проте, жоден з наданих представником позивача доказів не підтверджує факт передислокації ГУ СБУ, в якому позивач проходив військову службу у спірний період.

В свою чергу, як слідує зі змісту витягів з наказів ГУ СБУ (від 26.04.2022 №60- ОС/дск, від 24.05.2024 № 346-ОС/дск, від 03.06.2024 № 355-ОС/дск, від 22.08.2024 № 569-ОС/дск), які надані відповідачем, ці накази стосуються передислокації позивача, а не передислокації ГУ СБУ.

Отже, в спірних правовідносинах мало місце передислокація позивача, а не підрозділу відповідача, місцем дислокації якого (підрозділу) у всіх наказах відповідача, на які посилається позивач, визначено м. Маріуполь.

При цьому передислокації позивача не були пов`язані з його призначенням на військову посаду, що є обов`язковою умовою для виплати підйомної допомоги відповідно до абзацу першого, підпункту 1 пункту 3 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 3 Порядку виплати військовослужбовцям Служби безпеки України підйомної допомоги, затвердженого наказом Центрального управління Служби безпеки України 22.11.2021 № 390.

Колегія суддів вважає, що передумовою для визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною є невчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

В межах спірних правовідносин, колегія суддів не вбачає протиправної бездіяльності в діях відповідача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Посилання представника позивача на правові висновки, викладені Верховним Судом по справі №825/1943/15-а, колегія суддів вважає помилковим, оскільки справи не є тотожними та були сформовані за іншого правового регулювання.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення рішення, їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, у апеляційній скарзі не наведено.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Згідно статті 139 КАС України у зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати позивачеві відшкодуванню не підлягають.

Керуючись 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Лещенко Олени Дмитрівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року по справі №200/8481/25 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року по справі №200/8481/25- залишити без змін.

Повне судове рішення складено 21 травня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук

Судді А.А. Блохін

І.В. Сіваченко