Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №160/2551/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 рокуСправа №160/2551/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність (дії) відповідача щодо безпідставного не нарахування та невиплати йому додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000 грн на місяць за травень 2024 року, жовтень, листопад, грудень 2025 року, січень 2026 року в повному обсязі, та за січень 2024 року у розмірі 33 197 грн, у зв`язку з перебуванням на лікуванні внаслідок тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини та зобов`язати відповідача нарахувати йому додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 грн на місяць за травень 2024 року, жовтень, листопад, грудень 2025 року, січень 2026 року в повному обсязі, та за січень 2024 року у розмірі 33 197 грн, що в сумі складає 533 197 грн, у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні внаслідок тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану";

- визнати протиправною бездіяльність (дії) відповідача щодо безпідставного не нарахування та невиплати йому грошового забезпечення у розмірі 24 829,67 грн щомісячно ((що включає в себе посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія)); одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.06.2023 по 30.01.2026 року щомісячно в повному обсязі, та за грудень 2022 року - 7 048 грн, січень 2023 року - 8 497 грн, травень 2023 року - 14 712 грн, та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення у розмірі 24 829,67 грн щомісячно за період з 01.06.2023 року по 30.01.2026 року, (в сукупності за 32 місяці) та за та за грудень 2022 року - 7 048 грн, січень 2023 року - 8 497 грн, травень 2023 року - 14 712 грн, що в сумі складає 824 806 грн (32 х 24829,67 + 14712 + 7048 + 8497) з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність (дії) відповідача щодо нарахування йому додаткової грошової винагороди в розмірі 98 500 грн, замість належних 100 000 грн впродовж 31 місяця, та зобов`язати відповідача здійснити доплату додаткової грошової винагороди в розмірі 1 500 грн за період з грудня 2022 року по вересень 2025 року щомісячно (за виключенням травня та січня 2024 року) за 31 місяць, що в сумі складає 46500 грн.

- зобов`язати відповідача продовжити нарахування та виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди на весь період безперервного стаціонарного лікування його внаслідок тяжкого поранення під час захисту Батьківщини.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 02.12.2022 року він отримав бойове травмування, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби, із захистом Батьківщини. Після отримання поранення він проходив лікування в медичних установах та перебував у відпустці. Поміж тим, нарахування та виплата додаткової винагороди, передбаченої постановою №168 у розмірі 100 000 грн за період лікування 02.12.2022 року виплачені не були. Доказом отримання ним травми пов`язаної із захистом Батьківщини є довідка від 13.01.2023 року №223 ВЧ НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). Після чого, він проходив довготривале лікування за станом здоров`я, що вбачається з довідок долучених до матеріалів справи. Проте, відповідачем ненараховано та невиплачено йому додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000 грн на місяць за травень 2024 року, жовтень, листопад, грудень 2025 року, січень 2026 року в повному обсязі, та за січень 2024 року у розмірі 33 197 грн, у зв`язку з перебуванням на лікуванні внаслідок тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини. Крім того, відповідачем протиправно не ненараховано та невиплачено йому грошове забезпечення у розмірі 24 829,67 грн щомісячно ((що включає в себе посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення)) за період лікування. Крім того, стало відомо про оподаткування військовим збором його грошового забезпечення за період з грудня 2022 року по вересень 2025 року. Не погоджуючись із такими діями відповідача, він звернувся до суду з позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Цією ж ухвалою суду витребувано від відповідача: інформацію та належним чином завірені копії документів щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, поранень, а також фактів не притягнення до адміністративної, кримінальної та дисциплінарної відповідальності за відповідні правопорушення (як критерію отримання виплати, передбаченого постановою КМУ від 11.02.2025№ 153) у формі довідки, передбаченої Додатком № 2 до Окремого доручення Міністра оборони України № 5601/уд від 26.09.2025 року.

