Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №260/2250/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 травня 2026 рокум. Ужгород№ 260/2250/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Слов`янського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Слов`янського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить:

1) визнати протиправними дії Старшого державного виконавця Слов`янського відділу держаної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сірика С.В. в рамках виконавчого провадження №78181445 щодо винесення постанови від 25.09.2025 про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн;

2) скасувати винесену в рамках виконавчого провадження №78181445 постанову Старшого державного виконавця Слов`янського відділу держаної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сірика С.В. від 25.09.2025 про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн;

3) визнати протиправними дії Старшого державного виконавця Слов`янського відділу держаної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сірика С.В. в рамках виконавчого провадження №78181445 щодо винесення постанови від 30.03.2026 про накладення штрафу на боржника у розмірі 10200,00 грн;

4) скасувати винесену в рамках виконавчого провадження №78181445 постанову Старшого державного виконавця Слов`янського відділу держаної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сірика С.В. від 30.03.2026 про накладення штрафу на боржника у розмірі 10200,00 грн.

Позовні вимоги аргументовані тим, що одразу після ознайомлення з наявністю на примусовому виконані виконавчого листа у справі №260/2419/24 військова частина повідомила орган Державної виконавчої служби про стан виконання рішення. При цьому, зазначила, що стан невиконання такого зумовлено об`єктивними причинами, а саме відсутністю бюджетних асигнувань. Стверджує, що на виконання рішення суду у справі №260/2419/24 військова частина здійснила розрахунок грошової компенсації за невикористані військовослужбовцем календарні дні відпустки та зверталася до начальника забезпечувального фінансового органу для виділення необхідних коштів. Проте станом на теперішній час кошти за КЕКВ 2800 не надійшли. Однак вказані обставини відповідачем враховані не були.

Ухвалу про відкриття провадження у адміністративній справі від 13.04.2026 було скеровано до електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд» та доставлено 13 квітня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, складеною відповідальним працівником суду.

В такій ухвалі відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву та повідомлено, що згідно з вимогами ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Проте відповідач відзив у встановлений судом строк не подав, про причини неподання суд не повідомив, з клопотання про продовження процесуального строку для подання такого не звертався.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року продовжено процесуальний строк розгляду даної справи до 28 травня 2026 року.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду №260/2419/24 від 28 червня 2024 року задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі – В/ч НОМЕР_1 ). Визнано протиправними дії В/ч НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані її чоловіком, ОСОБА_2 , календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період за 2015-2023 роки та щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки. Зобов`язано В/ч НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані її чоловіком, ОСОБА_2 , календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період за 2015-2023 роки та щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення ОСОБА_2 зі списків особового складу військової частини. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

23 грудня 2024 року Закарпатський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист у даній справі.

09 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Слов`янського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі – Слов`янський відділ ДВС) із заявою, в якій просила відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого в адміністративній справі №260/2419/24.

26 травня 2025 року страшим державним виконавцем Слов`янського відділу ДВС Сіриком С.В. відкрито виконавче провадження ВП №78181445 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 23 грудня 2024 року Закарпатським окружним адміністративним судом у справі №260/2419/24, та зобов`язано боржника виконати таке рішення суду протягом 10 робочих днів.

Разом з тим, докази надіслання такої постанови В/ч НОМЕР_1 матеріали виконавчого провадження ВП №78181445 не містять.

25 вересня 2025 року старшим державним виконавцем Слов`янського відділу ДВС винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн у ВП №78181445 за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії.

Докази надіслання постанови від 25.09.2025 В/ч НОМЕР_1 у матеріалах виконавчого провадження ВП №78181445 відсутні.

21 лютого 2026 року В/ч НОМЕР_1 надіслала на адресу Слов`янського відділу ДВС листа, в якому повідомила про здійснення розрахунку грошової компенсації за невикористані військовослужбовцем календарні дні відпустки у сумі 261490,00 грн. Окрім того, зазначила, що з метою виконання такого судового рішення командування військової частини на постійній основі направляло начальнику забезпечувального фінансового органу розрахунок потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин) за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення. Упродовж серпня 2025 – лютого 2026 року до вищого фінансового органу скеровувались заявки-розрахунки потреби в коштах на серпень-грудень 2025 року та січень – лютий 2026 року, до яких включено потребу у виплаті ОСОБА_2 заборгованості у сумі 261490,00 грн. Однак кошти на КЕКВ 2800 щодо виконання такого судового рішення не надійшли.

30 березня 2026 року старшим державним виконавцем Слов`янського відділу ДВС винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн у ВП №78181445 за повторне невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії.

Вважаючи вказані рішення державного виконавця протиправними, з метою захисту своїх прав В/ч НОМЕР_1 звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі – Закон №1404).

Згідно ч. 1 ст. 1 ст. 1 Закону № 1404 виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Нормами ст. 5 Закону №1404 передбачено, що примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Ст. 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Норми статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 1402-VIII 02.06.2016 також регламентують обов`язковість судових рішень. Так, зокрема, ч. 2 ст. 13 зазначеного законодавчого акта визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно ч. 4 ст. 18 Закону №1404 вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону №1404, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі (ч. 1 ст. 28 Закону №1404).

