Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №620/3374/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року м.Чернігів Справа № 620/3374/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Клопота С.Л.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та просить наступне.

1. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 974260192554 від 28.02.2026 року щодо відмови здійснити перерахунок та виплату раніше призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з 1 січня 2026 року - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328 гри., встановленого на 1 січня 2026 року абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2026 рік", та суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, в розмірі 175718,40 грн.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з 1 січня 2026 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328 гри., встановленого на 1 січня 2026 року Законом України "Про Державний бюджсі на 2026 рік", та суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, в розмірі 175718,40 грн.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з моменту набрання законної сили.

Ухвалою судді від 09.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.

Відповідачем подано відзив на позов, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.

З 03.07.2017 року, на підставі чинного на той час Закону України «Про судоустрій і статус суддів», позивачу, як судді Деснянського районного суду м. Чернігова у відставці, було призначене щомісячне довічне грошове утримання.

З того часу позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України в Чернігівській області, які нараховують і виплачують йому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці позивачу обчислюється виходячи з розміру 70% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Зазначені обставини встановлені рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.08.2022 року у справі № 620/4019/22. яке набрало законної сили, та визнаються відповідачем, а тому, на підставі ст. 78 КАС України, не підлягають доказуванню.

На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.08.2022 року у праві № 620/4019/22 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області проведено перерахунок раніше призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року в розмірі 70 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Не зважаючи на те, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2026 року збільшився, а відповідно збільшився і розмір посадового окладу судді місцевого суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області перерахунку раніше призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання з 1 січня 2026 року не здійснило.

20.02.2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, у розмірі 70 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, обчисленої з 1 січня 2026 року, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет на 2026 рік" у значенні 3328 грн.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 28.02.2026 року за № 974260192554 позивачу відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, оскільки відповідно до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці територіальним органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (зі змінами), для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці надається, зокрема, довідка про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 28.02.2026 року за № 974260192554 щодо відмови у здійсненні з 01.01.2026 року перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання та виплати заборгованості протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2).

Згідно із ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість судді гарантуються Конституцією і законами України (ч. 1). Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється (ч. 2).

Відповідно до ст. 48 Закону № 1402-VIII незалежність судді, серед іншого, забезпечується: окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом; належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; правом судді на відставку (пункти 7, 8, і 1 ч. 5). Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об`єднання зобов`язані поважати незалежність судді і не посягати на неї (ч. 6). При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді (ч. 7).

На тому, що матеріальне та соціальне забезпечення судді, зокрема суддівська винагорода та щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є складовими гарантії незалежності судді і не можуть бути звужені при прийнятті нових законів або внесенні змін в чинні закони, неодноразово наголошував Конституційний Суд України у своїх численних рішеннях, у тому числі в Рішеннях від 08.06.2016 року № 4-рп/2016, від 18.02.2020 року № 2- р/2020, від 11.03.2020 року № 4-р/2020.

За приписами ст. 130 Конституції України розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій (ч. 2).

Частиною першою ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VIII встановлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до пункту другого частини третьої ст. 135 Закону № 1402- VIII базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

За приписами ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон № 966-XIV) прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність (ч. 2); до працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку (ч. 3).

Тобто, в ст. 1 Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Ця чи будь-яка інша норма вказаного Закону не передбачає такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення розміру посадового окладу судді, з 1 січня - 2102 гривні.

Відповідно до частини третьої ст. 4 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Абзацом 4 ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 року № 4695-ІХ встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01 січня 2026 року - 3328,00 грн.

В частині четвертій ст. 135 Закону № 1402-VIII встановлено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб;

3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Враховуючи, що загальновідома статистична кількість населення міста Чернігова є більшою ста тисяч, але меншою п`ятисот тисяч, то до судді Деснянського районного суду м. Чернігова застосовується регіональний коефіцієнт -1,1.

Отже розмір складових суддівської винагороди, у тому числі розмір посадового окладу працюючого судді у відповідному році чітко і однозначно визначено в законі та є загальновідомим, що виключає необхідність додатково інформувати органи Пенсійного фонду України про їх розмір та/чи про зміну їх розміру довідкою ТУ ДСА України в Чернігівській області про суддівську винагороду судді, який працює на відповідній посаді.

На підставі наведених приписів закону розмір суддівської винагороди судді місцевого суду становить з 01.01.2026 року - 175718,40 грн., у тому числі: посадовий оклад - 109824,00 (ЗО х 3328,00 грн. = 99840,00 грн. х 1,1 = 109824,00 грн.) та доплата за вислугу років (60%) - 65894,40 грн. (109824,00 х 60% = 65894,40 грн.)

Частиною четвертою ст. 142 Закону № 1402-VIII встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до частини п`ятої ст. 142 Закону № 1402- VIII щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

За змістом цієї норми закону (ч. 5 ст. 142 Закону № 1402-VIII) органи Пенсійного фонду України уповноважені виключно на виплату щомісячного довічного грошового утримання.