До суду 23.02.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та в ньому щодо виплати додаткової грошової допомоги, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022, вказане наступне. Станом на момент видання наказів про виплату військовослужбовцям ВЧ НОМЕР_1 додаткової винагороди позивач у стройову частину військової частини не надав (не пред`явив): ані медичних документів, що підтверджують його перебування на стаціонарному лікуванні; ані довідок військово-лікарських комісій, що підтверджують причинний зв`язок між пораненням, у зв`язку з яким він перебував на стаціонарному лікуванні, та виконанням ним обов`язків з захисту Батьківщини. Таким чином станом на момент підготовки і видання наказів про виплату військовослужбовцям ВЧ НОМЕР_1 додаткової винагороди за травень 2024 року, жовтень, листопад, грудень 2025 року, січень 2026 року в повному обсязі, та за січень 2024 року, посадові особи стройової частини відповідача не мали належних і допустимих документів про те, що у спірний період позивач перебуває на стаціонарному лікуванні, яке обумовлено його пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини. Щодо нарахування позивачу додаткової грошової винагороди в розмірі 98 500 грн замість 100 000 грн дохід, одержаний у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України військовослужбовцям та працівникам Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, є об`єктом оподаткування військовим збором за ставкою 1,5%. Так, у період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф.

Відповідач також зазначив, що відповідно до вимог п.9, п.15 Порядку 260 грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини. Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства. Грошове забезпечення не виплачується за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Відповідно до окремого рішення (доручення) Міністра оборони України №3740/уд від 22.06.2024 року визначено, що грошове забезпечення після чотирьох місяців (але не більше ніж за дванадцять місяців поспіль) безперервного перебування військовослужбовців на лікуванні виплачувати на підставі висновку ВЛК про потребу у тривалому лікуванні. Цей висновок є підставою для виплати грошового забезпечення за період лікування понад чотири місяці (не більше дванадцять місяців). Наведений порядок виплати грошового забезпечення понад чотири місяці лікування поспіль додатково роз`яснює Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України №220/13/19696 від 03.04.2025. Позивачем визнається той факт, що після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні він не проходив медичний огляд ВЛК на предмет потреби у тривалому лікуванні і такий висновок ВЛК до ВЧ НОМЕР_1 ним не надавався. Враховуючи викладене, відповідач проси суд у задоволенні позову відмовити повністю.

03.03.2026 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач повністю визнає його право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 тис.грн, але посилається на формальні обставини, як підставу невиплати. Тому він повторно продублює, підтверджуючи стаціонарне лікування документи відповідачу. Відповідно до постанови №168 та ПК України, він звільняється від сплати військового збору. Проте, відповідач керується законодавством, яке не існувало на момент початку спірних відносин та перекладає обов`язки військової частини та медичних закладів, щодо документообігу, на нього, чим порушує чинне законодавство. Також, відповідач суперечить своїм же твердженням, в частині, що він не має право на виплату основного грошового забезпечення, та в той же час він отримує додаткову винагороду, а також зазначає, що в разі надання підтверджуючих документів, виплата додаткової винагороди навіть за спірні періоди буде здійснена. Не існує такого законодавства, яке б зупиняло виплату основного грошового забезпечення і в той же час продовжувало виплату додаткової винагороди, оскільки додаткова винагорода є доповненням до основного грошового забезпечення за певних обставин. За таких обставин, позивач просив суд позов задовольнити з підстав викладених у ньому.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив, враховуючи позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .

02.12.2022 року ОСОБА_1 одержав мінно-вибухову травму, вогнепальне осколкове сліпе поранення правого стегна та тазу з пошкодженням ампулярного відділу кишки, передміхурової залози, простатичного відділу уретри, а також напружену заочеревинну гематому, вогнепальний перелом правої сідничної, лобкової кісток, вертлюжної западини, проксимального відділу правої стегнової кістки, під час безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме під час виконання бойових завдань у складі військової частини НОМЕР_1 в районі АДРЕСА_1 ), що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 13.01.2023 року №223.

Військовослужбовцю була надана невідкладна допомога медичною ротою військової частини НОМЕР_1 , 02.12.2022 року об 11.00, та того ж дня його було евакуйовано до м.Краматорськ, що підтверджується формою 100 №2476/7.

03.12.2022 року позивача було госпіталізовано на стаціонарне лікування до КП "Дніпровська обласна клінічна лікарня імені І. Мечнікова "ДОР", де він перебував на стаціонарному лікуванні в тяжкому стані до 10.12.2022 року, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №е15584 про перебування на лікуванні у відділенні ВАІТ ГСП КП "ДОКЛМ "ДОР".

З 11.12.2022 року по 09.01.2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в клінічній лікарні "Феофанія", що підтверджується перевідним епікризом №22/3/4413, та в подальшому був переведений до Інституту травматології та ортопедії НАМН для подальшого хірургічного втручання.

20.04.2023 року було проведено огляд позивача гарнізонною ВЛК НВМКЦ "ГВКГ" (Національний військово-медичний клінічний центр "Головний військовий клінічний госпіталь") та видано свідоцтво про хворобу №7430 від 05.05.2023 року про непридатність до військової служби з переоглядом через 6 місяців.

