Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №580/2192/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року справа № 580/2192/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши правилами спрощеного письмового провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

06.03.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) (далі – позивач) до ЗСУ Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) (далі – відповідач-1), Міністерства оборони України (03168, м.Київ, проспект Повітряних сил, буд.6; код ЄДРПОУ не вказаний) про:

визнання протиправним і скасування наказу відповідача-1 від 20.09.2025 № 288 в частині призначення позивача на посаду водія автомобільного відділення підвозу забезпечення роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, та зарахування мене до списків особового складу відповідача-1 на всі види забезпечення;

зобов`язання відповідача-1 виключити позивача зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби.

Додатково заявив клопотання про витребування.

Встановивши, що позовна заява подана із недоліками, суд ухвалою від 11.03.2026 залишив її без руху. Надав 10 днів з моменту отримання ухвали для усунення викладених у мотивувальній частині ухвали недоліків позовної заяви.

На адресу суду від представника позивача надійшла заява від 17.03.2026 вх.№14047/26 (далі - Заява), якою надано нову редакцію позовної заяви з уточненими позовними вимогами до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) (відповідача-1) про:

визнання протиправною бездіяльність відповідача-1, яка полягає у не звільненні з військової служби позивача, за сімейними обставинами у зв`язку необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір`ю та скасувати наказ командира військової частини відповідача-1 від 20.09.2025 № 288 в частині призначення позивача на посаду водія автомобільного відділення підвозу забезпечення роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, та зарахування його до списків особового складу відповідача-1 на всі види забезпечення;

зобов`язання відповідача-1 виключити позивача зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами.

Ухвалою від 23.03.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за позовною заявою з урахуванням вказаної вище заяви від 17.03.2026 вх.№14047/26, а розгляд справи вирішив здійснювати правилами спрощеного провадження.

Відповідач подав відзив вх.від 31.03.2026, в якому просив відмовити у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки позивач надав неповний пакет документів для звільнення з військової служби. Зокрема, мати позивача має 3-тю групу інвалідності, у зв`язку з чим закон щодо звільнення військовослужбовця для догляду за одним із батьків такої підстави не передбачає. Стверджує, що спірне рішення виніс з дотриманням порядку та меж, визначених чинним законом.

06.04.2026 надійшла суду відповідь позивача на відзив, в якій просить позов задовольнити, оскільки відповідач невірно трактує чинні норми закону, та просив урахувати, що надав відповідачу докази потреби матері в постійному догляді.

Оскільки сторони обґрунтованих клопотань про судовий розгляд справи з їх викликом у відкриті судові засідання не надали, зважаючи на відсутність доцільності допиту свідків і призначення експертизи, суд вирішив спір у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, оцінивши заявлені доводи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

20.09.2025 відповідач видав наказу №288 про зарахування позивача до списків свого особового складу у зв`язку з призовом під час загальної мобілізації. Наказом від 20.09.2025 №107-РС відповідач по особовому складу призначив позивача водієм автомобільного відділення підвозу матеріально-технічних засобів взводу забезпечення роти матеріального забезпечення.

Згідно з довідкою від 13.10.2025 позивач перебуває на військовій службі у відповідача-1 за призовом під час мобілізації.

Позивач звернувся до відповідача рапортом вх.від 24.02.2026 №742, в якому просив звільнити його з військової служби Збройних Сил України відповідно до підп. “г” п.3 ч.4 ст.26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”, до п.9 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, обґрунтовуючи необхідністю постійного догляду за матір`ю з інвалідністю 3-ї групи, в якої наявне онкологічне захворювання. До нього додав копії: Витяг з рішення експертної команди оцінювання повсякденнного функціонування особи №5/25/3432/В, рішення №5/25/3432/Р КНП «Клінічний центр онкологічної гематології, трансплантології та паліативної допомоги Черкаської обласної ради», копії свідоцтва про його народження, відомості про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні (щодо реєстрації позивача з матір`ю в одному приміщенні), свідоцтва про смерть свого батька, акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 22.09.2025 (додаток №8), висновок №36 від 27.08.2025, довідку №36 від 22.09.2025, що його матір потребує постійного стороннього догляду, паспорта матеріли та ідентифікаційного коду.

