Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №160/34808/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 рокуСправа №160/34808/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся через систему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_1 "Про результати службового розслідування" від 10.10.2025 року № 307, яким його, сержанта із матеріального забезпечення 2 роти безпілотних авіаційних комплексів 2 батальйону безпілотних систем ВЧ НОМЕР_1 , притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - сувора догана за порушення вимог статті 6, 11, 16, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статтей 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, та позбавлено грошового забезпечення з 10.10.2025 року по дату прибуття до військової часини, премії та додаткової винагороди за жовтень 2025 рік;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за 10.10.2025 року, премію та додаткову винагороду за жовтень 2025 рік, яке він не отримав згідно із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 "Про результати службового розслідування" від 10.10.2025 року №307.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2025 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність приписам ст.160 КАС України та запропоновано позивачу протягом десяти днів усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду належним чином завіреної копії наказу командира ВЧ НОМЕР_1 "Про результати службового розслідування" від 10.10.2025 року №307.

До суду 16.12.2025 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій він просить вважати ухвалу від 12.12.2025 року виконану та постановити ухвалу про відкриття провадження.

25.12.2025 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків та уточнена позовна заява, в якій він вже просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_1 №307 від 02.11.2025 "Про результати службового розслідування" за фактом самовільного залишення ВЧ НОМЕР_1 l0.10.2025 сержантом ОСОБА_1 ", яким його притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - сувора догана за порушення вимог статті 6, 11, 16, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статтей 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, та позбавлено грошового забезпечення з 10.10.2025 року по дату прибуття до військової часини, премії та додаткової винагороди за жовтень 2025 рік;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за 10.10.2025 року, премію та додаткову винагороду за жовтень 2025 рік, яке він не отримав згідно із наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 02.11.2025 р. №307 "Про результати службового розслідування" за фактом самовільного залишення ВЧ НОМЕР_1 10.10.2025 сержантом ОСОБА_1 ".

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він 02.11.2025 року був притягнутий до дисциплінарної відповідальності наказом командира ВЧ НОМЕР_1 "Про результати службового розслідування" від 10.10.2025 року № 307 з накладенням дисциплінарного стягнення - сувора догана та з позбавленням грошового забезпечення з 10 жовтня 2025 року по дату прибуття до військової часини, премії та додаткової винагороди за жовтень 2025 року. Згідно із даним наказом проведене службове розслідування з приводу факту самовільного залишення ним військової частини 10.10.2025 року. З цим наказом він не погоджується, адже не вважає себе особою, яка самовільно залишила військову частину, а командира роти ОСОБА_2 особою який не знав про його пересування з с.Миколаївка до міст Павлограда і Дніпра аби виконувати обов`язки, доручені йому за посадою командуванням та з заїздом до реєстратури лікарні КНП "Дніпропетровський обласний клінічний центр діагностики та лікування" ДОР, щоб дізнатись яку форму направлення він має отримати (з медичної служби ВЧ НОМЕР_1 та від сімейного лікаря) аби пройти планове обстеження. З вищевказаними діями він не погоджується, вважає їх протиправними, а тому змушений був звернутися до суду з позовом.

Ухвалою суду від 26.12.2025 року клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом - задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлено строк звернення до суду з позовом. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вказаною ухвалою суду також витребувано від відповідача-1 належним чином завірені копії: матеріалів службового розслідування на підставі яких був виданий наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 02.11.2025 року № 307 "Про результати службового розслідування" за фактом самовільного залишення ВЧ НОМЕР_1 10.10.2025 року сержантом ОСОБА_1 " та наказу командира ВЧ НОМЕР_1 вiд 11.11.2025 р. №850 "Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини 10.10.2025 року сержанта ОСОБА_1 ", довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 .

