Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №320/8143/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року м. Київ справа №320/8143/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 соціальної стипендії з 29 серпня 2025 року;

- зобов`язати Державне некомерційне підприємство «Державний університет «Київський авіаційний інститут» нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 соціальну стипендію за період з 29 серпня 2025 року по день ухвалення рішення суду у цій справі у розмірі, встановленому законодавством на відповідний період, що становить 8 260 (вісім тисяч двісті шістдесят) гривень 00 копійок;

- стягнути з Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за період з 01.09.2025 по 14.02.2026 у розмірі 208 (двісті вісім) гривень 15 копійок;

- стягнути з Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що є студентом Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» та його батько має статус учасника бойових дій. 29.08.2025 року позивач подав до відповідача заяву про призначення соціальної стипендії разом із повним пакетом необхідних документів (копія свідоцтва про народження, копія посвідчення УБД батька, довідка з місця навчання). Листом відповідача від 09.10.2025 № 2258/06.01 підтверджено факт прийняття та реєстрації документів, відсутність зауважень до поданого пакету, а датою звернення визначено 29.08.2025. Незважаючи на подану заяву та відсутність будь-яких перешкод для її задоволення, відповідач не призначив та не виплачував позивачу соціальну стипендію, чим допустив протиправну бездіяльність. Оскільки відповідач допустив бездіяльність та не виплачував належні позивачу кошти, грошове зобов`язання є простроченим, внаслідок чого сума боргу знецінилась. За період прострочення з 01.09.2025 (перше число місяця, наступного за місяцем звернення) по 14.02.2026 (дата подання позову) інфляційні втрати становлять 208 (двісті вісім) гривень 15 копійок.

Окрім цього, позивачем заявлена вимога про стягнення моральної шкоди, яка згідно позовної заяви полягає у наступному: позивач зазнав стресу та постійного психологічного дискомфорту через неможливість реалізувати своє законне право на соціальне забезпечення, гарантоване державою; позивач був змушений неодноразово звертатися до відповідача, Міністерства освіти і науки України та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, що вимагало додаткових зусиль, часу та відволікало від навчання; усвідомлення того, що державна установа ігнорує законні права позивача, викликало у останнього почуття безсилля, приниження та несправедливості; через неотримання соціальної стипендії позивач був позбавлений належної матеріальної підтримки під час навчання, що вплинуло на його психоемоційний стан.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/8143/26 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову.

Позивачем на виконання вимог ухвали від 03.03.2026 подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено докази сплати судового збору у розмірі 2129,92 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

У матеріалах справи відсутній відзив на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Позивач навчається на денній формі навчання аерокосмічного факультету Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут», що підтверджується студентським квитком серії НОМЕР_1 , який видано 16.11.2024 року.

Батько позивача, ОСОБА_2 , є учасником бойових дій.

Згідно листа Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» від 09.10.2025 року №2258/06.01 останнє розглянуло звернення позивача від 29.08.2025 (вхідний № 475-г), від 01.09.2025 (вхідний № 478-г) та від 30.09.2025 (вхідний № 536-г) щодо призначення соціальної стипендії як дитині учасника бойових дій і повідомило наступне. Університет підтверджує, що заява позивача та документи, які підтверджують право на отримання соціальної стипендії, були прийняті та зареєстровані. Датою первісного звернення визнається 29.08.2025. До поданих документів зауважень немає, вони відповідають вимогам чинного законодавства. Водночас повідомляється, що ситуація з призначенням соціальної стипендії у випадку позивача є юридично неоднозначною і потребує офіційного роз`яснення з боку Міністерства освіти і науки України. Суть проблеми полягає у правовій невизначеності щодо застосування норм законодавства. За результатами семестрового контролю парного семестру 2024/2025 навчального року позивач мав академічну заборгованість за дисципліною «Теоретична механіка», у зв`язку з чим не був включений до рейтингу успішності відповідно до пункту 13 Порядку призначення і виплати стипендій (Постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2004 № 882). Водночас пункт 20 цього самого Порядку передбачає, що соціальна стипендія виплачується студентам, які «включені до рейтингу відповідно до цього Порядку». Виникає питання: чи поширюються обмеження щодо не включення до рейтингу осіб з академічною заборгованістю (які встановлені для академічних стипендій) на визначення права на соціальну стипендію? Адже соціальна стипендія має компенсаційний характер і призначається на інших підставах, ніж академічна. З метою отримання офіційного роз`яснення цього питання відповідач 01.09.2025 року звернувся до Міністерства освіти та науки України із запитом №1999/06.01, проте відповідь МОН від 23.09.2025 року №1/19775-25, на яку посилається позивач, не містить прямого роз`яснення порушеного у запиті питання. Поряд з цим лист МОН №1/20836-25 не містить відповідь на питання. У зв`язку з цим Університет 09.10.2025 року звернувся до МОН з повторним запитом №2256/06.01 з проханням надати конкретне роз`яснення щодо правильного застосування норм законодавства.