Відповідач листом від 26.02.2026 №901/1/47 повідомив, що підстави для його звільнення з військової служби відсутні, оскільки чинний закон надає таке право за умови наявності в батьків І або ІІ групи інвалідності.

Не отримавши наказу про своє звільнення, позивач звернувся до суду позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини виникли в період воєнного стану в України, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 та чинним.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі – Закон №2232-ХІІ).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з ч.5 ст.1 вказаного Закону від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Закінченням проходження військової служби відповідно до ч.3 ст.24 Закону вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Частина 4 ст.24 Закону №2232-XII приписує, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Відповідно до норм ст.26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:

а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби або під час дії воєнного стану визнані військово-лікарськими комісіями тимчасово непридатними за станом здоров`я до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби.

Згідно з вимогами п.2 ч.4 вказаної статті під час дії воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров`я:

на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;

г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);

з) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Встановлені обставини свідчать, що позивач повідомив відповідачу про небажання продовжувати військову службу та прохання звільнити за вказаним підпунктом “г”. За норма відсилає до приписів ч.12 цієї ж статті. Зокрема, під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:

військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;

військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;

військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;

військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;

виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов`язані її виховувати;

утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати;

необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;

необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами;

якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;

якщо їхнім близьким родичам (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року).

Отже, за вказаною позивачем підставою для його звільнення його мати мала би мати інвалідність І чи ІІ-ї групи, адже підп. «г» ч.4 ст.26 Закону №2232-XII містить обов`язкову для врахування відсилочну норму – ч.12 цієї ж статті, яка містить перелік поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення за сімейними обставинами. Правових підстав для звільнення для догляду за батьками військовослужбовця, які мають інші групи інвалідності чинний закон не передбачає.

Так суд також урахував ч.7 ст. 26 Закону №2232-XII, відповідно до якої звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Зокрема, Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення).

У пункті 4 вказаного Положення вказано, що громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України.

Відповідно до приписів його пунктів 6-7 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу". Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Звільнення з військової служби регламентоване пунктами розділу XII Положення. Зокрема, відповідно до п.233 Порядку військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Згідно з вимогами п.12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.

Затверджені форми висновку ЛКК:

висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу – форма затверджена наказом МОЗ №667 від 31.07.2013;

форма № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» - затверджена наказом МОЗ №407 від 09.03.2007;

форма № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» - затверджена наказом МОЗ 407 від 09.03.2007.

Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, затверджений додатком 19 до Інструкції про організацію виконання цього Положення затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/16454. Так, відповідно до підп.22 п.5 - через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються, у разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати:

документ, що підтверджує родинні зв`язки (копія свідоцтва про шлюб, копія свідоцтва про народження особи або дружини (чоловіка));

один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка) батьків особи чи її дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

документи, що підтверджують відсутність інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати (копія свідоцтва про розірвання шлюбу батьків, копія свідоцтва про смерть одного з батьків або копія рішення суду про визнання одного з батьків безвісно відсутнім або оголошення померлим, або копія рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання в місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховувала та утримувала дитину (копія рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України) та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Наданий позивачем відповідачу до рапорту про звільнення перелік документів не містить доказів наявності в його матері ІІ-ї групи інвалідності. Отже, відповідач не мав правових підстав для звільнення позивача з військової служби відповідно до вказаного ним пункту закону і бездіяльність в цій частині правомірна.

Тому суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав розподілу судових витрат згідно з вимогами ст.ст.132-139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 138-139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позовних ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про:

визнання протиправною бездіяльність, яка полягає у не звільненні з військової служби, за сімейними обставинами у зв`язку необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір`ю та скасувати наказ командира військової частини відповідача-1 від 20.09.2025 № 288 в частині призначення на посаду водія автомобільного відділення підвозу забезпечення роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, та зарахування його до списків особового складу відповідача-1 на всі види забезпечення;

зобов`язання виключити зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Анжеліка БАБИЧ