До суду 13.01.2026 року від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що ВЧ НОМЕР_1 не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, не має самостійного рахунку, а перебуває на фінансовому забезпеченні ВЧ НОМЕР_2 , а тому є неналежним відповідачем в частині позовної вимоги що стосується виплати позивачу грошового забезпечення. Також зазначено, що за результатами службового розслідування командиром ВЧ НОМЕР_1 видано наказ (з основної діяльності) "Про результати проведення службового розслідування за фактом самовільного залишення ВЧ НОМЕР_1 10.10.2025 року сержантом ОСОБА_1 " від 02.11.2025 року № 307, яким останнього за порушення ст.ст.11, 16, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.4, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - "СУВОРА ДОГАНА", а також позбавлено грошового забезпечення за дні відсутності на службі без поважних причин, а саме з 10.10.2025 року по 11.10.2025 року, щомісячної премії та додаткової винагороди за жовтень 2025 року. Відповідачем-1 вказано, що позивач проігнорував вимоги Статуту внутрішньої служби ЗСУ щодо порядку отримання медичної допомоги та без належного оформлення документів медичною службою ВЧ НОМЕР_1 , та без погодження командира роти самостійно відбув до АДРЕСА_1 для проходження медичного обстеження. Попри те, що термін планового контрольного обстеження був визначений на жовтень - листопад 2025 року, позивач самостійно та самовільно визначив собі дату проходження планового огляду саме 09.10.2025 року, тобто не виконав наказ командира роти (безпосереднього начальника) про заборону залишення місця служби без отримання направлення від медичної служби ВЧ НОМЕР_1 , та залишив розташування підрозділу для проходження медичного огляду, що є самовільним залишенням військової частини.

Відповідачем-1 також зазначено, що, твердження позивача про поширення зони дислокації бригади на всю Дніпропетровську область не відповідає дійсності, оскільки ВЧ НОМЕР_1 переведена на організацію та штати воєнного часу та в повному складі перебуває в районі ведення бойових дій, визначених наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 05.11.2025 року № 532 "Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 31 жовтня 2025 року" де визначено вичерпний перелік районів ведення бойових дій. Зокрема місто Дніпро не включено до зазначеного Переліку. Накладення фінансових (матеріальних) стягнень на позивача є похідними від здійсненого ним дисциплінарного проступку (порушення військової дисципліни).

Позивачем 16.01.2026 року надано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач-1 не має чіткого визначення кількості часу його відсутності. Окрім цього в матеріалах службового розслідування не має доказів того, що він повернувся 10.10.2025 р. до АДРЕСА_2 . Службове розслідування відносно нього не мало бути проведеним. Таким чином, відповідач-1 організував та провів службове розслідування всупереч вимог Порядку. Тобто аналізуючи накази відповідача-1 та співставляючи один з одним вибудовуючи логічний ланцюг вважає, що наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 02.11.2025 р. №307 не узгоджується з витягом із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) №295 від 11.10.2025р., а тому має бути скасований.

21.01.2026 року на адресу суду надійшли заперечення від відповідача-1, в яких зазначається, що позивач повернувся до н.п. Миколаївка не 10.10.2025 р., а 11.10.2025 р., про що був складений та поданий рапорт командиром роти ОСОБА_2 , зареєстрований 11.10.2025 року № 2509/7545, що знаходиться в матеріалах службового розслідування. Твердження позивача про те, що видавати БпЛА має технік роти, а не він не ґрунтуються на нормах права, зокрема Законі України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України", де в статтях 117-118 зазначені обов`язки заступника командира роти з озброєння (технічної частини, старшого техніка). Таким чином, старший технік роти відповідає за технічний стан та правильну експлуатацію бойової техніки підрозділу. А отримувати та видавати її, у тому числі і БпЛА, має саме позивач (його посадові обов`язки відповідно до Статуту внутрішньої служби ЗСУ були викладені у відзиві на позов). Така спроба позивача перекласти свої обов`язки на іншу посадову особу є нічим іншим як спробою уникнути відповідальності.

