Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №359/14810/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

33/824/2297/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 359/14810/25

19 травня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ Кафідової О.В.

при секретарі Можарівській М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Кириченко Наталії Олексіївни на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2026 року в справі про адміністративне правопорушення за ст.ст. 122-4, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,-

в с т а н о в и в:

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2026 року об`єднано в одне провадження справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за № 3/359/52/2026 (справа № 359/14810/25) за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за № 3/359/211/2026 (справа № 359/15146/25) за ст. 124 КУпАП, за №3/359/164/2026 (справа № 359/15145/25) за ст. 122-4 КУпАП.

Об`єднаним справам присвоїно номер провадження 3/359/52/2026 і номер справи 359/14810/25.

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 122-4, 124 КУпАП, закрито, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення, у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок на користь державного бюджету України

Роз'яснено, що постанова набирає законної сили, відповідно до ст. 294 КУпАП і може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, 14 квітня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Кириченко Н.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16.03.2026 року в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правовопрушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16.03.2026 в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є незаконною, оскільки постановлена з порушенням норм чинного законодавства та має бути скасована з наступних підстав.

Вказує, що суд першої інстанції упереджено поклав у вину докази у вигляді протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 521682 від 23 листопада 2026 року, показання технічного засобу щодо результату огляду на стан алкогольного сп'яніння, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відеозапис з бодікамери поліцейських.

Звертає увагу на те, що для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП поліцейський мав зафіксувати на службову відеокамеру безпосередньо рух транспортного засобу, зупинення безпосередньо самим поліцейським транспортного засобу під час руху і виключно за таких обставин вважається, що особа керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

У ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке проявилось у керуванні особою транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння підлягає доведенню сам факт керування особою транспортним засобом та перебування при цьому у стані алкогольного сп'яніння, який встановлюється в порядку, передбаченому Інструкцією або за допомогою технічного засобу або у закладі охорони здоров'я. Лише при наявності усіх зазначених обставин поліцейський може складати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП вчинене у формі керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.

Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, постановленого у вину ОСОБА_1 полягає у керуванні транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, тобто керування транспортним засобом є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Виходячи з вищевказаних законодавчих актів, суб'єктом вчинення правопорушення, предбаченого ст. 130 КУпАП, являється особа, яка керує траснпортним засобом, тобто водій.

Захисник вказує, що аналіз зібраних у справі доказів дає підстави стверджувати те, що поліцейські при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 зазначених вимог закону у повній мірі не дотримались.

Зазначає, що як вбачається із наданих до суду відеозаписів із двох нагрудних камер, відеозапис з нагрудної камери ID-реєстратора 859788 починається 02.12.2025 о 18-29 год., а з нагрудної камери ID-реєстратора 858436 о 18-34 год. Зі спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 біля його будинку з приводу можливого вчинення ним ДТП та огляду його припаркованого у дворі автомобіля.

Відповідно до наданих суду відеозаписів о 19-16 год., тобто майже через годину після ввімкнення відеокамери працівниками поліції, ОСОБА_1 повідомили про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння та проведено огляд за допомогою приладу «Drager».

Таким чином, на доданому до справи відеозаписі зафіксовано лише спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, проходження огляду за допомогою приладу «Драгер», водночас факт зупинки та керування транспортним засобом ОСОБА_1 на даному відеозаписі не зафіксовано.

Будь-яких інших доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за вказаних у протоколі обставин матеріали справи не містять.

В долученому відеозаписі не зафіксовано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а тому вказаний відеозапис не може бути належним та допустимим доказом винуватості.

Посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення не надано до суду жодних доказів, які б доводили факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками сп'яніння та його зупинки працівниками поліції.

Захисник звертає увагу на те, що під час розгляду справи Бориспільським міськрайонним судом, ОСОБА_1 пояснював, що повернувшись додому, до того, як до нього приїхали працівники поліції він повечеряв з родиною, де вживав алкоголь.

Отже, матеріали справи не містять доказів того, що поліцейські зупинили транспортний засіб, яким би керував ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, оскільки ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, тобто не був водієм, то вимога інспектора патрульної поліції про необхідність про проходження ним огляду на стан сп'яніння була безпідставною та протиправною.

Вказує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Зазначає, що суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області при винесенні оскаржуваної постанови не врахував вищезазначене.

