Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №946/10157/23 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/10157/23

Провадження № 2/946/1085/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 травня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої - судді: Бальжик О.І.

за участю секретаря: Федорук Н.О.

представник позивача: Кулава М.І.

відповідачки: ОСОБА_1

представника відповідачки: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі цивільну справу за позовом Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

І. Суть позовної заяви (стаття 175 ЦПК України)

1.1. 27.12.2023 року Ізмаїльська міська рада Ізмаїльського району Одеської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що квартира АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності. За вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . В ході перевірок паспортного режиму, які проводилися КП Ізмаїльської міської ради «Житсервіс», встановлено, що відповідачі за даною адресою не проживають понад 6 місяців. Окрім того, 19.10.2023 року здійснено обстеження технічного стану вказаної квартири, про що комісією складено відповідний акт. В результаті обстеження комісією встановлено, що в квартирі ніхто не проживає, квартира непридатна для проживання, знаходиться в занедбаному стані та потребує капітального ремонту. Сам факт перебування квартири у такому стані також доводить те, що в ній давно ніхто не мешкає. Місце проживання відповідачів на теперішній час Ізмаїльській міській раді Ізмаїльського району Одеської області не відомо.

ІІ. Суть відзиву на позовну заяви (стаття 178 ЦПК України)

2.1. 27.08.2025 року відповідачка ОСОБА_1 направила відзив на позовну заяву (а.с.109-113), яким вважає позовні вимоги Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області протиправними та такими, що не підлягають задоволенню.

2.2. В обґрунтування заперечень проти позову зазначила, що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Також, за вказаною адресою проживала і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Крім того, відповідачка зауважила, що твердження позивача про її не проживання за вказаною адресою понад шість місяців та неналежний технічний стан квартири не відповідають дійсності. Незважаючи на те, що ОСОБА_1 не перебуває у помешканні постійно, вона регулярно відвідує житло та підтримує його в належному стані. Зокрема, за адресою реєстрації нею наразі здійснюються ремонтні роботи, були встановлені нові вікна та двері, що спростовує висновки комісії про занедбаність квартири та свідчить про намір відповідачки надалі використовувати житло за призначенням. Тимчасова зміна місця проживання відповідачки зумовлена поважними причинами, а саме наявною загрозою життю та здоров`ю через регулярні обстріли та атаки дронів (шахедів) на місто Ізмаїл. Після смерті матері, ОСОБА_3 , відповідачка прийняла спадщину та продовжувала мешкати у квартирі, однак після початку повномасштабного вторгнення була змушена тимчасово виїхати до родичів у сільську місцевість Ізмаїльського району, яка є безпечнішою. Протягом періоду тимчасової відсутності ОСОБА_1 здійснювала догляд за житлом, забезпечувала збереження майна, перевіряла комунікації та в межах можливостей сплачувала за житлово-комунальні послуги. Відповідачка наголосила, що іншого нерухомого майна у власності не має, а проживання за іншою адресою є вимушеним заходом задля забезпечення особистої безпеки в умовах воєнного стану. На підставі викладеного, відповідачка вважає, що відсутні правові підстави для визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

3.1. Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 27.12.2023 року, справа № 946/10157/23 передана на розгляд судді Бальжик О.І. (а.с.11).

3.2. Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Бальжик О.І. від 16.01.2024 року відкрито провадження та призначено до розгляду у загальному позовному провадженні (а.с.16).

3.3. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07.10.2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті (а.с.52).

3.4. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07.11.2024 року справу вирішено розглядати на підставі наявних у ній даних і доказів (в заочному порядку) (а.с.65).

3.5. Заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07.11.2024 року позов задоволено, визнано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 (а.с.66-67).

3.6. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02.06.2025 року скасовано заочне рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07.11.2024 року (а.с.90).

3.7. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.12.2025 року закрито провадження у справі в частині позову Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням (а.с.129).

3.8. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27.01.2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті (а.с.148).

3.9. Під час розгляду справи здійснювалася повна фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.

ІV. Виклад позиції учасників судового процесу

4.1. У судовому засіданні представник позивача підтримала позовну заяву та наполягала на її задоволенні на підставі викладених у ній доводів. Додатково пояснила, що за адресою спірного помешкання було проведено три перевірки, за результатами яких підтверджено тривалу відсутність відповідачки.