Не ґрунтується також на будь-яких доказах, твердження позивача про те, що він звертався з рапортами до командира роти ОСОБА_2 про необхідність вибути до м.Дніпро з метою відвідування КНП "Дніпропетровський обласний клінічний центр діагностики та лікування" ДОР для узгодження дати медичного обстеження. Таких рапортів до відповідача-1 не надходило, а сам позивач в якості доказу не залучає вказані рапорти, що свідчить про їх відсутність та неправдивість його тверджень про подання таких рапортів. Натомість позивачем долучено направлення на консультацію в КНП "Дніпропетровський обласний клінічний центр діагностики та лікування" ДОР №2509/7583 від 20.10.2025 р., видане ВЧ НОМЕР_1 . За отриманням даного направлення позивач звернувся відповідно до ст.ст.254 - 260 Статуту внутрішньої служби ЗСУ після того, як дізнався що проводиться службове розслідування за фактом порушення ним військової дисципліни (вибуття з тимчасового пункту розміщення підрозділу без дозволу командира у АДРЕСА_1 ). Твердження позивача про те, що проведенню службового розслідування має передувати службова перевірка є також помилковим, та не узгоджується з вимогами Наказу Міністерства оборони України від 21.11.2017 р. № 608 "Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України". В данму випадку службове розслідування призначено у зв`язку з неналежним виконання військовослужбовцем службових обов`язків та невиконанням вимог наказів та інших керівних документів, зокрема таких як Статут внутрішньої служби ЗСУ та Закон України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України". Отже твердження позивача про те, що проведене службове розслідування з підстав які не передбачено переліком пункту 1 розділу ІІ наказу МОУ № 608 є помилковими, особливо враховуючи абзац 2 даного розділу, яким командир військової частини не обмежений переліком підстав, викладених у пункті 1 розділу ІІ наказу МОУ №608, щодо випадків призначення службових розслідувань.

Ухвалою суду від 23.01.2026 року клопотання позивача про залучення співвідповідача в адміністративній цій справі було задоволено. Залучено до участі у справі №160/34808/25 в якості співвідповідача - Військову частину НОМЕР_2 .

12.02.2026 року на адресу суду надійшов відзив від співвідповідача, в якому зазначено, що з матеріалах справи відсутні докази про те, що позивачу несвоєчасно нараховували та виплачували грошове забезпечення з його вини. Це свідчить про те, що співвідповідач, на якого покладена відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати грошового забезпечення (заробітної плати), проведення та перерахування за належністю в установлені терміни утримань і нарахувань, вчиняв всі свої дії своєчасно і добросовісно. Так, переписка позивача із прямим командиром свідчить про те, що 09.10.2025 року він не просив дозволу у командира, а в імперативній формі ставить командира до відома про те, що увечері цього ж дня він планує виїхати до міста Дніпро, яке не є пунктом тимчасової дислокації підрозділу, і повернеться аж в суботу пообідні 11.10.2025 року. При цьому у переписці ніяким чином не повідомляється, з якою метою він планує вирушити до міста Дніпра, та відсутня інформація про намір позивача відвідати будь-який медичний заклад. В суботу зранку о 10:11 год. прямий командир телефонує позивачу але останній не відповідає і не передзвонює командиру. Пообідні о 13:05 год. командир пише позивачу повідомлення у наказовій формі про те, щоб він доповів про своє повернення до місця тимчасової дислокації підрозділу, що дає командиру підстави доповісти про повернення останнього із СЗЧ. Однак позивач, замість того, щоб виконати наказ прибути до місця тимчасової дислокації і повідомити про це командира, повністю ігнорує наказ і відповідає на це тим, що він начебто чимось зайнятий.

