Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №320/44220/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року м. Київ № 320/44220/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАРІТІ УКРАЇНА" до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛАРІТІ УКРАЇНА" з позовом до Київської митниці, в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100390/2023/000036/2 від 07.11.2023;

визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100390/2023/000532.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність рішень митного органу про корегування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, адже подані до митного оформлення документи, в тому числі з метою підтвердження митної вартості, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Позивач також наголошує на тому, що декларантом було надано відповідачу повний (вичерпний) пакет документів, що визначений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі – МК України) для цілей здійснення митного оформлення, в тому числі для визначення митної вартості товару за першим методом, а відповідач не зазначив, яких саме відомостей чи документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, йому не вистачає.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).

У відзиві на позовну заяву, представник відповідача зауважив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості за митною декларацією було розглянуто подані до митного оформлення документи та встановлено, що подані позивачем для підтвердження митної вартості документи не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за спірні товари позивача. За змістом відзиву на позовну заяву, витрати на транспортування та завантаження товару є складовою митної вартості товарів і від умов поставки залежить розмір цих складових та особа, яка їх сплачує (продавець чи покупець). Оскільки з наданих документів неможливо встановити, що завантаження здійснено на майданчика продавця, і ці витрати поніс продавець, то відсутнє документальне підтвердження вартості витрат на завантаження товару. Отже, документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані позивачем не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню.

Крім того, відповідач особливу увагу звертає увагу на тому, що позивачем до митного органу не надавались всі ті документи, що додані до позовної заяви та покладені в основу позовних вимог.

Сторонами до суду також було подано додаткові пояснення по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Соларіті Україна» з 2018 року здійснює господарську діяльність, пов`язану, в тому числі, з оптовою торгівлею електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього. В першу чергу, елементами сонячних батарей (сонячних панелей).

13.06.2018 між ТОВ «Соларіті Україна», як покупцем та Компанією «SOLARITY S.R.О.», як постачальником, було укладено договір поставки товару № 006/18, відповідно до умов якого Компанія «SOLARITY S.R.О.», приймає на себе зобов`язання протягом терміну дії даного договору забезпечити поставку і передачу у власність ТОВ «Соларіті Україна» товару в асортименті, кількості, комплектності, якості і на умовах, передбачених даним договором, а ТОВ «Соларіті Україна» бере на себе зобов`язання своєчасно приймати такий товар та оплачувати його вартість на умовах, передбачених договором.

Асортимент і загальна кількість товару передбачається сторонами у інвойсах.

В рамках вказаного договору поставки та відповідно до інвойсу № 1032300208 від 30.10.2023, компанія «SOLARITY S.R.О.» здійснила поставку товару: cонячні фотогальванічні елементи зібрані у модулі для отримання електричної енергії (сонячні панелі), без додаткового обладнання, фотоелектричний модуль 550W, к-ть 720 шт; вартість за одиницю – 82,0814 ЕUR, сумарна вартість – 59098,60 ЕUR, країна походження – Китай.

Загальна вартість товару згідно проформ-інвойсу від 30.10.2023 склала 59098,60 ЕUR.

Умови поставки - FCA KLADNO (місто Кладно, Чехія).

Організацією доставки товару з країни Чехія, міста Кладно до м. Києва (Україна) займалась ТОВ «Компанія Траст Груп», яке діяло, як експедитор відповідно до умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 01.08.2022 № 01/08/22, укладеного з позивачем, як замовником.

Перевезення вантажу було здійснено на підставі заявки на перевезення вантажу № 223 від 23.10.2023, передбаченою договором про надання транспортно-експедиційних послуг.

Згідно п. 6.1 зовнішньоекономічного контракту від 13.06.2018 № 006/18, місцем відвантаження товару є склад постачальника, який знаходиться A.P Moller Maersk LOGISTICS park Kladno KROCEHLAVSKA street 1040 Dubi, 272 01 Kladno, а згідно п. 6.2 цього ж контракту, умови поставки детально передбачені в інвойсі. Про місце відвантаження також свідчить інформація з СМR від 01.11.2023 Моб/н, у графі 4. Поставка продукції здійснювалась вантажним транспортним засобом, яким здійснювалось перевезення, а саме автомобілем з причіпом д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 згідно з автотранспортною накладною від 01.11.2023.