У матеріалах справи наявна відповідь МОН від 23.09.2025 року №1/19775-25, у якій роз`яснюється, що якщо позивач вчасно ліквідував академічну заборгованість та не відрахований з навчання за державним замовленням, він має правові підстави для призначення соціальної стипендії з місяця, що наставав за датою ліквідації академічної заборгованості.

Згідно із запитом Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» №2256/06.01 від 09.10.2025 року до МОН суть питання полягає у наступному. Пунктом 13 Порядку № 882 встановлено, що до рейтингу успішності не включаються особи, які станом на перше число місяця, що настає після закінчення семестрового контролю згідно з навчальним планом, мають академічну заборгованість. Водночас пунктом 20 цього самого Порядку № 882 передбачено, що соціальна стипендія в обов`язковому порядку виплачується студентам і курсантам невійськових закладів фахової передвищої, вищої освіти, які за результатами навчального семестру не мають академічної заборгованості, незадовільних результатів навчання, включені до рейтингу відповідно до цього Порядку. Таким чином, виникає правова невизначеність: якщо здобувач вищої освіти мав академічну заборгованість за результатами попереднього семестрового контролю, але на момент звернення за призначенням соціальної стипендії цю заборгованість ліквідував, чи може він бути включений до рейтингу для цілей застосування пункту 20 Порядку № 882? Інакше кажучи, чи є вимога пункту 20 Порядку № 882 про «включення до рейтингу» відсиланням до рейтингу, сформованого за правилами пункту 13 Порядку № 882 (який виключає осіб з академічною заборгованістю), чи заклад освіти може/повинен формувати окремий рейтинг для цілей застосування пункту 20, до якого включаються особи, які ліквідували академічну заборгованість після завершення семестрового контролю? При цьому Порядок № 1045, який є спеціальним актом щодо соціальних стипендій, у пункті 7 встановлює, що студенти (курсанти), які протягом попереднього навчального семестру отримували соціальну стипендію і внаслідок тимчасової непрацездатності або з іншої причини не склали семестровий контроль у строк, мають право на отримання соціальної стипендії на період ліквідації академічної заборгованості, після чого у разі ліквідації заборгованості виплата соціальної стипендії здійснюється відповідно до цього Порядку з місяця, що настає за датою ліквідації академічної заборгованості. Виникає питання щодо співвідношення норм Порядку № 882 та Порядку № 1045 у випадку, коли здобувач вищої освіти: має документально підтверджене право на соціальну стипендію (наприклад, є дитиною учасника бойових дій); мав академічну заборгованість за результатами попереднього семестрового контролю; ліквідував цю заборгованість до моменту звернення за призначенням соціальної стипендії; вперше звертається за призначенням соціальної стипендії (тобто у попередньому семестрі соціальну стипендію не отримував).

Вважаючи протиправною бездіяльність Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» щодо не нарахування та не виплати позивачу соціальної стипендії з 29.08.2025 року останній звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює Закон України «Про вищу освіту» (далі – Закон 1556-VII).