В ході службового розслідування позивач надав пояснення, якими підтвердив факт того, що він збирався поїхати до міста Дніпро в особистих справах, зокрема до департаменту житлово-комунального господарства Дніпровської міської ради, куди йому необхідно було заїхати особисто. Позивач підтвердив, що командир прямо заборонив йому виїзд до міста Дніпро і що він проігнорував цей наказ та самовільно залишив місце тимчасової дислокації військової частини. Також позивач зазначив, що командир попереджав його про те, що в разі, якщо позивач не повернеться до місця тимчасової дислокації підрозділу то командир змушений буде доповісти про факт самовільного залишення позивачем ВЧ. Однак, не зважаючи на попередження і прямий наказ командира повернутись в частину, позивач під приводом того, що в нього мало часу, для того щоб повернутись у визначений командиром термін, замість того, щоб вирушити і прибути до військової частини із запізненням, на що в нього дійсно були поважні причини, взагалі вирішив не повертатись у визначену командиром дату 10.10.2025 року. Факт самовільного залишення ВЧ позивачем, підтверджений іншими матеріалами службового розслідування, зокрема рапортом молодшого лейтенанта ОСОБА_2 , командира 2 роти безпілотних авіаційних комплексів НОМЕР_3 батальйону безпілотних авіаційних комплексів ВЧ НОМЕР_1 , поясненнями свідків. В свою чергу, у позовній заяві не містяться докази, які спростовують факти, встановлені службовим розслідуванням. Таким чином, факт порушення позивачем військової дисципліни повністю доведено, отже стягнення, накладені на нього спіним наказом та на підставі якого позивача позбавили грошового забезпечення, премії та додаткової винагороди за жовтень 2025 рік, повністю відповідають вимогам закону та не підлягають скасуванню. У зв`язку з викладеним, співвідповідач також просить суд відмовити повністю у задоволенні позовної заяви.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, відповідача-1, співвідповідача, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.05.2026 року № 137 зараховано до списків особового складу: Сержанта ОСОБА_1 , призначеного наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 29.04.2025 року № 830-РС на посаду сержанта матеріального забезпечення 2 роти безпілотних авіаційних комплексів 2 батальйону безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 , ВОС 787089А, який прибув з військової частини НОМЕР_4 . З 10.05.2025 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення. Зараховано на продовольче забезпечення з 11.05.2025 року відповідно до підпункту "р" пункту 1 приміток до норми №1 Норм харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших формувань, затверджених постановою КМУ від 29.03.2002 року №426 (зі змінами) та порядку застосування каталогу продуктів харчування, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 29.04.2020 року №140, при військовій частині НОМЕР_5 . Вважати таким, що з 10.05.2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з 10 тарифним розрядом у розмірі 3 260 грн на місяць, шпк "старший сержант". Вступний інструктаж з питань охорони праці пройдено. З 10.05.2025 року включено до сил та засобів ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

Згідно із рапортом від 10.10.2025 року № 2509/7440-в командира 2 роти безпілотних авіаційних комплексів НОМЕР_3 батальйону безпілотних авіаційних комплексів ВЧ НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_3 під час перевірки особового складу 10.10.2025 року було виявлено відсутність сержанта ОСОБА_1 , сержанта із матеріального забезпечення 2 роти безпілотних авіаційних комплексів НОМЕР_3 батальйону безпілотних авіаційних комплексів ВЧ НОМЕР_1 в розташуванні підрозділу. Заходи щодо пошуку військовослужбовця результатів не дали. На телефонні дзвінки відповідає. Під час телефонної розмови військовослужбовець пояснює відсутність тим, що знаходився на плановій консультації в кардіологічному центрі міста Дніпро. Станом на 18:00 год. на подальші телефонні дзвінки не відповідає. Стан та місцезнаходження військовослужбовця не відоме. Зброя сержанта ОСОБА_1 знаходиться в розташуванні підрозділу. Просив вважати сержанта ОСОБА_1 , таким, що самовільно залишив частину.

Витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.10.2025 року №294 знято з продовольчого забезпечення за каталогом продуктів у ВЧ НОМЕР_1 на продовольчому забезпечені ВЧ НОМЕР_2 з 11.10.2025 року. Призупинено нарахування і виплати грошового з 10.10.2025 року та інших видів забезпечення позивачу, включаючи додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168.

Відповідно до витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 11.10.2025 року № 850 "Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини 10.10.2025 року сержанта ОСОБА_4 " наказано: Призначити службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини 10.10.2025 року сержантом ОСОБА_1 ; Проведення службового розслідування доручити майору ОСОБА_5 , заступнику командира НОМЕР_3 батальйону безпілотних авіаційних комплексів ВЧ НОМЕР_1 ; Подати акт службового розслідування встановленим порядком для прийняття рішення у термін до 11.11.2025 року.

Рапортом командира 2 роти безпілотних авіаційних комплексів НОМЕР_3 батальйону безпілотних авіаційних комплексів ВЧ НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_3 від 11.10.2025 року № 2509/7545-в зазначено що сержант ОСОБА_1 , який 10.10.2025 року самовільно залишив ВЧ НОМЕР_1 , 11.10.2025 року повернувся до військової частини, та приступив до виконання службових обов`язків. Зазначено, що пояснення сержанта ОСОБА_6 буде долучено до матеріалів службового розслідування призначеного наказом командира ВЧ НОМЕР_6 від 11.10.2025 року № 850 "Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини 10.10.2025 року сержанта ОСОБА_1 "

Витягом із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.10.2025 року №295 вказано вважати таким, що прибув до ВЧ НОМЕР_1 після відсутності на службі без поважних причин сержанта ОСОБА_1 , сержанта із матеріального забезпечення 2 роти безпілотних авіаційних комплексів 2 батальйону безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 . Поновлено на всіх видах забезпечення з 11.10.2025 року. У зв`язку із самовільним залишенням військової частини не виплачувати премію та додаткову винагороду за жовтень 2025 року.

