Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №487/843/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/843/26

Провадження № 2/487/1475/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого-судді А.А. Лагоди

секретаря К.Е. Мамчур

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Курносенко Дмитра Олександровича до ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

09.04.2024 сторона позивача звернулась до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом в рамках кримінального провадження № 487/1168/24 до ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 спричинену кримінальним правопорушенням моральну шкоду в розмірі 500000,00 грн. та понесені витрати на правову допомогу в розмірі 20000,00 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що до провадження Заводського районного суду м. Миколаєва надійшли матеріали обвинувального акту №12023152030001361 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. 14.08.2023 близько о 09:30год. водій ОСОБА_2 , керував технічно справним автомобілем марки «Ореl Zafira» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходився у працездатному стані, рухався у світлий (денний) час доби, у ясну погоду без опадів, по сухій, середньозернистій асфальтобетонній проїзній частині вулиці Дунаєва, зі сторони вулиці Декабристів в напрямку вулиці Андреєва, у міста Миколаєві, Миколаївської області. У цей же час, по вулиці Пушкінській, зі сторони проспекту Центрального в напрямку вулиці Сінної, у межах своєї смуги для руху, рухався технічно справний автомобіль «Маzda 6» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час руху на вищевказаній ділянці дороги, на перетині вулиці Пушкінської та вулиці Дунаєва, водій автомобілю «Ореl Zafira» ОСОБА_2 , порушив вимоги 1.3, 1.5, 2.3 «б», 16.3, 16.11 та вимоги дорожнього знаку 2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінет) Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, із відповідними змінами та доповненнями (далі - ПДР України), а саме: будучи зобов`язаним знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, знаючи, що на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху, розуміючи, що у разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 ПДР України (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів, оскільки проїзд без надання переваги у русі транспортним засобам, що рухались головною дорогою вулиці Пушкінської був заборонений, через наявність кінця головної дороги, не зупинився, а напроти, продовжив рух в обраному напрямку, внаслідок чого допустив зіткнення передньою частиною кузова свого автомобіля з лівою бічною частиною автомобіля «Маzda 6», який перетинав перехрестя вулиці Пушкінської та вулиці Дунаєва, при цьому кут між повздовжніми осями транспортних засобів склав 85°±3°. В наслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля «Маzda 6» д.р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, а саме: закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку, ускладненого розвитком стійкого цефалічного, вестибулярного та церебростенічного синдромів, забій м`яких тканин лівої лобно-тім`яної ділянки голови, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалого розладу здоров`я. Дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. п. 16.3, 16.11 та вимоги дорожнього знаку 2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали. У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 , згідно постанови слідчого від 19.01.2024, визнана потерпілою.

Вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 09.01.2025 позов задоволено частково, а саме стягнено на користь сторони позивача з відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 200000,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 20000грн.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 14.01.2026 скасовано вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 09.01.2025 в частині вирішення цивільного позову, а справу в цій частині направлено до суду першої інстанції для розгляду в порядку цивільного судочинства.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2026 зазначена цивільна справа заява надійшла в провадження судді Лагода А.А.

Ухвалою суду від 05.02.2026 призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