11.12.2023 року було проведено огляд позивача гарнізонною ВЛК НВМКЦ "ГВКГ" (Національний військово-медичний клінічний центр "Головний військовий клінічний госпіталь") та видано свідоцтво про хворобу №23254 від 12.12.2023 року про непридатність до військової служби з переоглядом через 6 місяців.

З 09.01.2024 року по 27.02.2024 року позивач перебував у відділенні важкої поліструктурної травми в ДУ "ІТО НАМН України", де йому було проведено операційне втручання 10.01.2024 року та 02.02.2024 року внаслідок отриманого під час захисту Батьківщини поранення, що підтверджується перевідним епікризом №594278 від 27.02.2024 року.

27.02.2024 року позивач госпіталізований до хірургічного відділення КНП КОР "КОЦРМ", що підтверджується випискою з історії хвороби №786.

З 12.04.2024 року позивач переведений у відділення післягострої та тривалої реабілітації, де перебував по 13.05.2024 року, що підтверджується випискою №786.

З 13.05.2024 року по 16.06.2024 року позивач продовжив стаціонарне лікування в клінічній лікарні "Феофанія", що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №24/3/2153.

03.06.2024 року позивачу було надано висновок про необхідність направлення особи зі складових сил оборони або сил безпеки, постраждалої у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на лікування за кордон Київським обласним центром реабілітаційної медицини" від 01.04.2024 року та клінічною лікарнею "Феофанія" від 03.06.2024 року.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 05 червня 2024 року №13972 позивача визнано таким, що потребує тривалого лікування, без зазначення терміну такого лікування.

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №599354 від 04.04.2024 у зв`язку з травмою пов`язаної із захистом Батьківщини, позивачу встановлено І групу інвалідності до 01 травня 2026 року з переоглядом 02.04.2026 року

Так, позивач звернувся до відповідача з заявою (рапортом), в якій просив виплатити грошове забезпечення у повному обсязі. Однак, відповідачем здійснення виплат грошового забезпечення в повному обсязі здійснено не було.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Згідно зі частинами 1 - 4 ст.9 Закону 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до п.11 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ (у редакції до 04.05.2024) військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не може перевищувати чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).

Після закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби. Після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не надається.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" № 3621-IX від 21.03.2024 (набрав чинності 04.05.2024), абзац перший пункту 11 замінено двома новими абзацами такого змісту:

"11. Військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Не пізніше закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про його придатність до військової служби".

Законом України від 11.04.2024 №3633-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" (набрав чинності 18.05.2024) абзац перший пункту 11 доповнено двома реченнями такого змісту: "Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров`я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку".

Пунктом 2 постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно із пунктом 8 постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок №260 (далі - Порядок №260).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Відповідно до абзацу другого пункту 9 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства (абзац третій пункту 9 розділу І Порядку № 260).

Згідно із пунктом 14 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).

Згідно із пунктом 186 розділу VIII "Відпустки" Положення №1153/2008 відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) зі збереженням грошового та матеріального забезпечення надається військовослужбовцю відповідно до пункту 11 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - постанова № 168).

Пунктом 1 вказаної постанови № 168 визначено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Отже, аналіз наведених норм законодавства України дає підстави для висновку, що встановлена постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану.

Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

За змістом пунктів 11 - 12 розділу XXXIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Отже, виплата збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії відбувається за двох умов, а саме: пов`язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Згідно із пунктом 1.1. глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402) військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Згідно із пунктом 6.5 глави 6 розділу ІІ Положення №402 для вирішення питання про потребу у відпустці за станом здоров`я або звільненні від виконання службових обов`язків (у тому числі і повторно) для вирішення питання про потребу у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), або звільненні від виконання службових обов`язків (у тому числі і повторно) військовослужбовець направляється на медичний огляд начальником (керівником) відділення або профільним головним (провідним) фахівцем закладу охорони здоров`я (установи), у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи.

Постанова про потребу у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).

У разі коли є незаперечні дані, що здатність до проходження військової служби за станом здоров`я не відновиться, постанова ВЛК про потребу військовослужбовців у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не приймається, а вирішується питання про придатність їх до військової служби (пункти 6.11, 6.12 глави 6 розділу ІІ Положення №402).