Відповідно до акта службового розслідування від 02.11.2025 року за фактом самовільного залишення ВЧ НОМЕР_1 сержантом ОСОБА_7 зроблено висновок, що він у період воєнного стану, з метою ухилитись від виконання обов`язків військової служби, порушуючи вимоги статей 11, 16, 127 - 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, з 10.10.2025 року по 11.10.2025 року самовільно залишив тимчасове місце розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), та вибув у місто Дніпро без дозволу безпосереднього командира та відому посадових осіб медичної служби військової частини НОМЕР_1 …Зважаючи на те, що строк самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_8 становить 1 добу, отже у діях військовослужбовця відсутні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.407 КК України. Також, зазначене діяння не підпадає під дію ст.172-11 КУпАП оскільки відсутній склад адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим, таке діяння слід розглядати лише як дисциплінарне правопорушення.

Пунктом 4. Встановлено пропозиції, а саме:

4.1. Службове розслідування вважати завершеним, а факт самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 сержантом ОСОБА_9 - встановленим.

4.2. За порушення ст.ст.11, 16, 127 - 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, притягнути до дисциплінарної відповідальності сержанта ОСОБА_10 , сержанта із матеріального забезпечення 2 роти безпілотних авіаційних комплексів 2 батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 та накласти на нього дисциплінарне стягнення - "СУВОРА ДОГАНА".

4.3. Начальнику відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 відповідно до статті 106 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, занести до службової картки сержанта ОСОБА_8 інформацію про накладання на нього дисциплінарного стягнення.

4.4. Начальнику-головному бухгалтеру фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 відповідно до вимог пункту 5 розділу XVI та пункту 15 розділу ХХХIV "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260: не нараховувати сержанту ОСОБА_11 грошове забезпечення за дні відсутності на службі без поважних причин, а саме з 10.10.2025 по 11.10.2025; не виплачувати сержанту ОСОБА_11 щомісячну премію та додаткову винагороду за жовтень 2025 року.

4.5. Командирам підрозділів довести до усього особового складу даний випадок та нагадати про необхідність додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

4.6. Майору ОСОБА_12 заступнику командира НОМЕР_3 батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_7 підготувати проект наказу "Про результати проведення службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 сержантом ОСОБА_7 ".

Згідно із наказом від 02.11.2025 року № 307 командира ВЧ НОМЕР_1 (з основної діяльності) "Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 10.10.2025 сержантом ОСОБА_7 " наказано:

1. Службове розслідування вважати завершеним, а факт самовільного залишення 10.10.2025 військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), сержантом ОСОБА_9 встановленим.

2. За порушення ст.ст.6, 11, 16, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, притягнути до дисциплінарної відповідальності сержанта ОСОБА_10 , сержанта із матеріального забезпечення 2 роти безпілотних авіаційних комплексів 2 батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 та накласти на нього дисциплінарне стягнення "СУВОРА ДОГАНА".

3. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 , відповідно до вимог "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260:

- не виплачувати сержанту ОСОБА_11 грошове забезпечення за дні відсутності на службі без поважних причин, а саме з 10.10.2025 по дату прибуття до військової частини;

- не виплачувати сержанту ОСОБА_11 щомісячну премію та додаткову винагороду за жовтень 2025 року.

4. Командирам підрозділів довести до усього особового складу даний випадок та нагадати про необхідність додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

5. Контроль за виконанням наказу покладаю на начальника штабу-заступника командира ВЧ НОМЕР_1 .

Так, 11.11.2025 року адвокатом, в інтересах позивача, подано адвокатський запит №51/25, в якому просила надати, зокрема інформацію про розмір грошового забезпечення військового ОСОБА_1 , який є сержантом із матеріального забезпечення 2 роти безпілотних авіаційних комплексів НОМЕР_3 батальйону безпілотних комплексів військової частини НОМЕР_1 .