23.03.2026 до суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що потерпіла не заявляє вимоги до АТ «ПРОСТО-страхування», а весь тягар покладає на винуватця ДТП. Вимоги про відшкодування моральної шкоди на суму 500000грн. позивач пов`язує із тим, що їй було завдано значних душевних страждань через отримані травми. Однак, позивач керувала джерелом підвищеної небезпеки, і мала розуміти, що в будь-якому разі є небезпека. Позивач ніяким чином не обґрунтовує суму завданих моральних страждань. В договорі про надання правової допомоги, в супереч вимогам ст. 28 Правил адвокатської етики, не зазначено розмір гонорару. В п. 4.2. договору зазначено, що гонорар погоджується за взаємною згодою сторін та оформлюється додатковою угодою до цього Договору. Однак, додаткову угоду до матеріалів справи сторона позивача не надала. Більш того, надано розрахунок затраченого адвокатом часу, із якого вбачається, що консультація з приводу відшкодування моральної та матеріальної шкоди тривала протягом двох годин. Крім того, зазначено, що ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, складання, підписання та подання до суду позовної заяви, направлення позову до суду та представництво в суді тривало 18 годин. Слід зазначити, що представник ОСОБА_3 представляв інтереси потерпілої і під час розгляду кримінальної справи. Більш того, у аналогічну справу №487/843/26, подано від матері позивача, як власника ТЗ, подано абсолютно аналогічний договір за тією ж датою і такий самий розрахунок затраченого часу, із якого вбачається, що представник ознайомлювався з тими ж самими матеріалами справи ті ж самі 18 годин, та на складання позову про стягнення моральної шкоди без матеріальної витратив той самий час. Також не зрозумілим є визначення представником часу на представництво в суді, яким чином адвокат заздалегідь знав скільки часу займуть судові засідання та яка кількість їх буде. Отже, наданий розрахунок витрат на правову допомогу немає нічого спільного з реально витраченим часом адвоката на надання правової допомоги. Він є формальним та надуманим, а сума у договорі є «підігнаною» під округлену суму 20 000,00 грн. Просить суд відмовити в позові.

Ухвалою суду від 15.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Сторона позивача у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлено належним чином про дату слухання справи, про причини неявки суду не повідомлено.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В даному випадку предметом позову є стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди пов`язаної з фактом ДТП в результаті якої позивач отримала шкоду своєму здоров`ю.

Суд при розгляді цієї справи керується положеннями ч.4, 6 ст.82 ЦПК України та виходить з наступного.

З вироку Заводського районного суду м. Миколаєва від 09.01.2025 у справі №487/1168/24, судом встановлено, що 14.08.2023 близько о 09:30год., більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_2 керував технічно справним автомобілем марки «Ореl Zafira» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходився у працездатному стані, рухався у світлий (денний) час доби, у ясну погоду без опадів, по сухій, середньозернистій асфальтобетонній проїзній частині вулиці Дунаєва, зі сторони вулиці Декабристів в напрямку вулиці Андреєва, у міста Миколаєві, Миколаївської області.

У цей же час, по вулиці Пушкінській, зі сторони проспекту Центрального в напрямку вулиці Сінної, у межах своєї смуги для руху, рухався технічно справний автомобіль «Маzda 6» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Під час руху на вищевказаній ділянці дороги, на перетині вулиці Пушкінської та вулиці Дунаєва, водій автомобілю «Ореl Zafira» ОСОБА_2 , порушив вимоги 1.3, 1.5, 2.3 «б», 16.3, 16.11 та вимоги дорожнього знаку 2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінет) Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, із відповідними змінами та доповненнями (далі - ПДР України), а саме: будучи зобов`язаним знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, знаючи, що на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху, розуміючи, що у разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 ПДР України (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів, оскільки проїзд без надання переваги у русі транспортним засобам, що рухались головною дорогою вулиці Пушкінської був заборонений, через наявність кінця головної дороги, не зупинився, а напроти, продовжив рух в обраному напрямку, внаслідок чого допустив зіткнення передньою частиною кузова свого автомобіля з лівою бічною частиною автомобіля «Маzda 6», д.р.н. НОМЕР_2 , який перетинав перехрестя вулиці Пушкінської та вулиці Дунаєва, при цьому кут між повздовжніми осями транспортних засобів склав 85°±3°.

В наслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля «Маzda 6» д.р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, а саме: закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку, ускладненого розвитком стійкого цефалічного, вестибулярного та церебростенічного синдромів, забій м`яких тканин лівої лобно-тім`яної ділянки голови, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. п.16.3, 16.11 та вимоги дорожнього знаку 2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Обвинувачений в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, обставини справи не заперечував підтвердив, що він дійсно скоїв ДТП при вище згаданих обставинах.

