Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №440/2253/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

Суд: Полтавський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 20 травня 2026 р.

Справа: №440/2253/26

Суддя: Г.В. Костенко

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/2253/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправною дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нерозгляді заяви щодо нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" в розмірі 70000,00 грн. за безпосередню участь у бойових діях з 01.07.2024 по 30.07.2024 та додаткову грошову винагороду в розмірі 100000,00 грн. пропорційно за кожен місяць перебування на лікуванні після поранення під час захисту Батьківщини за період з 19.08.2024 по 23.12.2024;

- зобов`язати Військову НОМЕР_2 розглянути заяву ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати додаткової грошової винагороди, передбаченою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" в розмірі 70000,00 грн. за безпосередню участь у бойових діях з 01.07.2024 по 30.07.2024 та додаткову грошову винагороду в розмірі 100000,00 грн. пропорційно за кожен місяць перебування на лікуванні після поранення під час захисту Батьківщини за період з 19.08.2024 по 23.12.2024 та здійснити нарахування вказаних виплат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , отримав поранення під час безпосередньої участі у бойових діях та виконанні бойових завдань із забезпечення оборони України. У зв`язку з отриманим пораненням позивач перебував на стаціонарному лікуванні, проходив амбулаторне лікування та реабілітацію, що підтверджується довідками військово-лікарських комісій, медичними документами та довідкою про обставини травми. Проте відповідачем, на думку позивача, безпідставно не нараховано та не виплачено додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168, у збільшеному до 100 000 грн розмірі за періоди перебування на лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, а також не здійснено виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн за безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному та амбулаторному лікуванні і реабілітації після поранення, а також щодо невиплати додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн за участь у бойових діях. На переконання позивача, такі дії порушують його право на належне грошове забезпечення та гарантовані державою соціальні виплати, у зв`язку із чим він звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

02.04.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує. Свою позицію відповідач мотивує тим, що позивачу вже було нараховано та виплачено додаткову винагороду із розрахунку 100 000 грн за період перебування на стаціонарному лікуванні з 05.08.2024 по 19.08.2024. Водночас додаткова винагорода за інші періоди, на думку відповідача, не підлягає нарахуванню, оскільки позивач перебував у відпустках для лікування після тяжкого поранення, а не на стаціонарному лікуванні, зокрема за періоди з 20.08.2024 по 19.09.2024, з 24.09.2024 по 24.10.2024, з 18.10.2024 по 18.11.2024, а також проходив подальше лікування у ВМКЦ Південного регіону м. Одеса. Також відповідач зазначає, що з 05.12.2024 позивачу призупинено виплату грошового забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні.

Крім того, відповідач вказує, що за результатами опрацювання доданих до заяви довідок ВЛК встановлені підстави для нарахування позивачу додаткової винагороди із розрахунку 100 000 грн лише за періоди 24.09.2024-30.09.2024, 01.10.2024-16.10.2024, 19.10.2024-31.10.2024, 01.11.2024-15.11.2024. Щодо довідки ВЛК №3040 від 19.08.2024 відповідач зазначив, що не встановлено підстав для нарахування додаткової винагороди, оскільки у ній відсутні відомості про те, що поранення отримано під час захисту Батьківщини. Для нарахування такої винагороди, на думку відповідача, позивач має надати командиру військової частини чітку копію довідки ВЛК із записом про отримання поранення під час захисту Батьківщини та потребу у відпустці для лікування. Також відповідач зазначив, що виплату нарахованих сум буде здійснено у найближчі фінансові періоди за наявності достатнього державного фінансування.

13.04.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечив доводи відповідача та зазначив, що відповідно до пункту 10 розділу XXXIV Порядку №260 до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні або отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах, а також перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії. Позивач наголосив, що зазначені положення поширюються також на осіб, які проходять реабілітацію, а тому доводи відповідача про неможливість нарахування додаткової винагороди за періоди лікування та реабілітації є безпідставними. Крім того, позивач зазначив, що брав безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України безперервно у період з 30.03.2024 по 30.07.2024, що підтверджується довідкою про безпосередню участь у бойових діях, а тому має право також на додаткову винагороду у розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів виконання бойових (спеціальних) завдань.