4.2. Відповідачка ОСОБА_1 пояснила, що з 2013 року не проживала у квартирі АДРЕСА_1 . Така ситуація склалася через конфліктні відносини з племінниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які проживали у цій квартирі. Останні систематично зловживали спиртними напоями, влаштовували сварки та бійки, чим створювали неможливі умови для її проживання. З цих причин вона була змушена мешкати у сусідньому будинку по АДРЕСА_3 , хоча регулярно відвідувала спірне помешкання для нагляду за ним. На момент смерті матері вона також проживала за сусідньою адресою через неприязні стосунки з родичами. Після того, як наприкінці 2022 року племінники виїхали з квартири, вона разом із чоловіком розпочала ремонтні роботи. На сьогодні вони замінили вікна та двері, а також провели штукатурення стін. Вказані роботи потребували значних фінансових витрат, для чого вона була змушена брати кредити та позичати кошти. Також ОСОБА_1 наголосила, що її чоловік є особою з інвалідністю, а спірна квартира є її єдиним житлом, оскільки іншої нерухомості вона не має. Вважає, що її відсутність у квартирі була зумовлена поважними та незалежними від неї причинами, а намір надалі проживати у даному помешканні підтверджується проведенням капітального ремонту.

V. Оцінка та висновки суду

5.1. У відповідності до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

5.2. Відповідно до статті 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

5.3. Відповідно до вимог статті 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

5.4. Статтею 163 ЖК України передбачено, що у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу. Тимчасова відсутність наймача та членів його сім`ї не звільняє їх від виконання обов`язків за договором найму жилого приміщення

5.5. Верховний Суд України у пункті 11 постанови Пленуму «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» №2 від 12.04.1985 року роз`яснив, що на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

5.6. У судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19.12.2023 року (а.с. 7-8).

5.7. Відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/ будинку осіб від 06.08.2020 року (а.с.3, 15, 79).

5.8. У ході перевірок паспортного режиму, які проводилися КП Ізмаїльської міської ради «Житсервіс» встановлено, що відповідачка за даною адресою не проживає понад 6 місяців, що підтверджується актами перевірки паспортного режиму від 04.09.2018 року та 02.07.2020 року (а.с.4, 5).

5.9. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що винесений актовий запис №1767, місце реєстрації померлої було: АДРЕСА_2 (а.с.14, 80).

5.10. 19.10.2023 року здійснено обстеження технічного стану квартири АДРЕСА_1 , про що комісією складено відповідний акт. В результаті обстеження комісією встановлено, що в квартирі ніхто не проживає, квартира непридатна для проживання та знаходиться в дуже занедбаному стані, потребує капітального ремонту. Відсутнє скло у вікнах, по стінах йдуть глибокі тріщини, фарбування стін полущено, покрівля потребує ремонту, відсутнє водо та електропостачання. (a.c.6, 9).

5.11. Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що працює головним спеціалістом управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради та веде квартирний облік. З відповідачкою ОСОБА_1 та її матір`ю ОСОБА_3 особисто не знайома. 19 жовтня 2023 року у складі комісії (разом із провідним спеціалістом управління та паспортистом) здійснила виїзд за адресою: АДРЕСА_2 . Підставою для візиту стало надходження інформації про наявність вільного житлового приміщення, яке за процедурою має бути перевірене для подальшого розподілу серед осіб, що перебувають на квартирному обліку. Характеризуючи стан квартири на момент огляду, свідок зазначила, що приміщення перебувало у вкрай занедбаному стані, що підтверджується зробленими нею фото. Зокрема, у вікнах було відсутнє скло, сходи, що ведуть до квартири на другий поверх, були аварійними та небезпечними для підйому. У квартирі були відсутні водопостачання, електроенергія та газ; стіни були вкриті пліснявою, штукатурка обсипалася, всюди було сміття та бруд. За візуальними ознаками свідок зробила висновок, що у помешканні ніхто не проживав упродовж багатьох років. Спроби з`ясувати через сусідів інформацію про мешканців результату не дали, оскільки ніхто не зміг згадати, коли в останній раз бачив осіб, які там проживають. Також свідок повідомила, що згідно з даними, отриманими від паспортиста, особовий рахунок на оплату житлово-комунальних послуг за цією адресою був відкритий на особу, яка померла ще у 1995 році. Остання оплата за квартплату зафіксована у 2008 році. На теперішній час у базі даних ЖКГ відомості про чинні договори на управління будинком чи відкриті рахунки за вказаною адресою відсутні. Свідок підсумувала, що через тривале невикористання та відсутність догляду квартира фактично вибула з житлового фонду, який обслуговується, що й стало підставою для звернення юридичного управління міської ради з позовом про зняття зареєстрованої особи з обліку для подальшого законного використання приміщення.