Відповідно частини 15 статті 44 Закону 1556-VII держава забезпечує особам, визнаним постраждалими учасниками Революції Гідності, учасниками бойових дій, особами з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та їхнім дітям, особам, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей", та їхнім дітям, дітям загиблих (померлих) осіб, визначених у частині першій статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дітям, один із батьків яких загинув під час масових акцій громадянського протесту або помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час масових акцій громадянського протесту, дітям осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України та які загинули (померли), дітям, зареєстрованим як внутрішньо переміщені особи, дітям, які проживають у населених пунктах на лінії зіткнення, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти, - до закінчення такими дітьми закладів освіти за певним ступенем вищої освіти, але не більш як до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття вищої освіти у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державна цільова підтримка для здобуття вищої освіти надається у вигляді: повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти; соціальної стипендії; безоплатного забезпечення підручниками; безоплатного доступу до мережі Інтернет, систем баз даних у державних та комунальних навчальних закладах; безоплатного проживання в гуртожитку; інших заходів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття вищої освіти зазначеним категоріям громадян визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно частини 4 статті 62 Закону 1556-VII Соціальні стипендії призначаються студентам (курсантам) закладу вищої освіти в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Студенти (курсанти) закладу вищої освіти з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також студенти (курсанти) закладу вищої освіти, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків, мають гарантоване право на отримання соціальної стипендії, у тому числі у разі отримання академічної стипендії.

Академічні стипендії призначаються особам, які досягли значних успіхів у навчанні та/або науковій діяльності згідно з критеріями, встановленими Кабінетом Міністрів України. Частка студентів (курсантів), які мають право на отримання академічних стипендій, встановлюється вченою радою закладу вищої освіти у межах визначеного Кабінетом Міністрів України загального відсотка студентів (курсантів), які мають право на отримання академічних стипендій, та стипендіального фонду.

Студентам (курсантам) закладів вищої освіти, які мають право на отримання соціальної стипендії і набувають право на отримання академічної стипендії, надається один вид стипендії за їхнім вибором.

Розмір академічної та соціальної стипендій, порядок їх призначення і виплати встановлюються Кабінетом Міністрів України (частина 5 статті 62 Закону 1556-VII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2004 року № 882 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 року № 1050) затверджено Порядок призначення і виплати стипендій (далі – Порядок №882).

Пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2004 року № 882 доручено Міністерству освіти і науки давати роз`яснення щодо застосування цієї постанови.

Згідно пункту 4 Порядку №882 особам, визначеним пунктом 1 цього Порядку, призначаються такі стипендії:

1) академічні: особам, зазначеним у підпунктах 1-3 і 9 пункту 1 цього Порядку, а також учням (студентам) закладів спеціалізованої освіти спортивного профілю із специфічними умовами навчання - за результатами навчання у закладах професійної (професійно-технічної) освіти і закладах фахової передвищої, вищої освіти (наукових установах); особам, зазначеним у підпунктах 4-8 пункту 1 цього Порядку (крім учнів (студентів) закладів спеціалізованої освіти спортивного профілю із специфічними умовами навчання), - на підставі наказу про зарахування до закладів освіти;

2) соціальні - на підставі законів, що встановлюють державні пільги і гарантії щодо призначення соціальних стипендій для окремих категорій громадян.

Для вирішення питань щодо призначення та позбавлення академічної або соціальної стипендії (у тому числі спірних), надання матеріальної допомоги учням, студентам, курсантам невійськових закладів фахової передвищої, вищої освіти, лікарям-резидентам, асистентам-стажистам та аспірантам, заохочення кращих з них за успіхи у навчанні, участь у громадській, спортивній і науковій діяльності наказом керівника закладу освіти утворюються стипендіальні комісії.

У своїй роботі стипендіальна комісія керується законами та іншими нормативно-правовими актами, що визначають права і обов`язки здобувачів освіти, цим Порядком, статутом (положенням) закладу освіти (пункт 5 Порядку №882).

Відповідно пункту 13 Порядку №882 (розділ Академічні стипендії у закладах фахової передвищої, вищої освіти та наукових установах) заклади фахової передвищої, вищої освіти у межах коштів, передбачених для виплати стипендій, призначають академічні стипендії студентам, курсантам невійськових закладів фахової передвищої, вищої освіти згідно з рейтингом успішності (далі - рейтинг), що складається на підставі об`єктивних та прозорих характеристик, прямих вимірів навчальних досягнень здобувачів фахової передвищої, вищої освіти з кожного освітнього компонента і до якого включаються всі студенти, курсанти невійськового закладу фахової передвищої, вищої освіти, які навчаються на певному факультеті, в навчально-науковому інституті (відділенні) за денною формою здобуття освіти за відповідними курсом та спеціальністю (предметною спеціальністю, спеціалізацією*).