Також позивач вказав, що з 22.03.2024 по 08.04.2024 проходив лікування у ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області» з діагнозами, пов`язаними із наслідками мінно-вибухової травми та вогнепальних поранень, отриманих 07.11.2023 під час захисту Батьківщини. На підтвердження цього позивач послався на виписку із медичної карти стаціонарного хворого №437 від 08.04.2024 та довідку військово-лікарської комісії №111 від 06.03.2024, якою встановлено, що поранення пов`язане із захистом Батьківщини. Позивач зазначив, що відповідач фактично визнав наявність підстав для виплати додаткової винагороди після отримання відповідних документів, однак виплата у встановлені строки проведена не була. Крім того, позивач наголосив, що законодавством не передбачено можливості невиплати належного грошового забезпечення з підстав відсутності фінансування, а тривала бездіяльність відповідача порушує його право на належне соціальне забезпечення та грошове забезпечення військовослужбовця.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

З матеріалів справи встановлено, що 05.08.2024 ОСОБА_1 під час виконання бойового завдання отримав мінно-вибухову травму, ізольоване вогнепальне осколкове поранення правої кисті з переломом III п`ястної кістки та осколковий перелом правого колінного суглоба. Вказані обставини підтверджуються довідкою про обставини травми №1739/4412 від 29.08.2024, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 , згідно з якою поранення отримано під час захисту Батьківщини.

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №3665 ОСОБА_1 у період з 10.08.2024 по 19.08.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП ХОР «ОГВВ» з приводу ізольованого вогнепального осколкового поранення правої кисті та перелому III п`ястної кістки зі зміщенням фрагментів. 09.08.2024 йому проведено оперативне втручання.

Згідно з довідкою ВЛК №3040 від 19.08.2024, виданою КНП ХОР «ОГВВ», травма ОСОБА_1 пов`язана із захистом Батьківщини, у зв`язку з чим йому надано відпустку для лікування після поранення строком на 30 календарних днів, з 20.08.2024 по 19.09.2024.

Надалі довідкою ВЛК Військової частини НОМЕР_5 №3844 від 23.09.2024 ОСОБА_1 надано відпустку для лікування після поранення строком на 30 календарних днів, з 24.09.2024 по 24.10.2024.

Довідкою ВЛК Військово-медичного клінічного центру Південного регіону №4528/в від 18.10.2024 позивачу повторно надано відпустку для лікування після поранення строком на 30 календарних днів, з 19.10.2024 по 18.11.2024.

Також із матеріалів справи вбачається, що у період з 10.12.2024 по 24.12.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні відповідно до свідоцтва про хворобу №7741 від 10.12.2024, виданого ВМКЦ Південного регіону.

Довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №1848/871/бл від 05.04.2025 підтверджено, що ОСОБА_1 брав безпосередню участь у таких заходах у період з 30.03.2024 по 30.07.2024 безперервно.

Позивач звертався до Військової частини НОМЕР_1 із заявами та адвокатськими запитами щодо нарахування і виплати додаткової грошової винагороди, зокрема у розмірі 70000 грн за безпосередню участь у бойових діях за період з 01.07.2024 по 30.07.2024 та у розмірі 100000 грн пропорційно часу перебування на лікуванні після поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 19.08.2024 по 23.12.2024.

Листом Військової частини НОМЕР_1 від 04.06.2025 №1848/713695 позивачу повідомлено, що додаткову винагороду з розрахунку 100000 грн нараховано та виплачено лише за період перебування на стаціонарному лікуванні з 05.08.2024 по 19.08.2024. Водночас за періоди перебування у відпустках для лікування після тяжкого поранення та подальшого лікування відповідачем додаткова винагорода не нараховувалась.

