Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №754/17133/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/2411/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Комерційний банк «ГЛОБУС»

на заочне рішення Подільського районного суду міста Києва у складі судді Ковбасюк О. О.

від 07 травня 2025 року

у цивільній справі № 754/17133/24 Подільського районного суду міста Києва

за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «ГЛОБУС»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року АТ «КБ «ГЛОБУС» звернулось в суд із вказаним позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що між сторонами 14.11.2021 укладено договір про надання комплексу послуг банківського обслуговування в АТ «КБ «ГЛОБУС» для фізичних осіб, шляхом подачі заяви-анкети на приєднання до вказаного договору. У заяві-анкеті позичальником зазначено власні персональні дані, погоджено умови кредитування та графік платежів. Підписанням заяви-анкети на приєднання до договору, в тому числі в електронному вигляді з використанням електронного підпису, клієнт беззастережно підтвердив, що на момент укладення договору він ознайомився з повним текстом договору з додатками (в тому числі тарифами), повністю розуміє його зміст та погоджується зі всіма умовами договору та тарифами, що є чинними на дату укладення договору. Відповідно до графіку платежів позичальник зобов`язаний у період з моменту отримання кредиту до 1 числа кожного місяця, вказаного у графіку платежів, сплачувати визначену суму платежу в розмірі 3 196 грн 83 коп. Відповідач свої зобов`язання по договору надання банківських послуг не виконав, у зв`язку з чим станом на 01.11.2024 виникла заборгованість в розмірі 66 146 грн 92 коп., що складається з простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 42 336 грн 07 коп.; простроченої заборгованості по процентам (комісіям) у розмірі 23 810 грн 85 коп. Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь вказану суму заборгованості та понесені ним судові витрати.

Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 07 травня 2025 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ «КБ «ГЛОБУС», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 грн та 6 000 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу покласти на відповідача.

Зазначає, що 14.11.2021 ОСОБА_1 подала до банку заяву-анкету № 41546213 на приєднання до Договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування, чим акцептувала публічну пропозицію установи відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України. У вказаній заяві-анкеті були чітко зафіксовані й погоджені підписом позичальниці всі істотні умови кредитування, а саме сума кредиту в розмірі 52 912,90 грн, строк на 24 місяці з 15.11.2021 по 14.11.2023, пільговий період до 15.08.2022, комісія за управління кредитом у розмірі 3.00% щомісячно, фіксована процентна ставка 0.00001% річних, ануїтетна схема повернення та графік щомісячних платежів у розмірі 3 196,83 грн.

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність доказів надання кредиту, наголошуючи, що в межах програми «Кредит на товари» рахунок позичальнику не відкривався, а кошти в сумі 50 998,90 грн були перераховані безпосередньо продавцю товару ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» згідно з меморіальним ордером № 3688 від 16.11.2021 на підставі прямого уповноваження банку клієнтом у заяві-анкеті.

Банк зауважує, що додані до позову детальний розрахунок заборгованості та виписки з особових рахунків за період із 15.11.2021 по 01.11.2024 є належними первинними документами, які повністю відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативним актам Національного банку України.

Посилається на практику Верховного Суду, зокрема постанови від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц, від 16.09.2020 у справі №200/5647/18 та від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц, де визначено, що банківська виписка є достатнім підтвердженням проведення розрахункових операцій.

Також позивач звертає увагу на те, що відповідачка отриманий за рахунок кредиту товар не повернула, від договору у встановлений законом 14-денний строк не відмовилася, до банку щодо фінансових ускладнень не зверталася та не надала жодних доказів на спростування суми боргу в розмірі 66 146,92 грн, з яких 42 336,07 грн становить прострочена заборгованість за кредитом, а 23 810,85 грн - прострочена заборгованість за процентами та комісіями.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже розгляд даної справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги на заочне рішення суду від 07.05.2025 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітами про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронного кабінету та на електрону пошту позивача та представника позивача, та рекомендованим поштовим відправленням R067019817978, що було направлено на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача й повернулося 03.11.2025 із відміткою оператора поштового зв`язку «адресат відсутній»

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відмовляючи у задоволенні позову АТ «КБ «ГЛОБУС», суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження виникнення між сторонами кредитних зобов`язань та факту передачі коштів позичальнику. Встановивши, що додана до позовної заяви копія договору на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки не містить підпису ОСОБА_1 або відмітки про її ознайомлення з умовами, суд дійшов висновку про недоведеність приєднання відповідачки до типового договору саме в наданій банком редакції. Суд зазначив, що позивачем не надано доказів присвоєння карткового рахунку відповідачу та фактичного зарахування на нього суми кредиту. Дослідивши надану виписку про рух грошових коштів по особовому рахунку, суд першої інстанції визнав її неналежним доказом, оскільки вона фактично сформована лише з 16.09.2022, тобто не охоплює весь період дії договору, та не містить обов`язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, зокрема відомостей про прізвище та посаду особи, яка її склала. Крім того, суд вказав, що наданий банком розрахунок заборгованості має виключно інформаційний характер, є лише арифметичним відображенням позиції позивача і не може підтверджувати реальне виконання фінансової операції.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статей 11, 202, 207 Цивільного кодексу України, договори та інші правочини є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, при цьому правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, підписаних сторонами.