Порядок формування рейтингу у відповідному закладі освіти визначається правилами призначення стипендій, затвердженими вченою (педагогічною) радою відповідно до цього Порядку за погодженням з органом студентського самоврядування та первинною профспілковою організацією здобувачів освіти.

При цьому до рейтингу не включаються особи, які, зокрема, станом на перше число місяця, що настає після закінчення семестрового контролю згідно з навчальним планом, мають академічну заборгованість**.

Відповідно до пункту 20 Порядку №882 (розділ Соціальні стипендії у закладах фахової передвищої, вищої освіти (наукових установах)) соціальна стипендія у розмірі та порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, в обов`язковому порядку виплачується студентам і курсантам невійськових закладів фахової передвищої, вищої освіти, які за результатами навчального семестру не мають академічної заборгованості**, незадовільних результатів навчання, включені до рейтингу відповідно до цього Порядку та належать до однієї з таких категорій:

4) особи, яким Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки учасників бойових дій та їхніх дітей, дітей, один із батьків яких загинув у районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій чи збройних конфліктів або під час масових акцій громадянського протесту, дітей, зареєстрованих як внутрішньо переміщені особи, для здобуття професійно-технічної та вищої освіти” гарантується призначення соціальної стипендії.

Згідно виносці ** Порядку №882 академічна заборгованість виникає у разі, коли:

протягом навчального семестру до початку поточного семестрового контролю, визначеного навчальним планом, особа з будь-якого освітнього компонента набрала менше балів, ніж визначена у закладі освіти межа незадовільного навчання;

під час семестрового контролю з будь-якого освітнього компонента особа отримала менше балів, ніж визначена у закладі освіти межа незадовільного навчання.

Відповідно пункту 21 Порядку №882 стипендіальна комісія протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового звернення приймає рішення щодо наявності в особи права на отримання стипендії. У разі прийняття стипендіальною комісією позитивного рішення відповідна соціальна стипендія виплачується з дати звернення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 року № 1045 затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати соціальних стипендій студентам (курсантам) закладів фахової передвищої та вищої освіти (далі – Порядок №1045).

Відповідно підпункту 5 пункту 4 Порядку №1045 право на соціальні стипендії мають студенти (курсанти), які навчаються на підставі державного замовлення у закладах фахової передвищої освіти державної форми власності за денною або дуальною формою здобуття освіти, у закладах вищої освіти державної форми власності за денною формою здобуття освіти та їх структурних чи відокремлених структурних підрозділах, що не мають статусу юридичної особи (далі - заклади освіти), та не перебувають в академічній відпустці, із числа осіб, визнаних постраждалими учасниками Революції Гідності, учасниками бойових дій відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, та їх дітей (до закінчення дітьми навчання у такому закладі, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) відповідно до статті 43 Закону України “Про фахову передвищу освіту” та статті 44 Закону України “Про вищу освіту”.

Соціальні стипендії студентам (курсантам) першого року навчання до першого семестрового контролю призначаються без урахування рейтингу успішності та конкурсного бала, отриманого під час вступу до закладу освіти. Протягом наступних навчальних семестрів соціальні стипендії призначаються студентам (курсантам), які за результатами навчального семестру не мають академічної заборгованості, незадовільних результатів навчання, включені до рейтингу успішності.

Згідно пункту 7 Порядку №1045 студенти (курсанти), які протягом попереднього навчального семестру отримували соціальну стипендію і внаслідок тимчасової непрацездатності, підтвердженої довідкою закладу охорони здоров`я, або з іншої причини не склали семестровий контроль у строк, визначений навчальним планом, мають право на отримання соціальної стипендії у призначеному їм розмірі на період ліквідації академічної заборгованості, встановлений наказом керівника закладу освіти (але не більш як місяць з дня припинення тимчасової непрацездатності або дати закінчення семестрового контролю згідно з навчальним планом у інших випадках), після чого призначення соціальної стипендії такій особі вирішується на умовах, визначених цим Порядком.

У разі коли студент (курсант):

ліквідував академічну заборгованість, виплата соціальної стипендії здійснюється відповідно до цього Порядку з місяця, що настає за датою ліквідації академічної заборгованості;

не ліквідував академічну заборгованість у встановлений строк (внаслідок чого студент (курсант) підлягає відрахуванню з навчання на підставі державного замовлення), відшкодування коштів, отриманих такою особою під час ліквідації академічної заборгованості, не здійснюється.

