Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №521/5015/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/5015/25

Провадження № 2/521/457/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді – Мазун І.А.,

за участю секретаря судового засідання – Гриневич І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, ОСОБА_3 про скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа – Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, про скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності в порядку спадкування за законом та просив скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Руслани Валеріївни, індексний номер: 65128998 від 13.10.2022 18:25:32, про державну реєстрацію за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) права власності на житловий будинок загальною площею 83,4 кв.м.; житлова площа 48,2 кв.м.; навіс, Б; сарай, В; вбиральня, Г; мостіння, І; вигрібна яма, II; огорожа, № 1-7; розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2357386551101; визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на житловий будинок загальною площею 83,4 кв.м.; житлова площа 48,2 кв.м.; навіс, Б; сарай, В; вбиральня, Г; мостіння, І; вигрібна яма, ІІ; огорожа, № 1-7; розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2357386551101; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача по справі ОСОБА_4 . Місце державної реєстрації народження позивача ОСОБА_1 – Другий Малиновський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції від 12 квітня 1978 року. 08 серпня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Лутченко А.А., якою до Спадкового реєстру 08 серпня 2023 року було внесено запис про реєстрацію спадкової справи № 71059130 у Спадковому реєстрі та № 63/2023 у нотаріуса, щодо майна померлої громадянки України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначає, що він з 30 травня 1994 року був постійно зареєстрований та проживав разом із спадкодавцем - ОСОБА_4 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 у будинку АДРЕСА_1 , про що свідчить відмітка в паспорті громадянина України та довідка Адресно-довідкового бюро ГУМВС в Одеській області.

Листом за № 119/02-14 від 22 квітня 2024 року, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Лутченко А.А., позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину на майно померлої ОСОБА_4 з причини відсутності документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта за № 418305480 від 18.03.2025 року, житловий будинок, загальною площею 83,4 кв.м., у тому числі житловою площею 48,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований та належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 65128998 від 13.10.2022, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Руслани Валеріївни.

Згідно Договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності від 27 серпня 1957 року, житлове управління виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих, згідно з рішенням виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих № 580 від 25.06.1956 року про відвід земельної ділянки, надав ОСОБА_5 на право безстрокового користування земельну ділянку у АДРЕСА_2 , загальною площею 530 кв.м. згідно плану земельної ділянки, а ОСОБА_5 зобов?язується збудувати житловий одноповерховий будинок, житловою площею 28,40 кв.м., двокімнатний з кухнею та верандою.

Однак, на теперішній час у позивача немає можливості отримати в КП «БТІ» Одеської міської ради висновок про технічний стан будинку оскільки "власником" будинку є ОСОБА_2 , яка не має ніякого відношення ні до будинку АДРЕСА_1 , ні до осіб, які будували спірний будинок до 1992 року, що передбачено законом, як вимога для отримання права власності на спірний будинок. Посилаючись на те, що на час оформлення права власності ОСОБА_2 , будинок належав позивачу ОСОБА_1 , оскільки він прийняв спадщину після смерті матері - ОСОБА_4 , але не оформив правовстановлюючих документів, житловий будинок АДРЕСА_1 , вибув з його володіння поза його волею, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 10.04.2025 року у вищевказаній цивільній справі після усунення недоліків відкрито загальне позовне провадження та призначено проведення підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 10.04.2025 року заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_6 про забезпечення позову задоволено; вжито заходи забезпечення позову, а саме: накладено арешт на житловий будинок, об?єкт житлової нерухомості, загальною площею 83,4 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2357386551101 та заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному Реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо будинку АДРЕСА_3 .

12.05.2025 року представник ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначав, що позивач ОСОБА_1 ні на момент смерті ОСОБА_4 , ні після її смерті не проживав у буднику за вказаною адресою. При цьому ОСОБА_4 до моменту своєї смерті проживала за адресою: АДРЕСА_4 разом зі своєю донькою ОСОБА_7 та її смерть настала саме у цій квартирі. Зокрема представником відповідача наголошено, що докази, додані до позовної заяви не доводять наявність у померлої ОСОБА_4 будь-яких прав в тому числі й права власності на будинок, який наразі належить відповідачу та на який позивач просить визнати право власності. Таким чином реєстрація в ДРРПНМ права власності за ОСОБА_2 на будинок АДРЕСА_3 жодним чином не може порушувати права позивача, а скасування такої реєстрації не призведе до захисту, поновлення або відновлення прав ОСОБА_1 , який не мав та не має будь-яких прав на цей будинок. Також просив стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати.