У відзиві на позовну заяву, сформованому в системі «Електронний суд» 02.04.2026, Військова частина НОМЕР_1 заперечила проти задоволення позову та зазначила, що за результатами опрацювання поданих документів підстави для нарахування позивачу додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн встановлені лише за окремі періоди: з 24.09.2024 по 30.09.2024, з 01.10.2024 по 16.10.2024, з 19.10.2024 по 31.10.2024 та з 01.11.2024 по 15.11.2024. Водночас щодо інших періодів відповідач послався на відсутність належних підтверджуючих документів або на те, що позивач перебував не у відпустці для лікування, а проходив медичний огляд ВЛК.

У довідці Військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2025 №1848/871/убд про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України зазначено, що ОСОБА_1 у період з 30.03.2024 по 19.04.2024, з 19.04.2024 по 30.07.2024, з 03.08.2024 по 05.08.2024 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Очеретинській селищній територіальній громаді Покровського району Донецької області, Мирненській селищній територіальній громаді Сватівського району Луганської області, Петропавлівській сільській громаді Куп`янського району Харківської області.

Підставою для видачі вказаної довідки зазначено: бойове розпорядження ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » №313/9084/75т від 22.03.2024; наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.03.2024 №94; наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.05.2024 №128; бойове розпорядження ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » №313/908/1522т від 14.04.2024; наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.07.2024 №222; бойове розпорядження т.в.о. командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » №274дск від 27.07.2024; наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.08.2024 №226; наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.08.2024 №228; рапорт командира 2 механізованого батальйону від 04.09.2024 №32885.

Також у довідці зазначено, що вона є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни).

Позивач вважає, що за вказаний період, зокрема за період з 01.07.2024 по 30.07.2024, мав право на отримання додаткової винагороди у розмірі 70000 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

До матеріалів справи надано довідку про суму нарахованого місячного грошового забезпечення та інших виплат за період з 23.03.2024 по 23.02.2025, згідно з якою позивачу у травні 2024 року було виплачено одноразову винагороду у розмірі 140000,00 грн, у червні 2024 року — 70000,00 грн, тоді як у липні 2024 року така винагорода не нараховувалась та не виплачувалась. Отже, спір у цій частині стосується ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 70000 грн за період безпосередньої участі у бойових (спеціальних) завданнях з 01.07.2024 по 30.07.2024.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, зауважив, що «служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов`язані з постійним ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п`ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов`язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо».

Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України від 20 листопада 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з пунктами другим-третімстатті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Згідно зі статтею 9-2 Закону № 2011-ХІІ на період дії воєнного стану (особливого періоду):

а) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України;

б) військовослужбовцям виплачується винагорода за знищене (захоплене) озброєння та військову, бойову (спеціальну, спеціалізовану) техніку противника у розмірах від чотирьох до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168, у відповідних редакціях, чинних на період спірних правовідносин).

Абзацами першим-другим пункту 1-1 Постанови № 168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2024 року № 419 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168», яка застосовувалася у період з 01 квітня 2024 року по 24 серпня 2024 року) установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Згідно з абзацами першим-другим пункту 1-1 Постанови № 168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1311«Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. № 1161 і від 28 лютого 2022 р. № 168», яка застосовується з 25 серпня 2024 року, установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Отже, виплата додаткової винагороди в розмірі 70000,00 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора виплачується зокрема військовослужбовцям Збройних Сил України у разі виконання таких бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам регулює Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженийнаказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Наказом Міністерства оборони України від 21 травня 2024 року № 339 «Про затвердження Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 травня 2024 року за № 746/42091, Порядок № 260 доповнено новим розділом ХХХVІІ «Особливості виплати одноразової винагороди на період дії воєнного стану», який застосовується з 01 квітня 2024 року.

Згідно з пунктом 1 розділу ХХХVІІ «Особливості виплати одноразової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку № 260: на період воєнного стану військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану`в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань: під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно; на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України; на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій; на території противника.