Згідно з частиною першою статті 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Матеріалами справи спростовується висновок місцевого суду про те, що між сторонами не укладався договір у належній формі.

Судом встановлено, що 14.11.2021 ОСОБА_1 особисто підписала заяву-анкету на приєднання до Договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування в АТ «КБ «ГЛОБУС». У тексті цієї заяви-анкети чітко визначено всі ключові параметри кредитного продукту, зокрема суму кредиту у розмірі 52 912,90 грн, строк кредитування з 15.11.2021 по 14.11.2023, щомісячну комісію (3.00%), відсоткову ставку (0.00001% річних), а також деталізований графік платежів із визначенням щомісячного внеску в розмірі 3 196,83 грн.

Зазначені обставини свідчать, що при укладенні правочину сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, а самі умови були безпосередньо відображені в документі, підписаному позичальником. Це відрізняє дані правовідносини від спорів, у яких банківські установи нараховують відсотки чи комісії виключно на підставі внутрішніх тарифів чи типових умов, які не містили підпису клієнта (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17). Підпис позичальника на анкеті-заяві із зазначеними конкретними параметрами кредиту підтверджує його обізнаність та згоду з вартістю послуг і порядком їх нарахування.

Помилковим є також твердження суду першої інстанції про те, що відсутність у матеріалах справи на момент розгляду доказів відкриття карткового рахунку та прямого перерахування коштів на ім`я ОСОБА_1 свідчить про ненадання кредиту. Кредитування у даному випадку відбувалося в межах цільової програми «Кредит на товари», за умовами якої позичальник у розділі «Відомості про Партнера» заяви-анкети прямо уповноважила банк здійснити безготівковий переказ суми споживчого кредиту на рахунок продавця ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» як оплату за товар.

На підтвердження здійснення фінансування позивач надав суду першої інстанції виписки з особових рахунків позичальниці ОСОБА_1 за номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 . Попри те, що зазначені виписки не містили початкового рядка про дебетування та безпосереднє перерахування всієї суми коштів у день укладення договору, їхній зміст починається з 16.12.2021 із фіксації бухгалтерської операції «перенесення простроченого кредиту за кред дог № 41546213 від 15.11.2021». Наступний рядок виписки за іншим рахунком відображає операцію «повернення кредиту зг. кред дог від 15.11.2021» на суму 3 196,83 грн, що точно відповідає розміру щомісячного платежу за погодженим сторонами графіком. Усі подальші щомісячні записи фіксують регулярні внутрішньобанківські операції щодо обліку та перенесення простроченої заборгованості за договором № 41546213 від 15.11.2021.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій. Згідно з усталеною правовою практикою Верховного Суду, виписка з особового рахунку клієнта є належним первинним документом, який відображає рух коштів, фіксує стан взаєморозрахунків між сторонами та є доказом реального виконання кредитного договору. Наявність у наданих виписках записів про часткове повернення кредиту позичальником та регулярне щомісячне перенесення сум на рахунки простроченого боргу за конкретним номером договору беззаперечно свідчить про існування договірних відносин та динаміку руху заборгованості, оскільки за відсутності фактичного безготівкового перерахування коштів продавцю товару ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» у банку не виникло б правових підстав для відкриття вказаних особових рахунків та подальшого щомісячного обліку прострочених сум.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи суду першої інстанції щодо неможливості ідентифікації особи, яка склала банківські виписки, та відсутності в них необхідних реквізитів. Як вбачається з матеріалів справи, кожен аркуш наданих особових рахунків містить прямокутний штамп уповноваженого працівника банківської установи із зазначенням дати друку документа - 26.11.2024 та індивідуального номера штампа № 8 та підпису працівника. Таке оформлення повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів Національного банку України щодо організації бухгалтерського обліку в банках України та свідчить про належне засвідчення паперової копії електронного первинного документа відповідальною особою установи. Відтак, повна відмова суду першої інстанції у прийнятті цих документів як доказів суперечить процесуальним засадам цивільного судочинства щодо всебічної оцінки доказів у їх сукупності та свідчить про порушення статті 89 Цивільного процесуального кодексу України.

Щодо долученої апелянтом на стадії апеляційного провадження копії меморіального ордеру № 3688 від 16.11.2021 на суму 50 998,90 грн, колегія суддів наголошує, що в силу вимог статті 367 Цивільного процесуального кодексу України прийняття нових доказів обмежене випадками об`єктивної неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від волі сторін. Проте, зважаючи на те, що наявні у матеріалах справи первинні документи (виписки з особових рахунків із фіксацією прострочення та часткового повернення) самі по собі є достатніми для встановлення факту кредитування та розміру неповерненого тіла кредиту, оцінка поважності причин неподання меморіального ордеру не змінює кінцевого висновку про безпідставність рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні основного боргу. Відповідачка, у свою чергу, не скористалася своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву чи апеляційну скаргу та не надала жодних належних доказів на спростування факту отримання товару, укладення правочину чи проведення платежів на погашення заборгованості.