5.12. Свідок ОСОБА_7 пояснив, що працює інженером управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради. З ОСОБА_1 та ОСОБА_3 особисто не знайомий. 19 жовтня 2023 року у складі комісії брав участь в обстеженні квартири АДРЕСА_1 . Виїзд був зумовлений численними скаргами мешканців цього та сусідніх будинків на те, що квартира на другому поверсі є покинутою, занедбаною та становить небезпеку для оточуючих. За результатами огляду було встановлено, що квартира перебуває у вкрай незадовільному стані та є непридатною для проживання. Приміщення було відчинене, будь-які меблі чи побутові умови були відсутні, електро- та водопостачання відключені. Дерев`яні сходи, що ведуть до помешкання, перебували у несправному стані, причому крізь їхні ступені вже проросли дерева діаметром 5-6 см, що свідчить про те, що у квартирі ніхто не мешкав упродовж тривалого часу. Також свідок зазначив, що питання щодо цієї квартири вже порушувалося управлінням ЖКГ у 2014-2015 роках, коли він обіймав посаду начальника управління. Вже тоді під час виїзду було зафіксовано, що квартира перебуває у нежилому стані. Паспортисти неодноразово повідомляли про неможливість встановити місцезнаходження особи, яка зареєстрована за цією адресою. Свідок наголосив, що керівництво управління давало доручення обслуговуючій організації знайти наймачів, які довели житло до критичного стану, та вжити заходів для їх виселення, проте з невідомих причин до суду звернулися лише зараз. На думку свідка, позов міської ради про примусове зняття з реєстрації осіб є своєчасним та обґрунтованим, оскільки місто має гостру потребу в житлі, а зареєстрована особа жодного разу не зверталася до управління щодо стану помешкання чи наміру в ньому проживати.

5.13. Свідок ОСОБА_8 пояснив, що перебуває у знайомих стосунках із відповідачкою ОСОБА_1 , тоді як ОСОБА_3 йому не знайома. Йому відомо, що тривалий час квартира АДРЕСА_1 перебувала в незадовільному стані: у приміщенні були вибиті вікна, там періодично перебували сторонні особи, які зловживали алкогольними напоями та наркотичними засобами, вчиняли бійки та створювали шум. Також свідок повідомив, що у вказаній квартирі раніше сталася пожежа. Разом із тим, ОСОБА_8 засвідчив, що приблизно три-чотири роки тому ситуація змінилася, з`явилися люди, які почали прибирати приміщення та проводити ремонтні роботи. Ними виявилися відповідачка ОСОБА_1 та її чоловік. Він особисто допомагав їм за їхнім проханням у проведенні ремонту. За словами свідка, на сьогодні у квартирі проведено значний обсяг робіт: встановлено металопластикові вікна та двері, замінено електропроводку, зашпакльовано стіни, закуплено нові меблі (диван, ліжко). Наразі відповідачка ОСОБА_1 разом із чоловіком фактично проживають у вказаній квартирі та продовжують займатися її облаштуванням.

5.14. Свідок ОСОБА_9 пояснила, що є сусідкою сторін та знайома з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Після її вселення до вказаного будинку стало відомо, що у квартирі АДРЕСА_4 мешкала сім`я родичів відповідачки, які вели антисоціальний спосіб життя. Вказані особи систематично порушували громадський порядок, а одного разу через їхні необережні дії у помешканні ледь не сталася пожежа, якій вдалося запобігти лише завдяки вчасному втручанню сусідів. ОСОБА_1 разом із чоловіком періодично навідувалися до квартири для нагляду за нею. Наприкінці 2022 року, після того як невідомі особи залишили приміщення, відповідачка з чоловіком почали активно приводити оселю до ладу. Зокрема, за допомогою сусідів було відновлено водопостачання та електропроводку. Крім того, ОСОБА_1 встановила нові вікна, що значно покращило технічний та санітарно-гігієнічний стан житла. ОСОБА_9 підтвердила, що на сьогоднішній день відповідачка разом із чоловіком фактично проживають у вказаній квартирі.

5.15. Зі змісту актів обстеження технічного стану житлового приміщення та фотофіксації, долученої до матеріалів справи представниками комісії ЖКГ від жовтня 2023 року (а.с.159-167), вбачається, що на момент первинного огляду квартира АДРЕСА_1 перебувала у занедбаному санітарно-технічному стані, була непридатною для проживання та потребувала капітального ремонту.

