Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №486/1035/25 — Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

Справа № 486/1035/25

Провадження № 2/486/349/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Гайдук А.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на 1/2 частку спільного майна,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на 1/2 частку спільного майна.

Позов обґрунтовує тим, що з 02.08.2002 року по 04.02.2025 року вона проживала однією сім?єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 . У цей період, за спільні кошти в сумі 6000 доларів США, вони 30.07.2019 року придбали автомобіль FIAT LINEA, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , право власності на який за їхньою згодою було зареєстровано саме за ОСОБА_5 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.Його спадкоємцем за законом є відповідач ОСОБА_2 , яка заперечує право власності позивача на 1/2 частини зазначеного автомобіля. У період з 02.08.2002 року і до 04.02.2025 року позивач та ОСОБА_5 спільно проживали, вели спільний побут та мали взаємні права та обов?язки притаманні подружжю, а саме вони вели спільне господарство, тобто у них були спільні витрати, спільний бюджет, вони спільно харчувалися, купували майно для спільного користування (побутову техніку, меблі тощо), у них були спільні витрати на утримання житла, його ремонт, придбання та ремонт автомобіля, вони надавали один одному взаємну допомогу. Вона за свій рахунок поховала ОСОБА_5 , зробила поминальні обіди.Відповідач є дочкою померлого ОСОБА_5 та є спадкоємицею за законом першої черги. Інших спадкоємців за законом чи за заповітом немає. Вирішити питання про визнання за нею права власності на 1/2 частку автомобіля, який був ними придбаний під час проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу, відповідач відмовляється, тому позивач змушена звернутися до суду за захистом свого права. Просить судвстановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однію сім?єю без реєстрації шлюбу з 02.08.2002 по 04.02.2025 року включно, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку автомобіля FIAT LINEA, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .

Ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16.06.2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 24.06.2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

21.07.2025 року позивач надала до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначила, що крім вимог про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності на 1/2 частку автомобіля, просить визнати спільною сумісною власністю автомобіль FIAT LINEA.

Ухвалою суду від 21.07.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

20.10.2025 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач просить відмовити у задоволенні позову у частині визнання права власності 1/2 частини автомобіля FIAT LINEA, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 . У відзиві відповідач зазначає, що факт спільного проживання як подружжя між позивачем та ОСОБА_5 не підтверджено жодними документами. Визнання права власності на 1/2 частку автомобіля неможливе, оскільки автомобіль є рухомою неподільною річчю. Крім того, позивач не зазначає суму компенсації за автомобіль та не просить суд стягнути з відповідача конкретну суму компенсації за автомобіль. Позивач вказує, що вартість спірного автомобіля становить 6000 доларів США, але відповідач не погоджується з цим, оскільки вартість автомобіля не підтверджена належними доказами.

Ухвалою суду від 04.11.2025 року задоволено клопотання відповідача ОСОБА_2 про повернення до стадії підготовчого провадження.

Також, ухвалою суду від 04.11.2025 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 та залучено до участі у справі у якості співвідповідача ОСОБА_3

27.02.2026 року позивач надала до суду додаткові письмові пояснення, де зазначила, що 16.07.2010 року вони за спільні кошти придбали автомобіль Мерседес-Бенц Вито, колишній власник автомобіля отримав від нас гроші за автомобіль, проте відразу договір купівлі-продажу автомобіля не оформив, а надав нотаріальну посвідчену довіреність, на підставі якої надав ОСОБА_5 і їй право розпоряджатися автомобілем, а також надав розписку, в якій зазначено, що він отримав кошти від ОСОБА_5 і ОСОБА_1 . Зазначені довіреність і розписка підтверджують, що і в 2010 році вони проживали однією сім?ю без реєстрації шлюбу, у них був спільний бюджет і вони придбали автомобіль за спільні кошти. В подальшому цей автомобіль було продано і вони придбали автомобіль FIAT LINEA, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , право власності на який за їхньою згодою було зареєстровано саме за ОСОБА_5 . Вважає за необхідне на підтвердження факту спільного відпочинку за кордоном надати договір №00837-3339728, путівки, які також підтверджують факт спільного проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу.

Ухвалою суду від 08.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач уточнила позовну вимогу про факт спільного проживання та просила встановити даний факт у період з 02.08.2002 по 02.02.2025 року. Позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_6 проти позовної вимоги в частині встановлення факту проживання ОСОБА_1 з її батьком ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу не заперечувала. Повідомила, що у 2001 році її батько пішов з їхньої сім`ї, після чого почав проживати з позивачем. В іншій частині позовних вимог заперечувала, оскільки не доведено спільне придбання автомобіля позивачем та ОСОБА_5 .

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Дослідивши надані докази в межах заявлених вимог та заперечень, з урахуванням пояснень, наданих учасниками справи в судовому засіданні, суд дійшов наступних висновків.

Згідно акту про встановлення факту проживання особи за реєстрацією від 25.02.2026 року, складеного головою правління ОСББ «Енергобудівників 6» в присутності сусідів-свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ОСОБА_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 , з 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто по день смерті (а.с. 113).

Відповідно до довідки про склад сім`ї та реєстрацію від 27.02.2025 року, виданої Центром надання адміністративних послуг міста Південноукраїнська, позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 30.08.1990 року. Разом з нею з 09.02.2009 року за цією адресою був зареєстрований її співмешканець ОСОБА_5 (а.с. 4).

У матеріалах справи наявні та досліджені у судовому засіданні копії фотокарток, на яких зображено спільний відпочинок та дозвілля ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с. 8-10).