Відповідно до висновку експерта № СЕ 19/115-23/11629-ІТ під час первісного контактування автомобіля «Маzda 6»державний реєстраційний номер НОМЕР_2 розташовувався лівою бічною частиною кузову транспортного засобу (задньою частиною крила переднього лівого колеса, передньою дверкою, задньоюлівою дверкою, лівим порогом) до передньої частини автомобіля «Ореl Zafira» р/н НОМЕР_1 (переднього бамперу, лівої та правої фари головного світла, передньої частини капоту), в подальшому відбувалося взаємне впровадження контактуючих елементів транспортних засобів та їх деформація. Під час первісного контактування повздовжні осі транспортних засобів знаходились під кутом близьким до 85±3°, відраховуючи від повздовжньої осі автомобіля «Маzda 6» р/н НОМЕР_4 до повздовжньої осі автомобіля «Ореl Zafira» р/н НОМЕР_1 по ходу руху годинникової стрілки. Зіткнення транспортних засобів відбулося в межах перехрестя проїздної частини вул. Пушкінської та вул. Дунаєва в м. Миколаєві (в межах напрямку призначеного для руху транспортних засобів від вул. Чкалова в бік вул. Сінної в повздовжньому напрямку перед початком розташування на проїзній частині дороги осипу скла та пластику від транспортних засобів і розливу рідини від транспортних засобів зафіксованих у схемі до протоколу огляду місця дорожньо - транспортної пригоди від 14.08.2023 (позиція № 6 та № 5 у схемі), при цьому в даному випадку не представляється можливим більш точно та об`єктивно встановити де саме відносно меж проїзної частини дороги відбулося зіткнення транспортних засобів (в цифровому значенні). Під час первісного контактування автомобіль «Маzda 6» р/н НОМЕР_2 розташовувався лівою бічною частиною кузову транспортного засобу до передньої частини автомобіля «Ореl Zafira» р/н НОМЕР_1 , при цьому не представляється можливим однозначно та об`єктивно встановити як саме розташовувались транспортні засоби відносно меж проїзної частини дороги: момент зіткнення (в цифровому значенні), по причинам вказаним в дослідницькій частині даного висновку.

Відповідно до висновку експерта №929 від 20.10.2023 ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, а саме: закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку, ускладненого розвитком стійкого цефалічного, вестибулярного та церебростенічного синдромів, забій м`яких тканин лівої лобно-тім`яної ділянки голови, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалого розладу здоров`я.

З урахуванням усіх обставин, суд висновує, що вину ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України доведеною і кваліфікація його дій є вірною - порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Суд ухвалив визнати винним ОСОБА_2 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і призначити покарання у виді штрафа розміром 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51000грн) з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один рік).

