Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №300/9219/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2026 р. справа № 300/9219/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та скасування наказу від 20.10.2025 за № 293 в частині,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та скасування наказу від 20.10.2025 за № 293 в частині.

Позовні вимоги, згідно уточненої позовної заяви від 09.01.2026, мотивовано тим, що позивач 12.11.2025 звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки його мати є особою з інвалідністю першої групи та потребує постійного стороннього догляду. Одночасно позивачем подано рапорт, в якому просив звільнити його з військової служби на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Однак, листом від 14.12.2025 відповідач повідомив позивача, що підстав для надання відстрочки немає, оскільки позивач призваний на військову службу по мобілізації. Крім того, вказав на відсутність підстав для звільнення з військової служби, оскільки у матері позивача є невійськовозобов`язана донька. Позивач вважає, що за наявності у нього права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", дії відповідача, пов`язані із зарахуванням позивача до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 є протиправними, та такими, що ставлять під загрозу життя та здоров`я його матері. Як наслідок, просить скасувати наказ відповідача від 20.10.2025 за №293 про його зарахування до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2025, судова справа № 300/9219/25 передана головуючому судді Боршовському Т.І.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків.

13.01.2026 позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуті.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розпорядженням керівника апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 за № 357, у зв`язку із відрахуванням зі штату суду судді ОСОБА_2 відповідно до наказу голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 № 55-ОС, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 300/9219/25.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2026, судову справу № 300/9219/25 передано головуючому судді Матуляку Я.П.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, однак 30.03.2026 представником відповідача подано до суду письмові пояснення.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті, встановив таке.

Наказом т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.10.2025 за №293 солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу по мобілізації в особливий період, зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначено на посаду водія (а.с.20).

На заяву позивача від 12.11.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та рапорт про звільнення з військової служби на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", листом від 14.12.2025 відповідач повідомив позивача, що підстав для надання відстрочки немає, оскільки позивач призваний на військову службу по мобілізації. Крім того, вказав на відсутність підстав для звільнення з військової служби, оскільки у матері позивача є невійськовозобов`язана донька (а.с.21).

Вважаючи дії відповідача, пов`язані із зарахуванням позивача до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наявності у нього права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частини 7статті 1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по цей час.

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначає правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Приписами статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч. 1ст. 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.

Статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з пункту 14 частини 1статті 23 Закону №3543-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.

Водночас, зі змісту статті 23 Закону №3543-XII слідує, що визначений перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації є вичерпний та у кожному конкретному випадку особам, які не підлягають призову, або підпадають під умови відстрочки слід надати той обсяг документів, який підтвердить існування обставин, достатніх для того, щоб уповноважений суб`єкт владних повноважень міг прийняти відповідне рішення.

Так, позивачем подано відповідачу заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 13 частини 1статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Однак, суд зазначає, що в даному випадку у відповідача відсутні повноваження у вирішенні такої заяви, позаяк на момент її подачі, позивач вже був діючим військовослужбовцем, на якого не поширюються вимоги Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

В даному випадку, позивач як діючий військовослужбовець, повинен звернутись до командування з рапортом про звільнення з військової служби через сімейні обставини відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Щодо доводів позивача про те, що наказ від 20.10.2025 за №293 прийнято незважаючи на наявність у нього права на відстрочку від мобілізації відповідно до вимог п.13 ч.1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", то суд зазначає, що наявність права на відстрочку повинно бути зреалізоване шляхом подачі відповідної заяви та не є тотожним факту наявності відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Водночас, суд зазначає, що звернення позивача про звільнення його з військової служби на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а не на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", не є належним способом реалізації можливого права на звільнення з військової служби.

Більше того, позивачем не заявлено жодних вимог щодо неналежного розгляду такого рапорту чи відмови в його задоволенні.

Відтак, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ – НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та скасування наказу від 20.10.2025 за № 293 в частині - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.