Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №156/356/26 — Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/356/26

Провадження № 3/156/193/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року сел.Іваничі

Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Бєлоусов А.Є., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-18 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП):

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Любомль Волинської області, є громадянином України, українцем за національністю, здобув середню спеціальну освіту, обіймає посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії – майстра групи інженерного обладнання державного кордону ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 », спеціальне звання – сержант, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не притягався до адміністративної відповідальності, відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків у справі відсутні,

ВСТАНОВИВ:

1. Суть адміністративного правопорушення, котре ставиться в вину особі

1.1. Згідно з матеріалами про адміністративне правопорушення, які надійшли до суду з Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ділянці відповідальності ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на околиці населеного пункту Литовеж у межах Поромівської територіальної громади Володимирського району Волинської області, 22.03.2026 близько 06 год 20 хв офіцером ВВВБ лейтенантом ОСОБА_2 було виявлено молодшого прикордонного наряду «Контрольний пост» сержанта ОСОБА_1 , який в умовах особливого періоду порушив правила несення служби, а саме перебував у положенні лежачі, фактично відпочивав.

1.2. У такому діянні ОСОБА_1 службові особи ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » убачають порушення вимог п/п. 16 п.11 гл. 2 розд. ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2015 № 1261, зареєстр. у Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1391/27836 (зі змінами). Таке діяння кваліфіковане за ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.

2. Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

2.1. ОСОБА_1 було повідомлено про дату, час та місце здійснення судового розгляду справи про адміністративне правопорушення (направлені судові повістки про виклик, розміщено оголошення про виклик на офіційному вебсайті «Судова влада України»), крім того судом направлено лист до ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за місцем служби ОСОБА_1 щодо забезпечення участі цієї особи в судовому розгляді справи.

2.2. ОСОБА_1 для участі в призначених судових засіданнях не прибув, про наявність поважних причин для цього суд не повідомив, заяви (клопотання) щодо необхідності відкладення розгляду справ від нього до суду не надходили. Участь ОСОБА_1 у судовому розгляді справи також не була забезпечена службовими особами ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

2.3. Відповідно до ч.1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

2.4. З огляду на наведене, суддя вважає за можливе здійснити розгляд справи про адміністративне правопорушення № 156/356/26 за відсутності ОСОБА_1 ..

3. Досліджені під час судового розгляду справи докази

3.1. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобами фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

3.2. Як докази вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, кваліфікованого за ч.2 ст. 172-18 КУпАП, службовими особами прикордонної служби були надані до суду:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 245282 від 22.03.2026, складений. начальником ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » капітаном ОСОБА_3 щодо сержанта ОСОБА_1 (а. с. 3);

- копія службового посвідчення серії НОМЕР_1 від 25.08.2023, згідно з яким ОСОБА_1 обіймає посаду військовослужбовця підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.4);

- службова характеристика, складена 22.03.2026 начальником ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » капітаном ОСОБА_3 на сержанта ОСОБА_1 , згідно з якою вказаний військовослужбовець зарекомендував себе посередньо, є недостатньо відповідальним та безініціативним у виконанні своїх службових обов`язків, на критику реагує хворобливо, намагається виправдатись, мотиви до професійної діяльності не сформовані, дотримується правил носіння військової форми одягу,фізично розвинутий добре, військову та державну таємницю зберігати вміє, доброзичливий, не конфліктний (а. с. 5);

- витяг з розд. 2в Книги прикордонної служби ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) в період з 08 год 00 хв 21.03.2026 по 20 год 00 хв 21.03.2026 (а.с.6);

- витяг з розд. 2в Книги прикордонної служби ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) в період з 20 год 00 хв 21.03.2026 по 08 год 00 хв 22.03.2025 (а.с.6);

- витяг з Книги прикордонної служби ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) щодо списку особового складу, згідно з яким ОСОБА_1 має спеціальне звання сержант, особистий номер 58, обіймає посаду ІПС 3 категорії (а. с. 7);

- супровідний лист від 26.03.2026 № 2/3/3749-26-вих. в. о. начальника ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » капітана ОСОБА_4 про направлення матеріалів у справі про адміністративне правопорушення для розгляду до Іваничівського районного суду Волинської області (а. с. 8).

3.3. Будь-які інші докази у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 службовими особами ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до суду не надані.

4. Оцінка судді

4.1. Суддя, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов таких висновків.

4.2. Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

4.3. За змістом ст. 9 КУпАП єдиною підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у її діях (бездіяльності) складу адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

4.4. Норми ч.2 ст. 172-18 КУпАП передбачають адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчинене в умовах особливого періоду.

4.5. Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Основного Закону).

