Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №754/2160/24 — Ширяївський районний суд Одеської області

Ширяївський районний суд Одеської області

13.05.2026 Справа №: 754/2160/24 Провадження № 2/518/78/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року

Ширяївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Тарасенко М.С.,

за участю секретаря судового засідання Логвенюк О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 13 січня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №72132442. 14.06.2021 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до якого, ТОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру Боржників № 8 від 26.07.2023 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 31237,50 грн., з яких: 8500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 22737,50 грн. сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн. сума заборгованості за пенею. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. На підставі наведеного, просить суд, стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість в розмірі 31237,50 грн., згідно договору позики №72132442 від 13.01.2023 року та понесені судові витрати по справі.

Також представник позивача зазначає, що 30 грудня 2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 3360531.

У відповідності до п. 1.1 Кредитного договору, укладення договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, шляхом перевірки товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля для входу до особистого кабінету.

Відповідно до п.п. 9.7 Кредитного договору, цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відстворено засобами копіювання.

19.10.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №19102023, у відповідності до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги.

Відповідно до реєстру боржників від 19.10.2023 року до договору факторингу № 19102023 від 19.10.2023 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 73260,65 грн, з яких:12099,99 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 61160,66 грн. сума заборгованості за процентами.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ "ФК"ЄАПБ" за кредитним договором в сумі 12099,99 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 61160,66 грн. сума заборгованості за процентами.

Представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, розгляд справи здійснити за його відсутності.

Представник відповідача надав пояснення відповідно яких зазначає, що не погоджується з вказаними позовними вимогами та вважає, що слід відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Представник відповідача вказує, що в матеріалах справи відсутні докази перерахування коштів споживачу. Належними доказами отримання позичальником кредитних коштів є документи, що підтверджують реальне зарахування коштів на рахунок, видачу готівки з каси або переказ третім особам за вказівкою позичальника, довідки платіжних установ про перерахунок коштів на конкретну картку з інформацією з банку про належність платіжної картки споживачу, тощо. Матеріали справи не містять жодного доказу отримання кредитних коштів відповідачкою в порядку виконання Договору позики №72132442 та Кредитного договору №3360531. Крім того, розрахунки заборгованості по вказаним договорам, на які посилається позивач, не є первинними документами які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладання договорів на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки з зазначенням конкретного розміру заборгованості є документами, що створені самим позивачем, а відтак інформація зазначена в них, за умови відсутності первісних документів , на підставі яких вони складені, не можуть бути доказами наявності заборгованості, на яких наполягає відповідач.

Також в матеріалах справи наявна заява відповідача про зупинення провадження по справі до проведення кримінального провадження №12025105030000405 від 04.06.2025 року, в якому відповідач визнана потерпілою. Відповідач зазначає, що заборгованість виникла не з її вини та вона не має жодного відношення до даних подій, що стали наслідками шахрайських дій невідомих осіб, які повинні нести повну відповідальність за спричинені матеріальні збитки.

Ухвалою Ширяївського районного суду Одеської області від 11 березня 2026 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження в цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились, враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

13 січня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №72132442. 14.06.2021 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до якого, ТОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру Боржників № 8 від 26.07.2023 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 31237,50 грн., з яких: 8500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 22737,50 грн. сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн. сума заборгованості за пенею. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. На підставі наведеного, просить суд, стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість в розмірі 31237,50 грн., згідно договору позики №72132442 від 13.01.2023 року та понесені судові витрати по справі.

30 грудня 2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 3360531.

У відповідності до п. 1.1 Кредитного договору, укладення договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, шляхом перевірки товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля для входу до особистого кабінету.

Відповідно до п.п. 9.7 Кредитного договору, цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відстворено засобами копіювання.

19.10.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №19102023, у відповідності до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги.

Відповідно до реєстру боржників від 19.10.2023 року до договору факторингу № 19102023 від 19.10.2023 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 73260,65 грн, з яких:12099,99 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 61160,66 грн. сума заборгованості за процентами.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ "ФК"ЄАПБ" за кредитним договором в сумі 12099,99 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 61160,66 грн. сума заборгованості за процентами.