Після прибуття вказаного товару до місця призначення в м. Києві, з метою його митного оформлення уповноваженою особою, ТОВ «ТЕНТІОН» 06.11.2023 було подано до Київської митниці вантажну митну декларацію від 06.11.2023 та інші документи, передбачені ст. 53 МК України для цілей визначення митної вартості за першим методом (ціна договору), зокрема: скан-копію договору поставки товару від 13.06.2018 № 006/18; скан-копію додаткової угоди № 1.1 від 01.01.2021 до договору поставки; скан-копію додаткової угоди № 4 від 01.07.2023 до договору поставки товару; скан-копію додаткової угоди № 5 від 01.08.2023; скан-копію рахунку-фактури (інвойсу) № 1032300208 від 30.10.2023; скан-копію договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 01.08.2022 № 01/08/22; скан-копію договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 14.07.2021 № 14/07; скан-копію договору про надання транспортно-експедиторських послуг у міжнародному та регіональному сполученні від 27.10.2023 № 27/10; скан-копію рахунку-фактури № 242 від 01.11.2023; скан-копію заявки на перевезення вантажу № 223 від 23.10.2023; скан-копію автотранспортної накладної СМR від 01.11.2023; скан-копію довідки про транспортні витрати № 01/11/2 від 01.11.2023; скан-копію договору про надання послуг митного брокера Т200521 від 20.05.2021; скан-копію митної декларації, за якою було відмовлено у випуску товарів від 06.11.2023 № 23UA100390716827U8.

Митна вартість товару була визначена за першим, основним, методом визначення митної вартості - ціною договору, а саме згідно інвойсу № 1032300208 від 30.10.2023. Загальна ціна товару склала 59098,60 Євро.

Однак, Київська митниця надіслала повідомлення про витребування додаткових документів, пославшись на те, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: декларантом при визначенні митної вартості товару до ціни, що підлягає сплаті за оцінювані товари, не додано витрати на навантаження оцінюваного товару в Кландо та не подано достовірні відомості про визначення митної вартості для підтвердження витрат на навантаження; декларантом не подано для підтвердження витрат на транспортування документи, які зазначені в наказі № 599 від 24.05.2012; декларантом не подано для підтвердження витрат експедитора документи, видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування; покупець та продавець є пов`язаними між собою особами.

07.11.2023 ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» листом (заявою) № 0711-716827 у відповідь на запит про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів по декларації від 06.11.2023 звернулась до Київської митниці, в якій повідомило, що ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» надано вичерпний перелік документів згідно норм МК України, щодо підтвердження складових частин заявленої митної вартості оцінюваного товару за ціною угоди та методу її визначення та згідно наданих документів можливо визначити всі складові митної вартості оцінюваних товарів за ціною угоди.

Київська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UА100390/2023/000036/2 від 07.11.2023.

Відповідно до цього рішення, вартість продукції була визначена за шостим, резервним методом. В результаті такого коригування, митна вартість продукції збільшилась з 60591,07 євро (з доставкою) до 94467,99 євро (з доставкою). Відповідно, розмір митних платежів, що мав бути сплачений ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» збільшився на 262344,80 грн ПДВ.

Крім того, митним органом було прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних № UA100390/2023/000532. Як наслідок, ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» змушене було подати нову декларацію від 07.11.2023, в якій розмір митних платежів було збільшено на суму, визначену у спірному рішенні, та сплатити надмірні платежі у розмірі 262344,80 грн. Відповідні суми за кодом « 59» зазначені у графі 47 вказаної митної декларації, що разом з даними графи « 43» (код МВВ), яка містить посилання як на 1 метод, за яким визначалась митна вартість позивачем, так і на метод 6, за яким визначалась митна вартість відповідачем, свідчить про незгоду позивача із спірним рішенням.

Вважаючи прийняті контролюючим органом рішення про коригування митної вартості та картку відмови протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення товарів розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до приписів ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Митне оформлення товарів здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості про ці товари, а саме: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД;

ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів.

Так, частинами 1 - 3 ст. 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України).

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За ч. ч. 1 - 3 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до положень ч. ч. 5, 6 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

За змістом ч. ч. 1 - 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій ст. 58 МК України .

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

У той же час, ч. 6 зазначеної статті, передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 МК України , або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України ; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 МК України , виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою ст. 53 МК України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МК України в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду.

За змістом ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

За нормами ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Водночас, варто врахувати те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару.

Судом досліджено, що митна вартість товару була визначена за першим, основним, методом визначення митної вартості - ціною договору, а саме згідно інвойсу № 1032300208 від 30.10.2023. Загальна ціна товару склала 59098,60 Євро.

Київська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UА100390/2023/000036/2 від 07.11.2023.

Відповідно до цього рішення, вартість продукції була визначена за шостим, резервним методом. В результаті такого коригування, митна вартість продукції збільшилась з 60591,07 євро (з доставкою) до 94467,99 євро (з доставкою). Відповідно, розмір митних платежів, що мав бути сплачений ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» збільшився на 262344,80 грн ПДВ.

Крім того, на підставі вказаного спірного рішення було винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, відповідно до якої, були задекларовані митні платежі спочатку.

Як наслідок, з метою випуску товару у обіг ТОВ «СОЛАРІТІ Україна» подало нову декларацію.