4.6. Нормами ст. 62 Конституції України визначено основоположні засади презумпції невинуватості. Зокрема, обов`язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення; всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

4.7. Згідно зі ст. 9 Основного Закону чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

4.8. Україною 17.07.1997 ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950), яка набрала чинності для України 11.09.1997. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

4.9. Нормами п.2 ст. 6 згаданої Конвенції передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

4.10. Тлумачення поняття «кримінальне обвинувачення» у практиці Європейського суду з прав людини відрізняється своєю «автономністю». Суд сприймає кримінальне обвинувачення як універсальне поняття, яке є наслідком будь-яких діянь протиправного характеру незалежно від ступеню їх суспільної небезпечності.

4.11. Зокрема, "обвинувачення" відповідно до положень ст. 6 п.1 згаданої Конвенції може бути визначено як "офіційне повідомлення, надане особі уповноваженими представниками влади, в підтвердження того, що вона вчинила злочин", визначення, яке також відповідає критерію, що "ситуація (підозрюваного) суттєво погіршилась" (рішення від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заява № 66561/01, п.70).

4.12. Також у рішенні від 06.09.2005 у справі «Салов проти України», заява № 65518/01, п.65, Суд зазначив, що поняття "обвинувачення" має "автономне" значення; воно повинно розумітися в сенсі Конвенції, а не лише в контексті його значення в національному праві. Таким чином, воно може визначатися як "офіційне повідомлення особи компетентним органом державної влади, в якому стверджується, що особа вчинила кримінальний злочин", визначення, яке також відповідає поняттю "впливу важливих наслідків для стану підозрюваного".

4.13. У рішенні у справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium) від 17.01.1970, заява № 2689/65, Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що в п.1 ст. 6 згаданої Конвенції вміщено концепцію терміну «кримінальне обвинувачення», яка характеризується скоріше матеріальним, аніж формальним характером.

4.14. Суттєвою ознакою застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є те, що Європейський суд з прав людини не пов`язує термін «обвинувачення» із власне обвинувальним висновком, що складається органами слідства по закінченню досудового розслідування. Для визначення кримінального характеру того чи іншого обвинувачення Суд застосовує три послідовні критерії (критерій національного права, критерій адресатів, критерій форми і тяжкості правових наслідків).

4.15. Ураховуючи, що національним законодавством України порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, в умовах особливого періоду розглядається як делікт (ч.2 ст. 172-18 КУпАП), вказана норма поширює свою дію на невизначене коло осіб, тягне за собою застосування до винної особи значної суми штрафу або ж навіть короткострокове позбавлення волі (арешт військовослужбовця на гауптвахті), суддя у цьому випадку оцінює процедуру складання службовими особами прикордонної служби щодо ОСОБА_1 матеріалів у справі про адміністративне правопорушення як таку, що підпадає під дію ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

4.16. З огляду на зміст протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 245282 від 22.03.2026, складеного щодо сержанта ОСОБА_1 , службові особи прикордонної служби повинні довести факт порушення ОСОБА_1 (як особою, котра входить до складу наряду з охорони державного кордону України) в особливий період правил несення прикордонної служби.

4.17. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути визнаний достатнім доказом винуватості ОСОБА_1 у цій справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували винуватість особи, котра притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у судді. У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 відмовився надавати пояснення відповідно до ст. 63 Конституції України.

4.18. Згідно з протоколом у справі про адміністративне правопорушення офіцером прикордонної служби встановлено, що сержант ОСОБА_1 «в умовах особливого періоду порушив правила несення служби, а саме перебував у положенні лежачі, фактично відпочивав», ОСОБА_1 ставиться в вину порушення вимог п/п. 16 п.11 гл. 2 розд. ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2015 № 1261, зареєстр. у Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1391/27836 (зі змінами).

4.19. Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затв. Законом України від 24.03.199 № 548-XIV (зі змінами), необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки:

- свято і непорушно додержуватися Конституції України, законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;

- бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

- беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;

- постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

- знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;

- дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;

- поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов`язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості;

- бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;

- вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;

- виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;

- додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

4.20. Згідно з п.11 гл. 2 розд. ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2015 № 1261, зареєстр. у Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1391/27836 (зі змінами), прикордонним нарядам забороняється:

- заходити на територію суміжної держави;

- вести розмови з питань, що не стосуються служби, з місцевими жителями, представниками прикордонної охорони та жителями суміжної держави;

- приймати будь-які предмети (речі) від будь-яких осіб та передавати предмети (речі) будь-кому, якщо інше не встановлено законодавством України;

- надавати будь-кому інформацію про осіб, транспортні засоби, вантажі, що переміщуються через державний кордон або контрольні пункти в`їзду-виїзду, якщо інше не передбачено законом;