Підтвердження виконання бойових (спеціальних) завдань здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій або бойове донесення; рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про виконання бойових (спеціальних) завдань кожним військовослужбовцем (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) в умовах, визначених пунктом 1 цього розділу.

Інформацію про кількість днів виконання бойових (спеціальних) завдань у минулому місяці відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців, до 05 числа поточного місяця в установленому законодавством порядку.

Пунктом 2 Розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах: 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту); у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони; на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника; з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення); з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;

Військовослужбовцям, які вибувають до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу частини та мають менше 30 днів виконання бойових (спеціальних) завдань в умовах, визначених пунктом 1 цього розділу, за які виплата одноразової винагороди не здійснювалась, інформація про такі дні зазначається у наказі командира військової частини (установи, організації).

Відповідно до пунктів 4, 5 розділу ХХХVІІ «Особливості виплати одноразової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку № 260 виплата одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів військових частин (установ, організацій).

Накази про виплату одноразової винагороди особовому складу, у якого право на отримання одноразової винагороди настало у минулому місяці, видаються до 05 числа поточного місяця на підставі: даних обліку днів для виплати одноразової винагороди, які підтверджують наявність сумарно обчислених 30 днів виконання завдань військовослужбовцями в умовах, визначених пунктом 1 цього розділу, за які виплата одноразової винагороди не здійснювалась; інформації про кількість днів виконання бойових (спеціальних) завдань для виплати одноразової винагороди, зазначеної у витязі з наказу командира військової частини (установи, організації) за попереднім місцем проходження служби військовослужбовця; інформації про кількість днів виконання бойових (спеціальних) завдань для виплати одноразової винагороди, зазначеної військовою частиною (установою, організацією), до якої для виконання завдань був відряджений військовослужбовець.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» бойові дії - це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Постановка бойових завдань підрозділам (елементам бойового порядку) здійснюється бойовим наказом, під час ведення бою (дій) або в інших умовах бойової обстановки - бойовим розпорядженням. Зазвичай вони доводяться до командирів підрозділів в усній формі.

У бойовому наказі вказується: висновки з оцінювання противника; завдання, які виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій військової частини (підрозділу), а також завдання сусідів і розмежувальні лінії з ними; бойове завдання військової частини (підрозділу) та замисел бою (дій); бойові завдання штатним і доданим підрозділам (елементам бойового порядку); норма витрат ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання; місце і час розгортання ОКП (ксП) та напрямок його переміщення, порядок передачі управління; час готовності до виконання завдання та порядок доповіді замислу старшому командиру.

У бойовому розпорядженні зазвичай командир вказує: стислі відомості про положення та характер дій противника; завдання, що виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій підрозділів; бойове завдання підпорядкованим підрозділам; час готовності до бою (дій). За необхідності у ньому можуть бути зазначені завдання військової частини (підрозділу), сусідів та інші дані.

Бойові (попередні бойові) розпорядження і вказівки, які віддає командир усно, записуються в журнал відданих і отриманих розпоряджень, у якому відображається: дата, час і зміст розпоряджень, спосіб їх передачі або отримання, кому вони передані або повинні бути передані, від кого отримані.

Як встановлено судом, спірним питанням є виплата позивачу одноразової винагороди в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання певних завдань, що передбачена п.1-1 Постанови № 168.

Судом встановлено, що позивачу виплачувалася, як додаткова винагорода у розмірі 100 000,00 грн так і додаткова винагорода у розмірі 70 000,00 грн, що передбачені п.1-1 Постанови № 168.

Для правильного вирішення цього спору суду необхідно з`ясувати правову природу одноразової винагороди та її відмінності від додаткової винагороди, обидві з яких передбачені п.1-1 Постанови № 168.

Так виплата додаткової винагороди у розмірі до 100000, здійснюється тим військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора.

Натомість виплата одноразової винагороди здійснюється у разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Тобто, з викладеного логічним є висновок, що одноразова винагорода виплачується додатково до винагороди у розмірі 100 000,00 грн у разі дотримання вимог, що ставляться для виплати до винагороди у розмірі 100 000,00 грн та за умови ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно.

