Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №361/7914/24 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року м. Київ

Справа №361/7914/24

Апеляційне провадження №22-ц/824/1282/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Петришин Н.М. 04 грудня 2024 року в м. Бровари,

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В

У серпні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 наявну заборгованість у розмірі 84095,23 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7100 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 13 лютого 2018 року відповідач уклав з АТ «Альфа-Банк», шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти), угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

За умовами кредитного договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором.

Відповідач належним чином свій обов`язок не виконав, внаслідок чого станом на 20 грудня 2021 року утворилася заборгованість у розмірі 84 095 грн 23 коп.

20 грудня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого відбулося відступлення вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача наявну заборгованість.

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2024 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 13 лютого 2018 року у розмірі 84095,23 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» судовий збір у розмірі 3028 грн, а також витрати на правову допомогу у розмірі 7100 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що у зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, в останнього станом на 20 грудня 2021 року утворилася заборгованість, яка становить в загальному розмірі 84095,23 грн. Оскільки відповідач ОСОБА_1 не сплатив борг та жодних заперечень щодо позову суду не надав, то суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з останнього на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 84095,23 грн є доведеними та підлягають задоволенню.

Не погодився із рішенням суду першої інстанції відповідач ОСОБА_1 , його представником подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також судом першої інстанції допущені порушення норм процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що суд першої інстанції формально встановив наявність матеріальної відповідальності відповідача, без взяття до уваги жодних документарних тверджень, заяв та документів, що мали місце в період виконання сторонами умов договору позики.

Посилається на те, що із самої позовної заяви вбачається, що позивач не вказав, які саме порушення умов кредитного договору наявні у відповідача, не зазначив, які суми були несплачені за умовами кредитного договору, а також суми які не були повністю та/або невчасно сплачені на користь кредитора, яка сума заборгованості утворилась по кожному із невиконаних платежів, які відсотки, пеня та штрафні санкції були застосовані, яким саме умовам кредитного договору вони відповідають.

Звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні не відображено сам факт дослідження та оцінки доказів, які б прямо вказували на заборгованість відповідача за «тілом» кредиту, відсотками, штрафними санкціями, пенею щомісячно, що виходить із самого кредитного договору, оскільки такі відрахування на користь кредитора здійснюються щомісячно, виходячи із суми кредиту, поточної або простроченої заборгованості.

Окрім цього, ПАТ «Альфа-Банк» здійснено нарахування відсотків у період дії карантинних обмежень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2 (яка діяла на момент існування прецеденту).

В подальшому, 20 грудня 2021 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, щодо передачі прав вимоги за кредитним договором, натомість відповідач жодним чином не повідомлявся про відступлення прав вимоги новому кредитору.

Вважає, що дії щодо стягнення на користь проросійського банку заборгованості з відповідача судом першої інстанції слугує прямим прикладом фінансування тероризму та російської агресії проти України.

На підставі викладеного, просить скасувати заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач не скористалася своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.

У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Судом встановлено, що 13 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Альфа-Банк» із офертою на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. (а.с. 5)

Відповідно до п. І оферти кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії здійснено в рамках продукту «Максимум», мета кредиту - для особистих потреб. Максимальна сума кредиту складає 200000 грн, процентна ставка за користування кредитною лінією для торгових операцій встановлена у розмірі 39,99 % річних (п. ІІІ оферти). (а.с. 5 на звороті)

В паспорті споживчого кредиту строк кредитування визначений 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору. Розмір обов`язкового мінімального платежу визначений 5 % від суми загальної заборгованості за відновлювальної кредитної лінії щомісячно, при цьому сторони погоджуються, що розмір обов`язкового мінімального платежу не може бути меншим за 50 грн. (а.с. 6)

Згідно з випискою по рахунку з кредитною карткою World Debit Mastercard» з період з 13 лютого 2018 року по 05 лютого 2024 року, де зокрема зазначено, що ліміт кредиту - 0,00, всього витрат - -262317,57, всього надходжень - 258917,55, поточна сума заборгованості на кінцеву дату виписки - 0,00. (а.с. 19-28)

20 грудня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу № 4, за умовами якого ТОВ «Альфа-Банк» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» за плату, а АТ «Альфа-Банк» відступає ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» належне АТ «Альфа-Банк» право вимоги до боржників за договорами перелік яких наведено в Додатку № 1-1 до договору. (а.с. 9-13)

Згідно Додатку № 1-1 до Договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» відступлене право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № ССNG-630854641 від 13 лютого 2018 року, сума заборгованості визначена в розмірі 84095,23 грн, з яких сума основної заборгованості 72219,04 грн, неустойка 11876,19 грн. (а.с. 14-16)

20 грудня 2021 року АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» підписали також акт приймання-передачі реєстру боржників до договору факторингу. (а.с.17)

Також долучене доручення № 34291 від 20 грудня 2021 року відповідно до якої позивач перерахував кошти АТ «Альфа-Банк» за право вимоги згідно договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року в розмірі 12878944 грн. (а.с. 18)