Адвокатським запитом від 11.11.2025 року № 52/25 адвокат також просила надати належним чином завірену копію акту службового розслідування з усіма матеріалами службового розслідування за фактом самовільного залишення ВЧ 10.10.2025 року сержантом ОСОБА_1 .

20.10.2025 року ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 надано направлення на консультацію №2509/7583.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Наказом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на момент розгляду цієї справи.

Відповідно до частин 1, 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби, затверджений Законом України від 24.03.1999 року № 548-XIV.

Згідно із статтею 6 Статуту внутрішньої служби внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець

Статтею 9 Статуту внутрішньої служби визначено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців, зокрема, обов`язок свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

Згідно із статтею 12 Статуту внутрішньої служби про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Відповідно до статті 14 Статуту внутрішньої служби із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Згідно із статтею 16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до статті 130 Статуту внутрішньої служби Внутрішній порядок досягається:

глибоким розумінням, свідомим і неухильним виконанням військовослужбовцями обов`язків, визначених законами України та статутами Збройних Сил України;

чіткою організацією бойової підготовки;

зразковим бойовим чергуванням та несенням служби добовим нарядом;

неухильним виконанням розпорядку дня;

додержанням правил експлуатації озброєння, бойової та іншої техніки, матеріальних засобів, створенням у місцях розташування військовослужбовців умов для їх повсякденної діяльності, життя й побуту, що відповідають вимогам статутів Збройних Сил України;

цілеспрямованою виховною роботою, поєднанням високої вимогливості командирів (начальників) з постійною турботою про підлеглих у додержанні їх прав, задоволенні потреб і зміцненні здоров`я, забезпеченням рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, недопущенням насильства за ознакою статі, сексуальних домагань, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості;

додержанням вимог пожежної безпеки, а також проведенням заходів щодо охорони довкілля в районі діяльності військової частини.

Відповідно до статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року № 551-XIV, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

За стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" (стаття 5 Дисциплінарного статуту).

Статтею 6 визначено, що право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Командир зобов`язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, чи правопорушенням проти статевої свободи та статевої недоторканості, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.

Застосування зброї допускається лише в бойовій обстановці, а в мирний час - у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Статтею 45 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Згідно зі статтею 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Відповідно до статей 83-86 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року № 608.

Абзац четвертий пункту 2 розділу І Порядку № 608 визначає, що службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі:

- невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;

- невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;

- неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;

- дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;

- втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;

- порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;

- недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;

- внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;

- повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;

- скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Відповідно до пункту 1 Розділу III Порядку рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Згідно із пунктом 3 Розділу III Порядку, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Пунктом 1 розділу V Порядку визначено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування (пункт 6 розділу V Порядку).

Відповідно до витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 11.10.2025 року № 850 "Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини 10.10.2025 року сержантом ОСОБА_7 " наказано: Призначити службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини 10.10.2025 року сержантом ОСОБА_1 ; Проведення службового розслідування доручити майору ОСОБА_5 , заступнику командира НОМЕР_3 батальйону безпілотних авіаційних комплексів ВЧ НОМЕР_1 ; Подати акт службового розслідування встановленим порядком для прийняття рішення у термін до 11.11.2025 року.

Відповідно до опису обставин події, викладеного в акті службового розслідування, встановлено, що з рапорту молодшого лейтенанта ОСОБА_2 від 10.10.2025 року №2509/7440-в відомо, що під час перевірки особового складу було виявлено відсутність сержанта ОСОБА_1 в розташуванні підрозділу. Заходи щодо пошуку військовослужбовця результатів не дали. Під час телефонної розмови військовослужбовець пояснює відсутність тим, що знаходився на плановій консультації в кардіологічному центрі міста Дніпро. Станом на 18:00 год. на подальші телефонні дзвінки не відповідає. Стан та місцезнаходження військовослужбовця не відоме. Зброя сержанта ОСОБА_1 знаходиться в розташуванні підрозділу. Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 10.10.2025 року № 294 сержант ОСОБА_1 вважається таким, що самовільно залишив ВЧ НОМЕР_1 . З 10.10.2025 року призупинено нарахування і виплата грошового забезпечення та знято з усіх видів забезпечення. Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 11.10.2025 року № 295 сержант ОСОБА_1 вважається таким, що прибув з самовільного залишення ВЧ НОМЕР_6 . З 11.10.2025 року поновлено нарахування і виплата грошового забезпечення та зараховано на всі види забезпечення. Строк безпідставної відсутності військовослужбовця у місці тимчасового розташування військової частини НОМЕР_6 становить 1 добу.