Отже, з наведеного судом зроблено висновок, що наявність у військовослужбовця права на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн., не є безумовною підставою для отримання одноразової винагороди в розмірі 70000 гривень.

Відповідно завданням суду є встановити чи виконував позивач такі завдання у світлі особливостей доказування в адміністративному судочинстві.

Відповідач у відзиві зазначає, що довідка військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2025 №1848/871/убд, на яку посилається Позивач як на підставу нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань, не є належним документом для нарахування та виплати такої винагороди.

Так, зі змісту вказаної довідки вбачається, що вона видана за формою, передбаченою додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №413 від 20.08.2014.

Разом з тим, відповідно до доводів Відповідача, довідка такого типу видається з метою надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни), а не для нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.

Як вже було зазначено судом у цьому рішенні, умовою для настання права у військовослужбовця для отримання одноразової винагороди в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених), є виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора.

Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань (п. 4 розділу XXXIV Порядку №260).

Також, суд зазначає, що пунктом 2 розділу ХХХVІІ Порядку №260 визначено перелік документів, якими підтверджується право позивача отримання одноразової винагороди в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених).

Суд водночас враховує, що Верховний Суд, зокрема у постанові від 05.08.2024 у справі №200/4100/23, наголошував, що розглядаючи дану категорію справ суди повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період, при цьому розглядати таку довідку її разом з іншими доказами.

Проаналізувавши наведені у такій довідці відомості, суд зазначає, що така підтверджує участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, втім не деталізує виконувані позивачем у зазначені періоди завдання, зокрема, безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, або ж здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що якраз є визначальним для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн. 50000,00 грн. чи 30 000, 00 грн.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що у спірний період Позивачу не була нарахована та виплачена додаткова винагорода у розмірі 70 000 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.

Разом з тим, суд зазначає, що сама по собі наявність довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, не є безумовною підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 та Порядку №260, додаткова винагорода у розмірі 70 000 грн виплачується за виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора.

Однак, належних та допустимих доказів на підтвердження виконання Позивачем саме таких бойових (спеціальних) завдань у спірний період матеріали справи не містять.

Зокрема, до суду не надано бойових наказів, бойових розпоряджень, журналів бойових дій, журналів ведення оперативної обстановки, бойових донесень, рапортів командирів підрозділів або інших документів, які б підтверджували безпосереднє виконання Позивачем бойових (спеціальних) завдань саме в умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України №168 як підстава для виплати додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн.

При цьому, довідка військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2025 №1848/871/убд підтверджує факт безпосередньої участі Позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, однак не містить відомостей щодо виконання Позивачем бойових (спеціальних) завдань саме на лінії бойового зіткнення, у першому ешелоні оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно у розумінні постанови Кабінету Міністрів України №168.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у Позивача права на отримання додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн за спірний період.

Також суд вказує, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає, що начебто певні обставини впливають на їх правове становище.

Наведена позиція суду узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 жовтня 2018 року у справі №9901/415/18, що відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України враховується судом під час застосування норм права до спірних правовідносин.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право конкретизоване у законах України.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом до суду, об`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

З огляду на зазначене вище, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити, чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №826/4406/16 та від 15.08.2019 у справі №1340/4630/18.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам і відповідати вимогам закону щодо покладених на заявника обов`язків.

Для ефективного поновлення порушеного права необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між правопорушенням та способом захисту права. Іншими словами, метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням — визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішенням у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, №303-A, пункт 29).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Позивачем не доведено наявності передбачених постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн за виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора.

За таких обставин, у цій частині позовних вимог Позивачу необхідно відмовити.

Щодо позовних вимог у частині нарахування та виплати Позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100000,00 грн пропорційно за кожен місяць перебування на лікуванні після поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 19.08.2024 по 23.12.2024, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини у цій частині стосуються застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», а також нормативного регулювання порядку виплати додаткової винагороди військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, пов`язаними із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні, у відпустці для лікування після тяжкого поранення або проходять реабілітацію у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах.