Ухвалою суду від 17.02.2026 року закрито підготовче судове засідання по цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 25.03.2026 року залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 .

Представник позивача в останнє судове засідання не з`явилася, сповіщена належним чином. Станом на 12.05.2026р. 10.00год. заяв представника позивача про відкладення слухання справи до суду не надходило. В попередньому судовому засідання представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у призначеному судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа ОСОБА_3 повідомлений про розгляд справи належним чином, 07.05.2026 року подав письмову заяву, якою заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та просив суд розглянути справу без його участі.

Представник третьої особи Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради в судове засідання не з`явився, сповіщений належним чином. Однак відповідно до клопотання від 15.05.2025 року просив про розгляд справи за відсутності уповноваженої особи Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради. (т. 1, а.с. 81)

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, допитавши свідків, вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача по справі ОСОБА_4 , про що свідчить Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , виданого повторно 30 грудня 2023 року. Місце державної реєстрації смерті ОСОБА_4 - Одеський міський відділ ДРАЦ Головного управління юстиції в Одеській області, відповідний актовий запис № 12179 від 29 листопада 2019 року. (т. 1, а.с. 14)

Померла ОСОБА_4 була матір?ю позивача ОСОБА_1 , про що свідчить повторно видане свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 30 грудня 2022 року, в якому вказано, що матір`ю ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_4 та батьком - ОСОБА_8 . (т. 1, а.с. 13)

08 серпня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Лутченко А.А. із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою до Спадкового реєстру 08 серпня 2023 року було внесено запис про реєстрацію спадкової справи № 71059130 у Спадковому реєстрі та № 63/2023 у нотаріуса, щодо майна померлої громадянки України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (т. 1, а.с. 17)

Згідно відмітки в паспорті громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого Хмельницьким ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 31 липня 2009 року, вбачається, що позивач ОСОБА_1 з 30 травня 1994 року зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 . (т. 1, а.с. 11)

Відповідно до довідки Адресно-довідкового бюро ГУМВС в Одеській області №013545, виданої 12.06.2009 року, вбачається, що померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована з 03.06.1963 року за адресою: АДРЕСА_3 , а позивач ОСОБА_1 зареєстрований за вказаною адресою з 30.05.1994 року. (т. 1, а.с. 30)

Суд вважає, що даний доказ не може свідчити про те, що станом на дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 мала місце реєстрації за цією ж адресою, оскільки з моменту видачі довідки до дати смерті минуло 10 років. Актуальних даних щодо місця реєстрації ОСОБА_4 на момент її смерті матеріали справи не містять.

Зокрема у відповіді на адвокатський запит представника відповідачки Відділенням поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області від 15.05.2025 року № 26742-2025, повідомляється про те, що 27.11.2019 року до чергової частини відділення поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення зі служби “102” про те, що за адресою: АДРЕСА_5 померла гр. ОСОБА_4 , вказане повідомлення було зареєстроване в журналі єдиного обліку за №22867. (т. 1, а.с. 87-88)

Зазначені відомості підтверджують доводи відповідача про те, що ОСОБА_4 на час смерті не проживала за адресою: АДРЕСА_3 , що також спростовує доводи позивача про його постійне проживання з ОСОБА_4 на час її смерті за адресою: АДРЕСА_3 .

Листом за № 119/02-14 від 22 квітня 2024 року, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Лутченко А.А., позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину на майно померлої ОСОБА_4 з наступних причин. "Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна (п. 4.16 Глави 10 Розділу ІІ Порядку. Враховуючи той факт, що спадкоємець ОСОБА_1 чи/або його представник, не надав нотаріусу документ, що посвідчує право власності померлої " ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянки України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на будь яке нерухоме майно, в тому числі на домоволодіння чи його частку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що передбачено ст. 68 Закону України "Про нотаріат" та п. 4.14, 4.16, 4,20 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на будь яке нерухоме майно, на сьогоднішній день, в тому числі на домоволодіння чи його частку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не вважається можливим." (т. 1, а.с. 18)