Разом із тим, вирішуючи питання про правомірність стягнення простроченої заборгованості за процентами (комісіями) в розмірі 23 810,85 грн, колегія суддів зазначає, що за умовами підписаної заяви-анкети відсоткова ставка за кредитом є фіксованою та становить 0,00001% річних, а вся заявлена до стягнення сума є нарахованою щомісячною комісією за управління кредитом у розмірі 3.00% від суми кредиту.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, та надає виписку з рахунку щодо погашення заборгованості. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності цим Законом (після 10.06.2017), щодо встановлення щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості або розрахунково-касове обслуговування без зазначення конкретних додаткових чи супутніх послуг, які об`єктивно надаються клієнту і не пов`язані з його законодавчо закріпленим правом на безкоштовне щомісячне отримання інформації про стан кредиту, є нікчемною (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 та у постанові Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 204/8492/21).

Оскільки матеріали справи не містять жодних доказів погодження між сторонами чи надання відповідачці окремих платних додаткових або супутніх банківських послуг, пов`язаних із отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, а встановлена комісія за управління кредитом у розмірі 3.00% фактично покриває лише стандартні дії банку з адміністрування кредитної заборгованості, положення заяви-анти від 14.11.2021 в частині встановлення вказаної щомісячної комісії є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 752/18564/20).

Згідно з частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або його частина не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 204/8492/21). З огляду на нікчемність умов договору щодо обов`язку позичальника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом, у банку відсутні правові підстави для нарахування та примусового стягнення вказаних платежів, у зв`язку з чим вимоги АТ «КБ «ГЛОБУС» про стягнення заборгованості за процентами (комісіями) у розмірі 23 810,85 грн є безпідставними та задоволенню не підлягають.

За таких обставин заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 07.05.2025 підлягає скасуванню на підставі статті 376 ЦПК України у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог банку та стягнення з ОСОБА_1 виключно заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За змістом частини першої та другої цієї статті судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги Акціонерного товариства «Комерційний банк «ГЛОБУС» підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 42 336,07 грн, що становить 64 % від загального розміру заявленої майнової вимоги (66 146,92 грн), понесені позивачем судові витрати в обох інстанціях підлягають перерозподілу та покладенню на відповідачку пропорційно до цієї частки. З огляду на це, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню відшкодування сплаченого судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції в розмірі 1 937,92 грн (64 % х 3 028,00); за подання апеляційної скарги підлягає стягненню сума у розмірі 2 906,88 грн (64% х 4 542,00).

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката, несуть сторони, а для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому визначальним критерієм для відшкодування таких витрат є обов`язкове підтвердження обсягу фактично наданих послуг, виконаних робіт та їхньої вартості саме у зв`язку з розглядом конкретної справи (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 06.06.2024 у справі № 638/6000/22).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат у розмірі 6 000,00 грн Акціонерне товариство «Комерційний банк «ГЛОБУС» надало свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, довіреність на представництво інтересів та копію договору про надання правової допомоги від 01.07.2025. Проте дослідженням наданих документів встановлено, що цей договір є загальним (рамковим), регулює базові правовідносини між банком та адвокатом і не містить жодних умов щодо надання правової допомоги, порядку обчислення гонорару чи встановлення фіксованої суми саме у межах даної цивільної справи. Будь-яких додаткових угод, специфікацій чи розрахунків до договору, які б пов`язували суму 6 000,00 грн із представництвом інтересів банку у спорі з ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.

Окрім того, апелянтом не надано детального опису виконаних робіт (наданих послуг) адвоката, а також акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), які б фіксували реальний обсяг, характер та часові межі дій, вчинених адвокатом в інтересах банку під час апеляційного провадження. За відсутності належних доказів, які підтверджують реальність та обґрунтованість адвокатських витрат, їхню дійсність та безпосередній зв`язок із конкретним судовим спором, такі судові витрати не можуть бути покладені на протилежну сторону.

З огляду на викладене, у задоволенні вимог Акціонерного товариства «Комерційний банк «ГЛОБУС» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн слід відмовити повністю, а вказані витрати покласти на позивача

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 376, 381, 383 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «ГЛОБУС» задовольнити частково.

Заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 07 травня 2025 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Комерційний банк «ГЛОБУС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «ГЛОБУС» (ЄДРПОУ 35591059) прострочену заборгованість за тілом кредиту в розмірі 42 336,07 грн (сорок дві тисячі триста тридцять шість гривень 07 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог Акціонерного товариства «Комерційний банк «ГЛОБУС» до ОСОБА_1 про стягнення простроченої заборгованості за процентами та комісіями в розмірі 23 810,85 грн відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «ГЛОБУС» (ЄДРПОУ 35591059) відшкодування судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1 937,92 грн (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім гривень 92 копійки) та за подання апеляційної скарги в розмірі 2 906,88 грн (дві тисячі дев`ятсот шість гривень 88 копійок).

У задоволенні вимог Акціонерного товариства «Комерційний банк «ГЛОБУС» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Є. П. Євграфова

Б. Б. Левенець

В. В. Саліхов