Вирішуючи спір у цій частині, суд надає оцінку наявним у матеріалах справи доказам щодо характеру отриманого Позивачем поранення, обставин його отримання, періодів перебування Позивача на стаціонарному лікуванні та реабілітації, а також відповідності таких обставин умовам, визначеним постановою Кабінету Міністрів України №168 та підзаконними нормативно-правовими актами, прийнятими на її виконання.

Відповідно до частин 1-3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (в подальшому Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно із абзацами 1, 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та від 24.02.2022 №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 було прийнято Постанову №168, пунктом 1 якої (у редакції, чинній станом на 21.01.2023) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 №836 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, які застосовуються з 01.06.2023.

Пунктом 1-1 Постанови №168 установлено, що на період воєнного стану: військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до пункту 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2024 №419 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, які застосовуються з 01.04.2024.

Пунктом 1-1 Постанови №168 установлено, що на період воєнного стану: військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок №260), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

В силу вимог абзацу 16 пункту 2 розділу I Порядку № 260 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства оборони №44 від 25.01.2023 - застосовується з 01 лютого 2023 року) до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належить, зокрема, додаткова винагорода на період дії воєнного стану.

Згідно з наказом Міністерства оборони України №44 від 25.01.2023, який застосовується з 01 лютого 2023 року, Порядок №260 доповнено новим розділом "XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану", пункт 10 якого визначив, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Пунктом 11 розділу XXXIV Порядку № 260 встановлено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.

Наказом Міністерства оборони №566 від 26.09.2023, розділ XXXIV викладено у новій редакції, з урахуванням якої пунктами 11, 12 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Аналіз викладених правових норм свідчить, що на період дії воєнного стану військовослужбовці Збройних Сил України мають право на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, якщо у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Отже, обов`язковими умовами для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, є: 1) пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, 2) факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Відповідно до довідки тимчасової військово-лікарської комісії №3040 від 19.08.2024 Позивачу встановлено діагноз: ізольоване вогнепальне осколкове поранення правої кисті з переломом ІІІ п`ястної кістки зі зміщенням фрагментів. Вказаною довідкою визначено, що травма пов`язана з проходженням військової служби та Позивач потребує відпустки для лікування після поранення строком на 30 календарних днів. Також матеріали справи містять довідку військово-лікарської комісії №3844 від 23.09.2024, відповідно до якої поранення Позивача, отримане 05.08.2024, пов`язане із захистом Батьківщини, а Позивачу надано відпустку для лікування після поранення строком на 30 календарних днів. Крім того, згідно довідки гарнізонної військово-лікарської комісії ВМКЦ Південного регіону №4528/в від 18.10.2024 Позивачу встановлено причинний зв`язок отриманого поранення із захистом Батьківщини та підтверджено потребу у відпустці для лікування після поранення.

Із наданих до суду доказів вбачається, що Позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 05.08.2024 по 19.08.2024, після чого проходив лікування та перебував у відпустках для лікування після поранення на підставі довідок ВЛК №3040 від 19.08.2024 за період з 20.08.2024 по 19.09.2024, №3844 від 23.09.2024 за період з 24.09.2024 по 24.10.2024 та №4528/в від 18.10.2024 за період з 19.10.2024 по 18.11.2024, а також надалі перебував на лікуванні у ВМКЦ Південного регіону.

Водночас, відповідно до довідки про суми нарахованого грошового забезпечення від 23.03.2026 №1848/5/1281 та відзиву Відповідача, Позивачу була нарахована та виплачена додаткова винагорода у розмірі 100000 грн за періоди: з 05.08.2024 по 19.08.2024, з 24.09.2024 по 30.09.2024, з 01.10.2024 по 17.10.2024, з 19.10.2024 по 31.10.2024 та з 01.11.2024 по 15.11.2024.