Згідно Договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності від 27 серпня 1957 року, житлове управління виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих, згідно з рішенням виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих № 580 від 25.06.1956 року про відвід земельної ділянки, надав ОСОБА_5 на право безстрокового користування земельну ділянку у селищі Дзержинського ділянка № НОМЕР_6 , загальною площею 530 кв.м. згідно плану земельної ділянки, а ОСОБА_5 зобов?язується збудувати житловий одноповерховий будинок, житловою площею 28,40 кв.м., двокімнатний з кухнею та верандою. (т. 1, а.с. 23-27)

Витяг із Рішення виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 25.06.1956 року за № 580, підтверджує той факт, що ОСОБА_5 була надана земельна ділянка № НОМЕР_6 у селищі Дзержинського, для будівництва житлового будинку. (т. 1, а.с. 21)

Факт того, що вищевказаний Договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності від 27 серпня 1957 року, відноситься саме до адреси спірного будинку підтверджується Планом земельної ділянки АДРЕСА_6 відведеного за рішенням виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 25.06.1956 року за № 580 ОСОБА_5 , з якого вбачається, що земельна ділянка № НОМЕР_6 , відведена для будівництва житлового будинку ОСОБА_5 знаходиться по АДРЕСА_3 . (т. 1, а.с. 28-29)

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України за № 00038239677 від 24.01.2023 року, сином ОСОБА_5 та ОСОБА_9 був ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . (т. 1, а.с. 15-16)

У відповідь на ухвалу Хаджибейського районного суду міста Одеси від 18.11.2025 року про витребування належним чином завірених копій документів реєстраційної справи № 2357386551101 на об?єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами розгляду Юридичний департамент Одеської міської ради надіслав до суду роздруковані та завірені скан-копії запитуваних документів, які містяться в електронному вигляді у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. (т. 1, а.с. 165-212)

Відповідно до копії реєстраційної справи № 2357386551101 вбачається, що 11.05.2021 року ОСОБА_3 звернувся із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 . (т. 1, а.с. 192)

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 13.05.2021 року була відсутня будь яка інформація, тобто спірний будинок не належав на праві власності взагалі нікому. (т. 1, а.с. 195)

В матеріалах справи міститься довідка від 18.03.2021 року № 309-ж/21, з якої вбачається, що за замовленням ОСОБА_3 проведено технічну інвентаризацію житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з чим видано технічний паспорт від 18.03.2021 року. (т. 1, а.с. 183)

Відповідно до технічного паспорта від 18.03.2021 року серія та номер: б/н, будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , складається в цілому з: житлового будинку під літ. «А», загальною площею 83,4 кв.м, в тому числі житловою площею 28,4 кв.м, навісу під літ. «Б», сараю під літ. «В», вбиральні під літ. «Г»., І мостіння, ІІ вигрібної ями, № 1-7 огорожі. (т. 1, а.с. 179-182)

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта від 13.10.2022 року № 312358731 вбачається, що 11.05.2021 року було зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 , при цьому підставою для державної реєстрації зазначено: технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 18.03.2021, видавник ГОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕХНІК ПРОЕКТ"; довідка, серія та номер: № 309-ж/21, виданий 18.03.2021, видавник: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕХНІК ПРОЕКТ"; довідка, серія та номер: № 07/65001-1233-2, виданий 10.09.2019, видавник: О деська дирекція акціонерного товариства "Укрпошта". (т. 1, а.с. 197)

Зокрема суд зазначає, що позивач не оспорював набуття права власності на спірний будинок ОСОБА_3 .

Відповідно до договору від 13.10.2022 року № 3621, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., ОСОБА_3 «ДАРУВАЛЬНИК», попередньо визначивши свою частку, без будь-якого до того примусу, як фізичного так і морального, передав безоплатно в особисту приватну власність, а ОСОБА_2 «ОБДАРОВУВАНА», прийняла безоплатно у власність 1/2 (одну другу) частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і складається в цілому з одного житлового будинку, зазначеного на схематичному плані літ. «А», загальною площею 83,4 кв.м., житловою площею 48,2 кв.м., а також з госпедарських будівель і споруд: літ, «Б»- навісу, літ. «В» - сараю, літ. «Г» - вбиральні, 1-мостіння, ІІ-вигрібної ями, № 1-7-огорожі, - надалі «Предмет договору». За цим договором право особистої приватної власності на весь житловий будинок переходить до ОСОБА_2 . (т. 1, а.с. 185-186)

В подальшому відповідачка ОСОБА_2 13.10.2022 року зареєструвала право власності на 1/1 житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору, серія та номер: 3621, виданого 13.10.2022, видавник: Фролова Р.В., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу, що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.05.2025 року № 427990619. (т.1, а.с. 205)

Допитані в судовому засіданні свідки пояснили наступні обставини.