В матеріалах службового розслідування наявні пояснення ОСОБА_1 від 11.10.2025 та від 13.10.2025 року; заступника командира НОМЕР_3 батальйону безпілотних авіаційних комплексів ВЧ НОМЕР_1 , майора ОСОБА_5 від 12.10.2025 року та від 13.10.2025 року.

Крім того, в матеріалах справи наявна службова характеристика від 12.10.2025 року, відповідно до якої сержант ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді сержанта із матеріального забезпечення 2 роти безпілотних авіаційних комплексів 2 батальйону безпілотних авіаційних комплексів ВЧ НОМЕР_1 , за час проходження військової служби зарекомендував себе з негативної сторони. Обов`язки, визначені військовими статутами Збройних Сил України згідно займаної посади знає та виконує, проте відноситься до їх виконання посередньо, не проявляє старанність. Має низький рівень мотивації, особисті інтереси ставить вище військової служби, що негативно впливає на дотримання вимог правил військової дисципліни. Не завжди своєчасно виконує накази командирів, не проявляє ініціативу, потребує контролю з боку керівництва роти. На зауваження командирів реагує не об`єктивно, оспорює їх, не здатний критично оцінювати свої дії. Не користується авторитетом та повагою в колективі підрозділу та серед солдат. В стройовому відношенні підтягнутий, фізично розвинутий добре. Спиртними напоями не зловживає. Дисциплінарних стягнень не має.

Разом з тим наявна медична характеристика, якою зазначено, що згідно даних наявної медичної документації за час проходження військової служби у військовій частини НОМЕР_1 за медичною допомогою сержант ОСОБА_1 до 09.08.2025 року не звертався. 09.08.2025 року звертався до медичної роти в/ч НОМЕР_1 з метою обстеження (забір крові для досліджень). Дані про перебування на обліку у психіатра та нарколога, наявність хронічних захворювань, оперативних втручань, "Д" облік не надавав.

Статтею 254 Статуту внутрішньої служби ЗСУ встановлено, що військовослужбовці зобов`язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов`язаний направити хворого до медичного пункту частини.

Відповідно до ст.255 Статуту внутрішньої служби ЗСУ - амбулаторний прийом проводиться в медичному пункті військової частини лікарем (фельдшером) у години, встановлені розпорядком дня військової частини.

Згідно із ст.260 Статуту внутрішньої служби ЗСУ - на стаціонарне лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров`я поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються в порядку направлення пацієнтів до закладів охорони здоров`я за висновком лікаря військової частини, а для надання допомоги у разі виникнення невідкладного стану за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. За необхідності, з огляду на стан здоров`я військовослужбовця, хворі доставляються до лікувальних закладів у супроводі медичного працівника (фельдшера, санітарного інструктора тощо).

Відповідно до Порядку надання медичної допомоги у військово-медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями, затвердженого постановою КМУ від 18.10.1999 року №1923 (далі - Порядок № 1923; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), цей Порядок визначає механізм надання лікувально-профілактичної допомоги, проведення санаторно-курортного лікування, військово-лікарської, лікарсько-льотної, судово-медичної, судово-психіатричної експертиз, патолого-анатомічних досліджень, забезпечення лікарськими і протезними засобами (далі - медична допомога) осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців, які проходять строкову військову службу та військову службу за контрактом, Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та інших військових формувань, Держспецтрансслужби, у тому числі курсантів і слухачів військово-навчальних закладів (далі - військовослужбовці) у військово-медичних закладах інших військових формувань та надання установами, закладами і підрозділами державної санітарно-епідеміологічної служби Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, СБУ, Головного управління Національної гвардії, інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані військові формування (далі - центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані військові формування) послуг щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.