Виплата соціальної стипендії за минулий період здійснюється не більш як за 12 місяців, якщо несвоєчасне включення студента (курсанта) до списків студентів (курсантів), яким призначено соціальну стипендію, відбулося не з його вини.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що якщо студент ліквідував академічну заборгованість та не відрахований з навчання за державним замовленням, останній має правові підстави для призначення соціальної стипендії з місяця, що наставав за датою ліквідації академічної заборгованості.

Суд зауважує, що спеціальним нормативно-правовим актом у даному випадку є Порядок №1045 по відношенню до Порядку №882, а тому у разі суперечностей між ними застосуванню підлягає саме Порядок №1045.

У Рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 №5-рп(ІІ)/2020 передбачено, що до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» - «закон спеціальний має перевагу над загальним» - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим». Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

У межах даної справи судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач має право на призначення соціальної стипендії, на момент звернення із заявою про призначення соціальної стипендії 29.08.2025 року у позивача була ліквідована академічна заборгованість.

Щодо посилань відповідача у листах на необхідність повторного роз`яснення застосування пунктів 13 та 20 Порядку №882, то суд зауважує, що таке було надане Міністерством освіти і науки України у листі №1/1977525 від 23.09.2025. Роз`яснення стосувалось безпосередньо позивача і підлягало урахуванню відповідачем.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача щодо неможливості застосування роз`яснення Міністерства освіти і науки України, яке викладено у листі №1/1977525 від 23.09.2025, у зв`язку з тим, що таке стосується студентів, які вже отримували соціальну стипендію, оскільки відповідних застережень пункт 7 Порядку №1045 не містить.

Поряд з цим технічні питання, які потребують роз`яснення Міністерством освіти і науки України, на переконання відповідача, а саме щодо необхідності формування або не формування нового рейтингу успішності студентів, тощо, не можуть слугувати підставою для не нарахування та невиплати соціальної стипендії особам, які мають право на таку стипендію.

У рішенні від 09.07.2007 року №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.01.2021 року у справі № 440/2722/20 (Пз/9901/14/20).

Відповідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що підстави для ненарахування та невиплати позивачу соціальної стипендії з 29.08.2025 року у Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» були відсутні, а тому така бездіяльність відповідача є протиправною.

Поряд з цим вимога позивача щодо зобов`язання Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» нарахувати та виплати соціальну стипендію за період з 29.08.2025 року по день ухвалення рішення суду у цій справі у розмірі 8 260,00 грн у частині виплати фіксованої суми задоволення не підлягає, оскільки відповідний розрахунок відповідачем на виконання цього рішення ще не здійснено.

Матеріали справи не містять розрахунку суми невиплаченої соціальної стипендії за період з 29.08.2025 року по дату ухвалення рішення у цій справі.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Отже, суд дійшов висновку, що ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача соціальну стипендію за період з 29.08.2025 року у відповідності до положень пункту 7 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати соціальних стипендій студентам (курсантам) закладів фахової передвищої та вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 року № 1045, та Порядку призначення і виплати стипендій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2004 року № 882 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 року № 1050).

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат за період з 01.09.2025 по 14.02.2026 у розмірі 208 (двісті вісім) гривень 15 копійок, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі – Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Стаття 2 Закону № 2050-III визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

У відповідності до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Уряд прийняв постанову від 21.02.2001 року № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати № 159 (далі – Порядок № 159).

Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);

- соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно із пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації розраховується як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Зміст зазначених норм права дає підстави для висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Судом встановлено, що соціальна стипендія позивачу була ненарахована та невиплачена.

Оскільки, суми невиплачені, а компенсація втрати частини доходів відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 здійснюється в день виплати основної суми доходу, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у вказаній частині.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.11.2022 у справі № 674/22/17, від 24.07.2024 у справі № 520/2674/2020 від 31.07.2024 у справі № 480/1704/19, від 14.05.2025 року у справі №160/672/24, в яких зазначено, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Тобто виплата компенсації втрати частини доходів пов`язана з виплатою основної суми доходу.

З приводу посилань позивача про стягнення інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 3 статті 11 та частини 1 статті 13 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц виснувала, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (пункт 45 постанови).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Тому приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (зокрема деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц (пункти 17, 18, 26, 28), від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (пункти 44, 45), від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 09.11.2022 у справі № 420/2411/19 (пункт 77)).

Варто наголосити, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а цивільне законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого в постанові від 20.01.2016 у справі № 6-2759цс15 приписи статті 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство.

Такі висновки щодо застосування статті 625 ЦК України є актуальними та Велика Палата Верховного Суду від таких не відступала.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зазначила, що за змістом частини другої статті 22, статті 1192 ЦК України відшкодування шкоди здійснюється лише за умови доведення розміру заподіяної шкоди. Натомість відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України кредитор вправі вимагати сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. Ці правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника в певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно з відшкодуванням шкоди (зокрема, зі стягненням збитків), порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру заподіяної шкоди (розміру збитків). Отже, стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.

Як вже зазначалось судом, Законом № 2050-ІІІ також передбачено проведення компенсаційних виплат відповідно до коефіцієнту приросту споживчих цін за порушення термінів виплати доходів громадян, передбачених цим законом. При чому правова природа такої відповідальності не відрізняється від правової природи відповідальності, яка виникає на підставі статті 625 ЦК України в частині її акцесорного характеру та похідної правової природи спору.

Підсумовуючи викладене, суд вказує на те, що спірні правовідносини врегульовані спеціальним законом – Законом № 2050-ІІІ, відтак норми статті 625 ЦК України в такому випадку не застосовуються.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди з відповідача, то як встановлено судом, згідно позовної заяви остання полягає у наступному:

позивач зазнав стресу та постійного психологічного дискомфорту через неможливість реалізувати своє законне право на соціальне забезпечення, гарантоване державою;

позивач був змушений неодноразово звертатися до відповідача, Міністерства освіти і науки України та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, що вимагало додаткових зусиль, часу та відволікало від навчання;

усвідомлення того, що державна установа ігнорує законні права позивача, викликало у останнього почуття безсилля, приниження та несправедливості;

через неотримання соціальної стипендії позивач був позбавлений належної матеріальної підтримки під час навчання, що вплинуло на його психоемоційний стан.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

За загальними підставами деліктної відповідальності, а також згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди правовою підставою відповідальності за завдану шкоду є правопорушення, складовими елементами якого є: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

При цьому відсутність хоча б однієї складової виключає можливість відшкодування шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю вони заподіяні), в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Пунктом 9 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

В контексті обставин справи, що розглядається, суд звертає увагу на те, що при вирішенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди дослідженню підлягають докази на підтвердження факту заподіяння моральних чи фізичних страждань, дій, якими могли бути спричинені моральні страждання відповідачем.

Приписами статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відтак, ураховуючи положення статей 72- 74, 77-78 КАС України, суд зазначає, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Водночас варто зауважити, що поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку.

Судом встановлено, що позивачем не надано належних доказів, що підтверджують заподіяння йому сильних душевних страждань, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань, понесені позивачем, та не доведено причинно-наслідковий зв`язок з предметом позову.

При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.02.2023 року справі № 823/2108/18.

З урахуванням вказаного у суду відсутні підстави для стягнення моральної шкоди з відповідача.

За змістом частини 1 статті 73 і частини 1 статті 77 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 1 статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, відповідачем під час розгляду справи не обґрунтовано та не подано належних доказів, що б свідчили про правомірність оскаржуваних дій (бездіяльності).

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з коригуванням обраного способу захисту.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2 129,92 грн.

Відповідно частині 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина 4 статті 139 КАС України).

Враховуючи часткове задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1064,96 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут».

На підставі викладеного, керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 соціальної стипендії починаючи з 29.08.2025 року.

Зобов`язати Державне некомерційне підприємство «Державний університет «Київський авіаційний інститут» нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 соціальну стипендію за період з 29.08.2025 року у відповідності до положень пункту 7 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати соціальних стипендій студентам (курсантам) закладів фахової передвищої та вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 року № 1045, та Порядку призначення і виплати стипендій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2004 року № 882 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 року № 1050).

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1064,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» (03058, м. Київ, пр-т Любомира Гузара, буд. 1, код ЄДРПОУ 45853942).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.