Всупереч умовам договору позики, відповідач не виконав свого зобов`язання та не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попередніх кредиторів.

За таких обставин, суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49, 51ЦК України, а також спеціальними нормамиглави 71 ЦК України.

Згідно з вимогами ст.526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або за законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно дост. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи не містять доказів з приводу звернення ОСОБА_1 до позивача із заявами щодо вчинення відносно неї шахрайських дій чи з проханням зупинення нарахування відсотків чи повернення незаконно списаних коштів.

Відповідно до п.14.12ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається, крім випадку емісії додаткового електронного платіжного засобу для довіреної особи.

Згідно п.14.16. ст.14 цього Закону, користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Відповідно до п.п.5, 6, 7, 8 розділу VI Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням» затвердженого Постановою НБУ «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 №705, користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції які не виконувалися користувачем. Після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, користувач зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором.

До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, емітент зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. У разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки Емітент негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Згідно із п.9 розділу VI указаного Положення, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

За змістом статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Доказів, що саме третіми особами, а не позичальником, знято кредитні кошти, матеріали справи не містять, тоді як з фабули Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження №12025105030000405 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України вбачається, що згідно заяви ОСОБА_1 , відносно неї вчинено шахрайські дії зі сторони ОСОБА_2 , а саме скориставшись довірою останній користуючись телефоном та документами таємно оформлював кредити в кредитних спілках на ОСОБА_1 .

При цьому, суд враховує, що саме на відповідача покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком у результаті використання клієнтом паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення.

Суд зазначає, що до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а тому банк не несе відповідальності за збитки від операцій, здійснених до цього повідомлення.

Наявність кримінального провадження по факту шахрайських дій невідомих осіб в силу презумпції невинуватості не може свідчити про вчинення злочину відносно ОСОБА_1 до ухвалення вироку, яким такі обставини будуть встановлені.

Суд враховує, що з огляду на положення ст.1166 ЦК України, за наявності доведеного факту шахрайських дій з незаконного використання кредитних коштів, спричинена ОСОБА_1 шкода повинна відшкодовуватися винною особою, а не позивачем.

Таким чином, дослідивши наявні у справі докази, надавши їм належну оцінку, застосувавши норми Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Положення №705, правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав вважати, що відповідачем ОСОБА_1 вчинено дії, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою.

Тому суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за договором позики №72132442 в розмірі 31237,50 грн; за кредитним договором №3360531 в розмірі 73260,65 грн., що засновані на законі, оскільки позичальник не виконувала умови договору та має заборгованість, тому повинна відповідати за порушення взятих на себе зобов`язань.

Також представник позивача в позові просив стягнути з відповідача судові витрати.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимогстатті 141 ЦПК України.

Так, в позові представником було зазначено, що судові витрати ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» складаються з суми судового збору, сплаченого при поданні позову, у розмірі 3028,00 гривні та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме: з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів - у розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1514,00 гривні.

Дослідивши матеріали справи, судом не встановлено, які витрати, крім сплати судового збору, були понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», оскільки в матеріалах відсутні будь-які докази на підтвердження наявності витрат позивача під час розгляду справи.

Зважаючи на вище вказане, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, які складаються з судового збору в сумі 3028,00 грн.

В частині стягнення судових витрат у сумі 1514, 00 грн., суд вважає за необхідне відмовити через недоведеність.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 133, 141, 259, 263, 268, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» (01032 м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд. 30, ЄДРПОУ 35625014) суму заборгованості за договором позики №72132442 в розмірі 31237,50 грн; за кредитним договором №3360531 в розмірі 73260,65 грн., а всього стягнути заборгованість за договорами у загальному розмірі 104498,15 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» (01032 м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд. 30, ЄДРПОУ 35625014) судовий збір в сумі 3028,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 21.05.2026 року.

Суддя М.Тарасенко