Свідок ОСОБА_10 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_7 , зазначила, відповідачка ОСОБА_2 являється її сусідкою, яка живе в спірному будинку з 2002 року постійно. Зазначила, що їй відомо проте, що померла мати позивача з 2016 року проживала у своєї доньки ОСОБА_7 , після 2016 року не проживала у спірному будинку. На питання представника позивача, зазначила, що знає ОСОБА_11 з 2002 року, спілкувалася з відповідачкою та була в їх будинку, коли в 2016 році мама позивача захворіла, то донька забрала її до себе. Вказала, що ОСОБА_3 це онук ОСОБА_4 . Стосовно постійного проживання позивача у спірному будинку свідок зазначила, що позивач постійно не проживав у будинку, бувало виїзджав. В 2009 році у будинку була пожежа і ОСОБА_3 потім будинок будував.

Свідок ОСОБА_12 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_8 , зазначила про те, що відповідачку знає добре (20 років), вона є її кумою та сусідкою. Повідомила, що мама позивача дійсно не проживала у спірному будинку з 2016 року, свідок не бачила її з того часу. Зазначила, що позивач не живе в будинку з 2009 року, відтоді коли сталася пожежа. Маму позивача в 2016 році забрала донька ОСОБА_13 до себе на АДРЕСА_2 , та там вона і померла. Зазначила, що їй відомо, що ОСОБА_14 жила з 2002 року з відповідачкою, в одному будинку з різними входами, доки ОСОБА_14 не захворіла в 2016 році.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Частиною 1 ст. 1270 ЦК України встановлено строк у шість місяців для прийняття спадщини, який починається з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є дата смерті спадкодавця.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Як вбачається з позовної заяви мати позивача ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , а із заявою про прийняття спадщини позивач звернувся лише 08.08.2023 року, тобто поза межами строку встановленого ч. 1 ст. 1270 ЦК України.

На підтвердження факту прийняття позивачем спадщини після смерті матері позивач посилаючись на ч. 3 ст. 1268 ЦК України зазначає про те, що він з 30 травня 1994 року був постійно зареєстрований та проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_4 за однією адресою, а саме: АДРЕСА_1 .

Верховний суд у Постанові від 19.05.2021 у справі №937/10434/19 зазначив: “У постановах Верховного Суду: від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17 (провадження № 61-38452ск18), від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19) зроблено висновок про те, що державна реєстрація позивача у спірному житловому будинку сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті матері за адресою реєстрації.”.

Верховний суд у даній справі, враховуючи стало судову практику з цього питання, погодився з висновками апеляційного суду про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач у спірній квартирі був зареєстрований, проте не проживав з 1997 року, у тому числі й на час відкриття спадщини після смерті своєї матері, що підтверджено належними доказами, а сама по собі реєстрація місця проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не може свідчити відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини, тому позивач, як спадкоємець не прийняв своєчасно спадщину, що відкрилась після смерті своєї матері, та відповідно не набув права на спадкове майно.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами, або підставою для їх обмеження.

Таким чином факт реєстрації місця проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за однією адресою на час смерті ОСОБА_4 не є безумовною підставою для встановлення факту прийняття ним спадщини після смерті своєї матері в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Отже, у зазначених правовідносинах має встановлюватись факт спільного проживання спадкодавця та спадкоємця на час відкриття спадщини. Позивач має довести належними та допустимими доказами факт його спільного проживання зі спадкодавцем станом на дату відкриття спадщини.

Також Верховний суд у Постанові від 22.03.2023 у справі №463/6829/21-ц зазначив: “Спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном. У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у главі 29 ЦК України.”.

Судом встановлено, що позивач після смерті ОСОБА_4 не вступав у фактичне володіння будинком АДРЕСА_3 , не користувався ним та не вчиняв жодних дій щодо його догляду та утримання, зокрема позивачем на доведення протилежного не надано жодних належних та допустимих доказів.