Згідно із пунктом 5 Порядку № 1923 надання медичної допомоги у військово-медичних закладах інших військових формувань провадиться за наявності засвідченого відповідною печаткою направлення уповноваженої на його видачу посадової особи, в якому зазначається міністерство, інший центральний орган виконавчої влади, якому підпорядковане військове формування, або орган державної влади, місцезнаходження і банківські реквізити органу військового управління (військової частини), уповноважена посадова особа якого буде здійснювати оплату, та медичний висновок про необхідні види і обсяги медичної допомоги.

У разі надання екстреної медичної допомоги при захворюваннях і станах, зазначених у додатку, а також загостренні хронічних захворювань направлення за повідомленням відповідного військово-медичного закладу подається до нього протягом трьох діб з дня госпіталізації чи амбулаторного надання екстреної медичної допомоги.

Згідно із пункту 6.5 глави 6 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерством оборони України від 14.08.2008 року № 402 (далі - Положення № 402; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для вирішення питання про потребу у відпустці за станом здоров`я або звільненні від виконання службових обов`язків (у тому числі і повторно) військовослужбовець може направлятися на медичний огляд начальником відділення або профільним головним (провідним) фахівцем військового лікувального закладу, у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в історії хвороби (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи.

Відповідно до пункту 6.15 Положення № 402 відпустка за станом здоров`я надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК. При вибутті військовослужбовця у відпустку за станом здоров`я довідка ВЛК з постановою ВЛК видається йому на руки.

Після закінчення відпустки за станом здоров`я військовослужбовці (крім курсантів ВВНЗ) за рішенням військових комісарів, начальників гарнізонів або органів управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України можуть пройти повторний медичний огляд за місцем проведення відпустки для визначення придатності їх до військової служби.

В рамках проведеного службового розслідування позивач не надав документів, які б підтверджували отримання ним направлення чи будь-який інший дозвіл військової частини НОМЕР_1 , відповідного військового органу чи установи для звернення до медичної установи, жодного рішення (наказу) щодо вибуття ОСОБА_1 до вказаного закладу охорони здоров`я з метою проходження лікування ВЧ НОМЕР_1 або щодо перебування позивача у відпустці також не приймалось.

Крім того, судом не встановлено, що позивач звертався до командування військової частини про необхідність проходження медичного огляду або госпіталізації у закладі охорони здоров`я не повідомляв, направлення на проходження лікування та госпіталізацію не отримував.

Доказів подання рапортів командиру щодо поганого самопочуття та необхідності отримати медичну допомогу або з інших питань позивач не надав.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів на спростування фактів самовільного залишення місця розташування підрозділу або доказів поважності відсутності на службі.

Також, матеріали справи не містять інших пояснень, причин або умов щодо факту самовільного залишення місця розташування підрозділу, позивачем не наведено, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, його доводи не спростовують висновків службового розслідування.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно із ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В силу п.2 розділу І Порядку № 260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Відповідно до п.8 розділу І Порядку № 260, грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.

Відповідно до п.15, 16 розділу І Порядку № 260 від 07.06.2018 р., грошове забезпечення не виплачується: за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати; якщо виплачуються академічні стипендії; за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки; за час тимчасового виконання обов`язків понад два місяці за новими посадами у зв`язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату); за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом; за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.

Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п.п.1 - 3 розділу XVI Порядку № 260, командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.

Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків.

Суд зазначає, що наказ щодо позивача не скасований у встановленому законодавством порядку, є чинним.

Тому, у межах цієї справи, у суду відсутні підстави для не врахування його при вирішенні цього спору.

Інше застосування наведених приписів законодавства зумовило б виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди незалежно від належного виконання військовослужбовцем військового обов`язку.

Суд зазначає, що будь-яких доказів на спростування фактів самовільного залишення місця розташування підрозділу або доказів поважності відсутності на службі позивачем не надано, та з наданих доказів судом не встановлено.

Зважаючи на встановлення в ході службового розслідування самовільного залишення позивачем місця розташування підрозділу, суд вважає, що останньому правомірно припинено виплату грошового забезпечення за жовтень 2025 року.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити повністю у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 , ВЧ НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з викладених вище підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Судовий збір не стягується.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма