Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №369/9236/23 — Київський апеляційний суд

Єдиний унікальний номер справи № 369/9236/23

Провадження №22-ц/824/355/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Таргоній Д.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 серпня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року позивач звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом до відповідача.

Позов обгрунтований тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву №б/н від 06 листопада 2019 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом Відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення Відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді. Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що діяв на підставі Ліцензії НБУ №22 від 29.07.2009 року, а зараз діє на підставі ліцензії НБУ №22 від 05.10.2011 року, керуючись законодавством України публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою, що містять умови та правила надання банком послуг його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку. При укладанні Договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією з сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У зв`язку з неналежним виконанням своїх зобов`язань Відповідачем за кредитним договором утворилась заборгованість.

За наведених підстав позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 06 листопада 2019 року у розмірі 43 625,08 грн, яка станом на 10 березня 2023 року складається з: 35 594,73 грн- заборгованість за тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 8030,35 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 серпня 2024 року позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором б/н від 06 листопада 2019 року, яка станом на 10 березня 2023 року становить 43 625,08 грн та складається з 35 594,73 грн: заборгованість за тілом кредитом; 8 030,35 грн - заборгованість за простроченими відсотками, а також стягнуто суму судового збору в розмірі 2 684 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, 10 жовтня 2024 року відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що суд першої інстанції постановив оскаржуване судове рішення з порушенням норм матеріального права та без дотримання норм процесуального права, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи і визнав встановленими обставини справи, які не були доведені, зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач вказав, що скеровані позивачем до суду документи не містять погоджених сторонами умов щодо сплати процентної ставки та інших складових договору, а умови та правила надання банківських послуг, які розміщені на сайті банку не є його частиною, оскільки з часу отримання кредиту і до моменту звернення до суду до них позивач вносив зміни та подав до суду витяг з тарифів в іншій редакції, ніж на момент підписання анкети-заяви. Анкета-заява від 06 листопада 2019 року не містить відомостей про розмір наданого кредитного ліміту, процентної ставки, розміру неустойки за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми, номеру картки та реквізитів карткового рахунку. Крім цього у ній відсутні посилання на паспорт споживчого кредиту як складову договору. Водночас, паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про кредитні продукти, яка є чинною до 21 листопада 2019 року.

Покликався на висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17, згідно з яким Правила надання банківських послуг ПриватБанку, які розміщені на сайті, не являються складовою кредитного договору.

Крім того вказував, що позивач нарахував суму боргу із включенням до цієї суми безпідставно списаних із його рахунку процентів за користування кредитними коштами, внаслідок чого тіло кредиту було збільшено на суму нарахованих відсотків у розмірі 21112,00 грн.

Просив апеляційний суд рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким частково задовольнити позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 22513,09 грн.

01 листопада 2024 року до Київського апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він, не погоджуючись із викладеними у апеляційній скарзі доводами, просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

04 листопада 2024 року від апелянта до Київського апеляційного суду надійшла відповідь на відзив.

Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах даної категорії розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

В ході розгляду справи судом було встановлено, що 06 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «КБ «Приват Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

У анкеті-заяві від 06 листопада 2019 року зазначено, що відповідач підписанням цієї заяви приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приват Банк», що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua, в редакції, затвердженій Протоколом засідання Правління Банку № 8 від 19.02.2019 року

В подальшому відповідач, ознайомившись з умовами обслуговування кредитних карток та підписавши паспорт споживчого кредиту від 06 листопада 2019 року отримав картку типу «Універсальна», кредитний ліміт до 50 000,00 грн.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold».

Відповідно до Заяви №б/н від 06 листопада 2019 року про приєднання до Умов та правил надання послуг, сторонами договору погоджено процентну ставку поза межами пільгового періоду - відсотків річних у розмірі 52,84%, процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов`язань щодо повернення кредиту - відсотків річних у розмірі 86,4%, розмір мінімального обов`язкового платежу - 5% від заборгованості, але не менше 100 грн щомісячно.

Згідно довідки АТ «КБ «Приват Банк» за вказаним договором ОСОБА_1 видано три кредитні картки, зі строком дії перевипущеної картки № НОМЕР_1 до вересня 2026 року.