Відповідно до пункту 6.13 глави 6 розділу II Положення №402 на підставі постанови ВЛК відпустка для лікування у зв`язку з хворобою надається військовослужбовцям на 30 календарних днів, а за медичними показаннями після травм (поранень, контузій) або оперативного лікування - на 45 або 60 календарних днів. За наявності медичних показань відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) продовжується ВЛК на 30 календарних днів, а в окремих випадках - на 45 або на 60 календарних днів.

За змістом пункту 6.15 Положення №402 відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу, установи), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК.

З огляду на зазначені норми Положення, висновок ВЛК (ЛЛК) є змістом (суттю) постанови ВЛК (ЛЛК), яка може бути оформлена в формі свідоцтва, довідки або протоколу. Іншими словами, довідка ВЛК (ЛЛК) є формальним вираженням постанови ВЛК (ЛЛК), яка по суті містить в собі висновок, сформований ВЛК (ЛЛК) за наслідком медичного огляду.

Отже, визначення потреби військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я та встановлення необхідного терміну для відновлення функції і працездатності такого військовослужбовця відбувається на підставі висновку ВЛК за наслідком медичного огляду ВЛК, що оформлюється довідкою ВЛК, на підставі якої командир військової частини (закладу) надає таку відпустку.

Виплати грошового забезпечення за межами 12-місячного строку перебування на лікуванні та у відпустці за станом здоров`я можуть бути продовжені за наявності висновку військово-лікарської комісії про потребу в подальшому лікуванні. Таким чином, у разі наявності висновку ВЛК про потребу продовження відпустки за станом здоров`я нормами Порядку №260 встановлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки командира військової частини: видати наказ про продовження виплати грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 16.05.2024 у справі № 520/16191/23 та підтримана постановою Верховного Суду від 19.06.2025 у справі №480/9155/23.

Як вбачається із матеріалів справи, отримане позивачем 02.12.2022 року поранення (травма) є таким, що пов`язане із захистом Батьківщини.

Так, виплата позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди в розмірі 100 тис.грн відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" припинилася відповідачем у січні 2024 року (у розмірі 33 197 грн) у травні 2024 року, жовтні 2025 - січні 2026 року та виплата грошового забезпечення у розмірі 24 829,67 грн.

02.12.2022 року позивач одержав мінно-вибухову травму, вогнепальне осколкове сліпе поранення правого стегна та тазу з пошкодженням ампулярного відділу кишки, передміхурової залози, простатичного відділу уретри, а також напружену заочеревинну гематому, вогнепальний перелом правої сідничної, лобкової кісток, вертлюжної западини, проксимального відділу правої стегнової кістки, під час безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме під час виконання бойових завдань у складі ВЧ НОМЕР_1 в районі н.п. Червонопопівка (Луганська область), що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 13.01.2023 року №223.

Позивачу була надана невідкладна допомога медичною ротою ВЧ НОМЕР_1 , 02.12.2022 року об 11.00, та того ж дня його було евакуйовано до м.Краматорськ, що підтверджується формою 100 №2476/7.

03.12.2022 року позивача було госпіталізовано на стаціонарне лікування до КП "Дніпровська обласна клінічна лікарня імені І. Мечнікова "ДОР", де він перебував на стаціонарному лікуванні в тяжкому стані до 10.12.2022 року, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №е15584 про перебування на лікуванні у відділенні ВАІТ ГСП КП "ДОКЛМ "ДОР".

З 11.12.2022 року по 09.01.2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в клінічній лікарні "Феофанія", що підтверджується перевідним епікризом №22/3/4413, та в подальшому був переведений до Інституту травматології та ортопедії НАМН для подальшого хірургічного втручання.

20.04.2023 року було проведено огляд позивача гарнізонною ВЛК НВМКЦ "ГВКГ" (Національний військово-медичний клінічний центр "Головний військовий клінічний госпіталь") та видано свідоцтво про хворобу №7430 від 05.05.2023 року про непридатність до військової служби з переоглядом через 6 місяців.

11.12.2023 року було проведено огляд позивача гарнізонною ВЛК НВМКЦ "ГВКГ" (Національний військово-медичний клінічний центр "Головний військовий клінічний госпіталь") та видано свідоцтво про хворобу №23254 від 12.12.2023 року про непридатність до військової служби з переоглядом через 6 місяців.

З 09.01.2024 року по 27.02.2024 року позивач перебував у відділенні важкої поліструктурної травми в ДУ "ІТО НАМН України", де йому було проведено операційне втручання 10.01.2024 року та 02.02.2024 року внаслідок отриманого під час захисту Батьківщини поранення, що підтверджується перевідним епікризом №594278 від 27.02.2024 року.

27.02.2024 року позивач госпіталізований до хірургічного відділення КНП КОР "КОЦРМ", що підтверджується випискою з історії хвороби №786.

З 12.04.2024 року позивач переведений у відділення післягострої та тривалої реабілітації, де перебував по 13.05.2024 року, що підтверджується випискою №786.

З 13.05.2024 року по 16.06.2024 року позивач продовжив стаціонарне лікування в клінічній лікарні "Феофанія", що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №24/3/2153.

03.06.2024 року позивачу було надано висновок про необхідність направлення особи зі складових сил оборони або сил безпеки, постраждалої у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на лікування за кордон Київським обласним центром реабілітаційної медицини" від 01.04.2024 року та клінічною лікарнею "Феофанія" від 03.06.2024 року.

Відповідно до довідки ВЛК від 05.06.2024 року №13972 позивача визнано таким, що потребує тривалого лікування, без зазначення терміну такого лікування.

З 18.06.2024 року позивач перебуває на безоплатному стаціонарному лікуванні з 18 червня 2024 року у "Sint Maartenskliniek" в місті Ubbergen, Нідерланди.

Отже позивач, перебуваючи на військовій службі, як військовослужбовець ЗСУ, отримав тяжке поранення (травма), пов`язане із захистом Батьківщини та, відповідно, перебував на стаціонарному лікуванні у лікарняному закладі та у відпустці за станом здоров`я за висновками ВЛК.

Військовослужбовці, які згідно з Критеріями направлення громадян України для лікування за кордон на період дії воєнного стану, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.04.2022 № 574 належать до категорії пацієнтів, медична та/або реабілітаційна допомога яким може надаватися за кордоном, направляються на медичний огляд ВЛК для визначення потреби у тривалому лікуванні за рішенням начальника (керівника) закладу охорони здоров`я (установи) на підставі подання начальника (керівника) лікувального відділення, в якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис у медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом начальника (керівника) закладу охорони здоров`я (установи).

Щодо військовослужбовців, які згідно із зазначеними в абзаці другому цього пункту Критеріями потребують лікування за кордоном та направляються для лікування за кордон з метою отримання медичної допомоги, ВЛК приймає постанову: "Потребує тривалого лікування протягом __ календарних днів". Примірник довідки ВЛК із зазначеною постановою підлягає направленню до військової частини за місцем проходження служби військовослужбовцем, відповідно до пункту 22.5 глави 22 цього розділу.

Механізм направлення військовослужбовців на лікування за кордон визначається Порядком направлення осіб із складових сил оборони та сил безпеки, постраждалих у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на лікування за кордон, затвердженим постановою КМУ від 05.04.2022 № 411.

У справі, яка розглядається судом встановлено, що 03.06.2024 року було надано висновок про необхідність направлення особи зі складових сил оборони або сил безпеки, постраждалої у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на лікування за кордон Київським обласним центром реабілітаційної медицини" від 01.04.2024 року та клінічною лікарнею "Феофанія" від 03.06.2024 року. Відповідно до листа Міністерства охорони здоров`я від 14.06.2024 року № 29/24353/2-24 позивача проінформувало про те, що його буде транспортовано 16 червня 2024 року через Республіку Польща до закладу охорони здоров`я "Sint Maartenskliniek", Нідерланди для надання безкоштовної медичної допомоги Захиснику.

Згідно із пунктом 1.1. глави 1 розділу І Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК приймають постанови. Постанови ВЛК оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

З огляду на зазначені норми Положення висновок ВЛК є змістом (суттю) постанови ВЛК, яка може бути оформлена в формі свідоцтва, довідки або протоколу. Іншими словами, довідка ВЛК є формальним вираженням постанови ВЛК, яка по суті містить в собі висновок, сформований ВЛК за наслідком медичного огляду.

На переконання суду висновок від 03.06.2024 про необхідність направлення особи із складових сил оборони або сил безпеки, постраждалої у зв`язку з військової агресією рф проти України на лікування за кордон, необхідно направити на лікування за кордон в розумінні Положення № 402 та абзацу 3 пункту 9 розділу І Порядку №260, є висновком ВЛК про потребу в лікуванні в розумінні абзацу 3 пункту 9 розділу І Порядку №260.

