Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №440/1411/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/1411/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошового забезпечення військовослужбовця за період з 27.02.2022 по 05.12.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;

- зобов`язати Військової частина НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 27.02.2022 по 31.12.2022, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- зобов`язати Військової частина НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ,грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- зобов`язати Військової частина НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- зобов`язати Військової частина НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2025 по 05.12.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2025 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , індексації грошового забезпечення за період з 27.02.2022 по 31.12.2022, та з 01.01.2024 по 05.12.2025 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- зобов`язати Військової частина НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , індексацію грошового забезпечення за період з 27.02.2022 по 31.12.2022, та з 01.01.2024 по 05.12.2025 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошової компенсації за невикористані основної щорічної відпустки за 2022 рік за 25 діб, та за 2025 рік за 15 діб з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення передбаченої Постановою КМУ №704 від 30.08.2017р. Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб та Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану;

- зобов`язати Військової частина НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 грошову компенсацію за невикористані основної щорічної відпустки за 2022 рік за 25 діб, та за 2025 рік за 15 діб з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення передбаченої Постановою КМУ №704 від 30.08.2017р. Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб та Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена абз.2 ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту`за 2024 рік за 14 діб, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення передбаченої Постановою КМУ №704 від 30.08.2017р. Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб та Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану;

- зобов`язати Військової частина НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена абз.2 ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» 14 діб за 2023,за 14 діб за 2024, за 14 діб за 2025 рік, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення передбаченої Постановою КМУ №704 від 30.08.2017р. Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб та Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення;

- зобов`язати Військової частина НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Військовою частиною НОМЕР_1 протиправно здійснювалось нарахування та виплата грошового забезпечення, а також пов`язаних із ним виплат, у періоди з 27.02.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2023, з 01.01.2024 по 05.12.2025 із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018, а не на 01 січня відповідного календарного року.

У зв`язку із цим позивач вважає, що відповідачем занижено розмір належного йому грошового забезпечення, індексації грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористані дні відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні та інших виплат, які підлягали обчисленню виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01 січня відповідного календарного року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано докази.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення, індексації грошового забезпечення, компенсації за невикористані дні відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні та інших спірних виплат у період проходження військової служби здійснювались відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема постанов Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 та №168 від 28.02.2022, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють порядок та умови грошового забезпечення військовослужбовців.

При цьому відповідач вказував, що положення Постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції, чинній у спірний період, не передбачали визначення посадових окладів та окладів за військовим званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, а тому підстави для здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача за 2022-2025 роки відсутні. Крім того, відповідач зазначив, що індексація грошового забезпечення нараховувалась у межах та спосіб, визначених Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, а компенсаційні та одноразові виплати при звільненні були обчислені виходячи із фактично нарахованого грошового забезпечення позивача.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 27.02.2022 по 05.12.2025, що підтверджується витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 27.02.2022 №41 та від 05.12.2025 №396.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.02.2022 №41 позивача зараховано до списків особового складу та призначено на посаду водія артилерійського відділення взводу управління самохідного артилерійського дивізіону.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.12.2025 №396 позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення з 05.12.2025.

Станом на день виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 грошове забезпечення позивача у період проходження військової служби з 27.02.2022 по 05.12.2025 обчислювалось із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762 грн., встановленого станом на 01.01.2018, що підтверджується листом відповідача від 12.12.2025 №9/2/6951.

Позивач вважає, що після 29.01.2020 розрахунок посадового окладу та окладу за військовим званням мав здійснюватися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, а не із застосуванням фіксованого показника прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018. У зв`язку з цим позивач вважає протиправним ненарахування та невиплату йому належного грошового забезпечення, індексації, грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток, а також одноразової грошової допомоги при звільненні, обчислених із урахуванням актуального прожиткового мінімуму.

Не погодившись із порядком нарахування та виплати грошового забезпечення і пов`язаних із ним виплат, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з такого.

Щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовця за період 27.02.2022 по 05.12.2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у відповідному році.