- надавати переваги в перетинанні державного кордону або при в`їзді на тимчасово окуповану територію та виїзді з неї особам, транспортним засобам та вантажам, крім випадків, установлених законом;

- вносити до баз даних завідомо неправдиву інформацію;

- торкатися будь-яких підозрілих предметів, виявлених на ділянці, що охороняється;

- залишати ділянку, що охороняється (місце несення служби), або переміщуватись на іншу до зміни чи закінчення терміну несення служби, а також змінювати маршрут руху, крім випадків, передбачених п. 10 гл 2 розд. ІІ цієї Інструкції;

- залишати без нагляду, передавати іншим особам зброю та предмети екіпіровки;

- відключати без дозволу старшого зміни прикордонних нарядів технічні комплекси (станції) i залишати без контролю їх екрани;

- освітлювати променем прожектора територію суміжної держави, кораблі (катери), вертольоти та літаки, засліплювати машиністів потягів та водіїв інших транспортних засобів;

- заходити без службової потреби в службові та інші приміщення, які знаходяться на ділянці, що охороняється, відвідувати транспортні засоби закордонного прямування й заходити в місця проведення контролю осіб, транспортних засобів та вантажів з неслужбовою метою;

- привласнювати будь-які матеріали й предмети зі складу вантажів, які перевозять через державний кордон, а також виявлені під час огляду транспортних засобів чи знайдені у вокзальних (привокзальних) приміщеннях і на оглядових майданчиках;

- голосно розмовляти, розпалювати вогнища, курити вночі або виявляти себе іншими демаскуючими діями;

- вживати алкогольні напої, наркотичні, психотропні та токсичні речовини;

- учиняти інші дії, заборонені законодавством України та наказом на охорону державного кордону, відволікатися від несення служби.

4.21. У п.11 гл. 2 розд. ІІ згаданої Інструкції відсутній підпункт 16, натомість вказана норма має структурне ділення на абзаци. Абзац 16 згаданої Інструкції вказує на те, що прикордонним нарядам забороняється «вчиняти інші дії, заборонені законодавством України та наказом на охорону державного кордону, відволікатися від несення служби». Тож вказані приписи Інструкції, інше законодавство України не містять заборони перебування прикордонника в положенні лежачі під час несення служби, а твердження про те, що сержант ОСОБА_1 «фактично відпочивав» є оціночним судженням особи, яка складала протокол. При цьому службовими особами прикордонної служби не було надано жодних доказів, котрі б підтверджували, що ОСОБА_1 «відпочивав», відволікався від несення служби (зокрема, не отримано письмових пояснень від цієї особи, не опитано можливих свідків події, не надано до суду рапорту офіцера ВВВБ ОСОБА_5 , котрий начебто виявив факт неналежного несення прикордонної служби, тощо)

4.22. Європейський суд з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофеєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», рішення від 20.09.2016, заява № 926/08) неодноразово зазначав, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

4.23. Тож за відсутності клопотань учасників справи суддя не здійснював виклику для допиту в судовому засіданні можливих свідків події, не витребував з ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » додаткових документів, речових чи електронних доказів.

4.24. За змістом ст. 254, 256 КУпАП протокол у праві про адміністративне правопорушення є саме тим документом, на підставі якого орган, що розглядає справу, визначає наявність події правопорушення, склад правопорушення, вину особи у скоєнні правопорушення. Суд (суддя) позбавлений повноважень вносити зміни до протоколу, складеного правозастосовним органом.

4.25. Інші додані співробітниками прикордонної служби до протоколу письмові матеріали підтверджують не вину ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, кваліфікованого за ч.2 ст. 172-18 КУпАП, а лише належність ОСОБА_1 до особового складу прикордонної служби, перебування його на службі впродовж певного часу, характеристику ОСОБА_1 за місцем служби. Будь-які порушення ОСОБА_1 (як особою, котра входить до складу наряду з охорони державного кордону України) в особливий період правил несення прикордонної служби не були доведені.

4.26. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (п. 161 рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom); п.65 рішення від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine), заява № 39598/03). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

4.27. Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

4.28. Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

4.29. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

4.30. Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

4.31. При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

4.32. За таких обставин суддя дійшов висновку, що службовими особами прикордонної служби не доведено наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-18 КУпАП, отже, суддя констатує відсутність правових підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

4.33. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

4.34. Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате провадження підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. При наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП орган (посадова особа) по справі про адміністративне правопорушення виносить постанову про закриття справи (ст. 284 КУпАП).

Керуючись ст. 7, 9, 247, 280, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з відсутністю в його діянні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-18 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня складання постанови.

Постанова набирає законної сили після спливу встановленого строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після перегляду справи апеляційним судом.

Суддя А.Є. Бєлоусов