5.16. Водночас, суд критично оцінює доводи позивача щодо безповоротної втрати вказаним житлом свого цільового призначення та тривалого свідомого нехтування відповідачкою обов`язками щодо його утримання. Так, на спростування тверджень позивача та на підтвердження наміру надалі користуватися спірним житловим приміщенням, відповідачкою ОСОБА_1 надано суду актуальні матеріали фотофіксації об`єкта (а.с.134-137) та відповідні розрахункові документи на придбання будівельних матеріалів.

Як вбачається з копії касового чеку від 17.07.2025 року, наданого магазином будівельних матеріалів « ОСОБА_10 », ОСОБА_1 здійснила покупку будівельних матеріалів на суму 93 091 гривня (а.с.133).

Також, згідно квитанції від 12.07.2025 року ОСОБА_1 здійснено замовлення на встановлення вікон та дверей у квартирі АДРЕСА_1 (а.с.141-144).

5.17. Оцінюючи надані оновлені фотознімки у сукупності з іншими доказами у справі, суд констатує, що на момент розгляду справи по суті у квартирі проведено суттєвий обсяг ремонтних та відновлювальних робіт: демонтовано аварійні конструкції, встановлено нові металопластикові вікна та вхідні двері, проведено штукатурення та оздоблення стін, а також повністю облаштовано житлові кімнати необхідними для проживання меблями.

5.18. Також суд вважає за необхідне зазначити, що показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не можуть бути покладені в основу судового рішення на підтвердження позовних вимог. Як встановлено в судовому засіданні, вказані особи брали участь в обстеженні спірної квартири та фіксували її технічний стан у складі комісії у жовтні 2023 року, тобто понад два з половиною роки тому. З огляду на це, показання цих свідків відображають застарілі дані та фактично описують стан житлового приміщення, який існував на момент звернення позивача до суду, проте повністю спростовуються дослідженими судом актуальними доказами, матеріалами фотофіксації за 2025-2026 роки та показами свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

5.19. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

5.20. Згідно зі статтею 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

5.21. Поняття «житло» у відповідності до прецедентної практики ЄСПЛ не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.

5.22. Виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті. Принцип пропорційності у розумінні ЄСПЛ полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазначає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

5.23. Подібні за змістом правові висновки щодо необхідності врахування судами принципу пропорційності у справах про виселення особи з житла викладено також у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 761/31830/14-ц, від 21 серпня 2019 року у справі 569/4373/16-ц, 21 жовтня 2019 року у справі № 757/19753/15-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 362/3042/17, від 13 листопада 2019 року у справі № 188/242/18, від 13 листопада 2019 року у справі 369/9908/15-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 462/1553/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 369/7576/17.

5.24. Право на повагу до житла охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення ЄСПЛ від 24 листопада 1986 року у справі «Gillow v. the U.K.», заява № 9063/80), так і на наймача (рішення ЄСПЛ у справі від 18 лютого 1999 року «Larkos v. Cyprus», заява № 29515/95).

5.25. Таким чином, виселення відповідачки із займаного житлового приміщення, яке є місцем її постійного проживання, без надання іншого житлового приміщення становитиме для неї непропорційний тягар, оскільки внаслідок цього вона фактично стане безхатченком, що порушуватиме її право на повагу до житла.

5.26. На думку суду, тимчасова відсутність відповідачки у спірному приміщенні мала вимушений та оборотний характер, а її реальні дії спрямовані на відновлення житла для постійного проживання, що виключає правові підстави для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням на підставі статей 71, 72 ЖК УРСР.

5.27. Залишення проживати відповідачку у квартирі, яка належить на праві власності міській раді, задовольняє критерій відповідності «суспільним інтересам», адже вказаний захід обумовлений не наданням їй особистої вигоди, а становить об`єктивне і справедливе виправдання – законний спосіб забезпечення її житлових прав.

5.28. Згідно із частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

5.29. Позивачем у справі не надано належних доказів на підтвердження наявності відповідних підстав та обставин для виселення відповідачки без надання іншого житла.

5.30. За таких обставин, суд дійшов до висновку щодо необґрунтованості позову та необхідності відмови у його задоволенні.

Керуючись ст.ст.16, 316, 317, 319, 321, 358, 383 ЦК України, ст.ст. 71,72 ЖК УРСР, 11-13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 315 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - залишити без задоволення.

Копії рішення надіслати для відома сторонам.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.І.Бальжик