Відповідно довідки АТ «КБ «Приват Банк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , 06 листопада 2019 року змінено кредитний ліміт та встановлено ліміт у розмірі 0,00 грн, 22 грудня 2020 року змінено кредитний ліміт та встановлено ліміт у розмірі 35 000,00 грн.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 станом на 10 березня 2023 року становить 43 625,08 грн та складається з: 35 594,73 грн - заборгованість за тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 8 030,35 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи містять підтвердження, що відповідач ознайомився та погодився з Витягом з Тарифів та Умовами та правилами надання банківських послуг у Приватбанку, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, а також що саме Заява №б/н від 06 листопада 2019 року про приєднання до Умов та правил надання послуг містить умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки (пені, штрафів), комісії, і саме у тих розмірах, які застосовані банком у наданому ним розрахунку заборгованості, та дійшов до висновку про обгрунтованість заявлених позивачем вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в повному обсязі.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних міркувань:

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а ч. 1 ст. 1049 вказаного Кодексу встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитору кредит у строк та в порядку, встановлених договором.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальний розмір кредиту - сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

За приписом ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов.

Статтею 525 ЦК?заборонено односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у?ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до?ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до?ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1?ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1, 2?ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до?ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім тіла кредиту у розмірі 35 594,73 грн (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути таку його складову, як заборгованість за простроченими відсотками в сумі 8030,35 грн.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження позовних вимог долучено до позовної заяви: розрахунок заборгованості, виписку по картковому рахунку ОСОБА_1 , довідку про зміну мов кредитування та обслуговування карткового рахунку, довідку про видані картки, анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, паспорт споживчого кредиту, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна».

Так, 06 листопада 2019 року відповідач ознайомився з умовами кредитування в банку шляхом підписання ним Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг (далі Заява), відповідно до якої відповідач ознайомлений в т.ч. і з розміром відсоткової ставки.

Безпосередньо у вказаній заяві були викладені істотні умови кредитного договору, а саме: тип кредиту, сума/ліміт кредиту, строк кредитування, мета отримання кредиту, спосіб та строк надання кредиту, можливі види (форми) забезпечення кредиту, розмір та тип відсоткової ставки, загальні витрати за кредитом та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, тощо.

Зокрема, розмір відсоткової ставки сторонами було встановлено в п. 1.3 заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг, і він склав 43,2 % річних - для карт Універсальна (3.6% на місяць), 42 % для карт Універсальна Gold( 3.5% на місяць).

Відповідно до п. 1.4 анкети-заяви розмір мінімального обов`язкового платежу складає 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн + комісія, щомісячно.

Підписавши вказану заяву, відповідач був ознайомлений з умовами кредитування, в т.ч. і розміром відсоткової ставки за користування кредитними коштами.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що стороною позивача доведено, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

З наведеного слідує, що відповідач погодився у письмовому вигляді з умовами кредитування, в тому числі щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами. Укладення між сторонами договору шляхом підписання відповідачем анкети-заяви, відповідає вимогам статей 633, 634 ЦК України щодо порядку укладення договору приєднання.

Відтак доводи апелянта щодо непогодження розміру відсоткової ставки спростовуються обсягом доказів, що містяться у матеріалах справи, а зокрема підписаною ним 06 листопада 2019 року Заявою про приєднання до Умов та Правил надання послуг.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за договором № б/н від 06.11.2019 року у повному обсязі, що включає тіло кредиту та відсотки.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог щодо нарахування заборгованості за простроченими відсотками, оскільки обставини справи № 342/180/17 не є тотожними обставинам даній цивільній справі. Підставою відмови в задоволенні позовних вимог в цивільній справі № 342/180/17 була відсутність інших належних та допустимих доказів на підтвердження заборгованості, оскільки матеріали справи містили лише розрахунок заборгованості та анкету-заяву клієнта, що не містили інформацію про розмір відсотків та підпис позичальника про обізнаність з ними. Проте, в даній цивільній справі наявна заява про приєднання до умов та правил надання послуг, яка підписана відповідачем 06 листопада 2019 року, в якій зазначено всі істотні умови договору, зокрема й щодо розміру процентної ставки, та надано виписку по картковому рахунку відповідача, яка підтверджує факт надання послуг з кредитування.

Крім того, суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта, що анкета-заява не містить відомостей про розмір наданого кредитного ліміту, номеру реквізитів та карткового рахунку, оскільки з матеріалів справи видно, що банком на підтвердження позову, крім розрахунку заборгованості, надано виписку за договором № б/н від 06 листопада 2019 року по картковому рахунку ОСОБА_1 за період з 06.11.2019-01.03.2023 року, яка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5. Зазначена виписка є належним та допустимим доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції щодо користування відповідачем кредитними коштами, погашенням заборгованості.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні, а отже, у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

Д.О. Таргоній