Таким чином, враховуючи, що позивач спільно не проживав з ОСОБА_4 на час відкриття спадщини та впродовж шестимісячного строку з часу відкриття спадщини не подавав нотаріусу заяву про прийняття спадщини він є таким, що не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , а тому твердження про те, що будинок вибув з його власності є необгрунтованим та безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ст. 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Згідно положень пункту 23 постанови Пленуму Верховного суду № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, в установленому цивільним законодавством.

За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Як передбачено п.4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що право на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини 3 статті 3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Верховний суд у Постанові від 18.03.2019 у справі №343/1048/17 зазначив: “Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування.”

Отже навіть за умови, якби позивач звернувся б вчасно з заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері, обов`язковою умовою визнання права власності в порядку спадкування є набуття спадкодавцем за життя права власності на нерухоме майно.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви позивачем додано копію листа приватного нотаріуса ОМНО Лутченко А.А. від 22.04.2024 року №119/02-14, з якого вбачається, що ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, а саме на будинок АДРЕСА_3 враховуючи, що ним чи його представником не надано нотаріусу документів, що посвідчують право власності померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 на будь-яке майно в тому числі й на зазначене домоволодіння.

Так само позивачем не додано до позовної заяви належних та допустимих доказів, які би підтверджували належність ОСОБА_4 на праві власності будинку, на який позивач просить визнати право власності, зокрема на той, який наразі належить на праві власності відповідачу.

Судом встановлено, що додані до позовної заяви документи не доводять наявність у померлої ОСОБА_4 будь-яких прав в тому числі й права власності на будинок, який наразі належить відповідачу та на який позивач просить визнати право власності.

Так, до позовної заяви додано копії доказів щодо надання ОСОБА_5 у безстрокове користування земельної ділянки. Витяги про реєстрацію актів цивільного стану з яких вбачається, що сином ОСОБА_5 був ОСОБА_8 та докази того, що позивач є сином ОСОБА_8 та ОСОБА_4 ..

Проте дані докази не підтверджують набуття права власності ОСОБА_5 на будь-який будинок, перехід права власності від ОСОБА_5 до будь-якої особи, зокрема ОСОБА_8 . Більш того вбачається, що померла ОСОБА_4 не була кровною родичкою ОСОБА_5 , а була його невісткою. Син ОСОБА_5 - ОСОБА_8 (чоловік ОСОБА_15 та батько позивача) помер ІНФОРМАЦІЯ_7 . Проте жодних доказів наявності у нього права власності на будинок, а так само спадкування цього будинку ОСОБА_4 позивачем до позову не надано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 (мати позивача) не могла бути спадкодавцем будинку, який є предметом спору, оскільки за свого життя нею не набуто право власності на даний будинок в порядку та на підставах, передбачених нормами законодавства, що діяли до моменту її смерті, а тому й позивач не міг успадкувати даний будинок.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи вищенаведені правові позиції позивач зобов`язаний довести наявність у нього порушеного права за захистом якого він звернувся до суду.

Верховний суд у Постанові від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20 зазначив, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

З урахуванням вищевикладеного, судом не встановлено обставин, що відповідачем порушуються права позивача, як спадкоємця ОСОБА_4 , а саме право на спадкування будинку АДРЕСА_3 , зокрема позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у нього права за захистом (відновленням) якого він звернувся до суду, оскільки не довів як факт прийняття спадщини так і факт належності даного будинку померлій ОСОБА_4 (матері позивача), у зв`язку з чим, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності в порядку спадкування за законом підлягають залишенню без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При ви5ціборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Крім того, керуючись ст.158 ЦПК України, при відмові у задоволенні позову, суд скасовує заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2025 року, а саме, треба скасувати арешт на житловий будинок, об?єкт житлової нерухомості, загальною площею 83,4 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2357386551101 та скасувати заборону органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному Реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо будинку АДРЕСА_3 .

Керуючись ст. ст. 328, 392, 1216, 1218, 1258, 1268, 1296 ЦК України, ст. ст. 76-78, 83, 258-259, 263 - 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, ОСОБА_3 про скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності в порядку спадкування за законом - відмовити у повному обсязі.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті судом на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2025 року, а саме, скасувати арешт на житловий будинок, об?єкт житлової нерухомості, загальною площею 83,4 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2357386551101 та скасувати заборону органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному Реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо будинку АДРЕСА_3 .

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 21 травня 2026 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ І.А. МАЗУН