Положеннями статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: " 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Тобто, на момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: " 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Відтак, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Правовий висновок щодо застосування норм пункт 4 постанови № 704 у редакції змін згідно із пунктом 6 постанови № 103, який є релевантним до спірних правових відносин, зроблено Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 (справа № 440/6017/21).

У вказаній постанові Суд касаційної інстанції сформував таку правову позицію:... зазначення у пункті 4 постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-XII.

Однак Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили".

При цьому колегія суддів Верховного Суду зазначила, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року (що узгоджувалося із нормою пункт 4 постанови № 704 у редакції змін згідно із пунктом 6 постанови № 103).

У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі - Закон № 294-IX) та Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" № 1082-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 та 2021 роки, відповідно, не містять (як і не містить таких застережень Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік").

Тобто, положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Підсумувавши Верховний Суд дійшов висновку, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік (2020, 2021), у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням (та похідних від них розмірів грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань та одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік згідно Законів України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік).

20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, якою внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, згідно з якими абзац 1 пункту 4 викладено в такій редакції: “Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.

Пунктом 3 Постанови № 481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Отже, з дня набрання чинності Постановою № 481 [20.05.2023] Кабінетом Міністрів України замість розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року запроваджено сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн.

Таким чином, з 20.05.2023 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру сталої величини - 1762 грн, а не із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Суд зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 залишено без змін.

Статтею 265 КАС України передбачено наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним. Так, частиною першою цієї статті передбачено, що резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

Приписами частини другої статті 265 КАС України визначено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, постанова №481 вважалася чинною та підлягала застосуванню до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі № 320/29450/24, яким її окремі положення були визнані протиправними та нечинними.

Таким чином, із дня набрання чинності Постановою № 481 (20.05.2023) та протягом усього періоду її дії (до 18.06.2025) правові підстави для обчислення розміру грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року відсутні. Протягом зазначеного періоду визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями здійснювалося виходячи з фіксованої величини 1762 грн, передбаченої Постановою № 481.

Такий правовий підхід щодо того, що внесені Постановою № 481 зміни до пункту 4 Постанови № 704 не дозволяють застосовувати попередню редакцію цього пункту у правовідносинах, що виникли у межах періоду чинності постанови № 481 з 20.05.2023 до 18.06.2025 узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.06.2025 у справі № 480/7154/24, від 20.10.2025 по справі № 600/3516/24-а, від 22.10.2025 по справі № 420/3824/25.

З огляду на вищевказане у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно та з 19.06.2025 розмір посадового окладу військовослужбовців мав розраховуватись із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року 2102 грн.

Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2021 року 2270 грн.

Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року 2481 грн.

Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2023 року 2684 грн.

Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2025 року 3028 грн.

Отже, щороку протягом спірного періоду прожитковий мінімум для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, збільшувався.

Застосування відповідачем прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року (як було передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 в редакції зі змінами, які визнані протиправними та скасовані), який є нижчим від вказаних прожиткових мінімумів, не відповідало вимогам законодавства та призвело до виплати позивачу грошового забезпечення в меншому розмірі, ніж встановлений законодавством, чим порушені права позивача на належне грошове забезпечення.

З огляду на вищевикладене, посадовий оклад та оклад за військове звання позивача за спірний період з 27.02.2022 по 05.12.2025 включно повинен був визначатися наступним чином:

- з 27.02.2022 по 31.12.2022 - 2481 грн х на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови №704;

- з 01.01.2023 по 19.05.2023 включно - 2684 грн х на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови №704;

- з 19.06.2025 по 05.12.2025 включно - 3028 грн х на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови №704.

Суд наголошує на відсутності порушення прав позивача щодо нарахування йому грошового забезпечення у період з 20.05.2023 по 18.06.2025 виходячи з фіксованої величини 1762 грн, передбаченої Постановою № 481.

Отже, для належного та ефективного захисту порушеного права позивача необхідно зобов`язати відповідача провести позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення, а також пов`язаних із ним виплат, зокрема грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні та інших виплат, розрахунок яких залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, за період з 27.02.2022 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 05.12.2025, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з одночасною виплатою компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення.

