Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №759/25028/25 — Київський апеляційний суд

Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

19 травня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Тютюн Т.М. за участю ОСОБА_1 - особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника Натальчук В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Натальчук В.В. на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 8 грудня 2025 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Чорнухи Полтавської області, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

у с т а н о в и в :

Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 08.12.2025 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП.

Як встановив суд, 4 жовтня 2025 року о 21 годині 47 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Toyota Land Cruiser" д/н НОМЕР_2 на просп. Берестейському, 123 в м. Києві, всупереч вимогам п.п.12.1, 13.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) не обрав безпечну швидкість руху та не дотримав безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення зі світловою опорою, що спричинило пошкодження транспортного засобу та світлової опори.

Крім того, ОСОБА_1 , який за викладених раніше обставин керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР.

В апеляційній скарзі захисник Натальчук В.В. зазначає про упередженість судді, яка при оцінці доказів прийняла уявні дані всупереч фактичним обставинам, які підтверджуються доказами. Захисник вказує на неналежне оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейські всупереч вимогам закону не дотримувалися порядку фіксування керування транспортним засобом безпосередньо ОСОБА_1 , що передбачено ст.130 КУпАП та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018. Запис портативного відеореєстратора поліцейського починається в момент, коли працівники патрульної поліції, прибувши на виклик, зафіксували лише наслідки ДТП без перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння за кермом. Працівники патрульної поліції не були очевидцями факту керування ОСОБА_1 автомобілем "Toyota Land Cruiser" і одразу після їх прибуття ОСОБА_1 заявив, що під час ДТП за кермом автомобіля не перебував, що було залишено без уваги і було прийнято рішення скласти протоколи про адміністративні правопорушення без спроб з`ясувати обставини справи. Оскільки з об`єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, полягає у керуванні особою транспортним засобом та перебування такої особи в стані сп`яніння, вважає, що ці обставини виключають можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності. Тож, протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, як такі, що складені з порушенням вимог закону, не можуть бути допустимими доказами та покладатись в основу доведеності вини особи.

Також в цьому контексті захисник цитує нібито роз`яснення та правові позиції у постановах Верховного Суду та апеляційних судів у конкретних справах.

Крім того, зазначає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про допит свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яким були відомі обставини, що підлягають установленню по даній справі, лише через те, що вони є знайомими ОСОБА_1 , що не узгоджується з положеннями ч.1 ст.272 КУпАП.

На підставі викладеного просить постанову судді скасувати і закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень.

Вислухавши пояснення захисника та ОСОБА_1 , які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що суддя місцевого суду згідно зі ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчинених правопорушень, дав належну оцінку доказам, і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП. Висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень є обґрунтованим і підтверджується наявними в справі доказами.

Такими доказами є дані, які містяться в: протоколах про адміністративні правопорушення, в яких детально викладено суть порушень, вчинених ОСОБА_1 , про що зазначено раніше; направленні на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому зазначені виявлені у ОСОБА_1 ознаки сп`яніння, як то поведінка, що не відповідає обстановці, різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; схемі місця ДТП; записі портативного відеореєстратора поліцейського.

Оскільки вказані докази узгоджуються між собою, суд правильно поклав їх в обґрунтування своїх висновків.

Суддя місцевого суду вірно вказав у постанові, що протоколи про адміністративні правопорушення складені відповідно до вимог ст.256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015. Також ці протоколи складені уповноваженою на те особою. Тож, підстав вважати, що дані в протоколах є недопустимими доказами лише з огляду на незгоду з ними захисника, немає.

Не спростовують висновків суду і пояснення ОСОБА_1 , який заперечив факт керування транспортним засобом і суду апеляційної інстанції повідомив, що був у м. Києві у квартирі своєї дівчини ОСОБА_2 , з якою посварився. Оскільки ОСОБА_2 була на нього зла, то взяла ключі від автомобіля та поїхала. Близько 20-21 години ОСОБА_2 зателефонувала і повідомила, що потрапила в ДТП, на місце якої його привіз товариш ОСОБА_3 . ОСОБА_2 перебувала у стані стресу, тому він вирішив, що сам залишиться на місці пригоди і буде оформляти ДТП. Коли прибули поліцейські, на місці ДТП були він і ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 вже поїхала.

Хоча при розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 участі не брав, позиція захисника про те, що він транспортним засобом не керував, була предметом ретельної перевірки. Суддя навів у постанові фрагменти спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, які містяться на відеозаписі, зокрема, що ОСОБА_1 пояснював, що "мене підрізали і поїхали", також він та ОСОБА_3 , який приїхав на місце ДТП, неодноразово пропонували поліцейським "вирішити питання", "давайте без оформлення". В подальшому ОСОБА_1 зазначив, що транспортним засобом не керував, проте жодного разу не говорив, що автомобілем керувала його дівчина ОСОБА_2 .

Оцінивши цей доказ, суддя дійшов переконливого висновку про те, що саме ОСОБА_1 за викладених у протоколах обставин керував автомобілем "Toyota Land Cruiser" д/н НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння і потрапив у ДТП.

З таким висновком погоджується і суд апеляційної інстанції, який вважає за необхідне додати, що на запитання поліцейського про те, що трапилось, ОСОБА_3 відповідає "підрізали чувачка" і при цьому повідомляє, нібито він був просто очевидцем ДТП (21:58 год.). ОСОБА_1 , який стоїть поруч з явними ознаками алкогольного сп`яніння, говорить, що він автомобілем не керував, одразу після цього намагається домовитись, говорить, що хоче, щоб відеозапис не вівся (21:59 год.). За подібні пропозиції ОСОБА_1 і ОСОБА_3 постійно попереджаються про кримінальну відповідальність за ст.369 КК України. Також ОСОБА_1 на ОСОБА_3 говорить, "це не мій знайомий, просто йшов і каже, з тобою все нормально?" (22:02 год.), "я підійшов до цієї машини, бо це машина моєї мами", "я ззаду сидів" (22:08 год.).

З урахуванням такої повідомленої ОСОБА_1 і ОСОБА_3 суперечливої і неправдивої інформації, підстави для задоволення клопотання захисника про допит в суді апеляційної інстанції як свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_2 відсутні.

При цьому доводи захисника про недотримання працівниками поліції порядку фіксування керування безпосередньо ОСОБА_1 транспортним засобом є надуманими, оскільки відсутність такого відеозапису логічно пояснюється тим, що поліцейські під`їхали до автомобіля, який вже зіткнувся з електричною опорою, про що захиснику достеменно відомо.

А з приводу нібито роз`яснень та правових позицій у судових рішеннях варто зауважити, що такі поняття в чинному законодавстві відсутні взагалі. Певно, що захисник мала на увазі висновок щодо застосування норми права. Проте судові рішення апеляційних судів, на які вона посилається, не містять жодних висновків про застосування норм права і не є джерелами права, а тому не можуть враховуватись. Те ж саме стосується і постанов Верховного Суду, які є судовими рішеннями за наслідками касаційного розгляду в конкретних справах і містять мотиви, а не висновки щодо застосування норми права, які згідно з ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" могли б враховуватись.

Отже, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, доведена повністю.

Стягнення на ОСОБА_1 накладене в межах строків, встановлених ст.38 КУпАП, з урахуванням положень ст.36 КУпАП при визначенні виду та розміру стягнення за вчинення кількох адміністративних правопорушень, і відповідає санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Таким чином постанова судді є законною та обґрунтованою і підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника Натальчук Валентини Вікторівни залишити без задоволення, а постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 8 грудня 2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 /однієї тисячі/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 /сімнадцять тисяч/ гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 /один/ рік за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду Т.М. Тютюн