На підставі вищевикладеного, захисник стверджує, що оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 02.12.2025 керував автомобілем та вважає, що постанова судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16.03.2026 є незаконною та необрунтованою, а тому підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Також захисник ОСОБА_1 адвокат Кириченко Н.О.подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що постановою Київського апеляційного суду 08.04.2026 апеляційну скаргу захисник ОСОБА_1.адвоката Кириченко Н.О. було повернуто, підставою для повернення стало те, що до апеляційної скарги не долучено витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника ОСОБА_1 . Одразу після ознайомлення з постановою Київського апеляційного суду від 09.04.2026 про повернення апеляційної скарги подано повторно апеляційну скаргу, на підставі вищевикладеного просить суд визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними та поновити зазначений строк.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне скарження, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова винесена 16 березня 2026 року.

26 березня 2026року та повторно 14 квітня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Кириченко Наталія Олексіївна подала апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанцїі.

Враховуючи вказані обставини, положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити.

В судове засідання з`явилася захисник ОСОБА_1 - адвокат Кириченко Н.О., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., вислухавши пояснення представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд, окрім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладаючи на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, суд першої інстанції посилався на те, що дії правопорушника ОСОБА_1 за ознаками ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані правильно, оскільки останній керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний:

- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;

- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Згідно вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735.

Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Тобто, встановлений порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, за наявністю ознак, передбачає певний алгоритм дій, який визначений ст.266 КУпАП та Інструкцією, при цьому медичний огляд проводиться лікарем закладу охорони здоров`я, а огляд на місці - поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

У відповідності до вимог ст. 278 КУпАП, суддя районного суду при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання, передбачені вказаною статтею, у тому числі і питання про те, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 529983, 02 грудня 2025 року о 18 год. 00 хв. по вулиці Братів Ганжів 12в, в с. Вишеньки, Бориспільського району, громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , керував автомобілем Fordн.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння, огляд проводився в установленому порядку на місці ДТП за допомогою газоаналізатора DRAGERALKOTEST6820 ARLJ-0182, результат тесту 1621 склав 2.46 проміле, чим порушив п. 2.9.а Правил дорожнього руху України - керування ТЗ особам в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння що знижують їх увагу та швидкість реакції, за що передбачена відповідальність за ч. 1 с. 130 КУпАП.

Відповідно до чеку тестування на алкоголь, результат тестування ОСОБА_1 , на приладі «Drager ALKOTEST 6820»- 2,46 %.

02 грудня 2025 року було виписане направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до Бориспільського КНП ББЛІЛз якого вбачається, що у результаті огляду поліцейським у водія виявленні ознаки сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова.

З дослідженого відеозапису події з боді камери поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 погодився проїхати з працівникам поліції на місце вчинення ДТП (зафіксований час на відео з камери 859436 18:35).

Крім того, з відеозапису вбачається, що після проходження алкотестеру за допомогою газоаналізатора Драгер поліцейський пояснив, що стосовно ОСОБА_1 буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ст. 124 та ст. 122-4 на що останній відповів «оформляйте» (зафіксований час на відео з камери 859436 19:20).

На відеозаписі зафіксовано, що під час складання протоколу, ОСОБА_1 особисто зазначає, що однозначно ст. 130 КУпАП про позбавлення прав буде (зафіксований час на відео з камери 859436 20:05).

Аналізуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п. 2.9а ПДР України та про наявність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що поліцейський мав зафіксувати на службову відеокамеру безпосередньо рух транспортного засобу, зупинення безпосередньо самим поліцейським транспортного засобу під час руху і виключно за таких обставин вважається, що особа керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки з наявного в матеріалах справи відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 не погоджується складанням протоколу про вчинення ДТП, крім того відповідно до пояснень, які були отримані від ОСОБА_1 , останній визнав, що керував транспортним засобом Форд д.Наі1338НА в с. Вишеньки по вул. Братів Ганджів біля будинку № 12 в зустрічному напрямку рухався авто BMW д.н. НОМЕР_3 , який зупинився праворуч до узбіччя та ОСОБА_1 почав його об`їжджати і зачепив його лівим дзеркалом свого авто та не зрозумівши, що сталося поїхав далі додому.

Всі інші доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на його ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи апелянта не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 - адвоката Кириченко Наталії Олексіївни.

Керуючись, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Кириченко Наталії Олексіївні строк на апеляційне оскарження постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Кириченко Наталії Олексіївнизалишити без задоволення.

Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, єостаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: