Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №300/8162/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2026 р. справа № 300/8162/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

Комарницький Едуард Григорович в інтересах ОСОБА_1 10.11.2025 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить суд: визнати протиправно бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн. за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 , одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн. за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 03.03.2022 призваний на військову службу у віці до 25 років під час дії воєнного стану та проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , під час якої брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України в період з 04.04.2024 по 12.07.2024, з 26.02.2023 по 28.07.2023, та з 01.09.2024 по 16.10.2024. ОСОБА_1 з 21.03.2025 звільнений з військової служби в запас. 28.07.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виплатити одноразову грошову винагороду у розмірі 1000000 грн. за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”, однак відповідач відмовив ОСОБА_1 у виплаті такої допомоги. Представник позивача вважає протиправною таку відмову, оскільки ОСОБА_1 був особою рядового складу Національної гвардії України, до набрання чинності Постанови № 153 у віці до 25 років був призваний на військову службу під час воєнного стану, проходив станом на 13.02.2025 військову службу та брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153, що підтверджується відповідною довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 10.10.2025 № 796, а тому позивач відповідає умовам, визначеним Постановою № 153 для отримання одноразової грошової винагороди.

Згідно з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 300/8162/25 передано на розгляд судді Боршовському Т.І.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 позовну заяву залишено без руху через її невідповідність вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків у спосіб: подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду заяву про поновлення строку із зазначення причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом та надати докази поважності причин пропуску такого строку.

04.12.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача від 04.12.2025 про поновлення процесуального строку.

Ухвалою від 09.12.2025 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом, поновлено такий строк та відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

24.12.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 24.12.2025 на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. Представник відповідача зазначив, що п. 4 Постанови № 153 чітко визначає, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі – бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень. Тобто постановою чітко визначено, що обов`язковою умовою для отримання вказаної грошової винагороди є проходження військової служби і це не обмеження чи застереження як наголошує позивач, а конкретне діюче положення чинного нормативно-правового акту. З огляду на те, що на час звернення із заявою від 28.07.2025 про виплату одноразової грошової винагороди позивач не проходив військову службу, то відсутні підстави для виплати ОСОБА_1 такої одноразової грошової винагороди (а.с. 51-54).

На виконання вимог підпункту 2.3.44 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11 листопада 2024 року № 39 згідно Протоколу від 13.03.2026 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, справу № 300/8162/25 передано на розгляд судді Григоруку О.Б.

Ухвалою від 17.03.2026 призначено судовий розгляд справи № 300/8162/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу по мобілізації 03.03.2022, яку проходив у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2 від 03.03.2022 (а.с. 8-13).

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 30.11.2023 (а.с. 5).

Під час проходження військової служби позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України в період з 26.02.2023 по 28.07.2023, з 04.04.2024 по 12.07.2024, з 01.09.2024 по 16.10.2024, що підтверджується копією довідки Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 10.10.2025 № 796 (а.с. 17-18).

Згідно копії довідок Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 24.09.2024 № 42 та від 22.10.2024 № 53 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), ОСОБА_1 отримав травми під час безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини (а.с. 15-16).

ОСОБА_1 з 21.03.2025 звільнений з військової служби в запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військовий обов`язок».

Позивач направив до відповідача запит щодо надання інформації про виплату ОСОБА_1 усіх видів грошового забезпечення.

08.08.2025 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України надала відповідь від 16.07.2025 № 50/241/12-К-18-Аз, у якій зазначила, що на момент звільнення з військової служби з позивачем було проведено всі належні розрахунки передбачені чинним законодавством. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 01.04.2025 № 387 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025, № 153», якою дія екпериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби поширюється на Національну гвардію України, тобто згідно вищевикладеного, як зазначає відповідач, позивача було звільнено з військової служби в запас до внесення змін до Постанови КМУ від 11.02.2025 року № 153. Також відповідач зазначив, що винагорода може бути виплачена на наявності наступних умов: військовослужбовці мають відноситись до категорії осіб рядового, сержантського і старшинського складу, особи до набрання чинності Постанова № 159 (13.02.2025) мали бути прийняті або призвані на військову службу у віці до 25 років під час дії воєнного стану (не раніше 24.02.2022 року); військовослужбовці мають проходити дійсну військову службу; військовослужбовці брали (беруть) безпосередню участь у бойових діях у районах ведения воєнних (бойових) дій строком, що становить не менше 6 місяців станом на 13.02.2025; військовослужбовці не повинні два або більше разів за сукупністю притягуватися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу - до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії стягнень, за які не закінчився. Також відповідач зазначив, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів проекту щодо підвищення мотивацій до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних силах України, Національної гвардії України та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» звільненим військовослужбовцям виплата грошової винагороди - не передбачається (а.с. 19-21).

28.07.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виплатити одноразову грошову винагороду у розмірі 1000000 грн. за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану” (а.с. 30).

Листом № 50/241/12-1807-2025 від 08.08.2025 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн. на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, оскільки ОСОБА_1 звільнений з військової служби (а.с. 37-38).

Вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн. за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови № 153, представник позивача звернувся до суду, в якому просить суд зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 , одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн. за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови № 153.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року за №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частинами першою та другою статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (надалі по тексту також - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Законом, що відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

За змістом частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону №2011-XII).

Приписами частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII унормовано, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінет Міністрів України 11.02.2025 прийняв постанову № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі - Постанова №153).

За змістом частини першої статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Офіційне опублікування постанов Кабінету Міністрів України здійснюється в газеті "Урядовий кур`єр" та Офіційному віснику України, а також в інших офіційних друкованих виданнях, визначених законом. Крім того, акти Кабінету Міністрів України оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України (частина 5 статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України").

Постанова № 153 опублікована в газеті "Урядовий кур`єр" 13.02.2025.

Таким чином, Постанова № 153 набрала чинності 13.02.2025 з дня її офіційного опублікування в газеті "Урядовий кур`єр".

Відповідно до пункту 3 Постанови № 153 (в первинній редакції від 11.02.2025) установлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу; Збройні Сили; Міністерство оборони; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил;

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно з пунктом 4 Постанови № 153 (в первинній редакції від 11.02.2025) установлено, що:

особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

За результатами аналізу вищевказаних положень пунктів 3 та 4 Постанови № 153 слід дійти висновку, що реалізація права особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 гривень можлива виключно за умови дотримання встановлених цією Постановою вимог, які мають існувати в сукупності, а саме:

(1) бути особами рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

(2) бути прийнятою або призваною на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за №2102-IX до набрання чинності цією постановою [до 13.02.2025] у віці до 25 років;

(3) проходити військову службу;

(4) брати безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою [13.02.2025].

Як встановлено судом вище, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу по мобілізації 03.03.2022. Таким чином, станом на дату прийняття на військову службу, позивачу виповнилось повних 23 роки.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2 від 03.03.2022 (а.с. 8-13).

Під час проходження військової служби позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України в період з 26.02.2023 по 28.07.2023, з 04.04.2024 по 12.07.2024, з 01.09.2024 по 16.10.2024, що підтверджується копією довідки Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 10.10.2025 № 796 (а.с. 17-18).

Таким чином, безпосередня участь позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153.

При цьому, на час набрання чинності Постановою № 153 ОСОБА_1 проходив військову службу, оскільки звільнився з 21.03.2025.

За вказаних обставин, на час набрання чинності Постановою № 153, позивач відповідав усім вимога, передбаченим такою Постановою № 153, для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 гривень.

Щодо доводів відповідача про те, що на час звільнення з військової служби позивача, норми Постанови № 153 не поширювалися на Національну гвардію України, оскільки дія експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби почала поширюватися на Національну гвардію України лише після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 01.04.2025 № 387 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153», то суд вказує на таке.

Пунктом 4 Постанови № 153 (в первинній редакції від 11.02.2025) визначено перелік осіб, які мають право на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, а саме: особи рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення.

Такий перелік не є виключним, оскільки містить формулювання «інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення».

Правові засади організації та порядку діяльності Національної гвардії України, її загальну структуру, функції та повноваження, визначає Закон України «Про Національну гвардію України» від 13.03.2014 № 876-VII,

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України», Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України», Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

З огляду на правовий статус Національної гвардії України як військового формування, утвореного відповідно до Закону України «Про Національну гвардію України», особи, які проходять військову службу в Національній гвардії України, мають право на рівні з особами рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, мають право на виплату передбаченої Постановою № 153 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень.

Прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 01.04.2025 № 387 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153» додатково підтверджує вищевказані доводи суду, оскільки такою постановою доповнено перелік учасників експериментального проекту не лише Національною гвардією, але й Державною прикордонною службою.

Ключовим для виникнення права на одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах, є саме факт безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, під час якої пліч-о-пліч беруть участь військовослужбовці різних військових формувань, а тому відсутність в Постанові № 153 згадки про такі військові формування ставить в нерівні умови таких осіб на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах.

Що стосується доводів відповідача про те, що позивач звільнений з військової служби, а Постанова № 153 стосується лише осіб, якій проходять дійсну військову службу, то суд вказує на те, що на час набрання чинності Постановою № 153 ОСОБА_1 проходив військову службу, оскільки звільнений з 21.03.2025.

Таким чином, право на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах виникло в ОСОБА_1 ще 13.02.2025, тобто в день набрання чинності Постановою № 153, а заява від 28.07.2025 свідчить лише про початок реалізацію такого права позивачем, оскільки відповідач самостійно та своєчасно не забезпечив реалізацію такого права за наявності в ОСОБА_1 усіх на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень.

Таким чином, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн. за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що для відновлення порушених прав позивача необхідно зобов`язати відповідача Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1000000 грн. за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

Таким чином, суд дійшов до висновку, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн. за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) одноразову грошову винагороду у розмірі 1000000 грн. за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.