Спірне рішення було мотивовано тим, документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують всі складові числових значень митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, адже відбулось залучення третіх осіб, разом з тим, документів усіх залучених до переміщення товару суб`єктів позивачем не надано; підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару; документів, передбачених транспортно-експедиційних умовами договору про надання послуг (заявка) та положеннями Наказу № 599 для підтвердження транспортних витрат, декларантом не надано; враховуючи інформацію з наданих декларантом документів, поставка здійснювалась не в приміщенні продавця. Таким чином, продавець не несе відповідальність за відвантаження товару; відсутні документи, що чітко визначають істотні умови оплати за товар, що слугує підтвердженням того факту, що материнська компанія контролює діяльність позивача і зовнішньоекономічна діяльність відбувається не шляхом попереднього погодження усіх істотних умов, як зазвичай відбувається у непов`язаних між собою осіб. Отже, декларантом не надано об`єктивних даних щодо погодження цін оцінюваних товарів з боку покупця; Тобто, позивач заявляючи митну вартість товару, що був придбаний у пов`язаної особи, факт чого сторонами не заперечується, за основним методом- за ціною договору/контракту мала би при декларуванні такого товару надати митному органу докази того, що така вартість є близькою до вартості операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами з непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів чи ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями ст. ст. 62, 63 МК України.

При цьому, митну вартість скориговано за попереднім митним оформленням цього ж позивача, яке здійснено за результатами зовнішньоекономічної операції в рамках цього ж контракту № 006/18. Тобто, як наголошує відповідач, в зоні діяльності Львівської митниці позивач надавав документи в рамках цього ж контракту за вищою ціною, хоча зовнішньоекономічна операція була здійснена раніше - у червні 2023 року.

Позивачем 06.11.2023 було подано до Київської митниці вантажну митну декларацію від 06.11.2023 та інші документи, передбачені ст. 53 МК України для цілей визначення митної вартості за першим методом (ціна договору), зокрема: скан-копію договору поставки товару від 13.06.2018 № 006/18; скан-копію додаткової угоди № 1.1 від 01.01.2021 до договору поставки; скан-копію додаткової угоди № 4 від 01.07.2023 до договору поставки товару; скан-копію додаткової угоди № 5 від 01.08.2023; скан-копію рахунку-фактури (інвойсу) № 1032300208 від 30.10.2023; скан-копію договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 01.08.2022 № 01/08/22; скан-копію договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 14.07.2021 № 14/07; скан-копію договору про надання транспортно-експедиторських послуг у міжнародному та регіональному сполученні від 27.10.2023 № 27/10; скан-копію рахунку-фактури № 242 від 01.11.2023; скасн-копію заявки на перевезення вантажу № 223 від 23.10.2023; скан-копію автотранспортної накладної СМR від 01.11.2023; скан-копію довідки про транспортні витрати № 01/11/2 від 01.11.2023; скан-копію договору про надання послуг митного брокера Т200521 від 20.05.2021; скан-копію митної декларації, за якою було відмовлено у випуску товарів від 06.11.2023 № 23UA100390716827U8.

Суд наголошує на тому, що сама по собі обставина (на яку посилається відповідач у відзиві на позовну заяву), що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована позивачем, за відсутності інших визначених законом чинників, не створює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована ж система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Щодо твердження відповідача про не включення декларантом при визначенні митної вартості товару до ціни, що підлягає сплаті за оцінювані товари витрат (складові митної вартості) товару в Кладно (Чеська Республіка), слід зауважити, що згідно з п. 6.1 зовнішньоекономічного договору поставки товару від 13.06.2018 № 006/18 зазначено, що місцем відвантаження товару є склад постачальника. За наслідком аналізу наданих до митного органу документів та до матеріалів справи, суд вважає, що документи містять інформацію щодо витрат на перевезення, в тому числі, до державного кордону України, а також інформацію щодо вартості завантаженням товару, послуг перевізника з контролю за завантаженням товару.

Що ж стосується вивантаження товарів та їх обробки, то до місця ввезення на митну територію України такі роботи не виконувались. Покупцю не потрібно було вивантажувати чи обробляти товари, оскільки вони забирались зі складу постачальника, а не доставлялись останнім до якогось місця, звідки їх мали вивантажувати чи обробляти. Тому, такі роботи не підлягали включенню до митної вартості товарів, а відтак, твердження відповідача щодо не включення позивачем таких складових митної вартості, як навантаження, вивантаження та обробка товарів, є помилковими.

Крім того, згідно умов договору ТОВ «Компанія Траст Груп» надавались позивачу послуги, що пов`язані з організацією перевезення вантажу в міжнародному та (або) внутрішньодержавному (регіональному) сполученні з правом залучення для виконання умов даного договору третіх осіб. Декларантом було подано всі договори на перевезення, де можна прослідкувати зв`язок між замовником ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» та безпосереднім виконавцем перевезення - ТОВ «Торговий Дім «Оксамит», тому твердження митного органу про відсутність договорів, із залученням третіх осіб, для здійснення транспортно-експедиційних послуг, є безпідставним.

Таким чином, понесені витрати по наданню позивачу транспортних послуг за межами України склала 57800,00 грн та транспортно експедиційних послуг по території України - 38650,00 грн, що документально підтверджено, а тому, твердження відповідача про не надання позивачем документів, які підтверджують залучення до виконання договору транспортного експедирування третіх осіб не відповідає дійсності як, і не відповідає дійсності твердження відповідача щодо неможливості ідентифікації поставкою товарів документів про транспортні за вказаною МД, оскільки, всі вищевказані містять однозначну інформацію, як щодо вартості витрати документи з самого товару (про що вказано в належним чином оформленому інвойсі), так і щодо транспортних витрат позивача, які також містяться і в МД.

Суд також зауважує на тому, що наявність у митного органу інформації щодо вищої митної вартості подібного товару, не є автоматичною підставою для надіслання вимоги про надання додаткових документів відповідно до МК України. До того ж, перевірити, чи є така інформація достовірною (зокрема, чи є товар, інформація щодо ціни якого наявна у митниці подібним до того, що імпортувався ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА», та які саме ціни на такий товар наявні в базі даних митниці) не видається можливим.

Також, суд акцентує увагу на те, що митний орган не обґрунтував, чому він вважає, існує взаємозв`язок між продавцем і покупцем, і що це вплинуло на заявлену декларантом митну вартість і не вказав, яким чином такі сумніви можна спростувати.

За таких умов, суд вважає, що декларантом було підтверджено складові митної вартості, яка заявлена, а вимога митниці, щодо надання додаткових документів, є безпідставною.

Між тим, позивачем були надані скан-копії всіх документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та її складових.

Суд висновує, що відповідачем було безпідставно скориговано митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару за ціною контракту, є належними, стосуються контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточності та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.

При цьому, суд наголошує на тому, що при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів, митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Вказана графа оскаржуваного рішення не містить інформації, який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу, відповідачем не спростована.

Суд вважає, що висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості є необґрунтованим, а застосування резервного методу є неправомірним, що є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів, не встановлено.

Більше того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.

При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Відповідачем під час розгляду даного спору не було доведено правомірності вказаного рішення, не надано належних та достатніх пояснень щодо доцільності та законності підстав корегування митної вартості товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідком розгляду даного спору, суд вважає, що подані декларантом позивача документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару, з урахуванням чого, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Стосовно вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3, встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Із матеріалів справи слідує, що між позивачем («Клієнт») та Адвокатським об`єднанням «Летрадо» («Адвокатське об`єднання») було укладено договір про надання правової допомоги № 24/11 від 24.11.2023, відповідно до предмету якого, клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу з погоджених правових питань та у погоджених обсягах згідно з п. 5.1 цього Договору. Клієнт зобов`язується прийняти надану правову допомогу та оплатити гонорар за її надання на умовах та в порядку, який визначений цим Договором.

Згідно з п. 5.1 договору Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання з надання наступної правової допомоги: п.п. 5.1.1. здійснення аналізу законодавства, судової практики та документів. наданих Клієнтом, в тому числі за запитом Адвокатського об`єднання, збір доказів по справі, в тому числі надсилання адвокатських запитів та отримання відповідей на них, підготовка та подання позовної заяви, за позовом Клієнта до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості від 07.11.2023 № UA100390/2023/000036/2 та картки відмови № UA100390/2023/000532.

Позивачем в якості доказів надання Адвокатським об`єднанням «Летрадо» правової допомоги додано до матеріалів справи: ордер, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, договір, рахунок на оплату, плітіжну інструкцію від 24.11.2023, акт приймання-передачі наданих послуг.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем доведено факт понесення витрат на правничу допомогу, у зв`язку з чим, суд приходить до переконання про наявність підстав для відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача таких витрат.

Згідно з п. 2 ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Однак, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Дослідивши надані позивачем документи, беручи до уваги ціну та враховуючи наведені норми, здійснення розгляду спору в письмовому провадженні без проведення судового засідання, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката, в даному випадку, не є співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) та ціною позову. Ураховуючи викладене, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн є пропорційним до предмету спору та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Таким чином, заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає задоволенню у загальній сумі 5 000,00 грн.

Керуючись ст. 77, 90, 132, 134, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАРІТІ УКРАЇНА" до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100390/2023/000036/2 від 07.11.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100390/2023/000532.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАРІТІ УКРАЇНА" судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 6619,17 грн (шість тисяч шістсот дев`ятнадцять гривень 17 коп).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАРІТІ УКРАЇНА" судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.