Суд наголошує на тому, що виходячи зі змісту приписів статей 17, 65 Основного Закону України, громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції; тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати додаткові гарантії соціального захисту відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Тож, за наявності висновку ВЛК про потребу направити позивача на лікування за кордон та відповідно потреби його у тривалому лікуванні за кордоном, нормами Порядку №260 встановлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки командира військової частини: видати наказ про продовження виплати грошового забезпечення.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом, зокрема у постанові від 19.06.2025 у справі № 480/9155/23.

Крім того, суд зазначає, що, як постановою № 168, так і Порядком № 260 внормовано, що додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень виплачується у тому числі тим військовослужбовцям, які у зв`язку з травмою чи пораненням, пов`язаними із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі і закордонних) з дня отримання такого поранення/травми, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Відповідач не зазначив підстав не нарахування позивачу додаткової винагороди.

Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, а також час перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми, каліцтва) відповідно до означених довідок ВЛК.

За твердженнями відповідача у позивача закінчився термін безперервного перебування у закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку із хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), із збереженням грошового та матеріального забезпечення.

Проте, відповідачем не вказано підстав для неврахування довідки ВЛК від 05.06.2024 року №13972, якою визначено "потребу в тривалому лікуванні", якою підтверджено потребу в довготривалому етапному відновному лікуванні, що у свою чергу є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення пропорційно часу перебування на лікуванні, реабілітації та у відпустці для лікування тяжкого поранення за висновком ВЛК.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, пропорційно часу перебування на лікуванні, реабілітації та у відпустці для лікування тяжкого поранення за висновком ВЛК.

Той факт, що довготривале стаціонарне лікування на час якого зберігаються всі належні виплати військовослужбовцю, завершився, не може ставитись в провину позивачу та обмежувати його право на отримання належного грошового забезпечення, з урахуванням додаткової винагороди у розмірі 100 тис.грн. пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, передбаченої постановою №168.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

При цьому, визначаючись із способом захисту порушених прав позивача щодо стягнення з відповідача додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168 у розмірі 533 197 грн, та грошового забезпечення в сумі 824 806 грн, суд зазначає таке.

Суд зазначає, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалюючи таке рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Так, статтею 5 КАС України передбачено право на звернення до суду та способи судового захисту.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідач допустив протиправні дії щодо нарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення щомісячно (що включає в себе посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період грудень 2022 року, січень 2023 року, з 01.05.2023 року по 30.01.2026 року, та додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою №168 у розмірі до 100 тис.грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування його на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, за період січень 2024 року, травень 2024 року, жовтень, листопад, грудень 2025 року, січень 2026 року.

Тому, приймаючи до уваги повноваження суду при вирішенні справи, передбачені ст.245 КАС України, суд вважає що належним способом захисту порушених прав позивача в спірних правовідносинах буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову грошову винагороду, передбачену постановою №168 у розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування його на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, за січень 2024 року, травень 2024 року, жовтень, листопад, грудень 2025 року, січень 2026 року в повному обсязі, з урахуванням раніше виплачених сум

Разом з тим, суд зазначає, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення конкретного розміру додаткової грошової винагороди та грошового забезпечення у цьому випадку, задоволенню не підлягають як передчасні.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо утримання з грошового забезпечення за період часу з грудня 2022 року по вересень 2025 року (включно) військового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 та 2 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення військовослужбовця входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 ПК України.

Пунктом 16-1 ПК України передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України.

Згідно із пунктом 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до складу якого включаються доходи, перелік яких визначено підпунктами 164.2.1-164.2.18 п.164.2 статті 164 ПК України.

Крім того, до зазначеного вище переліку включаються інші доходи, крім визначених у статті 165 ПК України, що передбачені п.п.164.2.20 п.164.2 статті 164 ПК України.

Ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного пунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України (п.п.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України).

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби (у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу), передбачена законом, яка виплачується з бюджету чи бюджетною установою (п.п.165.1.10 п.165.1 ст.165 ПК України).

Абзацом першим підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України встановлено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділу IV ПК України не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп.3 і 4 п.170.13-1 статті 170 ПК України.

Згідно із абзацом другим пункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції (далі - АТО) та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації (далі - рф) у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (далі - ООС), не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в АТО та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення ООС.

Відповідно до абзацу третього підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України у період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф.

Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України (абзац четвертий п.п.1.7 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України).