У розрахунку складеному позивачем у зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором наявні дані про тіло кредиту 25286 грн та про його сплату у тому ж розмірі 13.12.2021, дані про прострочене тіло кредиту у розмірі 70948,41 грн, відсотки за користування кредитом 11876,19 грн, комісії та неустойка, які значяться як сплачені, овердрафт на рахований та сплачений, але з визначеною сумою боргу по ньому 1271,87 грн. Загальна сума боргу визначена у розмірі 84095,23 грн. (а.с. 29)

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною 1статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 2 ст. 1046 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що за приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина 1 статті 519 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У ч. 4 цієї статті вказано, що регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Відповідно до п.п.62,63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі №274/7221/19 зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

У ч.2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

З наведених обставин справи вбачається, що ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем було 13 лютого 2018 року підписано анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Альфа-Банк.

Також відповідачем було підписано оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії у якій встановлено кредитний ліміт 200000 грн.

Дослідивши надані позивачем докази, колегія суддів вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що права вимоги до відповідача були відступлені саме за офертою на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум», оскільки згідно з витягу з додатку до договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року відступлено ТОВ "ФК «Еліт Фінанс» право вимоги до відповідача за конкретним кредитним договором з номером CCNG-630854641 від 13 лютого 2018 року, який в матеріалах справи відсутній.

Крім цього, представником позивача до матеріалів справи не надано належних доказів перерахування відповідачу коштів за умовами визначеними у договорі про банківське обслуговування та/або кредитного договору. У наявній в матеріалах справи виписці по рахунку відсутні відомості про особу, яка його сформувала, та реквізити, що дають можливість ідентифікувати його походження. Тобто цей документ не містить підпису уповноваженої особи, тому не є первинним бухгалтерським документом в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Разом з цим у цій виписці вказано, що вона надана за договором CCNG-630854641, проте не вбачається яка сума кредиту була видана, натомість вбачається списання процентів за овердрафт, списання процентів за користування кредитом (покупки), списання процентів за користування кредитом (готівкові операції), щомісячної комісії від нещасного випадку, щомісячні комісії за розрахунково-касове обслуговування. При цьому всі ці суми включені до суми заборгованості. Однак нарахування щомісячних комісій не передбачено умовами договору, наданому позивачем на підтвердження наявності правовідносин з відповідачем, також не визначений умовами договору розмір процентів за овердрафтом.

З додатку до договору факторингу також вбачається визначення суми основної заборгованості 72219,04 грн та нарахування неустойки в розмірі 11876,19 грн, проте умови щодо нарахування неустойки відсутні у договорі наданому позивачем на підтвердження наявності правовідносин з відповідачем. У розрахунку складеному позивачем наявні дані про тіло кредиту 25286 грн та про його сплату у тому ж розмірі 13 грудня 2021 року, дані про прострочене тіло кредиту у розмірі 70948,41 грн, відсотки за користування кредитом 11876,19 грн, комісії та неустойка, які значяться як сплачені, овердрафт на рахований та сплачений, але з визначеною сумою боргу по ньому 1271,87 грн.

А отже слід погодитись з доводами апеляційної скарги відповідача, що позивачем не визначено які саме умови порушені відповідачем, не визначені складові заборгованості, підстави та періоди нарахування процентів, комісій та неустойки.

Колегія суддів також враховує, що виписка, з огляду на відсутність даних про особу, що її сформувала, а також розрахунок, складений позивачем, не є належними та допустимими доказами наявності заборгованості, оскільки вони не є первинними банківськими документами в розумінні вимог чинного законодавства.

Отже, надані позивачем докази можуть свідчити про наявність певних правовідносин між відповідачем і банком, однак не підтверджують існування саме того зобов`язання, право вимоги за яким заявлено позивачем.

У даній справі позивач, зокрема, просив стягнути борг, проценти за користування кредитом та штрафи, однак належних, допустимих та достатніх доказів їх наявності не наддав. Разом з цим, саме позивач має довести досягнення згоди між сторонами з цих питань та невиконання однією із сторін взятих на себе зобов`язань, а перекладення цього обов`язку на відповідача нівелює застосування принципу змагальності.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "ФК "Еліт Фінанс", оскільки позивачем не доведений факт невиконання взятих на себе зобов`язань відповідачем.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга ОСОБА_1 , підлягає до задоволення, а заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2024 року скасуванню із ухваленням нового, яким у позові ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід відмовити.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (стаття 141 ЦПК України).

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 3633,60 грн.

Оскільки рішення суду скасовано й у позові ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» відмовлено, а тому на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3633,60 грн сплачений ним за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2024 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір за звернення до суду із апеляційною скаргою у розмірі 3633,60 грн.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», код ЄДРПОУ - 40340222, адреса місцезнаходження: пл. Солом`янська, буд. 2, м. Київ, 03035.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: О.В. Желепа

Н.В. Поліщук