Частина 4 ст. 19 Закону №1404 передбачає обов`язок сторін виконавчого провадження невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

При цьому нормами ч. 2 ст. 63 Закону №1404 передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Вказане кореспондується також з положеннями ст. 75 Закону №1404, що передбачає відповідальність за невиконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Так, зокрема, вказаною законодавчою нормою визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

На підставі проведеного правового аналізу законодавчих норми, що регламентують порядок забезпечення виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що накладення штрафу за невиконання виконавчого документа є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Однак правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання боржником судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.

Матеріали виконавчого провадження не містять відомостей про повідомлення боржника в порядку, встановленому ч. 1 ст. 28 Закону №1404 про відкриття виконавчого провадження. Отже, суд вважає, що В/ч НОМЕР_1 не була належним чином проінформована про початок примусового виконання рішення у справі №260/2419/24, що унеможливило повідомлення державного виконання про вчинення дій, спрямованих на виконання судового рішення у встановлений виконавцем строк.

Незважаючи на це, 25 вересня 2025 року державний виконавець Слов`янського відділу ДВС дійшов висновку про невиконання В/ч НОМЕР_1 рішення суду у справі №260/2419/24 без поважних причин та наклав штраф в порядку ст. 75 Закону №1404.

В подальшому 21 лютого 2026 року після отримання відомостей про виконавче провадження №78118445 В/ч НОМЕР_1 скерувала на адресу Слов`янського відділу ДВС листа №169/1477, в якому повідомила про вжиті заходи, спрямовані на виконання рішення суду в адміністративній справі №260/2250/26, зокрема, про проведення розрахунку грошової компенсації за невикористані військовослужбовцем календарні дні. Окрім того, зазначила, що з метою виконання такого судового рішення командування військової частини направляло начальнику забезпечувального фінансового органу заявки-розрахунки на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення, зокрема, з серпня 2025 року по лютий 2026 року, до яких включено потребу у виплаті ОСОБА_2 заборгованості у сумі 261490,00 грн. Однак кошти на КЕКВ 2800 щодо виконання такого судового рішення не надійшли.

В обґрунтування поважності причин невиконання рішення суду в частині виплати грошових коштів в позовній заяві позивач також посилається на відсутність відповідного бюджетного фінансування.

В свою чергу державний виконавець дійшов висновку про наявність підстав для застосування до боржника штрафу з огляду на невиконання рішення суду у встановлені строки без поважних причин.

Оцінюючи наявність підстав для застосування наслідків невиконання рішення суду, передбачених нормами ст. 75 Закону, суд виходить з наступного.

Статтею 15 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 №1934-XII передбачено, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п.1.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 (далі – Правила), ці Правила визначають механізм фінансового забезпечення, зокрема військових частин.

За приписами п. 1.2 Правил фінансове забезпечення – система заходів, що включає фінансове планування, отримання, зберігання, економне, ефективне і цільове використання коштів відповідно до вимог чинного законодавства України, організацію обліку та звітності з метою виконання військовою частиною покладених на неї завдань.

При цьому, відповідно до п.1.3 Правил, розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є, зокрема командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів).

Отже, фінансове забезпечення військових частин здійснюється за рахунок бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України.

Таким чином, виплати нарахованих на виконання судових рішень сум грошового забезпечення можуть бути здійснені військовою частиною виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат позивач немає.

Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що невиконання судового рішення В/ч НОМЕР_1 в частині виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані її чоловіком календарні дні додаткової відпустки за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №757/29541/14-а.

В той же час, суд вважає, що позивач вчинив всі залежні від нього дії для забезпечення виконання рішення суду, про що у встановлені строки було повідомлено державного виконавця.

Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють відповідальність боржника за невиконання рішення суду, крізь призму встановлених судом обставин справи суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах у державного виконавця були відсутні підстави для накладення на В/ч НОМЕР_1 штрафу. З огляду на що заявлені позовні вимоги в частині оскарження постанов державного виконавця про накладення штрафу є правомірними та підлягають задоволенню. Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправними дій державного виконавця щодо винесення таких постанов з огляду на те, що саме оскарженими постановами були в даному випадку порушені права позивача, а тому їх скасування є достатнім та належним способом захисту.

З врахуванням вищенаведеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по справі відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Військової частини НОМЕР_1 до Слов`янського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: вул. Народна, 2, м. Слов`янськ, Краматорський район, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ – 34974684) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Старшого державного виконавця Слов`янського відділу держаної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сірика С.В. ВП №78181445 від 25.09.2025 про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову Старшого державного виконавця Слов`янського відділу держаної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сірика С.В. ВП №78181445 від 30.03.2026 про накладення штрафу на боржника у розмірі 10200,00 грн.

4. У задоволенні решти позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

СуддяР.О. Ващилін