У постанові КМУ від 30.12.2015 №1161 Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором (із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ №650 від 22.08.2018) вказано наступне:

Відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України постановляє:

Установити, що підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь:

в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки про залучення таких осіб до проведення антитерористичної операції та наказів оперативного штабу з управління антитерористичною операцією про прибуття (вибуття) таких осіб до (із) складу сил і засобів, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції;

у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів Генерального штабу Збройних Сил України про залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, витягів з наказів Командувача об`єднаних сил, командирів оперативно-тактичних угруповань про прибуття (вибуття) до (з) районів здійснення таких заходів.

Зазначені документи командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів), керівники установ, організацій та підприємств, у складі яких проходять службу чи працюють особи, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), подають до відповідної бухгалтерської служби для здійснення розрахунків.

З аналізу наведених правових норм слідує висновок, що до введення в Україні режиму військового стану, чинним законодавством були передбачені пільги з оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, які розповсюджувалися на осіб, які беруть безпосередню участь: 1) в антитерористичній операції; 2) у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС). На підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь, законодавством визначався відповідний перелік документів для підтвердження такого статусу.

З 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено і діє дотепер воєнний стан.

Законом України від 19.06.2022 №2308-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях в умовах воєнного стану (далі - Закон №2308-ІХ), який набрав чинності 09.07.2022, внесено наступні зміни: Підпункт 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№ 13-17, ст. 112) після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту: У період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.

У зв`язку з цим абзац третій вважати абзацом четвертим.

Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України (абзац четвертий підпункту 1.7 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України).

Пунктом 1 розділу II Прикінцеві положення Закону від 19.06.2022 №2308-ІХ визначено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Отже, Законом від 19.06.2022 №2308-ІХ, який набув чинності 09.07.2022, визначено, що звільняється від оподаткування військовим збором грошове забезпечення військовослужбовців саме на період дії правового режиму воєнного стану.

За змістом статті 58 Конституції України дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відтак, дія цього Закону може розповсюджуватися на спірні правовідносини виключно з 09.07.2022.

Суд звертає увагу, що вимоги підпункту 1.7 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України пов`язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких визначається порядок підтвердження статусу осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором.

Кабінетом Міністрів України відповідний порядок пільгового оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців на період дії правового режиму воєнного стану був визначений Постановою №244 від 17.03.2023, згідно з якою до постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1161 Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором (Офіційний вісник України, 2016 р., № 3, ст. 187; 2018 р., № 68, ст. 2308) внесені зміни, а саме:

Назву постанови викласти в такій редакції:

1. Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором.

2. У постановляючій частині:

1) після абзацу третього доповнити постанову новими абзацами такого змісту:

у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди, передбаченої абзацом першим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1253, № 58, ст. 3463, № 82, ст. 5035; 2023 р., № 13, ст. 778), особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

Особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, та позбавлені з будь-яких причин виплати додаткової винагороди, застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про позбавлення виплати додаткової винагороди, де зазначаються періоди безпосередньої участі у зазначених заходах, за які особа позбавлена такої виплати.

У зв`язку з цим абзац четвертий вважати абзацом шостим;

2) абзац шостий після слів операції Об`єднаних сил (ООС) доповнити словами, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.

Отже, тільки із прийняттям постанови КМУ №244 від 17.03.2023 необхідною умовою підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди, передбаченої абзацом першим пункту 1 постанови КМУ від 28.02.2022 №168.

Ці норми постанови КМУ №244 від 17.03.2023 можуть бути застосовні при вирішенні даного спору за період починаючи з 24.03.2023, оскільки вона розповсюджується тільки на спірні правовідносини, які виникли після прийняття вказаного нормативно-правового акта та набрання ним чинності.

Отже, Закон України від 19.06.2022 №2308-ІХ, яким прийнято пільговий порядок оподаткування військовим збором грошового забезпечення у період дії правового режиму воєнного стану, діє з 09.07.2022, а відповідний порядок підтвердження статусу осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором у період дії правового режиму воєнного стану відповідно до змін, внесених Законом України від 19.06.2022 №2308-ІХ був визначений Кабінетом Міністрів України у березні 2023 року у постанові Кабінету Міністрів України №244 від 17.03.2023.

Таким чином, у період з 09.07.2022 по 23.03.2023 діяли тільки норми Закону №2308-ІХ, а з 24.03.2023 також почали діяти норми постанови КМУ від 17.03.2023 №244.

Отже, оскільки у період з 09.07.2022 по 23.03.2023 був відсутній порядок підтвердження статусу осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором відповідно до змін, внесених у ПК України Законом №2308-ІХ, суд дійшов висновку, що позивач не може бути позбавлений права на отримання пільги з оподаткування військовим збором, встановленої цим Законом.