З ухвали Миколаївського апеляційного суду від 14.01.2026 у справі №487/1168/24, судом встановлено, що колегія суддів дійшла висновку, що суд задовольняючи вимоги цивільних позовів потерпілої та цивільного позивача в частині вимог щодо стягнення моральної шкоди з обвинуваченого визначаючи суми у розмірі 20000 гривень та 200000 гривень не обґрунтував своє рішення відповідно до вимог розумності та справедливості, а також взагалі не зазначив обґрунтування розміру грошового відшкодування моральної шкоди виходячи з характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, що є обов`язковим. Для вирішення цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди колегія суддів також позбавлена можливості перевірити підстави для її стягнення, оскільки у вироку взагалі не наведено пояснення обвинуваченого, потерпілої та цивільного позивача щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, а у своїх висновках суд першої інстанції лише зазначив, що 20 000 грн. моральної шкоди буде достатнім з урахуванням перенесених потерпілою та цивільного позивача моральних страждань, тобто обмежився лише загальними фразами. Які моральні страждання понесені потерпілою та цивільним позивачем, суд першої інстанції не з`ясував, та не навів ці пояснення потерпілої та цивільного позивача у вироку. Також, вирішуючи питання про задоволення позову в частині відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції не проаналізував зміст наданих документів, не перевірив правильність розрахунків відповідно до наданих документів та не надав їм належну оцінку з точки зору належності та допустимості, не перевірив доводи обвинуваченого та його захисника щодо цивільного позову, не навів ці доводи у вироку та не навів їх аналізу. Крім того, приймаючи рішення про стягнення з АТ «ПРОСТО Страхування» на користь ОСОБА_4 матеріальної шкоди та витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 62, 128 КПК України, не залучив до розгляду в якості цивільного відповідача АТ «ПРОСТО Страхування». Суд не вручив цивільному відповідачеві копію цивільного позову, не повідомив цивільного відповідача про час та місце розгляду кримінального провадження, не з`ясував його думку щодо вимог цивільного позову. Матеріали кримінального провадження взагалі не містять будь який відомостей, про те, що між обвинуваченим ОСОБА_2 та АТ «ПРОСТО Страхування» був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Суд першої інстанції також не врахував, що при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу, відповідно до п.1 ч.1, ч.3 ст. 133 та ч.ч. 1,3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, натомість позивачами не надано суду жодних документів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, такі документи не досліджувались в судовому засіданні та судом не надано належної оцінки у вироку. За такого, суд першої інстанції, взагалі не дослідивши докази на підтвердження цивільних позовів, не з`ясував думку обвинуваченого та його захисника, думку цивільного відповідача, дійшов передчасного висновку про задоволення цивільних позовів.

Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідач ОСОБА_2 застрахував свою цивільну відповідальність за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 08.02.2023 з АТ «ПРОСТО-страхування». З наявного полісу ЕР №213277859 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів вбачається строк його дії з 02.2023 по 02.2024, страхова сума по життю і здоров`ю 320000,00 грн., страхувальник ОСОБА_2 , страховик АТ «ПРОСТО-страхування», забезпечений т/з «Ореl Zafira» д.р.н. НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 6 Розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 № 3720-IX, договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України"Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 1, ст. 1 із наступними змінами) (далі - Закон від 01.07.2004 № 1961-IV).

За такого, на спірні правовідносини, пов`язані із відшкодуванням шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 14.08.2023 за участю транспортного засобу «Ореl Zafira» д.р.н. НОМЕР_1 , відповідальність водія якого ОСОБА_2 була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів 08.02.2023, підлягають застосуванню саме положення Закону від 01.07.2004 № 1961-IV.

Відповідно до ст. 26-1 Закону №1961, страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «г» пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Згідно з п. 23.1. ст. 23 Закону №1961, шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Таким чином, на страхову компанія покладається обов`язок сплатити потерпілому моральну шкоду у розмірі 5% від фактичних та підтверджених витрат на лікування, а не від максимального ліміту страхового відшкодування за шкоду завдану здоров`ю, визначеного у полісі страхування.

Разом з тим, позивачем не було залучено в якості співвідповідача страхову компанію, відсутні відомості про звернення з вимогою сплатити заявлену шкоду та чи виплачені страховою компанією будь-які кошти на користь позивача в позапроцесуальний спосіб.

Відповідно до закріпленої у статті 13 ЦПК України загальної засади цивільного судоочинства змагальності, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вказані обставини не суперечать праву позивача заявити вимоги з відповідача ОСОБА_2 .

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Разом з тим, згідно абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В пункті 9 цієї Постанови зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Так, стороною позивача зазначено, що протиправними діяннями з вини відповідача їй завдано моральну шкоду, яка полягає у нанесенні тілесних ушкоджень, що спричинило моральні та фізичні страждання, які стали підґрунтям негативних змін в її житті: переживання, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при спогадах події, важкість виконання повсякденних та трудових обов`язків, фіксованість уваги на проблемі одужання та реабілітації, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, побоювання щодо майбутнього стану здоров`я та керування т/з. В момент ДТП позивач перенесла значний фізичний біль, пережила емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, безпомічності, страху та здоров`я за життя. В подальшому позивач вимушена проходити стаціонарне та амбулаторне лікування з періодичними відвідуваннями лікувальних закладів це створювало дискомфорт.