Тобто, умови і підстави здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, а також повноваження органу Пенсійного фонду України, який здійснює його виплату, також чітко і однозначно визначені законом.

При цьому ні одна норма Конституції та законів України не зобов`язує суди, з яких судді вийшли у відставку, та Державну судову адміністрацію України видавати/надсилати будь-які довідки органам Пенсійного фонду України та повідомляти Пенсійний фонд України про зміну розміру суддівської винагороди.

Більше того, в силу приписів статей 8, 19, 126, 130 Конституції України органи виконавчої влади, зокрема і Пенсійний фонд України не має права приймати та/або затверджувати нормативні акти, я к и м и: встановлювати для місцевих та апеляційних судів, Державної судової адміністрації, Верховного та Конституційного Суду України тощо порядки (у тому числі строки) та обов`язки видавати довідки про суддівську винагороду судді, який працює на відповідній посаді, та повідомляли Пенсійний фоні України про зміни розмірів складових суддівської винагороди; встановлювати права і обов`язки суддів у відставці щодо звернення із заявою про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання та надання довідки про суддівську винагороду судді у відставці, а також встановлювати форму зазначених заяв та довідок і порядок їх подання до органів Пенсійного фонду України.

За імперативними приписами ч. 2 ст. 19 Основного Закону України органи Пенсійного фонду України та їх посадові особи зобов`язані діяти виключно відповідно до норм закону, якими чітко і однозначно визначено: їх повноваження; розмір складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та умови і підстави для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

За наведеного нормативного врегулювання органи Пенсійного фонду України та його посадові особи не могли не знати, що розмір суддівської винагороди визначається виключно законом про судоустрій, що посадовий оклад судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року, а також, що розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 року змінився законом про Державний бюджет України на цей рік.

На підставі цих законів для здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання органу Пенсійного фонду України необхідно і достатньо вчинити лише відповідні арифметичні дії.

Відповідач також не міг не знати, що іншими законами, у тому числі законом про Державний бюджет України на відповідний рік не може встановлюватися будь-який інший прожитковий мінімум для працездатних осіб, який є відмінним від визначеного Законом України «Про прожитковий мінімум» та частиною 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII.

Більше того, в Рішеннях від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) Конституційний Суд України наголосив на тому, що закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

А в Рішенні від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 Конституційний Суд України зауважив, «що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені" (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України)» (п. 7 мотивувальної частини Рішення).

В Рішенні від 18.02.2020 року № 2-р/2020, Конституційний Суд України виклав правовий висновок, згідно з яким «щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. (...)» (абзац 6 п.16 мотивувальної частини Рішення).

В Рішенні від 11.03.2020 року № 4-р/2020 Конституційний Суд України також сформував доволі чітку і однозначну юридичну позицію, відповідно до якої «законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу», та у зв`язку з цим визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 3 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII зі змінами, якими зменшено базовий розмір посадового окладу судді Верховного Суду з 75 до 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а отже, зменшено розмір суддівської винагороди (абзац 8 пункту 4.1 мотивувальної частини Рішення, пункт І резолютивної частини Рішення).

Приписи про те, що рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, на теперішній час закріплені у ст. 151-2 Конституції України в редакції, чинній з 30.09.2016 року. Крім того, в ст. 98 Закону України «Про Конституційний Суд України» закріплена норма, відповідно до якої: «За невиконання рішень та недодержання висновків Суду настає відповідальність згідно із законом.

Однак, відмовляючи позивачу у здійсненні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, відповідач діяв з порушенням перелічених приписів Конституції та законів України і всупереч Рішенням Конституційного Суду України.

З приводу подання чи не подання органам Пенсійного фонду України довідки про суддівську винагороду судді, який працює на відповідній посаді, та щодо обов`язку органів Пенсійного фонду України автоматично здійснити перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання також сформована практика Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 27.10.2022 року у справі № 640/10564/21 викладені такі висновки: . «60. Довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою не є юридичним фактом, з яким пов`язується виникнення права на перерахунок. Суддівська винагорода визначається безпосередньо законом. (...)

Відомості про суд, де працював суддя, вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці подаються до Пенсійного фонду під час призначення судді щомісячного довічного грошового утримання і зберігаються г матеріалах особової справи. Ці відомості залишаються незмінними.

Розмір суддівської винагороди, визначений cm. 135 Закону № 1402- VIII, і, відповідно, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, може змінитися лише у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлюється Законом України про бюджет на відповідний рік. Про ці зміни Пенсійний фонд знає безпосередньо з закону.

За таких обставин, довідка про суддівську винагороду має виключно інформаційний характер. Видаючи таку довідку, голова суду чи інша особа, що діє від його імені, лише інформує Пенсійний фонд про розмір та складові суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді.

Суд також звертає увагу на юридичну позицію Конституційного Суду України, висловлену у Рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020 (ч. 6 п. 16) про «автоматичне» здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру такої винагороди.