Законом №2308-ІХ встановлено, що від оподаткування військовим збором під час дії військового стану звільняється грошове забезпечення осіб, на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф.

Згідно з Окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/а/29 (далі - Окреме доручення, застосовується з 01.06.2022) під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави в районі ведення воєнних (бойових) дій; виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах бойових дій з виявлення повітряних цілей та інше.

За відсутності нормативно-правового акта, яким у спірному періоді визначався порядок підтвердження безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, суд вважає застосовним у спірних правовідносинах щодо періоду з 09.07.2022 по 23.03.2023 роз`яснення, наведені в окремому дорученні Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/а/29.

Разом з тим, із прийняттям постанови №244 необхідною умовою підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди, передбаченої абзацом першим пункту 1 постанови КМУ від 28.02.2022 №168.

При цьому суд зазначає, що в даній справі не вирішується питання щодо участі позивача у бойових діях та здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а спірним є право позивача на отримання пільги з оподаткування військовим збором грошового забезпечення.

Відповідно до довідки №990 від 30.01.2023 позивач у період з 18.03.2022 по 02.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України.

Так, як вже було встановлено під час розгляду справи позивач з грудня 2022 року проходив довготривале лікування перебуваючи на стаціонарі.

Відповідно за вказані періоди позивач отримував додаткову винагороду в розмірі 100 тис.грн (пропорційно часу участі у таких заходах), відповідно до наданих довідок ВЧ НОМЕР_1 від 11.10.2025 за №691/19958, №691/19958/1, 19958/2.

Тобто вищевказані докази свідчать, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, та часу перебування у відпустці для лікування отримував додаткову винагороду, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168, яка збільшена до 100 тис.грн, з грудня 2022 року по вересень 2025 року та з урахуванням зарахованих періодів у цьому рішенні.

Суд зазначає, що пільга, запроваджена Законом №2308-ІХ, стосується саме періоду дії правового режиму воєнного стану та поширюється на доходи у вигляді грошового забезпечення осіб на період їх безпосередньої участі у відповідних заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф.

Правовий режим воєнного стану запроваджено з 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022, затвердженим Законом України №2102-ІХ.

При цьому, враховуючи, що Закон №2308-ІХ набрав чинності з 09.07.2022, компенсації підлягає військовий збір починаючи з 09.07.2022.

Таким чином, позивач має право на пільги по компенсації військового збору у період з грудня 2022 року по вересень 2025 року щомісячно (за виключенням травня та січня 2024 року) за 31 місяць включно (перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення).

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про визнання протиправними дій відповідача щодо оподаткування військовим збором грошового забезпечення позивача за періоди з грудня 2022 року по вересень 2025 року щомісячно (за виключенням травня та січня 2024 року) та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу суму утриманого військового збору за періоди з грудня 2022 року по вересень 2025 року щомісячно (за виключенням травня та січня 2024 року).

Разом з тим, суд зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення конкретного розміру утриманого військового збору у цьому випадку задоволенню не підлягають, як передчасні.

Щодо позовних вимог про продовження нарахування та виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди на весь період безперервного стаціонарного лікування позивача внаслідок тяжкого поранення під час захисту Батьківщини, суд зазначає, що суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню також не підлягають, як такі, що заявлені передчасно.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з викладених вище підстав.

Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь не стягується.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення щомісячно (що включає в себе посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період грудень 2022 р., січень 2023 р., з 01.05.2023 р. по 30.01.2026 р., та додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою №168 у розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, за період січень 2024 р., травень 2024 р., жовтень, листопад, грудень 2025 р., січень 2026 р., додаткової винагороди у збільшеному розмірі, з урахуванням проведених виплат за цей період.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 грошове забезпечення щомісячно (що включає в себе посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період грудень 2022 р., січень 2023 р., з 01.05.2023 р. по 30.01.2026 р., та додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою №168 у розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини за період січень 2024 р., травень 2024 р., жовтень, листопад, грудень 2025 р., січень 2026 р., з урахуванням проведених виплат за цей період.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо оподаткування військовим збором грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з грудня 2022 року по січень 2024 року, з лютого по травень 2024 року, з червня 2024 року по вересень 2025 року щомісячно.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму утриманого військового збору за періоди з грудня 2022 року по січень 2024 року, з лютого по травень 2024 року, з червня 2024 року по вересень 2025 року щомісячно.

У задоволенні решти позовної заяви - відмовити

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма