Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №467/665/26 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/665/26

3/467/184/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2026 року суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіца І.В., з участю секретаря судового засідання Рожкової Т.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; відомості про притягнення до адміністративної відповідальності відсутні,

за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Суть висунутого поліцією звинувачення

Протоколом ВАД № 720492 від 16 травня 2026 року поліція висунула ОСОБА_1 звинувачення у тому, що 16 травня 2026 року о 12 год. 00 хв., в с. Агрономія по вул. Паркова, 1, в приміщенні державного підприємства ДГ «Агрономія» остання виражалась брутальною лайкою та образливими словами на адресу директора ДП ДГ «Агрономія» ОСОБА_2 , на зауваження оточуючих не реагувала, чим порушила громадський порядок та спокій громадян.

Дії ОСОБА_1 поліцією кваліфіковані за ст. 173 КУпАП.

Позиція учасників справи

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила суду, що 16 травня 2026 року її викликали до директора ДП ДГ «Агрономія». Перебуваючи у приміщенні вказаного підприємства, директор почав висловлювати своє незадоволення з приводу виконання дорученої їй роботи. Вказані зауваження викликали у неї обурення, внаслідок чого вона сказала директорові аби той, в такому разі, її звільнив. Після її слів, директор почав підвищувати голос та казати, що її робота є незадовільною, а поведінка є негідною. В цей час, між нею та директором підприємства фактично виник конфлікт, під час якого вона дійсно застосувала нецензурну лайку, оскільки вважала висловлювання директора принизливими.

При цьому пояснила суду, що її висловлювання, у тому числі нецензурна лайка були викликані раптовими емоціями, оскільки вона не була згодна з зауваженнями директора.

Додала, що певні суперечки між нею та директором виникали ще й раніше.

Свої дії вважає неприпустимими та засуджує свою поведінку.

У свою чергу, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ураховуючи положення ст.ст. 245, 251, 280 цього ж Кодексу, суд аналізував наступні питання.

Чи було вчинено адміністративне правопорушення

Відповідальність за ст. 173 КУпАП настає у разі вчинення дрібного хуліганства, тобто нецензурної лайки в громадських місцях, образливого чіпляння до громадян та інших подібних дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Суб`єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку).

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Відповідно, згідно з диспозицією статті 173 КУпАП об`єктивну сторону складу дрібного хуліганства становлять такі альтернативні діяння: 1) нецензурна лайка в громадських місцях; 2) образливе чіпляння до громадян; 3) інші подібні дії, за умови, що кожне із цих діянь порушує громадський порядок і спокій громадян, а обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони цього правопорушення є хуліганський мотив поведінки особи, яка вчиняє зазначені вище дії.

При цьому норма статті 173 КУпАП не дає однозначного визначення, що саме підпадає під поняття «інших подібних дій», що порушують громадський порядок і спокій громадян та в чому саме проявляється хуліганський мотив дій особи, а тому це потребує з`ясування і конкретизації у кожній справі, яка вирішується судом (постанова ВСУ від 27.04.2015 у справі № 5-7к15).

При хуліганстві об`єктом захисту є громадський порядок, який слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших позаюридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров`я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об`єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю.

Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою та/або фізичним насильством, і призводять до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

За зовнішнім виявом (набором фактів) хуліганство певним чином схоже на ряд інших діянь, зокрема найбільше на ті з них, які посягають на здоров`я, честь та гідність людини, її майно. Однак схожість цих діянь не завжди може бути підставою для визнання їх однаковими (рівнозначними).

Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та інші зазначені вище об`єкти захисту. Зміст та спрямованість цього діяння висновуються із характеру дій особи, яка їх вчиняє, а також із стосунків, які склалися між такою особою та потерпілим.

Особливість мотиву хуліганства полягає у причинній зумовленості. Спонукання вчинити такі дії можуть бути різні. Поєднує їх те, що вони, здебільшого, позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби вищість (винятковість), чи з розгнузданого самолюбства, пов`язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки (постанова ВСУ від 04.10.2012 у справі № 5-7к12).

У даному випадку, із обставин, що зазначені у протоколі, встановити, що дії ОСОБА_1 були дрібним хуліганством однозначно встановити неможливо.

Зокрема, протокол не містить у собі зазначення про те, що ОСОБА_1 вчинила дрібне хуліганство, як того вимагає диспозиція ст. 173 КУпАП.

При цьому, із протоколу лише слідує, що вона виражалась нецензурною лайкою та образливими словами на адресу ОСОБА_2 , чим порушила громадський порядок і спокій громадян.

Але саме по собі порушення громадського порядку ще не вказує на те, що дії мали ознаки дрібного хуліганства.

Так як у поєднанні із порушенням громадського порядку особами повинна проявити хуліганський мотив у своїй поведінці.

Однак, встановити, що мотиви ОСОБА_1 були хуліганськими суд однозначно не може, оскільки згідно її пояснень у сукупності із письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, під час проведення робочої наради обговорювались робочі питання, в втому числі, питання щодо роботи ОСОБА_1 .

У зв`язку з незгодою оцінки її роботи, вона бурхливо відреагувала на зауваження, зокрема, застосувала нецензурну лайку, після чого покинула приміщення підприємства.

Отже, саме по собі вживання нецензурної лайки не вказує на дійсність хуліганського мотиву, адже, такі дії особи могли виникнути з особистих мотив, у тому числі й раптово в зв`язку з незгодою оцінки її роботи.

Крім того, як вбачається з пояснень ОСОБА_1 , письмових пояснень ОСОБА_2 та свідків, остання дійсно виражалась нецензурною лайкою через обурення, викликане незгодою о оцінкою її роботи,

Дії ОСОБА_1 , які виразились у залишенні приміщення підприємства суд розцінює як добровільне припинення своїх дій, не пов`язане зі сторонньою силою чи примусом, та викликає сумнів у хуліганському мотиві, оскільки останній визначається ставленням до наслідків таких дій, що не знайшло свого підтвердження у вказаному випадку.

Протоко описує конфліктну ситуацію між її учасниками і не окреслює дії ОСОБА_1 саме як дрібне хуліганство, що є обов`язковою ознакою складу цього правопорушення.

Очевидно, що вживання нецензурної лайки з боку ОСОБА_1 було викликане певними висловлюваннями на її адресу і як реакція на оцінку її роботи, що, на думку суду, виключає наявність у неї хуліганського мотиву.

За такого, встановити наявність обов`язкової ознаки суб`єктивної сторони правопорушення (мотиву) і кваліфікувати дії за ст. 173 КУпАП суду не видається можливим через відсутність достатньої кількості чітких і узгоджених між собою доказів, у урахуванням того, що жодних даних про мотив її дій у справі немає.

Таким чином, звинувачення грунтується на недостатніх доказах, із яких не можливо встановити суб`єктивну сторону правопорушення, у той час, як сам протокол не містить у собі відображення усіх ключових ознак його об`єктивної сторони, як то, вказівки на те, що дії ОСОБА_1 є дрібним хуліганством.

Відповідно, є сумнівним факт учинення ОСОБА_1 правопорушення із кваліфікацією за ст. 173 КУпАП.

Чи винна ця особа у вчиненні адміністративного правопорушення

Суд провівши судовий розгляд на підставі наданого йому протоколу про адміністративне правопорушення, виключно у його межах, та сукупно із урахуванням інших доданих до нього доказів, пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, письмових пояснень потерпілого та свідків дійшов наступного.

Суд враховує, що протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, у якому висувається твердження про вчинення особою правопорушення, а тому до нього висуваються певні вимоги і обов`язок щодо належного складання. А надання доказів на підтвердження викладених у ньому відомостей покладається на особу, яка його складає.

Встановлення та зазначення повних відомостей у протоколі про адміністративне правопорушення є прямим обов`язком особи, яка його склала, відповідно до вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП, тобто така особа має викласти у протоколі суть правопорушення у точній відповідності з диспозицією норми, яка інкримінується особі.

Тобто, якщо поліція кваліфікує дії особи за ст. 173 КУпАП, то зобов`язана у протоколі викласти суть правопорушення точно відповідно до її диспозиції, зокрема, вказати, що особа вчинила дрібне хуліганство.

Бо саме це відмежовує ті чи інші подібні дії від кримінально караного хуліганства.

У даному випадку норма ст. 173 КУпАП висуває обов`язок зазначити у протоколі усі її обов`язкові ознаки, за якими, власне, дії особи й можливо кваліфікувати за нею.

Однак, протокол, яким фактично висунутого звинувачення, то такий не містить вказівки на дрібне хуліганство, що є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення.

А відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення має наслідком відсутність складу правопорушення у цілому.

За змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення має розглядатись лише у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.

Усунути неточності у протоколі суд змоги не має, так як керується правовою позицією, сформованою у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016) про те, що суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчинення адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено перед судом. Суд також не має права самостійно вишукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не містить у собі правильного формулювання обвинувачення (суті порушення) у точній відповідності із диспозицією ст. 173 КУпАП щодо зазначення у ньому обов`язкової кваліфікуючої ознаки (дрібне хуліганство), то суд не може вважати його допустимим доказом у цій справі, бо він, фактично, не відповідає вимогам ч. 1 ст. 256 КУпАП у частині зазначення у ньому суті адміністративного правопорушення.

Такий протокол і висунуте у такий спосіб звинувачення свідчить про порушення права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на захист.

Тому таке порушення суд розцінює як істотне і виключає протокол із доказової бази у цій справі.

Загалом, ця справа не містить у собі інших доказів, які безсумнівно вказували б на вчинення ОСОБА_1 хуліганських дій з відповідним мотивом.

Крім цього, інші додані до протоколу докази є похідними від протоколу і не можуть собою замінити його і покликані лише підтвердити обставини, що у ньому викладені.

Тому суд мусить констатувати, що ця справа не забезпечена сукупністю належних і допустимих доказів у достатньому об`ємі, на підставі яких можливо було б зробити безсумнівний висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні дрібного хуліганства.

Тож, суд, з мотивів, які наведені вище, має сумніви у тому, що у діях ОСОБА_1 є склад правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

А як вказав Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019, елементом принципу презумпції невинуватості є принцип«in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

З огляду на недоведеність в діях ОСОБА_1 об`єктивної та суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, провадження у справі слід закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Чи підлягає порушник адміністративній відповідальності

Підставою адміністративної відповідальності є наявність у вчиненому особою діянні всіх ознак складу правопорушення, передбаченого законом.

У свою чергу, склад адміністративного правопорушення - це сукупність встановлених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення входять ознаки, які характеризують об`єкт, об`єктивну і суб`єктивну сторони та суб`єкта правопорушення.

У даному випадку суд встановив відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, як його об`єктивної, так і суб`єктивної сторони, а тому приймає рішення про закриття провадження у цій справі на підставі п. 1 ст.247 цього ж Кодексу.

Інші питання, що вирішуються судом при винесенні постанови

Судовий збір, за таких обставин, також не підлягає стягненню із ОСОБА_1 , бо на неї не накладається адміністративне стягнення з мотивів, що судом наведені вище.

Заходи забезпечення цього провадження не застосовувались.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 245-247, 283, 284 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 цього ж Кодексу у зв`язку з відсутністю у її діях складу цього адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на неї.

Суддя Ірина Явіца