Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №520/1306/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 травня 2026 року № 520/1306/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Холодногірського відділу у м. Харкові Головного управління ДМС України в Харківській області (вул. Верхівського, буд.7,м. Харків, 61093, код ЄДРПОУ37764460) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Холодногірського відділу у м. Харкові Головного управління ДМС України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Державної Міграційної Служби України в Харківській області ДМС України в особі Холодногірського відділу у м. Харкові Головного управління Державної Міграційної Служби України в Харківській області ДМС України у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;

- зобов`язати Холодногірський відділ у м. Харкові Головного управління Державної Міграційної Служби України в Харківській області ДМС України оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ без передачі будь-яких даних про нього до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі та без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру.

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що 24.11.2025 року у зв`язку з настанням 14-річчя ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Холодногірського відділу у м. Харкові Головного управління ДМС України в Харківській області із заявою щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, у зв`язку із досягненням ним 14-річного віку.

Листом від 10.12.2025 року № 6316-3169/6316-25 відповідач позивача повідомив, щодо відмови у видачі такого паспорта. Зазначено, що за відсутності відповідного рішення суду на сьогодні у відповідача відсутні правові підстави оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.

Позивач вважаючи дії відповідача протиправними і такими, що порушують його особисті немайнові права та інтереси, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач у відзиві на позов просив відмовити в його задоволенні. Крім того, представником відповідача зазначено, що позивачі - законні представники ОСОБА_2 , зверталися до Шевченківського відділу у м. Харкові ГУДМС України в Харківській області та 02.06.2023 року неповнолітній був документований паспортом для виїзду за кордон за номером НОМЕР_1 . Після оформлення документу ОСОБА_2 було присвоєно УНЗР 20100719-07359, котрий є незмінним протягом усього життя громадянина України. Отже, при оформленні зазначеного документу позивачі надали згоду на обробку персональних даних, що і обумовило внесення даних про нього до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР). Таким чином, законні представники ОСОБА_2 , при зверненні за отриманням вказаного документа, не заявляли будь-яких зауважень чи заперечень з релігійних переконань стосовно зазначеного документа. Представник відповідача вважає, що в даному випадку УНЗР у відношенні ОСОБА_2 вже сформований за його згодою та відомості внесені до ЄДДР, відтак доводи позивача щодо відмови від формування УНЗР відносно її неповнолітньої дитини та внесення відомостей відносно неї до ЄДДР є безпідставними.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що 24.11.2025 року у зв`язку з настанням 14-річчя ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Холодногірського відділу у м. Харкові Головного управління ДМС України в Харківській області із заявою щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, у зв`язку із досягненням ним 14-річного віку.

Листом від 10.12.2025 року № 6316-3169/6316-25 відповідач позивача повідомив, щодо відмови у видачі такого паспорта. Зазначено, що за відсутності відповідного рішення суду на сьогодні у відповідача відсутні правові підстави оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України (…).

Частинами першою, другою, четвертою, п`ятою статті 14 цього Закону передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

За частинами 1-2 ст. 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Відповідно до п. п. 3-8 Постанови Верховної Ради України № 2503-XII “Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон” бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Отже, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" від 25.03.2015 року № 302 затверджено зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.

Пунктом 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

- з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII;

- з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється.

Згідно з п. 3 Постанови № 302 Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Відповідно до п. 131 Постанови № 302 до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься така інформація: інформація, зазначена в зоні візуальної перевірки паспорта; додаткова змінна інформація (про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття зазначеного номера та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу). У разі наявності повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у відповідному полі проставляється слово "відмова". У разі відсутності інформації відповідне поле не заповнюється; біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи); засоби електронного цифрового підпису (у разі оформлення паспорта особі, яка досягла 18-річного віку) та засоби шифрування в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" уповноважений суб`єкт має право відмовити заявникові у видачі документа у разі, якщо:

1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа;

2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у ч. 7 цієї статті);

3) заявник не надав усіх документів та інформації, необхідних для оформлення і видачі документа;

4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.

У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.

Водночас, згідно з п. п. 2, 3 Положення № 2503-XII паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Із матеріалів встановлено, що вимоги позивача щодо отримання паспорту громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ обумовлені незгодою із електронною обробкою даних у процесі оформлення ID-паспорту.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України “Про захист персональних даних” від 01.06.2010 № 2297-VI мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Згідно зі ст. 2, 6 Закону № 2297-VI персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

При цьому слід враховувати, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. Згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Статтею 8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06.07.2010 № 2438-VI, зазначено: “Будь-якій особі надається можливість: a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції; …”.

Практикою ЄСПЛ визначено, що, першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване ст. 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну “закон” є автономним, та до якості “закону” ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі “Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства” (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, п. 37) Під терміном “закон” … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам “доступності” та “передбачуваності”.

Норми Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", на відміну від норм Положення про паспорт, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій. Це є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом"), не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція).

Будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Отже, позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Аналогічні правові висновки сформовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17.

Одночасно суд вважає необґрунтованими доводи відповідача стосовно правомірності відмови у видачі паспорту громадянина України у формі книжечки ОСОБА_2 з підстав не досягнення ним 16-річного віку на момент звернення із заявою про оформлення паспорта, оскільки положення ст. 21 Закону № 5492-VI, якими встановлено обов`язок громадянина України, який досяг чотирнадцятирічного віку отримати паспорт громадянина України, мають вищу юридичну силу, ніж норми Положення № 2503-ХІІ та Тимчасового порядку № 456, якими передбачено отримання паспорта з шістнадцятирічного віку.

Крім того слід враховувати, що відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону № 5492-VI, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

А тому у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу може створювати перешкоди у реалізації позивачем своїх громадянських прав, з огляду на що зобов`язання відповідача оформити та видати позивачці паспорт у формі книжечки у зв`язку з досягненням ним чотирнадцятирічного віку, буде належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача у цій справі.

Аналогічні правові висновки з даного спірного питання були сформовані Верховним Судом у постановах від 18.11.2021 у справі № 420/4049/20, від 21.12.2022 у справі № 420/5353/20, від 17.05.2023 у справі № 420/12574/21.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Холодногірського відділу у м.Харкові Головного управління ДМС України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_2 в оформленні та видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки та зобов`язання Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Холодногірського відділу у м. Харкові Головного управління ДМС України в Харківській області видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-XII.

Щодо решти позовних вимог, суд вважає їх передчасними, спрямованими на майбутнє, отже такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на зазначене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється на підставі положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 246, 257-263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Холодногірського відділу у м. Харкові Головного управління ДМС України в Харківській області (вул.Верхівського, буд.7,м. Харків, 61093, код ЄДРПОУ37764460) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Холодногірського відділу у м. Харкові Головного управління ДМС України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_2 в оформленні та видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Холодногірського відділу у м. Харкові Головного управління ДМС України в Харківській області видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-XII.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рубан В.В.