Положення п. 1, 3 Розділу II та п. 2 Розділу НІ Порядку № 3-І, які передбачають необхідність звернення судді та надання довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, не узгоджуються з принципом «автоматичності» перерахунку, про який йдеться у Рішенні Конституційного Суду України від 18.02.2020.».

Рада суддів України теж неодноразово звертала увагу Пенсійного фонду України на необхідність запровадження «автоматичного» перерахунку та внесення змін до Порядку № 3-1. Зокрема, у рішеннях від 01.03.2019 № 12, від 09.04.2021 № 7.

Отже, незважаючи на чітку позицію Конституційного Суду України (ч. 6 п. 16 Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020) та необхідність її безумовного виконання, не зважаючи на не одноразові звернення Ради суддів України, відповідні зміни в частині «автоматичного» перерахунку до Порядку № 3-1 Пенсійним фондом України не внесено.

Окремо суд зазначає, що на підставі вказаних вище правових висновків Верховного Суду, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 року у справі № 620/16610/23 був задоволений інший позов позивача щодо «автоматичного» перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період 2021,2022, 2023 роки.

Щодо заборони застосування величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів» для обчислення суддівської винагороди також існує усталена судова практика.

Зокрема, у постанові від 27.07.2023 року у справі № 240/3795'22 Верховний Суд зробив ретельний аналіз чинного законодавства, врахував свою попередню усталену практику та зазначив: «53. Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 (2 270,00 гри.), та 01.01.2022 (2481,00 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VI11 не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102,00 грн.), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону № 1082-ІХ та Закону N° 1982- IX, була неправомірною.

54. Колегія суддів Верховного Суду підкреслює, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VII1 й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть».

Зазначені висновки Верховного Суду однаково вказують на те, що запровадження Законом № 4695-1Х розрахункової величини у виді «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні», яка Законом № 1402-VIII не передбачена, також є завідомо неправомірним. Відповідно встановлена абзацом 5 ст. 7 Закону № 4695-ІХ розрахункова величина до спірних правовідносин з 1 січня 2026 року застосовуватися не може.

Крім того, постановою від 17.02.2026 року у справі № 200/2309/25 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформував правову позицію: п. 40. Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в його преамбулі), є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України), зокрема, пунктом 1 частини третьої якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

п. 41. Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

п. 42. Відповідно до статті 1 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

п. 43. Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема, визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення статті 2 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії").

п. 44. Згідно з приписами статті 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.

п. 49. Слід зазначити, що Законом України "Про прожитковий мінімум" не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді". Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

п. 50. Натомість статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" разом із встановленням на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 гри. був введений такий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 грн.

п. 51. Варто зазначити, що зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон України "Про прожитковий мінімум" щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

п. 52. Водночас Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

п. 53. Судова палата наголошує, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

п. 54. На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

п. 55. Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів"».

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028,00 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", є протиправною.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у справі № 580/2522/24, від 13 листопада 2024 року у справі № 200/1707/24, від 20 лютого 2025 року у справі № 420/3716/24.

Відтак суд констатує, що Головне управління Пенсійного фонду в Чернігівській області, відмовляючи позивачеві як судді у відставці в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, на тій підставі, що станом на 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму, який застосовується для обрахунку посадового окладу судді місцевого суду не змінювався, діяло не обгрунтовано та всупереч вимог частини другої статті 130 Конституції України і частини третьою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Окремо суд зазначає, що неконституційність норми ч. 5 ст. 142 Закону № 1402-VIII є очевидною, оскільки аналогічні норми двічі визнавалися неконституційними - Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008. А згідно із згадуваним Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Сулу України є "обов`язковими до виконання на території України; повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Отже, відмова відповідача у здійсненні перерахунку раніше призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання і 01.01.2026 року виходячи виключно з окладу, визначеного ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII, є явно протиправною.

Відтак суд вважає, що позовні вимоги, у частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату позивачу раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання з 1 січня 2026 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328 гри., встановленого на 1 січня 2026 року Законом України "Про Державний бюджет на 2026 рік", та суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, необхідно задовольнити.

Щодо позовної вимоги зобов`язати відповідача визначити розмір місячної пенсії позивача в розмірі 175718,40 грн., суд зазначає наступне.

У суду відсутні підстави вважати, що, на виконання рішення суду, розмір пенсії відповідачем буде обраховано не вірно.

Відтак ця вимога є передчасною і у її задоволенні слід відмовити.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, то суд вважає, що в його задоволенні слід також відмовити, оскільки в розумінні статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що рішення суду виконане не буде.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46001), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, м. Чернігів, вул. П`ятницька, 83а) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 974260192554 від 28.02.2026 року щодо відмови здійснити перерахунок та виплату раніше призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з 1 січня 2026 року - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328 гри., встановленого на 1 січня 2026 року абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2026 рік", та суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з 1 січня 2026 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328 гри., встановленого на 1 січня 2026 року Законом України "Про Державний бюджсі на 2026 рік", та суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 21 травня 2026 року.

Суддя Сергій КЛОПОТ