На підтвердження факту спільного відпочинку, позивач надала договори туристичних компаній та путівки на відпочинок на її ім`я та на ім`я ОСОБА_5 , за період з 2008 по 2011 роки (а.с. 116-124).

Також, позивачем надано до суду копію розписки від 16.07.2010 року, написаної ОСОБА_10 , згідно з якою останній отримав від ОСОБА_5 та ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 130350 гривень, за проданий їм та належний йому автомобіль Mersedes-Benz Vito 109 CDI, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 . ОСОБА_10 підтверджує, що всі права на автомобіль перейшли до них (а.с. 115).

Відповідно до довіреності від 16.07.2010 року, посвідченої приватним нотаріусом Южноукраїнського міського нотаріального округу Миколаївської області Рихальською О.В., зареєстрованої в реєстрі за № 2609, ОСОБА_10 , уповноважив ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , кожного окремо (незалежно один від одного) представляти його інтереси перед третіми особами з питань управління, експлуатації, технічного обслуговування та розпорядження (укладенні договорів купівлі-продажу, міни, оренди, позички), на його (її) розсуд, належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , транспортним засобоммарки Mersedes-Benz, модель Vito 109 CDI, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 . Довіреність видана з правом передоручення, строком на десять років до 16.07.2020 року (а.с. 114).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , власником автомобіля марки FIAT, моделі LINEA, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , є ОСОБА_5 (а.с. 6).

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 , виданим 04.02.2025 року Південноукраїнським відділом державної реєстрації актів цивільного стані у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с. 3).

Згідно з інформацією Південноукраїнської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 09.10.2025 № 466/01-16, наданою на запит суду, в провадженні державної нотаріальної контори знаходиться спадкова справа № 36/2025 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 03.07.2025 року зареєстровані заяви від ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , як особи, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю протягом тривалого часу, але не перебувала у шлюбі, та від ОСОБА_2 , про прийняття спадщини після смерті її батька, спадкодавця ОСОБА_5 . Також, спадкоємцем за законом, який протягом встановленого строку спадщину не прийняв, є онук спадкодавця ОСОБА_3 , за правом представлення після померлої матері - дочки спадкодавця ОСОБА_11 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ) (а.с. 61).

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьком є ОСОБА_5 (а.с. 45).

17.05.2003 року у зв`язку з реєстрацією шлюбу з ОСОБА_13 , ОСОБА_12 змінила прізвище на « ОСОБА_14 », що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища. 15.06.2011 року шлюб між ними було розірвано (а.с. 47).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, 15.10.2011 року ОСОБА_15 зареєструвала шлюб з ОСОБА_16 та змінила прізвища на « ОСОБА_17 » (а.с. 46).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечить моральним засадам суспільства.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно вимог ч. 4 ст. 3 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Питання щодо встановлення факту спільного проживання однією сім`єю вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи та поданих сторонами доказів.

Нормами Сімейного кодексу України не визначено, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду під час їх оцінки.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Наведені правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц, від15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі № 279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17, від 18 грудня 2019 року в справі № 761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року у справі № 757/8786/15-ц та від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19.

Належними і допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, свідоцтво про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16ц, від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16.

Згідно із ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Отже, під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 починаючи з серпня 2002 року до дня смерті останнього, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 проживали однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. У означений період між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Даний факт визнано відповідачем ОСОБА_2 .

Згідно зі ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

У постанові Верховного суду у складі КЦС від 18.07.2018 року у справі №544/1274/16-ц зазначено: проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. ВС також зазначив, що для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 року у справі №6-1026цс15, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

За вимогами частин 1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ст. 70 глави 8 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно норми ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до нормою ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Судом встановлено, що у 2019 році (під час проживання однією сім`єю з позивачем ОСОБА_1 ) ОСОБА_5 став власником автомобіля FIAT LINEA, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 , сірого кольору, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_2 .

За такого, суд дійшов висновку, що зазначений автомобіль є спільним майном позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Виходячи із презумпції рівності часток у праві власності подружжя, слід визначити, що частки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у праві власності на це майно є рівними та становлять по 1/2 частки у праві власності.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд дійшов до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу підлягають частковому задоволенню, а саме у період з серпня 2002 року до дня смерті останнього, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 включно, оскільки позивачем не доведено початок періоду саме з 02.08.2002 року.

Позовні вимоги щодо визнання майна спільною сумісною власністю, набутого в період спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання за позивачем права власності на 1/2 частку у спільному майні є обґрунтованими, доведеними належними та допустимим доказами, а тому вони підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2441,20 грн. (1230, 00+1211,20)

Керуючись ст.ст. 3, 4, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на 1/2 частку спільного майна задовольнити частково.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки смт. Анна Аннинського району Воронезької області, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця м. Вознесенськ Миколаївської області, однією сім`єю без реєстрації шлюбу з серпня 2002 року до дня смерті останнього, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 включно.

Визнати автомобіль FIAT LINEA, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 , сірого кольору, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_2 , спільним майном, набутим в період спільного проживання однією сім`єюбез реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку автомобіля FIAT LINEA, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 , сірого кольору, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ,РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_10 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_11 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) в рівних частках судовий збір в розмірі 2441 (дві тисячі чотириста сорок одну) гривню 20 копійок, тобто по 1220 (одній тисячі двісті двадцять) гривень 60 копійок з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21.05.2026.

Суддя О.О. Волощук