Як доказ перебування у лікувальних закладах позивач надала виписку із медичної карти амбулаторного хворого №6080/864 за якою ОСОБА_1 надійшла до лікарні швидкої допомоги 14.08.2023 та виписана 17.08.2023 з діагнозом закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій м`яких тканин лівої лобно-тім`яної ділянки. Супутній забій м/тканин лівого стегна, стан хворої середнього ступеня тяжкості. З наданої виписки із медичної карти стаціонарного хворого №4672 відносно ОСОБА_1 остання знаходилась на стаціонарі з 18.08.2023 по 28.08.2023, з діагнозом струс головного мозку, стійкий цефалічний, вести було-атактичний синдроми, розсіяна мікроорганічна симптоматика. З наданої виписки із медичної карти стаціонарного хворого неврологічного відділення №3202 відносно ОСОБА_1 остання знаходилась на стаціонарі з 29.08.2023 по 05.09.2023, з діагнозом стану після ЗЧМТ, струсу головного мозку 14.08.2023, стійкий цефалічний, вестибулярний, вегетативний синдроми, розсіяна мікроорганічна симптоматика, ангіоцеребральний криз. У виписках зазначено лікування та рекомендації.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яку вона зазнала у зв`язку із душевними стражданнями пов`язаними з ушкодженням які зазнала при ДТП.

З огляду на викладене та враховуючи, що подія ДТП призвела до душевних страждань позивача, пов`язаних з ушкодженням її здоров`я при події ДТП, необхідністю вчинення відповідних дій на відновлення свого здоров`я, при явних душевних страждань позивача, то суд вважає за можливе з урахуванням обставин справи та доводів позивача про заподіяння їй моральної шкоди, стягнути з відповідача на користь позивача, враховуючи вимоги розумності та справедливості, грошові кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 200000,00 грн.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Розмір та порядок сплати судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

Згідно із підпунктом 1, 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсотки ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до суду позовної заяви не майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач на підставі пункту 6 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору у цій справі, а тому не сплачував судовий збір при зверненні з позовною заявою.

Частиною 6 статті 141 ЦПК України визначено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким, чином враховуючи, загальну ціну позову в розмірі 500000,00 грн. та часткове задоволення вимог сторони позивача в розмірі 200000,00 грн. з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягнення судовий збір в розмірі 2000,00 грн. (5000,00 грн./100,0 % х 40,0 % бо ціна позову 500000,00 грн, позов задоволено на суму 200000,00 грн., тобто на 40,0 % (200000,00 грн. : 500000,00 грн. х 100,0 %).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги норми ч.ч. 4, 5ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Право на професійну правничу допомогу гарантоване статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 14.08.2023 уклала з адвокатом Курносенко Д.О. договір про надання правової допомоги. На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надані копії вказаного договору, квитанцію до прибуткового касового ордеру від 14.08.2023, розрахунок затраченого адвокатом часу від 07.04.2024, як додаток до договору від 14.08.2023 на суму 20000,00 грн.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що потерпіла отримувала адвокатські послуги, суд вважає за необхідне стягнути на її користь витрати на професійну правничу допомогу, однак позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню та з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог грошову суму в розмірі 8000,00 грн. (20000,00 грн. : 100,0 % х 40,0 %, ціна позову 500000,00 грн., позов задоволено на суму 200000,00 грн., тобто на 40,0% (200000,00 грн. : 500000,00 грн. х 100,0 %) і саме така сума буде відповідати принципу співмірності та розумності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 89, 141, 264-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду в розмірі 200000 (двісті тисяч) грн. 00 коп. та витрати за надання правничої допомоги в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. 00коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Суддя А.А.Лагода