За вказаних обставин, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо проведення індексації грошового забезпечення за період з 27.02.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 05.12.2025.

Частиною 3 статті 9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000р. №2017-III, з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

У відповідності до вимог статті 19 Закону №2017-III, державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991р. №1282-XII.

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами і іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями статті 2 Закону №1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У силу статті 4 Закону №1282-XII (у редакції Закону України від 24.12.2015р. №911-VIII, що діє з 01.01.2016р.), індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103%. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (ч.4 ст.4 Закону №1282-XII).

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (ч.2 ст.5 Закону №1282-XII).

За частиною 1 статті 9 Закону №1282-XII, індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.

Разом із тим, частиною 4 вищевказаної статті визначено, що Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Як вже зазначалося судом 30.08.2017р. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за №704, яка набрала чинності 01.03.2018р.

Пунктом 2 цієї Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.6 Закону №1282-XII).

Так, 17.07.2003р. постановою Кабінету Міністрів України №1078 було затверджено «Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення».

Згідно з пунктом 2 зазначеного Порядку, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Пунктом 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Починаючи з 01.12.2015р. положення Порядку №1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015р. №1013.

Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 26.01.2022 у справі №400/1118/21, від 20.04.2022 у справі №420/3593/20 та від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а та від 17.01.2022 у справі №420/15397/21, від 10.05.2022 у справі №420/15397/21, починаючи з 01.12.2015 діють єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для всіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення чи виходу на роботу. Так, з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до закону, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто, за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити про те, що у період існування спірних правовідносин (з 27.02.2022 по31.12.2022 та з 01.01.2024 по 05.12.2025) Закон №1282-XII і Порядок №1078 такого поняття не містили. Вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте, Постановою №1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у ньому, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

Між тим, з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

При цьому, абзаци 3, 4, 5 п.5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абз.3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абз.4).

- у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абз.5).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абз.6 п.5 Порядку №1078 додатково вказує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103%.

Системний аналіз п.1, абз.4, 6 п.5 Порядку №1078 дає підстави зробити висновок про те, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Як уже зазначалося раніше Верховним Судом, Постановою №704 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018р. №103), яка набрала чинності з 01.03.2018р., затверджено нову тарифну сітку розрядів та коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців із числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 23.03.2023р. у справі №400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023р. про виправлення описки), від 29.03.2023р. у справі №380/5493/21, від 06.04.2023р. у справі №420/11424/21 та від 12.04.2023р. у справі №420/6982/21 з подібними правовідносинами, з урахуванням того, що 01.03.2018р. набрала чинності Постанова №704, та з огляду на правила п.п.5, 10-2 Порядку №1078 березень 2018р. став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

З огляду на абз.4 п.5 Порядку №1078, військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018р. дорівнює чи є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018р. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

У вказаних вище справах Верховний Суд внаслідок системного і цільового способу тлумачення абз.3, 4 Порядку №1078 дійшов висновку, що у березні 2018р., як «місяці підвищення доходу» військовослужбовця відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078, Верховний Суд зазначив, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

- розмір підвищення доходу позивача у березні 2018р. (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018р. (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018р. (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018р. та сумою грошового забезпечення у лютому 2018р.

В обидві ці суми враховуються також складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абз.5 п.5 Порядку №1078).

У свою чергу, сума можливої індексації грошового забезпечення (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018р., на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018р., поділений на 100% (абз.5 п.4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018р. (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018р. (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абз.4 п.5 Порядку №1078 сума індексації - різниці у березні 2018р. розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Повертаючись до обставин цієї справи слід зазначити про те, що позивача 27.02.2022 включено до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення. Отже, як у березні 2018 року , так і в лютому 2018 року позивач не отримував грошове забезпечення.

З огляду на той факт, що позивач не отримував грошове забезпечення, а розмір підвищення доходу в березні 2018року і в лютому 2018 року не відбувався, суд зазначає про відсутність можливості встановлення розміру підвищення доходу позивача в березні 2018р., так і, відповідно, про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу індексації-різниці.

За правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі №560/13302/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 03.05.2023 у справі №160/10790/22 та від 22.06.2023 у справі №520/6243/22, право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло саме у зв`язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 на підставі Постанови №704, та виходячи із приписів абз.4, 6 Порядку №1078, з березня 2018, останні дійсно мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку №1078.

Натомість за обставин цієї справи, посадовий оклад позивача у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався Постановою №704, яка вже діяла на момент призначення останнього 27.02.2022 на посаду.

Отже, у позивача не виникло права для нарахування й виплати йому індексації-різниці відповідно до приписів абз.4, 6 Порядку №1078.

Такої ж правової позиції дотримувався і Верховний Суд у постанові від 04.04.2024 у справі №160/2481/23.

Отже, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки за 2022 рік - 22 діб та за 2025 рік - 15 діб, додаткової відпустки як учаснику бойових дій по 14 діб за 2023-2025 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди становим на день виключення.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ).

Відповідно до частин другої - четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у спірний період визначався Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260).

Згідно з пунктом 2 Порядку №260 грошове забезпечення включає щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до положень розділу XXXI Порядку №260 компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткових відпусток виплачується виходячи з місячного грошового забезпечення військовослужбовця на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Разом з тим, Порядком №260 визначено перелік складових грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні одноразових виплат та компенсацій, а також прямо передбачено, що до такого розрахунку не включаються винагороди.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).

Пунктом 1 Постанови №168 установлено додаткову винагороду військовослужбовцям на період дії воєнного стану.

За своєю правовою природою додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, є окремим видом винагороди, виплата якої здійснюється виключно на період дії воєнного стану та залежить від умов проходження служби і безпосередньої участі у бойових діях чи заходах із забезпечення національної безпеки і оборони.

Водночас, положення Порядку №260 не передбачають включення додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Суд зазначає, що делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення військовослужбовців, а Міністру оборони України - порядок його виплати, законодавець установив спеціальний механізм визначення складових грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні окремих видів виплат військовослужбовцям.

Отже, саме положення Порядку №260 є спеціальними нормами, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах та виключають можливість врахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 08.08.2024 у справі №240/26703/23. У подальшому такі висновки підтримані Верховним Судом у постановах від 23.09.2024 у справі №240/33138/23, від 28.10.2024 у справі №240/23483/23, від 07.11.2024 у справах №240/1597/24 та №240/28177/23, від 20.12.2024 у справі №240/21650/23, від 16.01.2025 у справі №240/31239/23 та від 10.04.2025 у справі №240/2078/24.

За такого правового регулювання суд приходить до висновку, що відповідач, здійснюючи позивачу нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 та 2025 роки, а також компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій без урахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, а також зобов`язання здійснити відповідний перерахунок та виплату, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення.

Згідно з частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту та з інших підстав, визначених законом, така допомога виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. Положеннями пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги…» також передбачено, що одноразова грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення виплачується військовослужбовцям за наявності вислуги 10 років і більше. Отже, обов`язковою умовою для набуття права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення є наявність у військовослужбовця вислуги 10 років і більше. Судом встановлено, що відповідно до розрахунку грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні від 11.03.2026 №126 позивачу виплачено вихідну допомогу за формулою: 4 % ? кількість повних календарних місяців служби ? 21008,00 грн.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що на момент звільнення позивач не мав необхідної вислуги 10 років, яка є обов`язковою умовою для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач, здійснюючи нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні виходячи із фактичної вислуги позивача, діяв у межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.

Відтак, позовні вимоги у цій частині є необґрунтованим підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , грошового забезпечення військовослужбовця за період з 27.02.2022 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 05.12.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 27.02.2022 по 31.12.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум, з одночасною виплатою компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 та з утриманням належних податків та зборів.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум, з одночасною виплатою компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 та з утриманням належних податків та зборів.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 19.06.2025 по 05.12.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2025 відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум, з одночасною виплатою компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 та з утриманням належних податків та зборів.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Г.В. Костенко