Отже, з урахуванням довідки про суми нарахованого грошового забезпечення та заявлених позовних вимог щодо періоду з 19.08.2024 по 23.12.2024, судом встановлено, що Позивачу була нарахована та виплачена додаткова винагорода у розмірі 100000 грн за періоди: з 01.09.2024 по 17.09.2024, з 24.09.2024 по 30.09.2024, та з 01.11.2024 по 15.11.2024.

Відтак, неоплаченими та спірними у межах даної справи залишаються періоди: з 20.08.2024 по 31.08.2024, 18.09.2024, з 01.10.2024 по 31.10.2024 та з 16.11.2024 по 23.12.2024.

Матеріалами справи підтверджується, що Позивач після отриманого поранення проходив військово-лікарські комісії та отримував висновки щодо необхідності лікування і медичного дообстеження.

Так, довідкою тимчасової військово-лікарської комісії №3040 від 19.08.2024 встановлено, що Позивач потребує відпустки для лікування після поранення строком на 30 календарних днів.

Довідкою військово-лікарської комісії №3844 від 23.09.2024, виданою ВМКЦ Південного регіону, також встановлено потребу у наданні Позивачу відпустки для лікування після поранення строком на 30 календарних днів.

Крім того, довідкою ВЛК №4528/в від 18.10.2024 Позивачу рекомендовано відпустку для лікування після поранення строком на 30 календарних днів.

Водночас, відповідно до довідки ВЛК №7741 від 10.12.2024 встановлено, що Позивач потребує стаціонарного дообстеження.

Відповідно до Направлення на медико-соціальну експертну комісію №2 від 24.12.2024 підтверджено, що ОСОБА_1 перебував під наглядом лікувально-профілактичного закладу у період з 10.12.2024 по 24.12.2024. При цьому вказаним направленням також зафіксовано тимчасову непрацездатність позивача у періоди з 05.08.2024 по 19.08.2024 та з 10.12.2024 по 24.12.2024, що узгоджується з наявними у матеріалах справи документами та підтверджує перебування позивача на стаціонарному лікуванні у період з 10.12.2024 по 24.12.2024, а відтак надає право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168.

Надаючи правову оцінку обраному позивачем способу захисту, суд враховує його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, заява №22414/93) Європейський суд з прав людини зазначив, що вказана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої держави. Засіб юридичного захисту, який вимагається статтею 13 Конвенції, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів державної влади. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява №38722/02). Таким чином, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції має забезпечувати поновлення порушеного права та одержання особою бажаного результату.

Судом встановлено, що позивач звертався до Військової частини НОМЕР_1 із заявами щодо нарахування та виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, однак у спірній частині виплату здійснено не було.

Разом з тим, під час розгляду справи судом встановлено, що право позивача на отримання додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні підтверджено лише за період з 10.12.2024 по 23.12.2024.

Так, відповідно до Направлення на медико-соціальну експертну комісію №2 від 24.12.2024 підтверджено, що ОСОБА_1 перебував під наглядом лікувально-профілактичного закладу у період з 10.12.2024 по 24.12.2024. Крім того, вказаним направленням зафіксовано тимчасову непрацездатність позивача у періоди з 05.08.2024 по 19.08.2024 та з 10.12.2024 по 24.12.2024.

Суд враховує, що період з 05.08.2024 по 19.08.2024 відповідачем вже був врахований та оплачений, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами. Водночас період з 10.12.2024 по 23.12.2024 підтверджується належними медичними документами як період стаціонарного лікування позивача у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

При цьому щодо інших заявлених позивачем періодів матеріали справи не містять належних та допустимих доказів перебування позивача саме на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після тяжкого поранення у розумінні вимог Постанови Кабінету Міністрів України №168 та Порядку №260.

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є не зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача, а зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за період з 10.12.2024 по 23.12.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 грн, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 10.12.2024 по 23.12.2024.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 грн, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 10.12.2024 по 23.12.2024, з урахуванням раніше нарахованих та виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Г.В. Костенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua