Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №760/14906/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/1524/2026

справа №760/14906/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 02 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Козленко Г.О., дата складення повного рішення не зазначена,

у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

У червні 2024 року АТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості.

Вимоги позову мотивує тим, що на підставі підписаної анкети-заяви від 16 липня 2010 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 укладено договір банківського обслуговування шляхом приєднання. Договір укладено у письмовій формі відповідно до статті 207 ЦК України, а його укладення підтверджується також фактичними діями відповідача, зокрема активацією картки та користуванням рахунком.

Вказує, що банк відкрив відповідачу картковий рахунок, надав кредитний ліміт, а також видавав платіжні картки. Використання кредитних коштів та часткове їх погашення підтверджуються банківською випискою.

У подальшому відповідач отримував нові картки та підписував документи, зокрема 13 серпня 2022 року паспорт споживчого кредиту та 01 лютого 2023 року заяву про приєднання до умов банку, чим підтвердив обізнаність з умовами кредитування, зокрема щодо процентної ставки (40,8% річних). Заперечень щодо умов договору відповідач не заявляв.

Банк виконав свої зобов`язання, надавши доступ до кредитних коштів, проте відповідач порушив умови договору, не здійснюючи своєчасного погашення заборгованості, чим порушив взяті на себе зобов`язання.

Зазначає, що в процесі користування рахунком 01 лютого 2023 року відповідачем підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої отримано додаткову кредитну картку, а також погоджено інші суттєві умови користування кредитним рахунком.

Станом на 18 березня 2024 року заборгованість відповідача становить 50 496,08 грн, з яких: 43 911,81 грн тіло кредиту; 6 584,27 грн проценти.

Мотивуючи наведеним, просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 16 липня 2010 року у розмірі 50 496,08 гривень станом на 18 березня 2024 року, що складається із: 43 911,81 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 6 584,27 гривень - заборгованість за процентами.

Стягнути судові витрати, що складаються із витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 гривень.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 02 червня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 16 липня 2010 року у розмірі 50 496,08 грн станом на 18 березня 2024 року та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Задовольнивши частково позов, суд вказав, що надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд зазначив, що «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» ПриватБанку розміщені на сайті: https://privatbank.ua, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 16 липня 2010 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Отже, суд зробив висновок, що позивачем обґрунтовано зазначено про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника заборгованості за кредитом в розмірі 43 911,81 грн, що є фактично отриманими та використаними коштами, вказавши, що докази узгодження між сторонами умов кредитного договору відсутні.

Проте, задовольнивши позов частково із вказаних вище мотивів, в резолютивній частині рішення судом першої інстанції зазначено, що стягненню підлягає заборгованість за кредитним договором №б/н від 16 липня 2010 року у розмірі 50 496,08 грн.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з ухваленим рішенням, АТ КБ "Приват Банк" подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд безпідставно застосував правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17-ц, оскільки у цій справі, на відміну від справи, що переглядалась Верховним Судом, наявна підписана відповідачем заява про приєднання від 01 лютого 2023 року, яка містить істотні умови кредитування, зокрема процентну ставку 40,8 % річних та кредитний ліміт до 200 000 грн, що підтверджує письмове погодження сторонами умов щодо сплати процентів. При цьому, проценти у сумі 6 584,27 грн нараховані за період після підписання зазначеної заяви, однак ця обставина судом не досліджена та належної оцінки їй не надано.

Скаржник зазначає, що підписання заяви про приєднання є правочином, яким сторони змінили умови кредитування, що відповідає положенням частини 3 статті 631 та статті 654 ЦК України, а тому з моменту її підписання Банк правомірно нараховував проценти.

Суд першої інстанції не надав оцінки зазначеному доказу та доводам позивача, чим, на думку скаржника, порушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та принцип рівності сторін.

Крім того, скаржник зазначає, що відповідач фактично акцептував умови кредитування шляхом використання кредитного ліміту та здійснення операцій за рахунок кредитних коштів, що свідчить про прийняття пропозиції Банку та про виникнення кредитних правовідносин. Тривале користування кредитом та сплата процентів без заперечень, відсутність звернень щодо оспорювання умов договору також свідчать про схвалення правочину.

Вказує, що долучена виписка по рахунку є належним та допустимим доказом, який підтверджує факт надання кредиту, обсяг використаних коштів та розмір заборгованості, оскільки є первинним бухгалтерським документом.

Мотивуючи наведеним, просить рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 02 червня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог в розмірі 6 584,27 гривень скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" задовольнити в повному обсязі

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

Відзиву на апеляційну скаргу на адресу Київського апеляційного суду не надходило.

5. Позиція учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

Установлено, що 16 липня 2010 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся до позивача шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

У формулярі Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, яка разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг також поставлено підпис ОСОБА_1 у розділі "виявляю бажання оформити на своє ім`я".

Зазначений розділ передбачає проставляння відміток навпроти запропонованого виду карток (платіжна картка кредитка "Універсальна", пенсійна картка, дебетова особиста картка, зарплатний пакет, картка GOLD, "Ощадкнижка" (депозит), ідентифікація з паспортом), а також суму бажаного кредитного ліміту на карту "Універсальна"/GOLD (а.с. 44-45).

До анкети-заяви позивачем додано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" (а.с. 11), витяг з умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року №СП-2010-256 (а.с.12-26).

Матеріали цивільної справи містять паспорт споживчого кредиту, підписаний ОСОБА_1 13 серпня 2022 року (а.с. 15-23).

Крім цього, матеріали справи містять підписану відповідачем заяву про приєднання до умов та правил банківських послуг від 01 лютого 2023 року.

Із даних підписаної відповідачем заяви убачається, що відповідач ознайомлений із розміром кредитного ліміту, строком кредитування ті іншими умовами кредитування.

Зокрема, у пункті 1.3. заяви наведено інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача. Так, для карт "Універсальна" процентна ставка становить 42,0%. Для карт "Універсальна Gold" процентна ставка складає 40,8% (а.с.24-43).

Матеріали справи містять виписку з рахунку ОСОБА_1 за договором б/н за період 11 жовтня 2017 року по 19 березня 2024 року, із даних якої убачається, що відповідач активно користується карткою. Зокрема, здійснює розрахунки в магазинах, автомобільних заправочних станціях, оплачує проїзд громадським транспортом та здійснює карткові перекази. З даних виписки убачається, що станом на 29 лютого 2024 року рахунок має від`ємне значення - (мінус) 50 496,08 гривень (а.с. 89-125).

З даних розрахунку заборгованості за договором від 16 липня 2010 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 , убачається, що заборгованість відповідача становить 50 496,08 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 43 911,81 гривень, заборгованість за процентами - 6 584,27 гривень (а.с.52-76).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Тобто, метою договору є забезпечення фіксування тих умов, на які сторони погоджуються для врегулювання своїх взаємних прав і обов`язків щодо обраного ними кола відносин.

Умови договору та спосіб його вчинення можуть бути визначені сторонами з урахуванням вимог законодавства та із дозволеним відступом від нього, або на таких саме принципах запропоновані однією із сторін.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту частини 1 статті 638 та статті 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Правовідносини між сторонами можуть виникати унаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої (стаття 634 ЦК України). Про ознайомлення із запропонованими умовами сторона, яка приєднується, має засвідчити своїм підписом, чи іншим способом про ознайомлення та погодження (стаття 207 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України установлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (у цій справі це АТ КБ "ПриватБанк").

Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1, 2 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Судом першої інстанції установлено факт укладення між сторонами договору банківського обслуговування від 16 липня 2010 року та факт користування відповідачем кредитними коштами, що підтверджується матеріалами справи, зокрема випискою по рахунку, яка містить відомості про рух коштів, здійснення розрахункових операцій та наявність заборгованості.

Разом з тим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення процентів за користування кредитними коштами є помилковими та таким, що не ґрунтується на повному та всебічному дослідженні доказів у справі.

Як убачається з матеріалів справи, 01 лютого 2023 року відповідачем підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, яка містить істотні умови кредитування, зокрема щодо розміру процентної ставки (40,8 % річних), кредитного ліміту, строку кредитування, а також інші умови, що визначають права та обов`язки сторін.

Зазначена заява підписана сторонами та свідчить про досягнення між ними згоди щодо істотних умов кредитного договору, у тому числі щодо ціни договору - процентів за користування кредитом.

На відміну від обставин справи №342/180/17-ц, що переглядалась Великою Палатою Верховного Суду від 03 липня 2019 року, у цій справі наявний належний доказ письмового погодження відповідачем умов щодо сплати процентів, а саме підписана ним заява від 01 лютого 2023 року, що не було враховано судом першої інстанції.

Колегія суддів враховує, що відповідно до статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється у тій самій формі, що і договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом. Підписання відповідачем заяви про приєднання від 01 лютого 2023 року свідчить про зміну умов кредитування, зокрема щодо встановлення процентної ставки, у належній письмовій формі.

Із матеріалів справи також убачається, що після підписання зазначеної заяви відповідач продовжував користуватися кредитними коштами, що підтверджується випискою по рахунку, а отже фактично прийняв нові умови кредитування.

Висновки суду першої інстанції про те, що «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи банку» не підписані відповідачем, саме по собі не спростовує факту погодження сторонами істотних умов кредитування шляхом підписання заяви від 01 лютого 2023 року, яка містить відповідні умови.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для стягнення процентів за користування кредитними коштами, не надавши належної оцінки поданим позивачем доказам.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів у розмірі 6 584,27 грн - скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подачу апеляційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" сплачено 3 633,60 гривень судового збору, що підтверджується даними платіжної інструкції №ZZ420B2C2W від 30 червня 2025 року.

Ураховуючи те, що апеляційну скаргу задоволено, із ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, слід стягнути 3 633,60 гривень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 376 ЦПК України неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» задовольнити.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 02 червня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 6 584,27 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, у зв`язку з чим викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:

"Позов Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 16 липня 2010 року станом на 18 березня 2024 року у розмірі 50 496,08 грн, з яких: 43 911,81 грн ? заборгованість за тілом кредиту; 6 584,27 грн ? заборгованість за процентами та судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, 3 633,60 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

В.В. Соколова